Справа № 2-а-80/10

      П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М            У К Р А Ї Н И

11 червня   2010 року                                       Острозький районний суд Рівненської області                                                                                                              

         в складі:

судді                                                             Гуца Ф. Л.

при секретарі                                               Манелюк О. А.

з участю:

позивача                                                       ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Острозі  справу за позовною заявою ОСОБА_1   до ВДАІ  для обслуговування адміністративної території м. Рівне УМВС України в Рівненській області про  скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,

                                                                           в с т а н о в и в:

в Острозький районний суд з позовом до ВДАІ  для обслуговування адміністративної території м. Рівне УМВС України в Рівненській області про  скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення звернувся ОСОБА_1

 Ухвалою колегії суддів Львівського апеляційного адміністративного суду  від 11.05.2010 року, була скасована  ухвала  Острозького районного суду від 15.05.2009 року про повернення зазначеної позовної   заяви.

 В позовній заяві позивач зазначив, що постановою по справі про адміністративне правопорушення  від 19.03.2009 року, винесеною інспектором ВДАІ м. Рівне, його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу розміром 300 гривень. Зазначив, що з постанови про накладення  адміністративного стягнення вбачається, що 19.03.2009 року він під час керування автомобілем ? ВАЗ? д.н.з. НОМЕР_1, по вул. Київській в м. Рівне,  перевищив встановлену швидкість руху 20 км/год.

Дії посадової особи по складанню постанови  від 19.03.2009 року вважає незаконними, а постанову такою що підлягає скасуванню, оскільки ще в 2003 році, вказаний автомобіль продав по генеральному дорученню, а тому не знає хто на даний час є власником цього автомобіля. Крім того, до доданої до постанови фототаблиці зафіксованої приладом "Візир" неможливо визначити в якому саме місці   рухався автомобіль, які обмежувальні знаки встановлені на даній ділянці дороги. Позивач зазначив, що прилад яким проводився нагляд за дорожнім рухом з метою фіксації порушень ПДР не був автоматичним. Просив суд поновити строк для оскарження постанови, оскільки документи від відповідача отримав лише 21.04.2009 року.

             У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги в повному об’ємі і просив скасувати постанову від 19.03.2009 року про накладення на нього  адміністративного стягнення. Пояснив, що зазначеною постановою його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу розміром 300 грн. Пояснив, що 19.03.2009 року, не керував автомобілем марки? ВАЗ? д.н.з. НОМЕР_1, так як продав його біля восьми років тому назад.

 Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча повідомлявся  в установленому законом порядку про час і місце розгляду справи. Причин неявки не повідомив.

З постанови ВК № 040818 від 19.03.2009 року, винесеною інспектором ВДАІ м. Рівне Мельником С.М. вбачається, що ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу розміром 300 гривень.

Суд, вислухавши позивача, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню із слідуючих підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 19.03.2009 року, щодо ОСОБА_1 була винесена  постанова про накладення на нього штрафу розміром 300 грн.  

Зі змісту постанови ВК № 40818  від 19.03.2009 року  вбачається, що вона винесена щодо ОСОБА_1., як такого, що порушив вимоги Правил дорожнього руху, що на думку інспектора ДАІ потягло за собою відповідальність, передбачену ст. ч. 1 ст. 122 КУпАП.

У відповідності до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган( посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справ.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненням особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

 Із доданого фото-зображення до постанови ВК № 040818  від 19.03.2009 року неможливо встановити : в якому саме місці, та якої марки  рухається автомобіль 18.03.2009 року, о 13год.55 хв.30 сек., зі швидкістю 85 км/год.

                                                                        ( а.с.13)

На цьому ж фото-зоображенні зафіксовано автомобіль, який 18.03.2009 року о 13год.55 хв.40 сек. Рухається  зі швидкістю 70 км/год. Марка  цього автомобіля якого невідома. Д.н.з. НОМЕР_1. Місце знаходження автомобіля також невідоме.

                                                                          ( а.с.13)

Ніяких доказів про те, що 18.03.2009 року в час та за обставин, вказаних в постанові, автомобілем керував саме ОСОБА_1, у постанові немає.

Згідно із ст. 258 КУпАП у разі, якщо встановлена особа, яка керувала автомобілем та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122 ч. 1 КУпАП, то відповідно встановлено інший порядок оформлення правопорушення: водій повинен бути зупинений, постанова складена на місці, у випадку незгоди водія з порушенням — повинен бути складений адміністративний протокол. В іншому разі постанова може бути складена тільки щодо власника транспортного засобу, відповідно зі ст.14-1 КУпАП, однак, в такому випадку в постанові не повинно бути вказано про те, що саме ця особа керувала автомобілем.

Крім того, відповідно до ст.14-1 КУпАП ?заочне? винесення постанови відносно власника транспортного засобу можливе, якщо порушення зафіксоване засобами, що працюють в автоматичному режимі, тобто без участі людини.

