Номер провадження: 11-сс/813/1118/21

Номер справи місцевого суду: 521/5212/21

Головуючий у першій інстанції Корой

Доповідач Кравець Ю. І.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.07.2021 року                                                                 м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого: судді Кравця Ю.І.,

суддів: Артеменка І.А. та Журавльова О.Г.,

за участю:

секретарки судового засідання Янковської Ю.Л.,

прокурора Чебанова А.В., ,

захисників Корчагіна О.В. та Троянди О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисників підозрюваного ОСОБА_1 – адвокатів Троянди Олени Володимирівни та ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси від 09.07.2021 року про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Слободзея Республіки Молдова, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.146, ч.2 ст.127, ч.2 ст.189 КК України у кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР за №12021162470000414 від 08.04.2021 року,

установив

Зміст оскаржуваного судового рішення.

Ухвалою слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси від 09.07.2021 року було задоволено клопотання слідчого СВ відділу поліції №1 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області Бандуса А.О., погодженого з прокурором Малиновської окружної прокуратури міста Одеси Задоріним Є.Ю. та продовжено підозрюваному ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави як альтернативного запобіжного заходу, строком до 06.09.2021 року.

Рішення слідчого судді мотивоване тим, що ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, встановлені ухвалою слідчого судді про обрання відносно підозрюваного даного запобіжного заходу, не зникли та продовжують існувати, а також доведена неможливість застосування до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу для запобігання вищевказаним ризикам.

Зміст вимог апеляційної скарги.

В своїй апеляційній скарзі, захисники підозрюваного вважають ухвалу слідчого судді необґрунтованою з наступних підстав:

-підозра, висунута ОСОБА_1 є необґрунтованою, оскільки потерпілі під час їх допиту не вказували жодних конкретних дій, вчинених підозрюваним відносно них;

-ризики, заявлені слідчим у клопотанні необґрунтовані;

-слідчим суддею не приділено уваги, що підозрюваний має міцні соціальні зв`язки, зокрема дружину, дитину на утриманні, до затримання був працевлаштований;

-слідчим суддею не зазначено, чому не можливо застосувати до підозрюваного більш м`який запобіжний захід, хоча в матеріалах судової справи наявні довідки про необхідність проведення хірургічного втручання (операції) підозрюваному.

На підставі викладеного, захисник підозрюваного в апеляційній скарзі просить ухвалу слідчого судді скасувати, та постановити нову, якою застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час доби.

Підозрюваний ОСОБА_1 у судове засідання не був доставлений, оскільки в вимогах апеляційної скарги захисника не заявлено клопотання про розгляд справи за участю підозрюваного.

Відповідно до ч.4 ст.405 КПК України неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.

Враховуючи вищезазначене, вислухавши думку прокурора та захисників, які вважали за можливе розглянути справу за відсутності підозрюваного, враховуючи відсутність клопотання про участь підозрюваного в апеляційному розгляді, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, апеляційний суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності підозрюваного ОСОБА_1 .

Позиції учасників апеляційного розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення захисників, які підтримали вимоги апеляційної скарги; думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Мотиви суду апеляційної інстанції.

Згідно частини 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ї інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно вимог ч.1 ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно п.2 ч.1 ст.372 КПК України в мотивувальній частині ухвали зазначається: суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається; встановлених судом обставин із посиланням на докази, а також мотивів неврахування окремих доказів; мотивів, з яких суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.

У відповідності до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 197 КПК України, строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до ч. 3, 4 ст.199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Частина 5 статті 199 КПК України передбачає, що слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Як вбачається з мотивувальної частини ухвали, суд при постановленні ухвали в повній мірі дотримався та врахував зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону.

Під час апеляційного розгляду встановлено, що у проваджені слідчого СВ ВП № 1 ОРУП ГУНП в Одеській області  перебуває кримінальне провадження №12021162470000414 від 08.04.2021 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.146, ч.2 ст.127, ч.2 ст.189 КК України.

У межах даного кримінального провадження 14.05.2021 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.146, ч.2 ст.127, ч.2 ст.189 КК України, при цьому санкції ч.2 ст.127, ч.2 ст.189 КК України передбачають покарання у виді позбавлення волі на строк більше 5 років.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 14.05.2021 року ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк дії якої спливає 12.07.2021 року.

Ухвалою слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси від 09.07.2021 року строк досудового розслідування по вказаному кримінальному провадженню продовжено до 5 місяців, а саме до 14.09.2021 року.

При розгляді зазначеного кримінального провадження, відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», апеляційний суд застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.

Відповідно до ст.5 Конвенції, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури встановленої законом: п.с) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчинені нею правопорушення, або обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Твердження апеляційної скарги захисників стосовно того, що підозра, висунута ОСОБА_1 є необґрунтованою, на думку апеляційного суду, не узгоджуються із нормами закону та фактичними обставинами, з огляду на таке.

