Машівський районний суд Полтавській області

Справа № 2-4/2010 року

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

    31 травня   2010 року.   Машівський районний суд Полтавської області в складі:

    головуючого-судді                     Кравець С.В.

    за участю: секретаря                     Кульчицької І.М.

              позивача                     ОСОБА_1

              представників позивача             ОСОБА_2, ОСОБА_3

              представника відповідача             Бая С.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Машівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби з охорони на права рослин про поновлення на роботі, стягнення компенсації за вимушений прогул та моральної шкоди, -

на підставі ч.3 ст. 209 ЦПК України в судовому засіданні 31 травня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини Рішення, -

в с т а н о в и в :

    У вересні 2009 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом та наступними змінами посилаючись на те, що з 05.02.1992р. по 11.09.2009р. працював керівником Полтавського обласного державного центру експертизи рослин з державною інспекцією з охорони прав на сорти рослин Полтавської області. За весь період роботи будь-яких порушень не допускав до відповідальності не притягувався. З 2007р. в господарстві розпочалися різні перевірки, і як наслідок по причині бездіяльності відповідача був встановлений факт отримання премій керівниками підприємства за 1, 2 квартали 2009р. без погодження з відповідачем. Але його зауваження, що таке погодження приходить через 7-8 місяців після направлення відповідачу, не було прийнято до уваги. Інших порушень виявлено не було. Крім цього, в листі начальника КРУ приводяться надумані суми збитків, що не потягли порушення кримінальної справи, але незважаючи на це поставлено питання щодо відповідності його займаній посаді. У зв’язку з цим, наказом № 57-к від 10.09.20009р. його було звільнено на підставі п.1 ст. 41 КЗпП України з 11.09.2009р. та достроково розірваний контракт від 15.03.2006р. Але, його звільнення, як дисциплінарне стягнення відбулося пізніше 1 місяця ніж передбачено ст. 148 КЗпП України, а також під час перебування його на лікарняному з 11.09. по 06.10.2009р.  Лише 16.10.2009р. було отримано наказ від 09.10.2009р. про внесення змін до п.1 попереднього наказу щодо дати звільнення, де днем звільнення вважається наступний день після закінчення лікарняного, тобто 07.10.2009р. Такими діями відповідача було спричинено моральну шкоду, оскільки протягом життя він сумлінно працював, а повідомлення про звільнення призвело до серцевого нападу. Вважає, що в його діях не було грубого одноразового порушення, а тому просить скасувати наказ від 10.09.2009р. та наказ від 09.10.2009р., стягнути середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу, моральну шкоду 10 000 грн. та судові витрати.  

    Відповідач надав до суду заперечення в якому просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування своїх доводів зазначив, що позивач був звільнений з роботи на підставі наказу № 57-к від 10.09.2009р. у зв’язку з одноразовим грубим порушенням ним трудових обов’язків відповідно до ст. ст. 41, 147-151 КЗпП України. Але оскільки на момент видачі цього наказу відповідачу не було відомо факту перебування позивача на лікарняному, ніяких листків непрацездатності подано не було, а тому з урахуванням цього, до наказу про звільнення було внесено зміни, де днем звільнення ОСОБА_1 слід вважати наступний день після закінчення строку перебування його у стані тимчасової непрацездатності. Вважає, що дисциплінарне стягнення на позивача накладено своєчасно, оскільки лист КРУ про порушення фінансово-господарської діяльності надійшов до Держсортслужби 13.08.2008р., після чого звільнення позивача було погоджено з Міністром аграрної політики про дострокове розірвання контракту, а тому не було пропущено строк притягнення до дисциплінарної відповідальності.

