Справа № 521/3589/20

Провадження № 2/521/561/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2021 року місто Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді - Мирончук Н.В.,

секретаря судового засідання - Юраш К.Ю.,

за участі сторін:

представника позивача - ОСОБА_1 ,

відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

ВСТАНОВИВ:

До Малиновського районного суду м. Одеси звернулась ОСОБА_3 з позовом до ОСОБА_2 , про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Позов обґрунтований наступними обставинами.

17.09.2019 року о 13:20 годині, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Volkswagen», р. н. НОМЕР_1 , біля буд. №56 по вул. М. Малиновського в м. Одеса, не дотримався безпечної дистанції, в результаті чого скоїв зіткнення з автомобілем «Toyota RAV4» р. н. НОМЕР_2 , який у свою чергу, за інерцією, скоїв зіткнення з автомобілем «Toyota» р. н. НОМЕР_3 .

Як вказує позивач, внаслідок зіткнення її автомобіль отримав механічні пошкодження, а їй завдано матеріальної та моральної шкоди.

За даним фактом співробітниками поліції складено схему місця ДТП, відносно ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ОБ № 160756, від 17.09.2019 року, про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.

02.12.2019 року Малиновським районним судом м. Одеси було винесено постанову, якою ОСОБА_2 визнано винним в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 гривень на користь держави.

На момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 була застрахована в страховій компанії ПрАТ «СК АСКО ДС», якою було здійснено страхову виплату позивачеві у максимально можливому розмірі за страховим полісом відшкодування, а саме - 98000,00 грн..

Однак, як стверджує позивач, для встановлення розміру матеріального збитку, вона звернулася до оцінювача ОСОБА_4 , відповідно до звіту якого матеріальна шкода завдана автомобілю «Toyota RAV4» р. н. НОМЕР_2 внаслідок ДТП складає 224211,03 грн..

У зв`язку з тим, що завдані матеріальні збитки перевищують розмір страхового відшкодування, позивач просила суд стягнути з відповідача суму різниці між фактичним розміром завданої шкоди та виплаченим страховим відшкодуванням, що становить 126211,03 грн..

Також, позивач вказує, що внаслідок ДТП, окрім матеріальної шкоди, ОСОБА_3 отримала зазнала значних немайнових втрат, які негативно позначилися на її житті та житті її сім`ї. Зокрема, позивач вказує, що неправомірними діями відповідача:

-було заподіяно фізичний біль малолітній дитині позивача - ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , якому було спричинено тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, забою потилочної ділянки голови.

-було пошкоджено автомобіль позивача, через що вона не мала змоги користуватися ним протягом трьох місяців, вимушена самостійно нести витрати на проведення оцінки нанесеної шкоди, витрати на послуги таксі, витрати на підготовку документів страховику, витрати на правову допомогу та юридичні консультації щодо отримання страхового відшкодування.

-позивач зазнала душевних страждань у зв`язку із пошкодженням її майна та відношенням до цих дій самого заподіювача шкоди, який жодним чином за весь час з моменту не допоміг позивачу в його прагненні відновити порушені права.

У зв`язку з наведеним, позивач стверджує, що їй з боку відповідача завдано значної моральної шкоди, яку вона оцінює у 60000,00 грн. та просить суд стягнути її з відповідача.

Крім того, з урахуванням остаточного розрахунку суми судових витрат, які понесла позивач у зв`язку із розглядом справи, остання просить суд стягнути з відповідача витрати на проведення оцінки у розмірі 2000,00 грн. на професійну правничу допомогу у розмірі 12000,00 грн., а також суму сплаченого нею судового збору за подання позову у розмірі 2102,90 грн..

У відкритому судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Відповідач у відкритому судовому засіданні не заперечував проти часткового задоволення позовних вимо, зокрема, в частині відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

В іншій частині позовних вимог відповідач просив суд відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, надані письмові докази, відповідно до вимог закону, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

На підставі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 17.09.2019 року о 13:20 годині, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Volkswagen», р. н. НОМЕР_1 , біля буд. №56 по вул. М. Малиновського в м. Одеса, не дотримався безпечної дистанції, в результаті чого скоїв зіткнення з автомобілем «Toyota RAV4» р. н. НОМЕР_2 , який у свою чергу, за інерцією, скоїв зіткнення з автомобілем «Toyota» р. н. НОМЕР_3 .

