ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи: 648/922/21

Номер провадження № 33/819/307/21

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2021 року                                                                        м. Херсон

Суддя Херсонського апеляційного суду Заіченко В.Л., розглянувши за участю адвоката Капур Т.О. справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130  КУпАП за апеляційною скаргою адвоката Капур Тетяни Олександрівни на постановуБілозерського районного суду Херсонської області від 30.06.2021 року, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Білозерського районного суду Херсонської областівід 30 червня 2021 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн. (однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік, стягнуто на користь держави судовий збір в сумі 454,00 грн.

Адвокат Капур Т.О., яка діє в інтересах правопорушника ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій вважає постанову суду від 30.06.2021 року незаконною, необґрунтованою та такою, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування доводів посилається на те, що матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 не містять жодних доказів про виконання (в тому числі й послідовне) суб`єктом складання протоколу про адміністративне правопорушення від 28.03.2021 року вимог Інструкції, Порядку та ст.266 КУпАП. Вказує, що судом першої інстанції не прийнято до уваги факт порушення співробітниками патрульної поліції вимог нормативних актів під час зупинки ОСОБА_1 і притягнення до адміністративної відповідальності, порушення встановленого порядку проведення медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння, а також законної процедури відеофіксації спілкування з особою на нагрудну камеру поліцейського. В апеляції зазначає, що хоча ОСОБА_1 погодився пройти огляд на стан сп`яніння за допомогою приладу «Драгер», однак не погодився з результатами медичного огляду і заявив про те, що бажає пройти огляд у медичній установі. Працівники поліції не тільки не провели ОСОБА_1 до найближчого закладу охорони здоров`я, не повідомили особу про право на правничу допомогу, чим порушили конституційні права та право на захист. Крім того, співробітники поліції розуміючи, що особа не може належним чином надати оцінку їх діям, все ж таки склали на нього протокол та дали йому його на підпис, при цьому не роз`яснюючи водію що саме він підписує і для чого, а тому ОСОБА_1 знаходячись в стані сильного хвилювання, виконав вказівку співробітника поліції і, у зв`язку з необізнаністю, підписав вказаний протокол. Також, апелянт посилається на те, що суд першої інстанції взяв до уваги показання свідків, які вказували лише на вину ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП, взявши до уваги лише результати драгеру, що склали 0,37%, що повністю суперечить принципу презумпції невинуватості. Вважає, що судом незаконно та необґрунтовано визнав надані до суду докази допустимими та достатніми, а матеріали надані захисником ОСОБА_1 - Капур Т.О., зокрема довідку медичного закладу №53/21 від 28.03.2021 року про відсутність будь-яких ознак алкогольного або іншого наркотичного чи токсичного сп`яніння у ОСОБА_1 неналежним доказом. Вимоги також мотивує тим, що працівниками поліції не було дотримано вимог інструкцій щодо безперервної фіксації усього спілкування з ОСОБА_1 , а зафіксовано лише фрагмент розмови, коли особі було запропоновано пройти огляд на місці, а у протоколі про адміністративне правопорушення не було зазначено носій, на який здійснювалась відеофіксація порушення, а тому такий доказ є нікчемним, недопустимим та неналежним. Крім того, апелянт стверджує, що за приписами статті 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг"матеріали, надані поліцейськими, не містять електронного цифрового підпису, а тому у суду були відсутні підстави для його розгляду. Просить постанову суду від 30.06.2021 року скасувати, а провадження в справі закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Перевіривши матеріали адміністративної справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення адвоката Капур Т.О., суддя приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 129 Конституції України основною засадою судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Перегляд судових рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.

Відповідно до ст. 7 КУпАП - провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. На суд покладається обов`язок відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення, сприяти максимальному забезпеченню процесуальних прав учасників судового провадження.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП - апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 280 КУпАП - орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Суддею апеляційної інстанції встановлено, що відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серія ДПР18 за №111537 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, згідно якого 28.03.2021 року о 09:00 годині ОСОБА_1 на а/д “Херсон-Нова Каховка- Генічеськ 4 км» в Білозерському районі Херсонської області керував транспортним засобом марки «ЗАЗ TF968K», номерний знак НОМЕР_2 в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив п.2.9 «а» ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.

Відповідно до п.2.9 «а» ПДР України - водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Частиною 1 ст.130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до регламентованих нормами Наказу МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 року №1452/735 «Про затвердження Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» - огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Отже, на поліцейського покладається обов`язок зазначення відповідних ознак алкогольного сп`яніння в першу чергу в протоколі, який і є єдиним належним та допустимим підтвердженням таких ознак.

Відповідно до ст.251 КУпАП - доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №111537  ОСОБА_1  керував транспортним засобом марки «ЗАЗ TF968K», номерний знак  НОМЕР_2  в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився на місці зупинки водія за допомогою приладу «Драгер», в ході якого встановлено результати проміле - 0,37%, з якими ОСОБА_1 погодився, в присутності двох свідків.

Незважаючи на невизнання ОСОБА_1  своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення, суд апеляційної інстанції враховує досліджені суддею першої інстанції в сукупності зібрані по справі докази: пояснення поліцейського УПП в Херсонській області Чехун О.В., який підтвердив керування ОСОБА_1  транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння та проведення в присутності свідків, за згодою водія був огляду на стан сп`яніння за допомогою приладу «Драгер»;  пояснення в суді поліцейського УПП в Херсонській області Гук Ю.В., пояснення свідка ОСОБА_2 , свідка ОСОБА_3 результати огляду на стан сп`яніння проведеного за допомогою приладу «Драгер ARBH-0538» тест № 2711, акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до яких результати огляду становлять 0,37 %, відеозаписи до протоколу про адміністративне правопорушення на яких зафіксовано проходження ОСОБА_1 за його згодою в присутності двох свідків огляду на стан сп`яніння за допомогою приладу «Драгер».

