ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 549/493/19 Номер провадження 22-ц/814/1672/21Головуючий у 1-й інстанції Глущенко Н. М. Доповідач ап. інст. Триголов В. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2021 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Триголова В.М.

Суддів: Дорош А.І., Лобова О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" на рішення Чорнухинського районного суду Полтавської області від 24 грудня 2019 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2019 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до місцевого суду з вказаним позовом до відповідача, посилаючись на те, що, ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву №б/н від 28.07.2009 року, згідно якої отримав кредит в розмірі 4000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, але, всупереч укладеному договору, відповідач порушував строки погашення кредиту та процентів, у зв`язку з чим станом на 18.09.2019 року має заборгованість в розмірі 12168,17 грн., в т.ч.: 3716,39 грн. - заборгованість по кредиту, 6996,15 грн - нараховано відсотків за користування кредитом, 400 грн. - по пені і комісії, 3220,00 грн - нараховано пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн; 500 грн. - штраф (фіксована частина) і 555,63 грн. - штраф (процента складова).

З урахуванням наведеного, позивач просить суд стягнути з відповідача вказану суму заборгованості за кредитним договором, а також вирішити питання судових витрат.

Рішенням Чорнухинського районного суду Полтавської області від 24 грудня 2019 року позов Акціонерного Товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 (ідент. номер - НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного Товариства Комерційний Банк "Приватбанк" (м. Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) 3716,39 грн. - заборгованість за кредитом, за договором №б/н від 28.07.2009 року.

Стягнуто з ОСОБА_1 (ідент. номер - НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного Товариства Комерційний Банк "Приватбанк" 585,90 грн. - витрат по сплаті судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

З вказаним рішенням не погодився позивач, який, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, подав на нього апеляційну скаргу, в якій просив рішення місцевого суду скасувати в частині відмовлених позовних вимог за неустойкою та процентами та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задовольнити в цій частині в повному обсязі, в іншій частині рішення залишити без змін, вирішити питання судових витрат.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги зазначають, що позивачем надана до суду копія анкети-заяви позичальника, з якої чітко вбачається наступна інформація: персональні дані, адреса проживання, та інша додаткова інформація, необхідна, зокрема, для отримання кредитної карти. Також, з даної анкети-заяви чітко вбачається, що відповідач висловив свою згоду на укладення відповідного правочину, та підписав анкету-заяву.

Окрім того, ОСОБА_1 також було підписано довідку про умови кредитування з використанням кредитної карти «Універсальна 55 днів пільгового періоду».

Відтак, встановивши, що банк надав відповідачу кредит, а відповідач його не повернув, місцевий суд не мав жодних підстав відмовляти у стягненні відсотків по кредиту, чим порушив вимоги ст.ст.1046,1048 ЦК України.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 10 березня 2020 року апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" залишено без задоволення.

Рішення Чорнухинського районного суду Полтавської області від 24 грудня 2019 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 26 травня 2021 року касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» задоволено, постанову Полтавського апеляційного суду від 10 березня 2020 року в частині вирішення позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення процентів, комісії, пені та штрафів за кредитним договором скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Судове рішення підлягає апеляційному перегляду в скасованій судом касаційної інстанції частині вимог, тобто в іншій частині рішення Чорнухинського районного суду Полтавської області від 24 грудня 2019 року не переглядається.

Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Згідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно п. 2,3 ч.1, ч. 2 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.07.2009 року позивач та ОСОБА_1 уклали договір про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є позивач АТ КБ «Приватбанк» .

За умовами вказаного договору позичальник отримав кредит у розмірі 250 грн. (з подальшим збільшенням кредитного ліміту) у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом. Своїм підписом у заяві ОСОБА_1 підтвердив, що підписана ним заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами складає договір про надання банківських послуг.

Свої зобов`язання за кредитним договором позичальник не виконує.

Згідно з наданим банком розрахунком, станом на 18.09.2019 р. заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором складає 12168,17 грн., з яких: 3712,39 грн. - заборгованість за кредитом; 6996,15 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 400,00 грн. - заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: - 500,00 грн. штраф (фіксована частина); - 555,63 грн. штраф (процентна складова) (а.с.5-7).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягненню заборгованості за процентами за користування кредитом суд першої інстанції, керуючись правовою позицією викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року по справі 342/180/17-ц, виходив із того, що, позивачем не надано підтверджень того, що саме наявні в матеріалах справи конкретні умови банківських послуг були запропоновані відповідачу на момент укладення договору, та він був належним чином з ними ознайомлений.

Апеляційний суд у складі колегії суддів не в повній мірі погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

З матеріалів справи вбачається, ОСОБА_1 своїм підписом у заяві підтвердив факт отримання кредитної картки № НОМЕР_2 та ПІН-коду до неї 28.07.2009 року.