Вина ОСОБА_2 у скоєнні ДТП підтверджується постановою Малиновського районного суду м. Одеси, від 02.12.2019 року, справа № 521/16885/19, на підставі якої, відповідач був визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (а. с. 8).

Відповідно до ч. ч. 4, 6 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Вирок суду в кримінальному провадженні, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, обов`язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Тому суд, при винесенні рішення не з`ясовує обставин справи, які підтверджують вину відповідача, що, також, не оспорюється відповідачем.

Також, внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди, було завдано пошкоджень автомобілю «Toyota RAV4» р. н. НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 . (а. с. 9)

Відповідно до Звіту № 2398-11-19 про оцінку колісного транспортного засобу автомобіля «Toyota RAV4» р. н. НОМЕР_2 , та протоколу огляду транспортного засобу, вартість матеріального збитку, завданого власнику ОСОБА_3 , внаслідок ДТП станом на 30.09.2019 року складає 224211,03 грн.. (а. с. 13 - 25)

Крім того, встановлено, що страховою компанією ПрАТ «СК АСКО ДС», згідно платіжного доручення № 13646, від 27.09.2019 року, було здійснено страхову виплату на рахунок ФОП ОСОБА_6 (призначення платежу - страхове відшкодування на рем. а/м Toyota RAV4, д/н НОМЕР_2 , ОСОБА_3 , згідно стр. акту № 1338/19/2ГО, від 26.09.2019 року (ЦО Одеса), без ПД) у розмірі - 98000,00 грн.. (а. с. 27)

Згідно до п. 1. 4. ст. 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» особи, відповідальність яких застрахована, - це страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.

Згідно ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Згідно п. 22. ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку, страховик відповідно до страхових сум, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів.

Згідно ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу, відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

У відповідності до ст. 1194 Цивільного кодексу України відповідач несе відповідальність за заподіяну шкоду, у разі недостатності страхової виплати.

Враховуючи вищевикладене, суд погоджується із доводами позивача та приходить до висновку, що сума матеріального збитку становить 224211,03 грн., з цієї суми слід вирахувати розмір страхового відшкодування - 98000,00 грн., різниця якої складає - 126211,03 грн., а тому, саме ця сума підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Виходячи з системного аналізу вищенаведених норм права та доказів, вивчених у судовому засіданні, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача - на користь позивача суми матеріальної шкоди, у розмірі 126211,03 грн..

Щодо вимог позивача стосовно стягнення з відповідача моральної шкоди на його користь, суд зазначає наступне.

Позивач вказав, що внаслідок ДТП, окрім матеріальної шкоди, ОСОБА_3 отримала зазнала значних немайнових втрат, які негативно позначилися на її житті та житті її сім`ї.

Згідно п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду N 5 ( v0005700-01 ) від 25.05.2001 відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Так, позивач стверджує, що неправомірними діями відповідача було заподіяно фізичний біль малолітній дитині позивача - ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , якому було спричинено тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, забою потилочної ділянки голови.

В обґрунтування наведеного позивачем долучено копію супровідного листа Департаменту патрульної поліції управління патрульної поліції в Одеській області, зі змісту якого вбачається, що внаслідок ДТП отримав тілесні ушкодження та самостійно звернувся до клініки «Інтосана» пасажир автомобіля Toyota RAV4, д/н НОМЕР_2 , ОСОБА_7 (а. с. 10)

Проте, суд зазначає, що факт звернення до медичної установи не може свідчити про завдання тілесних ушкоджень, та повинно підтверджуватися відповідними доказами.

Однак, матеріали справи не містять жодних доказів медичних анамнезів та призначень, якими б підтверджувалися доводи позивача стосовно отриманих пасажиром автомобіля Toyota RAV4, д/н НОМЕР_2 , ОСОБА_7 , тілесних ушкоджень у вигляді закритої черепно-мозкової травми, забою потилочної ділянки голови, про які стверджує позивач.

Доводи позивача спростовуються, також, і тим, що ні в протоколі про адміністративне правопорушення серії ОБ №160756, від 17.09.2020 року, ні в постанові Малиновського районного суду міста Одеси, від 02.12.2019 року, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП не зазначено, що ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження.

