Справа № 373/882/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2021 року Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області

в складі:

головуючого - судді Лебедя В.В.

за участю секретаря судових засідань Тітрової І.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “АССІСТО”, заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство “Всеукраїнський акціонерний банк”, ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження,

ВСТАНОВИВ:

31.05.2021 ТОВ “Фінансова компанія “АССІСТО” звернулося до суду з заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства “Всеукраїнський акціонерний Банк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 432Б.

Заява обґрунтована тим, що заочним рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 26.04.2010 позов Відкритого акціонерного товариства “Всеукраїнський акціонерний банк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Відкритого акціонерного товариства “Всеукраїнський акціонерний банк” 23 961 (двадцять три тисячі дев`ятсот шістдесят одна) грн 13 коп та 359 (триста п`ятдесят дев`ять) грн 61 коп судових витрат (справа № 2-399/2010).

В подальшому ПАТ “Всеукраїнський акціонерний Банк” відступило вказане право вимоги за кредитним договором ТОВ “Фінансова компанія “АССІСТО”.

25.03.2020 між ПАТ “Всеукраїнський акціонерний Банк” та ТОВ “Фінансова компанія “АССІСТО” укладено договір № 616802.1435 про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами, у тому числі, і за кредитним договором № 432Б.

З цих підстав заявник просив суд замінити у виконавчому провадженні стягувача ПАТ “Всеукраїнський Акціонерний Банк” його правонаступником - ТОВ “Фінансова компанія “АССІСТО”.

Розгляд заяви призначено на 16.06.2021.

16.06.2021 судове засідання відкладено до 23.06.2021, за клопотанням представника заінтересованої особи ОСОБА_1 – адвоката Панченко Т.А.

23.06.2021 судове засідання відкладено до 01.07.2021, за клопотанням представника заінтересованої особи ОСОБА_1 – адвоката Панченко Т.А.

30.06.2021 на адресу суду від представника заінтересованої особи ОСОБА_1 – адвоката Панченко Т.А. надійшло клопотання про відмову у задоволенні заяви у зв`язку із закінченням виконавчого провадження № 44057818 з примусового виконання виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ “Всеукраїнський акціонерний Банк” боргу в розмірі 22791,92 грн.

Одночасно надано суду докази, що підтверджують надіслання поданого клопотання ТОВ “Фінансова компанія “АССІСТО” та ПАТ “Всеукраїнський акціонерний банк”.

01.07.2021 розгляд справи відкладено до 05.07.2021, у зв`язку з неявкою представників ТОВ “Фінансова компанія “АССІСТО” та ПАТ “Всеукраїнський акціонерний банк”.

05.07.2021 розгляд справи відкладено до 20.07.2021, у зв`язку з неявкою сторін та з метою надання можливості ТОВ “Фінансова компанія “АССІСТО” та ПАТ “Всеукраїнський акціонерний банк” висловити позицію щодо клопотання про відмову в задоволенні заяви.

Заявник та заінтересовані особи у судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду повідомлені належним чином, тому зважаючи на положення п. 2 ч. 3 ст. 442 ЦПК України, суд ухвалив розглянути справи за їхньої відсутності, оскільки неявка вказаних осіб не є перешкодою для розгляду питання.

Представник заявника ТОВ “Фінансова компанія “АССІСТО” та представник заінтересованої особи ПАТ “Всеукраїнський акціонерний банк”, правом подати заперечення на клопотання про відмову у задоволенні заяви не скористались. Будь-яких клопотань, заяв на адресу суду не подавали.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що в задоволенні заяви необхідно відмовити з огляду на таке.

Статтею 1 Закону України “Про виконавче провадження” встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначено Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Згідно зі ст. 26 Закону України “Про виконавче провадження” (в редакції, чинній до 15.12.2017) початок виконавчого провадження пов`язується із винесенням виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження.

Згідно з ч. 2 ст. 39 цього Закону закінчення виконавчого провадження пов`язується з винесенням постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження, наслідком чого є те, що виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 1 ст. 40 Закону України “Про виконавче провадження” (в редакції до 15.12.2017).

Інші правові наслідки настають у разі повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки у такому випадку стягувач не позбавлений права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених цим Законом (ч. 5 ст. 37 Закону України “Про виконавче провадження” (в редакції до 15.12.2017).

Згідно ч. 1 ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Відповідно до ч. 5 ст. 15 Закону України “Про виконавче провадження” у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Під правонаступництвом у виконавчому провадженні розуміється заміна однієї із сторін (стягувача або боржника) з переходом прав і обов`язків від правопопередника до іншої особи (правонаступника), що раніше не брала участь у виконавчому провадженні. Підставою правонаступництва є, зокрема, відступлення права вимоги, переведення боргу (глава 47 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених ст. 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Таким чином заміна сторони виконавчого провадження можлива лише у разі вибуття кредитора в зобов`язанні та на стадії виконання судового рішення в межах строку пред`явлення його до примусового виконання.

Проте, матеріали справи містять постанову старшого державного виконавця про закінчення виконавчого провадження № 44057818 від 23.06.2021, з якої вбачається, що виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-399 виданого 07.02.2011 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ “Всеукраїнський акціонерний банк” боргу в розмірі 22 791,92 грн, закінчене, у зв`язку з оплатою боргу, виконавчого збору і витрат на проведення виконавчих дій в повному обсязі.

Частинами 1-4 ст. 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частини 5 та 6 цієї статті закріплюють, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 24.01.2018 у справі № 15/53 дійшов висновку, що питання заміни сторони виконавчого провадження - стягувача тощо, допускається у незакінченому виконавчому провадженні.

У відповідності до правової позиції, яка сформульована у постанові Верховного суду від 16.05.2018 у справі № 10/56-08, якщо заявник звернувся із заявою про заміну сторони виконавчого провадження – стягувача поза межами відкритого виконавчого провадження стосовно боржника, то це не позбавляє його права звернутись із заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні та не є підставою для відмови судом у задоволенні такої заяви, у разі якщо судом не встановлено обставин закінчення виконавчого провадження у справі належним виконанням судового рішення. У протилежному ж випадку правонаступник стягувача - сторони виконавчого провадження, набувши такого права згідно з договором про відступлення права вимоги в порядку ст. 512 ЦК України, позбавляється можливості та права реалізувати таке право у виконавчому провадженні у порядку, передбаченому Законом України “Про виконавче провадження”.

Беручи до уваги, що виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-399 виданого 07.02.2011 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ “Всеукраїнський акціонерний банк” боргу в розмірі 22 791,92 грн закінчене, у зв`язку з повною оплатою боргу, а заявником ТОВ “Фінансова компанія “АССІСТО” та заінтересованою особою ПАТ “Всеукраїнський акціонерний банк” не спростовано не виконання боржником ОСОБА_1 рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 26.04.2010, то суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви.

Керуючись статтями 260, 261, 353, 354, 442 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “АССІСТО”, заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство “Всеукраїнський акціонерний банк”, ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження, - відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду через Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

СУДДЯ В.В. ЛЕБІДЬ