Підозра – це процесуальне рішення прокурора, слідчого (за погодженням з прокурором), яке ґрунтується на зібраних під час досудового розслідування доказах та в якому формується припущення про причетність конкретної особи до вчинення кримінального правопорушення, з повідомленням про це такій особі та роз`ясненням її прав та обов`язків відповідно до чинного законодавства.

При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, однією з підстав є саме обґрунтованість підозри у вчиненні особою злочину, яка, власне, випливає зі змісту процесуального рішення повідомлення про підозру. Звертаючись до практики ЄСПЛ, зокрема, в рішеннях «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» (Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom), «Лабіта проти Італії» (Labita v. Italy), «Мюррей проти Сполученого Королівства» (Murray v. the United Kingdom), «Ільгар Маммадов проти ОСОБА_3 » (Ilgar Mammadov v. Azerbaijan), «Нечипорук і Йонкало проти України» (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), зазначається, що наявність «обґрунтованої підозри» передбачає існування фактів та інформації, які могли б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що ця особа могла вчинити злочин. Факти, які дають підставу для підозри, не мають бути такого ж рівня, як такі, що обґрунтовують засудження особи, тобто мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Органами досудового розслідування ОСОБА_1 підозрюється у скоєнні інкримінованих йому кримінальних правопорушень за наступних підстав.

Так, згідно матеріалів клопотання вбачається, що ОСОБА_4 , будучи цивільною дружиною ОСОБА_5 та перебуваючи із останнім у близьких відносинах, маючи спільну дитину, знала про його значні грошові статки.

На початку лютого 2021 року, більш точної дати не встановлено, за версією слідства, у ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_1 виник злочинний умисел направлений на незаконне позбавлення волі ОСОБА_5 та його племінника ОСОБА_11 , з метою отримання від них грошових коштів та нерухомого майна, якими вони володіють.

За версією слідства, на виконання вищевказаного плану, згідно розподілених ролей, ОСОБА_4 за попередньою змовою із ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_1 домовилась про зустріч із ОСОБА_5 та ОСОБА_12 .

Так, 17.02.2021 року у вечірню пору доби ОСОБА_4 , взявши із собою свого спільного сина із ОСОБА_5 , 2017 року народження, зустрівшись біля готелю «Моцарт», який знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Ланжеронівська, 13, сіли до автомобіля, за кермом якого перебував ОСОБА_13 та за пропозицією ОСОБА_4 попрямували до квартири, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , де, відповідно розподілених ролей, за попередньою змовою групою осіб, уже чекали на потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_1 .

Після цього, ОСОБА_13 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_14 зайшли до приміщення вказаної квартири, при цьому, відповідно до розробленого плану дій, ОСОБА_4 зайшла до вказаної квартири та зачинила двері на замок, чим позбавила можливості ОСОБА_11 та ОСОБА_5 покинути приміщення квартири.

Далі, за версією слідства, діючи умисно, відповідно до розробленого плану дій, за попередньою змовою групою осіб, з метою незаконного позбавлення волі ОСОБА_11 та ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_1 , які були одягнені у балаклави, перебуваючи у приміщенні вказаної квартири, із застосуванням фізичної сили, за наказом ОСОБА_4 , повалили останніх на підлогу, одягли їм кайданки на руки та почали завдавати фізичне страждання, шляхом нанесення тілесних ушкоджень ногами та кулаками обох рук в область голови, тулуба та рук потерпілих.

Наступного дня, 18.02.2021 року, у невстановлений досудовим розслідуванням час, діючи умисно, відповідно до розробленого плану дій, за попередньою змовою групою осіб, всупереч волі потерпілих, не повідомляючи про свої наміри та не зважаючи на особисту волю і недоторканість особи, застосовуючи фізичну силу, ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 посадили ОСОБА_5 до автомобіля, за кермом якого перебувала ОСОБА_4 та направились до м. Миколаїв. Під час перебування ОСОБА_5 у вказаному автомобілеві ОСОБА_6 та ОСОБА_9 наносили йому тілесні ушкодження.

В цей же час, за цією ж адресою, паралельно, ОСОБА_7 та ОСОБА_10 , діючи умисно, відповідно до розробленого плану дій, за попередньою змовою групою осіб, всупереч волі потерпілого, не повідомляючи про свої наміри та не зважаючи на особисту волю і недоторканість особи, застосовуючи фізичну силу посадили ОСОБА_11 до другого автомобіля, за кермом якого була невстановлена досудовим розслідуванням особа, та повезли у напрямку м. Миколаїв.

