УХВАЛА

Іменем України

14 липня 2021 року

м. Київ

справа № 757/66977/17-ц

провадження № 61-7967вно21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М. (суддя-доповідач),

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Офіс Генерального прокурора, Державна казначейська служба України,

третя особа - ОСОБА_2 ,

заявник - ОСОБА_1 ,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Верховного Суду від 03 лютого 2021 року,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Генеральної прокуратури України, яку перейменовано в Офіс Генерального прокурора, Державної казначейської служби України, третя особа - ОСОБА_2 , про відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що керівник другого наглядового відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_2 умисно неправомірно ухилився від виконання вимог статті 214 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) щодо внесення заяв позивача до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) та направляв на адресу останнього лише відповіді.

Вказані заяви про кримінальне правопорушення без попереднього внесення до ЄРДР було направлено до органу, на незаконні дії якого скаржився ОСОБА_1 , що призвело до порушення відповідачем прав позивача на захист своїх прав та доступ до правосуддя.

Разом з тим, ухвалами Печерського районного суду міста Києва: від 02 березня 2017 року у справах № 757/7746/17-к та № 757/7758/17-к, від 18 квітня 2017 року у справі № 757/18202/17-к, від 07 грудня 2017 року у справах № 757/64120/17-к та № 757/64111/17-к та від 16 січня 2018 року у справі № 757/59119/17-к зобов`язано посадових осіб Генеральної прокуратури України, яку перейменовано в Офіс Генерального прокурора, внести до ЄРДР вищезазначені заяви про кримінальні правопорушення.

Вказував, що умисною і протиправною бездіяльністю відповідач заподіяв позивачу моральну шкоду, яку він оцінює у 576 000 грн.

На підставі викладеного, ОСОБА_1 просив стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на свою користь 576 000 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю посадових осіб Офісу Генерального прокурора.

Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 30 січня 2020 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 500 000 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 18 вересня 2020 року апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора задоволено частково, рішення Печерського районного суду міста Києва від 30 січня 2020 року змінено, зменшено суму моральної шкоди до 10 000 грн, стягнувши її з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 .

В іншій частині рішення місцевого суду залишено без змін.

Судові витрати, понесені Офісом Генерального прокурора у розмірі 8 467 грн, компенсовано за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Верховного Суду від 03 лютого 2021 року касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора задоволено, рішення Печерського районного суду міста Києва від 30 січня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 вересня 2020 року скасовано і ухвалено нове рішення.

Відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до Офісу Генерального прокурора, Державної казначейської служби України, третя особа - ОСОБА_2 , про відшкодування моральної шкоди.

Судовий збір, сплачений Офісом Генерального прокурора за подання апеляційної скарги у розмірі 8 640 грн та за подання касаційної скарги у розмірі 11 520 грн, компенсовано за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Короткий зміст заяви про перегляд за нововиявленими обставинами постанови касаційного суду

У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Верховного Суду від 03 лютого 2021 року.

Заява мотивована тим, що після прийняття постанови Верховного Суду

від 03 лютого2021 року ОСОБА_1 стали відомі істотні обставини, які не були йому відомі на час перегляду справи у касаційному порядку, зокрема 01 травня 2021 року з Єдиного державного реєстру судових рішень заявник дізнався про прийняття Верховним Судом постанови від 26 квітня 2021 року у справі № 754/10071/17 (провадження № 61-16601св19).

Так, постановою Верховного Суду від 26 квітня 2021 року у справі № 754/10071/17 (провадження № 61-16601св19) залишено без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, якими з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_3 стягнуто 10 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок бездіяльності прокуратури, оскільки факт бездіяльності прокуратури встановлений ухвалами слідчих суддів, якими було зобов`язано уповноважених осіб прокуратури внести відомості до ЄРДР за заявами позивача про вчинення кримінального правопорушення. При цьому Верховний Суд виходив з того, що розмір шкоди судами попередніх інстанцій визначено з врахуванням обставин завдання шкоди, її тривалості.

Заявник вказував, що зазначені обставини є нововиявленими, оскільки вони не були і не могли бути йому відомі, є істотними для справи, так як спростовують факти, які було покладено в основу постанови Верховного Суду, про перегляд якої порушено питання.

Крім того, ОСОБА_1 посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17 (провадження № 12-208гс18), в якій викладено правовий висновок, що надмірна тривалість кримінального провадження здатна призвести до моральних страждань особи, зумовлених тривалою невизначеністю спірних правовідносин, необхідністю відвідування органів досудового розслідування, неможливістю здійснювати звичайну щоденну діяльність, підривом репутації тощо.

У відзиві на заяву про перегляд за нововиявленими обставинами, Офіс Генерального прокурора зазначив, що оскільки постанова Верховного Суду від 26 квітня 2021 року у справі № 754/10071/17 (провадження № 61-16601св19) прийнята пізніше ніж постанова, про перегляд за нововиявленими обставинами якої заявник звернувся до суду із заявою, тому обставини, на які посилається заявник, є новим доказом та не можуть бути підставою для перегляду постанови Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у цій справі за нововиявленими обставинами.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 26 травня 2021 року відкрито провадження у справі.

Справу за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Державної казначейської служби України, третя особа - ОСОБА_2 , про відшкодування моральної шкоди, за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Верховного Суду від 03 лютого 2021 року призначено до судового розгляду Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у кількості п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

17 червня 2021 року справу передано до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_1 неодноразово звертався до Генеральної прокуратури України, яку наказом Генерального прокурора від 27 грудня 2019 року № 358 перейменовано в Офіс Генерального прокурора, із заявами про вчинення кримінальних правопорушень, однак до ЄРДР відомості, викладені у них, не внесено.