Встановивши обставини справи, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що в матеріалах справи наявна підписана відповідачем ОСОБА_1 довідка про умови кредитування з використання кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», в якій визначені, у тому числі: пільговий період користування коштами, базова процентна ставка в розмірі 2,5% в місяць, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування (а. с. 31).

З вказаної довідки вбачається, що розмір щомісячного платежу (враховуючи плату за використання кредитних коштів у звітному періоді) складає 7% від заборгованості, але не менше 50 грн. та не більше залишку заборгованості.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач був ознайомлений з умовами угоди про надання кредиту, при цьому, належним чином зобов`язання по поверненню кредитних коштів не виконав, що призвело до утворення заборгованості.

Пред`являючи даний позов, банк просив стягнути з ОСОБА_1 відсотки за користування кредитними коштами, нараховані за період з 03.09.2009 року по 18.09.2019року у розмірі 6996,15 грн.

Як слідує із наданого банком розрахунку, до 29.08.2014 року процентна ставка за договором банком обраховувалася виходячи з погодженого між сторонами розміру, а саме - 30% річних, проте починаючи з 01.09.2014 року позивач нараховував проценти за ставкою 34,8% річних, а згодом 43,2% що свідчить про неправомірні дії банку щодо підвищення процентної ставки, оскільки це виходить за межі узгодженого сторонами договору розміру процентів за користування грошовими коштами.

При цьому посилання банку як на правомірність своїх дій щодо підвищення розміру процентної ставки на Умови та Правила надання банківських послуг, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки матеріали справи не містять підтверджень, що надані до позовної заяви Умови розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанк», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за підвищеною ставкою.

Отже, суд апеляційної інстанції не бере до уваги надані позивачем Умови та Правила, а тому вважає, що проценти підлягають стягненню за процентною ставкою 30% річних, яка узгоджена із відповідачем відповідно до підписаної останнім довідки.

Так, провівши розрахунок в частині нарахування процентів за базовою ставкою, суд апеляційної інстанції зазначає наступне: розмір заборгованості за процентами за період з 03.09.2009 року по 29 серпня 2014 року складає 3268,53 грн. Заборгованість за процентами за період з 01.09.2014 по 18.09.2019 року за базовою відсотковою ставкою становить 5705,47 грн.

Загальний розмір заборгованості по відсотках за період з 03.09.2009 року по 18.09.2019 року становить 8974 грн. (3268,53+5705,47 грн.)

З огляду на розмір заявлених позивачем вимог щодо стягнення заборгованості за відсотками з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за відсотками у розмірі 6996,15 грн.

Окрім того, місцевий суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми пені та штрафів.

При цьому, посилаючись на положення ст.549 ЦК України, та ст.61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення, суд дійшов висновку, що Банком одночасно заявлено вимоги про стягнення штрафів та пені, що в силу закону буде суперечити викладеній вище забороні подвійної відповідальності.

Крім того, з наданого позивачем розрахунку вбачається, що нарахування комісії та пені здійснювалось однією сумою, що позбавляє суд можливості проаналізувати правильність їх нарахування.

В силу положень ст.13 ЦПК України, враховуючи диспозитивність цивільного судочинства, суд позбавлений можливості самостійно обирати один з видів відповідальності із декількох, заявлених позивачем, відтак, у задоволенні позовної вимоги про стягнення штрафу та пені та комісії правомірно відмовлено.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Здійснюючи розподіл судових витрат відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, колегія суддів виходить з наступного.

За подачу позову позивачем сплачено судовий збір в сумі 1921 грн. (а.с.1), та за подачу апеляційної скарги 2881,50 грн. (а.с.94), за подачу касаційної скарги - 3842 грн. (а.с. 213).

Оскільки позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково (88%), то стягненню з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягає судовий збір в загальному розмірі 7607 грн. 16 коп.

Керуючись ст.ст.367, 374, п.п.3,4 ч.1 ст.376, ст.ст.382,383 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» - задовольнити частково.

Рішення Чорнухинського районного суду Полтавської області від 24 грудня 2019 2019 року - скасувати в частині відмови у задоволенні позову щодо стягнення заборгованості за нараховані відсотки за кредитним договором б/н від 28.07.2009 року.

Ухвалити нове рішення, яким позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за нарахованими відсотками- задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за нарахованими відсотками за кредитним договором б/н від 28.07.2009 року у розмірі 6996 грн. 15 коп. (шість тисяч дев`ятсот дев`яносто шість грн. 15 коп.)

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 7607 грн. 16 коп. (сім тисяч шістсот сім грн. 16 коп.)

В іншій частині рішення Чорнухинського районного суду Полтавської області від 24 грудня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

ГОЛОВУЮЧИЙ В.М. Триголов

СУДДІ А.І. Дорош

О.А. Лобов