Цього ж дня, у невстановлений досудовим розслідуванням час, вони прибули до м. Миколаїв, завели потерпілих до приміщення будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_3 , який належав ОСОБА_4 , де, за наказом ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_1 , діючи умисно, відповідно до розробленого плану дій, за попередньою змовою групою осіб, застосували відносно ОСОБА_11 та ОСОБА_5 катування, а саме завдання фізичного болю, яке проявлялось у демонструванні оголеної вогнепальної зброї, прикладання до горла ножу та приставлення гарячої праски до спини ОСОБА_5 , з метою вимагання грошових коштів та прав на нерухоме майно для незаконного збагачення.

Згідно клопотання, в подальшому, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, направленого на заволодіння чужим майном, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, відповідно до розробленого плану дій, у невстановлений досудовим розслідування час, із погрозою вбивства ОСОБА_11 , ОСОБА_6 ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_1 , ОСОБА_10 перевозили останнього до м. Одеси, з метою отримання права власності на нерухоме майно, яке належало ОСОБА_5 та переведення на рахунок ОСОБА_4 грошових коштів у сумі 335 000 Євро.

Крім того, за версією слідства, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, відповідно до розробленого плану дій, у невстановлений досудовим розслідування час, ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_1 , погрожуючи вбивством ОСОБА_15 та спричиняючи йому тілесні ушкодження, вимагали грошові кошти, в результаті чого ОСОБА_13 надав ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_1 пін-код від своєї банківської картки, з якої в подальшому ОСОБА_4 було здійснено зняття готівки у сумі 198 000 гривень.

В результаті вказаних неправомірних дій, за версією слідства, ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_1 , потерпілому ОСОБА_5 було завдано матеріальний збиток у сумі 17 325 000 гривень, а потерпілому ОСОБА_15 на суму 198 000 гривень.

Не погоджуючись із доводами сторони захисту про необґрунтованість підозри ОСОБА_1 , апеляційний суд наголошує на тому, що обґрунтованість підозри ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях підтверджується наданими апеляційному суду та долученими до клопотання матеріалами кримінального провадження, зокрема, протоколами пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 17.04.2021 року, згідно яких потерпілі вказали на нього як на особу, яка приймала участь в незаконному позбавлення їх волі, вимаганні грошових коштів та прав на майно, показаннями потерпілих в судових засіданнях від 29.04.2021 року та від 05.05.2021 року, протоколом допиту підозрюваної ОСОБА_4 від 02.06.2021 року.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до статей 89, 94 КПК України та Глави 28 КПК України питання про встановлення вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, оцінка зібраних доказів на предмет їх достовірності, допустимості та їх достатності відноситься до компетенції суду за наслідками судового розгляду кримінального провадження по суті обвинувачення, а підстав для визнання доказів недопустимими, відповідно до ст.87 КПК України, в ході апеляційного розгляду не встановлено.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що з огляду на те, що кримінальне провадження перебуває на стадії досудового розслідування, слідчий суддя лише на підставі розумної та об`єктивної оцінки отриманих доказів визначає чи виправдовують вони в своїй сукупності факт проведення досудового розслідування та чи дозволяють встановити причетність особи до вчинення злочину, яка є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.

З огляду на вказані вище обставини апеляційний суд вважає, що слідчий суддя дійшов до правильного висновку про наявність обґрунтованої підозри та про можливу причетність ОСОБА_1 до інкримінованих йому злочинів, передбачених ч.2 ст.146, ч.2 ст.127, ч.2 ст.189 КК України.

Крім того, слід зазначити, що стаття 279 КПК України передбачає, що в разі виникнення підстав для повідомлення про нову підозру або зміну раніше повідомленої підозри прокурор зобов`язаний виконати дії, передбачені статтею 278 КПК України.

Такими підставами для зміни повідомлення про підозру є: непідтвердження будь-якої події злочину, що інкримінується підозрюваному; відсутність в діяннях особи складу злочину; недоведеність участі підозрюваного у вчиненні одного або декількох злочинів з числа тих, що ставляться йому в вину у повідомленні про підозру; непідтвердження обставин, що обтяжують відповідальність; встановлення обставин, що змінюють оцінку і кваліфікацію вчинку (замах, закінчений злочин, повторність, продовжуваний злочин); встановлення обставин, що тягнуть зміну оцінки ступеню співучасті підозрюваного в злочині (або деяких з них), в тому числі закриття кримінального провадження з реабілітуючих підстав відносно інших осіб; встановлення обставин, що пом`якшують відповідальність; наявність достатніх доказів, що вказують на вчинення підозрюваним злочину, що не інкримінувався йому раніше.