При цьому результат зйомки можна використовувати лише як один з доказів вчинення адміністративного правопорушення і як додаток до протоколу про адміністративне правопорушення, у випадках, коли водій заперечує факт вчинення правопорушення. В такому разі інспектор ДПС зобов'язаний зупинити транспортний засіб і скласти протокол про адміністративне правопорушення.

З інструкції до приладу «Візир» вбачається, що вимірювач швидкості «Візир» забезпечує відеозапис (або фотографування) порушень швидкісного режиму або інших ситуацій як в стаціонарному, так і в патрульному режимах роботи. Похибка приладу у стаціонарному режимі становить ±_1, у патрульному режимі + 2 км/год.

В оспорюваній постанові не зазначено спосіб використання приладу: патрульний чи стаціонарний.

Крім цього, у постанові повинні бути зазначені реквізити приладу, яким фіксувалося порушення. В даному випадку, в постанові не зазначено реквізити документів про допуск даного вимірювального приладу до використання в Україні, а також перевірки конкретного екземпляра приладу, що вимагається Законом України ?Про метрологію і метрологічну діяльність? до вимірів, результати яких використовуються як докази.

В  постанові не зазначено, хто саме проводив саму фото фіксацію, чи мала ця особа допуск до використання застосованого приладу відео і фотозйомки.

Будь-які об'єктивні дані, які б могли підтвердити географічну локацію даного автомобіля за вказаних обставин в населеному пункті, - відсутні.

Згідно  Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України (затверджена наказом МВС від 27.03.2009 N 111) до використання спеціальних засобів допускаються співробітники, що вивчили інструкції до приладів і здали залік за правилами їхнього використання. Тому в постанові повинне бути відображено, хто саме використовував прилад, якщо його використання не було повністю автоматичним.

Згідно п.13.3 цієї  Інструкції вбачається, що нагляд за дорожнім рухом може здійснюватися або відкрито (при пішому патрулюванні або на спец автомобілях з відповідним фарбуванням і спецсигналами), таємно (на службових автомобілях без спецокраски) — у русі, або змішано. Тобто, стоянка автомобіля без спецокраски для фіксації порушень не передбачена. Такий автомобіль може бути використаний тільки в русі. Пункт 13.3 Інструкції передбачає винятковий перелік тактичних способів використання транспортних засобів: рух у потоці транспорту, зупинка патрульного автомобіля в небезпечних по аварійності місцях, і зупинка патрульного автомобіля в місцях його найкращої видимості учасниками руху з пішим переміщенням співробітників на дорозі. Таким чином, розміщення транспортного засобу ?у засідці? Інструкцією не передбачено.

Суд також враховує, що завдання ДАІ — не тільки фіксація порушень, а в першу чергу їх профілактика, забезпечення безпеки руху.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.

Згідно ч.2 ст.283 КУпАП постанова повинна містити відомості про особу, щодо якої розглядається справа.

Як вбачається із постанови ВК №040818 від 19.03.2009 року по справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 зазначені вимоги інспектором ВДАІ м. Рівне Мельником С.М. при її складанні дотримані не були.

Частиною 2 ст. 71 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач в судове засідання не з'явився, заперечень проти позову в установленому законом порядку не подав.

Згідно ст. 289 КУпАП, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом 10 днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу. Як вбачається з адміністративного позову, копію постанови ОСОБА_1 отримав 21.04.2009 року Зазначена обставина відповідачем не оспорюється). Тому суд вважає, що є достатні підстави для поновлення строку на оскарження вказаної постанови.

В судовому засіданні встановлено, що позиція позивача щодо відсутності в його діях складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП нічим не спростовується, а тому суд вважає, що постанова про накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу є протиправною та підлягає скасуванню.

На підставі ст. 283, 284 КУпАП, керуючись ст. 4, 17, 158—163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

              Позов  ОСОБА_1   до ВДАІ  для обслуговування адміністративної території м. Рівне УМВС України в Рівненській області про  скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення - задовольнити .

 Скасувати постанову ВК № 040818 по справі про адміністративне правопорушення від   19 березня 2009 року.

Справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1  ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо ОСОБА_1 провадженням  закрити.

              Заява про апеляційне оскарження  постанови суду подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом 10 днів після  проголошення постанови.

              Апеляційна скарга на постанову  суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

               Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.  

               Якщо було подано  заяву  про  апеляційне  оскарження, але апеляційна  скарга  не  була  подана  у  встановлений строк,  постанова суду  першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

                 У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його  не  скасовано,  набирає  законної  сили   після   закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо  строк  апеляційного  оскарження  буде поновлено , то вважається, що постанова суду не набрала законної сили

         Суддя    Острозького районного суду                                                                               Гуц Ф.Л.