У судовому засіданні позивач та його представник наполягають на задоволенні позову з підстав викладених у позовній заяві. При цьому, представник позивача зазначила, що звільнення позивача проведено з порушенням норм законодавства, оскільки ст. 41 КЗпП України могла бути застосована лише у разі відсутності іншої норми. Крім цього, п. 27 контракту передбачено, що керівник звільняється лише у разі спричинення підприємству збитків та стосується майбутніх періодів. Стосовно виплати позивачем премій працівникам без погодження з вищестоящою організацію, то ці кошти були закладені у кошторис, погодження було формальним, а нараховані  штрафи були виплачені керівником та бухгалтером, а не безпосередньо підприємством. Порушення проведення тендерних процедур зумовлене суперечностям у законодавстві. Крім цього, вказані КРУ збитки стосуються державної установи, а очолюване позивачем підприємство є лише частково державною установою, а частково фінансує себе самостійно.  

Представник відповідача у судовому засіданні заперечує проти задоволення позову з тих підстав, що в діях позивача було порушення трудового законодавства та норм контракту, що підтверджено актом КРУ, висновком експертизи та постановою Машівського районного суду, а тому існували всі підстави для звільнення позивача відповідно до Розділу 3 КЗпП України та підпункту «в» п. 27 Контракту.

    Суд, заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані ними докази, прийшов до наступного висновку.

    Судом установлено, що з 02.01.2003р. ОСОБА_1 працював на посаді начальника Полтавського обласного державного центру експертизи рослин, 09.03.2006р. був звільнений за ст. 38 КЗпП України, а 15.03.2006р. повторно призначений на зазначену посаду на підставі контракту № 140 від цього ж числа укладеного між ним та Державною службою з охорони прав на сорти рослин іменована в подальшому Орган управління майном ( а.с. 4-19, 40-41 т.1 ).

    Відповідно до наказу № 57-к від 10.09.2009р. ОСОБА_1 звільнено з займаної посади 11.09.2009р. у зв’язку з одноразовим грубим порушенням ним трудових обов’язків, недотримання фінансового та бюджетного законодавства ( п.1 ст. 41 КЗпП України ) та достроково розірвано контракт відповідно до п. 27 ( а.с. 31-32 т.1 ).

Підпунктом «в» пункту 27 Контракту з доповненнями передбачено, що він припиняється до закінчення строку його дії, з ініціативи Органу управління майном у випадку грубого порушення (навіть одноразового) начальником законодавства чи обов’язків передбачених контрактом, в результаті яких для Держекспертцентру настали значні негативні наслідки ( понесені збитки, виплачено штрафи і т.п. ), недотримання фінансового та бюджетного законодавства ( а.с. 4-19 т.1 ).

    Разом з тим, відповідно до копії листка непрацездатності в період з 11.09. по 18.09.2009р. ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у Полтавському обласному клінічному кардіологічному диспансері ( а.с. 27 т.1 ). З урахуванням лікування ОСОБА_1 відповідачем  видано  наказ від 09.10.2009р. за № 68-к, яким внесені зміни до п.1 наказу від 10.09.2009р. відповідно до якого днем звільнення позивача слід вважати наступний день після закінчення строку перебування його у стані тимчасової непрацездатності ( а.с. 83 т.1 ).

    Підставою для видачі оспорюваних наказів послужили: лист КРУ від 07.08.09р., який надійшов до відповідача 13.08.2009р., пояснювальна записка ОСОБА_1, службова записка заступника голови Держсортслужби Поєдинка М.С., погодження Міністра аграрної політики від 08.09.2009р. ( а.с. 31-32 т.1 ).

Відповідно до ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення … застосовується не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю… .

Положенням частини 3 статті  40 КЗпП України визначено, що не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за п.5 цієї статті – не з’явлення на роботу біль як протягом 4-х місяців на роботу внаслідок тимчасової непрацездатності), а також у період перебування працівника у відпустці.

    Враховуючи те, що лист КРУ від 07.08.09р. до відповідача надійшов 13.08.2009р., суд вважає, що ним дотримані строки накладення дисциплінарного стягнення на позивача, у вигляді звільнення з посади, в межах 1 місяця з дня виявлення правопорушення.

    Щодо правомірності та законності підстав звільнення позивача суд вважає слід зазначити наступне.