Таким чином судом апеляційної інстанції доходить висновку, що при розгляді справи цим доказам суд дав належну оцінку, а тому обґрунтованого висновку про наявність у діянні ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.

Як такі, що не підтверджені будь-якими доказами й спростовані змістом протоколу та іншими матеріалами справи, відхиляються доводи апеляційної скарги про те, що матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 не містять жодних доказів про виконання (в тому числі й послідовне) суб`єктом складання протоколу про адміністративне правопорушення від 28.03.2021 року вимог Інструкції, Порядку та ст.266 КУпАП, порушення співробітниками патрульної поліції вимог нормативних актів під час зупинки ОСОБА_1 .

Під час розгляду справи апеляційним судом не здобуто будь-яких даних, які б давали підстави вважати, що поліцейський УПП в Херсонській області Чехун О.В. був упереджений при складанні протоколу щодо ОСОБА_1 і що в нього були підстави фальсифікувати такий, а з матеріалів справи встановлено, що поліцейський УПП в Херсонській області Чехун О.В., при виконанні своїх обов`язків, діяв в межах наданих йому повноваженьЗакону України "Про Національну поліцію", протокол ним складено згідно вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у працівника поліції були наявні всі підстави для ініціювання проведення огляду водія ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, який проведено з згодою водія, про що зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення та не свідчать про невідповідність складеного щодо ОСОБА_1 протоколу вимогам ст.256 КУпАП, в якому зазначені всі необхідні й передбачені цією нормою права відомості.

Доводи апелянта про те, що співробітники поліції при складанні протоколу не роз`яснили водію що саме він підписує і для чого, суд апеляційної інстанції до уваги не приймає, при цьому зважає на те, що підписавши протокол, ОСОБА_1 підтвердив факт роз`яснення йому прав, і будь-яких зауважень чи пояснень з приводу не роз`яснення йому таких прав не надавав.

Твердження апелянта, що під час розгляду справи не було з`ясовано всіх фактичних обставин справи, що відсутні допустимі та належні докази скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП, суддя апеляційної інстанції до уваги не бере та враховує роз`яснення чинного законодавства, що апеляційні суди під час розгляду апеляції на рішення суду першої інстанції про притягнення особи до адміністративної відповідальності звертають увагу чи надані апелянтом до суду апеляційної інстанції будь-які інші докази на підтвердження апеляційних доводів. Якщо ж особа не доводить ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, то суди доходять висновку, що сама собою незгода апелянта з даними адміністративного провадження, на підставі яких було ухвалено оскаржувану постанову суду, не є правовою підставою для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду першої інстанції.

Апелянтом в апеляційній скарзі не зазначено доказів на підтвердження апеляційних доводів щодо відсутності вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, належних та допустимих доказів щодо закриття справи у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення також до апеляційного суду не надано.

Доводи апеляційної скарги з приводу порушення вимог ч.4 ст.266 КУпАП, а саме, що працівники поліції не провели ОСОБА_1 до найближчого закладу охорони здоров`я та довідку КНП «Херсонський обласний заклад з надання психіатричної допомоги» ХОР №53/21 від 28.03.2021 року, апеляційний суд відхиляє, виходячи з вимог ст. 266 КУпАП (медичний огляд є дійсним якщо, він проведений в присутності поліцейського та не пізніше 2 годин з моменту встановлення підстав для такого огляду) а також враховує, що з наданих матеріалів встановлено про наявність у ОСОБА_1 залишку алкоголю виявленого в ході огляду в медичному закладі за допомогою приладу «Драгер» та пояснення ОСОБА_1 про визнання факту вживання алкоголю напередодні.

Твердження апелянта про те, що матеріали, надані поліцейськими, не містять електронного цифрового підпису, суддя апеляційного суду до уваги не приймає, оскільки механізм складання уповноваженими особами протоколів про адміністративні правопорушення визначений Порядком оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, носять загальний характер та висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП не спростовують.

Відповідно до ст.9 КУпАП - адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Вважаю, що суд першої інстанції належним чином врахував характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини та майновий стан, обставини у відповідності до вимог ст. 34, ст. 35 КУпАП, взяв до уваги приписи ст.36 КупАП та обґрунтовано обрав вид адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, що співвідноситься з вчиненим правопорушенням та цілком відповідає меті адміністративного стягнення, передбаченій у ст.23 КупАП та відповідає вимогам Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Також суд апеляційної інстанції вважає за необхідне роз`яснити, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі (рішення Європейського суду з прав людини у складі його Великої палати, справа "О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства").

Порушень вимог закону, які б ставили під сумнів доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та необґрунтованість накладеного на нього адміністративного стягнення не вбачається, постанова суду є законною та обґрунтованою, на які-небудь інші доводи, які би давали підстави для скасування чи зміни судового рішення в апеляційній скарзі ОСОБА_4 не вказується й під час перевірки справи в апеляційному суді такі не виявлені.

Підстав для скасування постанови від 30.06.2021 року немає, а апеляційна скарга адвоката Капур Т.О. задоволенню не підлягає.

При прийнятті рішення враховуються положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; ст. 294 КУпАП в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що суд, за відсутності обґрунтованих клопотань, не вправі самостійно витребувати докази, викликати будь-яких свідків, тощо; те, що стороною захисту не було надано належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та могли б слугувати підставами для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 8 ст.294 КУпАП - за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.

Керуючись ст.ст. 294, 295 КУпАП, суддя, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу адвоката Капур Т.О., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а постанову Білозерського районного суду Херсонської області від 30.06.2021 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн. (однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік - без змін.

Постанова Херсонського апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя                                                                                        В.Л.Заіченко