Тобто, з наведеного не вбачається причинний зв`язок між протиправним діянням відповідача та завданою шкодою, оскільки позивачем до суду не надано доказів завдання шкоди.

Крім того, позивач вказує, що внаслідок пошкодження її автомобіля, вона не мала змоги користуватися ним протягом трьох місяців, вимушена самостійно нести витрати на проведення оцінки нанесеної шкоди, витрати на послуги таксі, витрати на підготовку документів страховику, витрати на правову допомогу та юридичні консультації щодо отримання страхового відшкодування.

Проте, суд не може прийняти вказані доводи позивача, оскільки вони, також, не мають правового підґрунтя та не підтверджені жодними доказами.

Поняття моральної (немайнової) шкоди й порядок її відшкодування визначаються статтею 23 Цивільного кодексу України.

Згідно вказаної норми, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

З огляду на зазначене, зважаючи на відсутність належних та допустимих доказів отримання тілесних ушкоджень пасажира автомобіля Toyota RAV4, д/н НОМЕР_2 , ОСОБА_7 , а також належних та допустимих доказів оцінки душевних страждань ОСОБА_3 у зв`язку із пошкодженням її майна, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача на її користь моральної шкоди у розмірі 60000,00 грн., а тому в цій частині позову необхідно відмовити.

Щодо вимог позивача стосовно стягнення з відповідача понесених ним судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Разом з поданням позову було надано попередній розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс, або очікує понести у зв`язку із розглядом справи, в якому зазначалося, що розмір витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката попередньо оцінюється позивачем у 12000,00 грн., витрати на проведення оцінки розміру заподіяної матеріальної шкоди у розмірі 2000,00 грн..

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Крім того, відповідно до частин 1-2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на проведення оцінки розміру заподіяної матеріальної шкоди, то суд вважає її такою, що підлягає задоволенню, оскільки в матеріалах справи міститься квитанція до прибуткового касового ордеру № 2398, від 05.11.2019 року, згідно якої ОСОБА_3 було сплачено 2000,00 грн. ФОП ОСОБА_4 за проведення останнім оцінки автомобіля Toyota RAV4 р. н. НОМЕР_2 (а. с. 26).

Окрім того, позивачем під час подання позовної заяви до суду, було сплачено судовий збір: по-перше, за вимогу про стягнення матеріальної шкоди - у розмірі 1262,10 грн, що підтверджується квитанцією про сплату № ПН1428 від 04.03.2020 року (а. с. 1), по-друге, за вимогу про стягнення моральної шкоди - у розмірі 840,80 грн, що підтверджується квитанцією про сплату № ПН1450 від 04.03.2020 року (а. с. 2).

Враховуючи задоволення в повному обсязі судом вимоги позивача про відшкодування матеріальної шкоди, судовий збір за дану вимогу у розмірі 1262,10 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Стосовно сплаченого позивачем судового збору за вимогу про стягнення моральної шкоди, то враховуючи те, що суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 840,80 грн. стягненню з відповідача не підлягає.

Крім того, відповідно до частини 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як вже було зазначено судом, у позовній заяві, позивачем було попередньо оцінено розмір витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката - 12000,00 грн..

Проте, станом на час ухвалення рішення суду, стороною позивача доказів сплати правничої допомоги адвоката не надано.

Разом з тим, зважаючи на те, що у відкритому судовому засіданні представник позивача зробив відповідну заяву, на час ухвалення рішення суду, питання про стягнення з відповідача на користь позивача витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, суд не розглядає.

Керуючись ст. ст. 4, 10, 11, 12, 76-81, 89, 141, 258-259, 263-265, 354-355 ЦПК України; ст. ст. 15-16, 20, 22, 1166, 1187, 1188, 1194 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_6 ) відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 126211 (сто двадцять шість тисяч двісті одинадцять) гривень 03 копійки.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_6 ) відшкодування судових витрат у вигляді витрат на проведення оцінки вартістю 2000 (дві тисячі) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_6 ) відшкодування судових витрат у вигляді судового збору в загальному розмірі 1262 (одна тисяча двісті шістдесят дві) гривні 10 копійок.

В задоволенні інших вимог, відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та у строки, передбачені ст. 354-355 ЦПК України.

Повне судове рішення складено та підписано 09 липня 2021 року.

Суддя: Н.В. Мирончук