    Відповідно до п. 1 ст. 41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку одноразового грубого порушення трудових обов’язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності … .

    Так, з листа КРУ в Полтавській області від 07.08.09р., який складено на підставі Акту від 24.07.2009р. ( а.с. 127-151 т.1 ) вбачається, що за 2008р. та завершений звітний період 2009р. начальником Центру ОСОБА_1 та головним бухгалтером ОСОБА_6 допущено ряд порушень, серед яких на 4, 72 тис. грн. – проведено зайвих витрат бюджетних коштів внаслідок завищення вартості наданих послуг у 2008 році ПП. «Сорт-Плюс», що є порушенням умов п. 3.1. укладеного договору про співробітництво від 08.01.2008р., тобто зазначена операція проведена з порушенням чинного законодавства, що призвела до втрат,  інші порушення фінансової дисципліни ОСОБА_1 на суму 205, 12 тис. грн. – внаслідок недотримання вимог п. 5 та п. 23 Тимчасового положення № 274 та Положення № 921 Держекспертцентром проведено оплату за державні кошти по наданих послугах рослинництва без проведення тендерних процедур закупівель. Крім того, зайво проведені витрати на суму 25, 45 тис. грн. внаслідок неефективних управлінських дій, а саме укладення Центром договорів на виконання робіт по рослинництву, договірна ціна яких, більша за вартість аналогічних робіт виконаних центром для власних потреб ( а.с. 88-91 т.1 ).

     Допитана в судовому засіданні за клопотанням позивача свідок ОСОБА_7 - заступник начальника центру з фінансового забезпечення, показала, що в ході проведеної перевірки КРУ дійсно були встановлені вказані порушення, які до її закінчення були усунені, керівника було притягнуто судом до відповідальності за порушення порядку проведення тендерних процедур. Грубих порушень фінансової дисципліни по акту допущено не було. Стосовно виплат премій, то дійсно наказів вищестоящого органу не було, але кошти на них були закладені в кошторисі. Раніше такі погодження надходили щоквартально  у формі листів, але з запізненням.  

Разом з тим, як убачається з висновку судової економічної експертизи № 140/141 від 06.05.2010р. без відповідних рішень ( наказів ) органу вищого рівня Центру керівнику та його заступникам премій, надбавок і доплат нараховано 16253, 63 грн. та здійснено відрахування до державних цільових фондів на суму 6468, 94 грн., а тому заробітна плата з якої вони утримані нарахована з порушенням вимог постанови КМУ від 30.08.2002р. № 1298. Також згідно вказаного висновку, проведено зайві витрати бюджетних коштів внаслідок завищеної вартості наданих у 2008р. послуг ПП «Сорт плюс», що підтверджується матеріалами зустрічної звірки та фактом оприбуткування повернутих зайво виплачених коштів на суму 4719, 75 грн. ( а.с. 12-20 т.3 ).

Так, за змістом ст. 2 Закону України «Про оплату праці» премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій відносяться до виду додаткової заробітної плати.

Пунктом 1 Розділу 1 Контракту № 140 від 15.03.2006р. передбачено, що поточне керівництво Держекспертцентром покладено на начальника, який в т.ч. ( п. 15 контракту ) наділений правом розпорядження коштами держекспертцентру. Пунктом 18 контракту зі змінами передбачено, що преміювання, встановлення надбавок і доплат, виплата матеріальної допомоги начальнику здійснюється за погодженням із Держсортслужбою.

Відповідно до п.п «в»   п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників, установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» від 30.08.2002р. № 1298, - преміювання керівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери, їх заступників, встановлення їм надбавок та доплат до посадових окладів, надання матеріальної допомоги здійснюється за рішенням органу вищого рівня у межах наявних коштів на оплату праці.

Тобто лише установі вищого рівня надано право встановлювати розмір премії керівнику та його заступникам. Як убачається з матеріалів справи і не заперечується сторонами, премії протягом 1 півріччя 2009р. керівнику та його заступникам виплачено без відповідних рішень органу вищого рівня, а відповідні накази видані саме начальником ОСОБА_1 та його заступником ОСОБА_7 (а.с. 233-254 т.1).