Доводи захисників про те, що потерпілі під час їх допиту не вказували жодних конкретних дій, вчинених підозрюваним відносно них, спростовуються протоколами пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 17.04.2021 року, згідно яких потерпілі вказали на нього як на особу, яка приймала участь в незаконному позбавлення їх волі, вимаганні грошових коштів та прав на майно, показаннями потерпілих в судових засіданнях від 29.04.2021 року та від 05.05.2021 року, протоколом допиту підозрюваної ОСОБА_4 від 02.06.2021 року.

Не погоджуючись із доводами захисників про те, що стороною обвинувачення не було доведено наявності ризиків, які були б підставою для застосування найбільш суворого запобіжного заходу, апеляційний суд наголошує на таких обставинах.

У відповідності до ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Так, враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні тяжких тяжкого злочинів, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, слідчий суддя обґрунтовано вважав, що існує ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме ризик можливого переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду.

Крім того, апеляційний суд погоджується з висновками слідчого судді що існує ризик незаконного впливу на потерпілих та свідків у даному кримінальному провадженні, оскільки є достатні підстави вважати, що підозрюваний може на них впливати з метою схилити їх не давати правдиві, послідовні показання у ході досудового розслідування та/або змінити свої показання у подальшому в суді, для уникнення або мінімізації можливої кримінальної відповідальності за вчинення тяжких злочинів, адже жоден з потерпілих та свідків безпосередньо судом допитаний не був, а показання, що надавалися на досудовому розслідуванні, не можуть лягти в обґрунтуванні судових рішень, зважаючи на положення ч.4 ст.95 КПК України.

Також апеляційний суд вважає вірними висновки слідчого судді про те, що заявлений у клопотанні ризик можливого вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, прокурором в судовому засіданні в повній мірі не доведений.

Враховуючи положення ч.4 ст.183 КПК України, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про те, що підозрюваному ОСОБА_1 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави не визначається, оскільки інкриміновані злочини вчинено із застосуванням насильства.

Апеляційний суд відхиляє доводи сторони захисту стосовно того, що слідчим суддею підозрюваний має міцні соціальні зв`язки, зокрема дружину, дитину на утриманні, до затримання був працевлаштований, оскільки зазначені доводи, з урахуванням усіх в сукупності даних про особу обвинуваченого, обставини вчинення інкримінованих підозрюваному злочинів та їх суспільну небезпеку, не зменшують вищенаведені ризики, на переконання апеляційного суду, родинні та соціальні зв`язки не є настільки міцними та впливовими на поведінку підозрюваного, щоб гарантовано забезпечити виконання ним процесуальних обов`язків та не можуть беззаперечно свідчити про можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Доводи апеляційної скарги захисника, що слідчим суддею незазначено, чому не можливо застосувати до підозрюваного більш м`який запобіжний захід, спростовуються з містом оскаржуваної ухвали, у мотивувальній частині якої слідчий суддя обґрунтовано зазначив, що підстав для застосування інших більш м`яких запобіжних заходів відносно підозрюваного ОСОБА_1 в судовому засіданні встановлено не було, тому застосування тримання під вартою, на даному етапі є виправданим.

Також апеляційний суд відхиляє доводи захисників стосовно того, що підозрюваний потребує лікування у зв`язку з хворобою, оскільки з доданих стороною захисту медичних висновків не вбачається про неможливість перебування підозрюваного в умовах слідчого ізолятору та отримання в цих умовах необхідного лікування.

Таким чином, обставин передбачених ч.2 ст.183 КПК України, що виключають можливість застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, ні слідчим суддею, ні апеляційним судом під час апеляційного розгляду скарги не встановлено.

Таким чином, аналізуючи всі викладені вище обставини у їх сукупності, враховуючи обставини вчинення кримінальних правопорушень, тяжкість можливого призначеного покарання, наявність обґрунтованої підозри та ризиків можливого переховування від органів досудового розслідування та суду, ризиків незаконного впливу на потерпілих та свідків, а також особу підозрюваного, на переконання апеляційного суду, прокурором доведено те, що обрання підозрюваному ОСОБА_1 іншого більш м`якого запобіжного заходу не зможе запобігти доведеним ризикам, а слідчий суддя вірно оцінив та відобразив ці факти в своїй ухвалі.

Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги захисника немає, оскільки слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про те, що відносно підозрюваного ОСОБА_1 необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, який, на відміну від інших більш м`яких запобіжних заходів, зможе забезпечити запобігання названим вище ризикам, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала слідчого судді без змін.

Керуючись ст. 177, 182, 183, 196, 376, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд

постановив

Апеляційну скаргу захисників підозрюваного ОСОБА_1 – адвокатів Троянди Олени Володимирівни та ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси від 09.07.2021 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, щодо ОСОБА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.146, ч.2 ст.127, ч.2 ст.189 КК України у кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР за №12021162470000414 від 08.04.2021 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду

Ю.І. Кравець                        І.А. Артеменко                        О.Г. Журавльов