Справа № 415/4121/20

Провадження № 11-кп/810/328/21

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Луганського апеляційного суду у складі:

головуючого Рябчун О.В.

суддів Белаха А.В., Люклянчука В.Ф.,

з секретарем Березіною І.А.,

розглянувши, відповідно до ст.4221 КПК України, у м. Сєвєродонецьку Луганської області апеляційну скаргу захисника Бондаренка Ю.Ю. в інтересах ОСОБА_1 , подану на ухвалу Лисичанського міського суду Луганської області від 12 липня 2021 року, якою щодо обвинуваченого зач.3 ст.187 КК України

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м.Лисичанськ Луганської області, українця, має громадянство України, не одруженого, з професійно-технічною освітою, не працюючого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, у лікаря нарколога та психіатра на обліку не перебуває, зареєстрованого та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 26.10.2017 Сєвєродонецьким міським судом Луганської області за ч.2 ст.185, ч.2 ст.289 КК України до 5 років позбавлення волі, звільнений від відбування покарання на підставі ст.75 КК України з іспитовим строком 3 роки,

продовжений запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, до 09 вересня 2021 року включно,

в с т а н о в и л а:

Під час розгляду матеріалів кримінального провадження №12020130240000763 від 28.04.2020 року ОСОБА_1 обвинуваченого за ч. 3 ст. 187 КК України ухвалою Лисичанського міського суду Луганської області від 12.07.2021 року задоволено клопотання прокурора та ОСОБА_1 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, тобто, до 09 вересня 2021року включно.

З матеріалів контрольного провадження встановлено, що 28.04.2020 року приблизно о 17:25, маючи злочинний умисел, спрямований на напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу, діючи умисно, протиправно, незаконно, керуючись корисливим мотивом, заздалегідь підготувавши та маючи при собі предмет, схожий на пістолет, прибув в магазин « ІНФОРМАЦІЯ_2 », розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

Знаходячись у приміщенні вказаного магазина, ОСОБА_1 , погрожуючи продавцю магазину ОСОБА_2 , із застосуванням насильства небезпечного для життя і здоров`я, що виразилось в демонстрації предмета, схожого на пістолет, а ОСОБА_2 , реально сприймаючи погрози ОСОБА_1 , як небезпечні для життя і здоров`я, сховалась у дальньому куті магазину за прилавком.

ОСОБА_1 , реалізуючи свій злочинний умисел, шляхом вільного доступу незаконно проник до іншого приміщення, без дозволу продавця, пройшовши за торгівельний прилавок, який є відокремленою частиною магазину з обмеженим доступом, де заволодів грошовими коштами у розмірі 400 гривень, які знаходились та зберігались у картонній коробці на прилавку та були вилучені від продажу товарів в даному магазині. Після чого, ОСОБА_1 з викраденим майном з місця скоєння кримінального правопорушення втік, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_3 , власнику магазина « ІНФОРМАЦІЯ_2 », матеріальний збиток на вищевказану суму.

12 липня 2021 року у судовому засіданні продовжено обвинуваченому ОСОБА_1 , строк тримання під вартою на 60 днів, тобто до 09 вересня 2021року, включно.

Свої висновки суд мотивував існуванням ризиків, визначених п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Зокрема, зазначив про існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховування від правосуддя, суд оцінює в світлі обставин цього кримінального правопорушення та особистої поведінки обвинуваченого, його сімейного стану, відсутності працевлаштування та засобів до існування, приходить до висновку, що ризик переховування є актуальним, зважаючи на тяжкість ймовірного покарання, оскільки останній обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна, не має міцних соціальних зв`язків, не працює, на утриманні батьків похилого віку, або осіб з інвалідністю не має, з метою уникнення відповідальності за вчинений ним злочин може переховуватися від суду.

Стосовно ризику можливості обвинуваченим знищити, сховати, або спотворити, будь-яку з речей, яка має істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення свідчить те, що на даний час органами досудового слідства не було встановлено місце знаходження знаряддя, за допомогою якого, згідно обвинувального акту, було вчинено ОСОБА_1 кримінальне правопорушення, що дає підстави вважати, що останній має можливість знищити або сховати його.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків, суд першої інстанції врахував встановлену кримінальним процесуальним законодавством процедуру отримання показань на стадії судового розгляду, відповідно до яких свідки та потерпілі допитуються безпосередньо в судовому засіданні. За таких обставин, враховуючи, що судовий розгляд кримінального провадження триває, суд вважає, що наявність ризику впливу на свідків, з якими особисто знайомий обвинувачений та місце проживання яких йому відомо, не можна виключити на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від вказаних свідків, та дослідження їх судом.

Не погодившись з ухвалою суду, захисник Бондаренко Ю.Ю. у поданій апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу суду, постановити нову ухвалу, якою відмовити прокурору у задоволенні його клопотання та обрати обвинуваченому ОСОБА_1 інший, більш м`який запобіжний захід - у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю (за винятком виходу на роботу, навчання, до магазину для придбання їжі та предметів першої необхідності, медичних закладів, аптек) та покласти на обвинуваченого обов`язки здати до відповідного органу паспорт для виїзду за кордон (у разі наявності) та заборонити спілкуватися зі свідками та потерпілими по справі.

Вважає, що суд формально підійшов до розгляду клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою.