Щодо посилання позивача про неумисне порушення порядку проведення тендерних процедур, оскільки невірно були розтлумачені поняття «послуги» та «роботи», то суд зазначає, що з даного приводу є не скасована постанова Машівського районного суду від 21.08.2009р. якою ОСОБА_1 визнано винним за ст. 164-14 ч.1 КУпАП, тобто в порушенні законодавства про здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти, та встановлено порушення порядку проведення процедури закупівлі паливно-мастильних матеріалів та закупівлі послуг по рослинництву без проведення тендерних процедур у 2008р. на суму 205, 1 тис. грн. Вказаний факт підтвердив і ОСОБА_1 визнавши свою вину ( а.с. 126 т. 2 ).

Зазначена постанова суду є преюдиціальною для суду, який розглядає справу. Це випливає з положення ч. 3 ст. 61 ЦПК України, яка вказує, що обставини встановлені судовим рішенням у адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, факт порушення з боку керівника порядку проведення тендерних процедур на суму 205, 1 тис. грн. у 2008 році встановлено судовим рішенням і доказуванню не підлягає.

Частиною 3 ст. 21 КЗпП України передбачено, що особливою формою трудового договору є контракт в якому, в т.ч. умови розірвання договору, можуть встановлюватися угодою сторін.

Умовами контракту від 15.03.2006р. ( п.п. « в.» п. 27 ) було передбачено умови його розірвання у випадку: недотримання керівником фінансового та бюджетного законодавства, та (грубого) навіть одноразового порушення начальником законодавства чи обов’язків, передбачених контрактом. ( а.с. 19 т.1 ).

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992р. «Про практику розгляду судами трудових спорів», вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов’язків грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним ( могло бути завдано шкоду ).

Аналізуючи зібрані у справі докази, суд вважає, що оскільки ОСОБА_1, будучи наділеним правом розпорядження коштів Держекспертцентру, в порушення вимог контракту протягом 1 півріччя 2009р. видав ряд наказів про своє преміювання та преміювання заступників без погодження з органом вищого рівня на суму 16253, 63 грн., чим фактично Центру спричинені збитки на вказану суму, порушив порядок проведення тендерних процедур закупівель на суму 205, 12 тис. грн. та провів зайві витрати бюджетних коштів внаслідок завищеної вартості наданих у 2008р. послуг ПП «Сорт плюс» на суму 4719, 75 грн., недотримання фінансового та бюджетного законодавства з боку ОСОБА_1 протягом 2008р. та у 1 півріччі 2009р. мало системний характер, а тому суд вважає, що ним було порушено умови контракту, а саме п.п. «в» п. 27 і його правомірно було звільнено з посади  на підставі ч.1 ст. 41 КЗпП.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.

Щодо пояснень свідка ОСОБА_7 про те, що грубих порушень фінансової дисципліни не було, суд їх до уваги не приймає, оскільки вважає, що цей свідок не є відповідних фахівцем, до повноважень якого входить оцінка та дача висновків правомірності складення актів КРУ, на сьогоднішній день вказаний акт не скасований, недійсним не визнавався, переконливих доказів його недійсності чи невідповідності чинному законодавству не наведено, а навпаки його висновки про допущені ОСОБА_1 порушення фінансової дисципліни підтверджуються дослідженими вище доказами.

Оскільки позивач звільнений від сплати судових витрат і йому в задоволенні позову відмовлено, а тому суд вважає, що вони стягненню з відповідача не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 40, 41, 148 Кодексу законів про працю України, ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

    В задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної служби з охорони на права рослин про поновлення на роботі, стягнення компенсації за вимушений прогул та моральної шкоди – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Полтавської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: ( підпис )

Копія вірна:

Суддя Машівського районного суду                             С.В. Кравець

Повний текст Рішення виготовлено та підписано 04 червня 2010 року