Зазначає, що заявлені прокурором ризики спростовувалися наведеними прокурором у обвинувальному акті декількома обставинами які пом`якшують покарання ОСОБА_1 , поведінкою ОСОБА_1 на досудовому розслідуванні, оскільки перебуваючи на свободі до обрання йому запобіжного заходу, ОСОБА_1 не вчинив жодної дії яка могла б свідчити про реальну наявність заявлених прокурором ризиків. Перебуваючи на свободі до обрання запобіжного заходу слідчим суддею, ОСОБА_1 не вчиняв ані на свідків, ані на потерпілих незаконний вплив.

Крім того, спростуванням доводів щодо переховування ОСОБА_1 від суду є те, що знаючи що стосовно ОСОБА_1 слідчим суддею буде обиратися запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, останній не став переховуватися від досудового розслідування та суду у майбутньому, а з`явився самостійно до слідчого судці який і обрав стосовно нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Також зазначає, що маючи декілька пом`якшуючих обставин, зокрема щире каяття та сприяння розкриттю злочину, заявлений прокурором ризик у разі перебування на волі ОСОБА_1 може знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей, яка має істотне значення, зокрема не знайдене в ході досудового слідства знаряддя, за допомогою якого було вчинено кримінальне правопорушення не може бутивизнано як реально існуючий та ґрунтується на доказах. Вважає, що такий ризик є явно надуманим та таким що не відповідає дійсності та суперечить зазначеним у обвинувальному акті пом`якшуючим обставинам.

Крім того, стадія досудового розслідування на даний час вже завершена. У слідчого та прокурора вже відсутні повноваження на проведення досудового розслідування та збирання доказів через завершене досудове розслідування та спрямування обвинувального акта до суду.

Таким чином, обґрунтовування прокурором та судом ризику можливості обвинуваченим знищити, сховати тим або спотворити будь-яку із речей, яка має істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення є безпідставними доводами.

Сторони належним чином були повідомлені про дату та час розгляду матеріалів справи.

Розгляд апеляційної скарги захисника Бондаренка Ю.Ю. здійснюється відповідно до ч.4 ст.422-1УПК України без участі сторін кримінального провадження, оскільки ні прокурор, обвинувачений та його захисник не заявили клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.

Перевіривши додані до апеляційної скарги матеріали, зміст судової ухвали, зміст додатково витребуваних апеляційним судом документів та обговоривши викладені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів приходить до таких висновків.

Судом першої інстанції під час судового розгляду кримінального провадження № 12020130240000763 від 28.04.2020 року щодо ОСОБА_1 за ч.3 ст.187 КК України ухвалою Лисичанського міського суду Луганської області від 12.06.2021 року задоволено клопотання прокурора і ОСОБА_1 продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, тобто, до 09 вересня 2021 включно.

Рішенням Конституційного Суду України від 13 червня 2019 року визнано неконституційним закріплене у ст. 392 КПК України обмеження права учасників кримінального провадження окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановленої під час судового провадження у суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що зазначена вище судова ухвала підлягає апеляційному перегляду.

Відповідно до ч.3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань, суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю умотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Судове рішення, прийняте за результатами розгляду клопотання слідчого, повинно відповідати критеріям, зазначеним у ст. 370 КПК України щодо його законності та обґрунтованості.

Як свідчить зміст оскаржуваної ухвали, наведені вище вимоги діючого кримінального процесуального закону судом враховані.

Зокрема, суд встановив, що ОСОБА_1 обвинувачується у скоєнні особливо тяжкого умисного кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 187 КК України, внаслідок чого, ОСОБА_1 як особа, яка не має міцних соціальних зв`язків, будь-яких утриманців, постійного місця роботи, може переховуватись від суду з метою уникнення від відповідальності за вчинений злочин, та, з огляду на спосіб отримання матеріального прибутку шляхом вчинення кримінальних правопорушень, вчинити новий злочин.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі "Ілійков проти Болгарії" № 33977/96 від 26.07.2001 року ЄСПЛ зазначив, що "суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".

Колегія погоджується із висновком суду про те, що ОСОБА_1 , який особисто знайомий із свідками по справі та знає про їх місце мешкання, може впливати на них з метою зміни їх показань, оскільки ці особи у суді ще не були допитані.

З огляду на відсутність факторів, які б утримували ОСОБА_1 за місцем проведення судового провадження, даних про неможливість утримувати його за станом здоров`я в умовах ізоляції від суспільства, та неможливості застосувати до нього інші, більш м`які запобіжні заходи до завершення судового розгляду справи, суд дійшов обґрунтованого висновку про можливість продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Подальше продовження тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 не порушує його права на свободу та особисту недоторканність, гарантованого статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а доводи апеляційної скарги захисника про обрання обвинуваченому запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою, є непереконливими та, на думку колегії суддів, не забезпечать його належної процесуальної поведінки на даному етапі кримінального провадження.

За наведених обставин колегія погоджується із висновками суду першої інстанції, який із дотриманням вимог ст.ст. 197,199 КПК, на підставі наданих сторонами кримінального провадження доказів, оцінив у сукупності всі обставини, що враховуються при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою, та належним чином мотивував своє рішення щодо необхідності продовження строку тримання під вартою.

Доводи апеляційної скарги захисника не спростовують встановлених судом обставин та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. 404,405,407, 418,419,4221 КПК України, колегія суддів

ухвалила:

Ухвалу Лисичанського міського суду Луганської області від 12.06.2021 року, якою ОСОБА_1 продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 09 вересня 2021року, включно, залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника Бондаренка Ю.Ю.- без задоволення.

О.В.Рябчун

Судді А.В. Белах

В.Ф. Люклянчук