Так, начальником другого наглядового відділу управління наглядової діяльності у кримінальних провадженнях слідчих органів прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_2 направлялися на адресу заступника прокурора Полтавської області скарги ОСОБА_1 щодо можливих неправомірних дій окремих працівників прокуратури Полтавської області, Полтавського слідчого ізолятора, суддів Октябрського районного суду міста Полтави, колишніх працівників правоохоронних органів Полтавської області: а саме: скарга від 18 січня 2017 року направлена листом від 25 січня 2017 року, скарги від 30 січня 2017 року та 31 січня 2017 року направлені листом від 07 лютого 2017 року, скарга від 20 березня 2017 року направлена листом від 27 березня 2017 року, скарга від 21 березня 2017 року направлена листом від 28 березня 2017 року, скарга від 18 вересня 2017 року направлена листом від 27 вересня 2017 року, скарга від 22 вересня 2017 року направлена листом від 29 вересня 2017 року, скарга від 09 жовтня 2017 року направлена листом від 18 жовтня 2017 року, скарга від 10 жовтня 2017 року направлена листом від 20 жовтня 2017 року, скарга від 12 жовтня 2017 року направлена листом від 26 жовтня 2017 року.

У листах посадовою особою Офісу Генерального прокурора запропоновано розглянути зазначені вище скарги відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства та про результати повідомити автора у встановленому законом порядку.

Ухвалами слідчих суддів Печерського районного суду міста Києва зобов`язано уповноважених службових осіб Генеральної прокуратури України, яку перейменовано в Офіс Генерального прокурора, внести до ЄРДР відомості із заяв ОСОБА_1 про вчинення кримінального правопорушення, зокрема, ухвалами від 02 березня 2017 року у справах № 757/7746/17-к та № 757/7758/17-к зобов`язано внести до ЄРДР відомості із заяв від 30 січня 2017 року та 31 січня 2017 року, ухвалою від 18 квітня 2017 року у справі № 757/18202/17-к зобов`язано внести до ЄРДР відомості із заяви від 20 березня 2017 року, ухвалами від 07 грудня 2017 року у справах № 757/64120/17-к та № 757/64111/17-к зобов`язано внести до ЄРДР відомості із заяв від 12 жовтня 2017 року та від 09 жовтня 2017 року відповідно, ухвалою від 16 січня 2018 року у справі № 757/59119/17-к зобов`язано внести до ЄРДР відомості із заяви від 22 вересня 2017 року, відповідно.

Відповідно до виписки з медичної карти ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні у госпіталі Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області» у період з 08 по 20 вересня 2017 року.

Згідно з висновком спеціаліста психолога, який наданий позивачем, неправомірними діями Офісу Генерального прокурора у 2016-2017 роках (невнесення відомостей до ЄРДР по восьми заявам про кримінальне правопорушення) ОСОБА_1 спричинено моральну шкоду, розмір презюмованої моральної шкоди становить 500 000 грн, розмір моральної шкоди з урахуванням особистості ОСОБА_1 і обставин справи становить 33 000 000 грн.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 30 січня 2020 року позов задоволено частково, стягнуто з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 500 000 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 18 вересня 2020 року апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора задоволено частково, рішення Печерського районного суду міста Києва від 30 січня 2020 року змінено, зменшено суму моральної шкоди до 10 000 грн, стягнувши її з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 . В іншій частині рішення місцевого суду залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 03 лютого 2021 року касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора задоволено, рішення Печерського районного суду міста Києва від 30 січня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 вересня 2020 року скасовано і ухвалено нове рішення, яким відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до Офісу Генерального прокурора, Державної казначейської служби України, третя особа - ОСОБА_2 , про відшкодування моральної шкоди.

У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Верховного Суду від 03 лютого 2021 року.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду щодо заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами

Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи заяви, Верховний Суд

у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Конституційні гарантії захисту прав і свобод людини і громадянина в апеляційній та касаційній інстанціях конкретизовано в главах 1, 2 розділу V ЦПК України, де врегульовано порядок і підстави для апеляційного та касаційного оскарження рішень і ухвал суду в цивільному судочинстві.

Перегляд рішень, ухвал та судових наказів у зв`язку з нововиявленими обставинами є особливим видом провадження в цивільному судочинстві. На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники розгляду справи не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї. Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд вже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.

Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

Відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно з частиною другою статті 423 ЦПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі.

Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення.

Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

При вирішенні питання про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами суду слід виходити з визначених частиною другою статті 423 ЦПК України підстав, перелік яких є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову (частини четверта, п`ята статті 423 ЦПК України).

Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими учасникам справи, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.

Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду за нововиявленими обставинами судового рішення.

Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що наведені ОСОБА_1 у заяві обставини, а саме постанова Верховного Суду від 26 квітня 2021 року у справі № 754/10071/17 (провадження № 61-16601св19), якою залишено без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими встановлено наявність підстав для відшкодування моральної шкоди, завданої ОСОБА_3 внаслідок бездіяльності прокуратури, посилаючись на те, що факт бездіяльності прокуратури встановлений ухвалами слідчих суддів, якими було зобов`язано уповноважених осіб прокуратури внести відомості до ЄРДР за заявами позивача про вчинення кримінального правопорушення, не є нововиявленими у розумінні пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України. Обставини, на які посилається заявник, виникли після розгляду справи, тобто такі обставини є новим доказом, який не існував на час розгляду справи та не оцінювався судом.

Крім того, обставини, встановлені у справі № 754/10071/17 (провадження № 61-16601св19), є відмінними від обставин, встановлених судом у справі, про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у якій ОСОБА_1 подав заяву, і не може бути підставою для перегляду справи за нововиявленими обставинами.

Також у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами ОСОБА_1 посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17 (провадження № 12-208гс18).

Проте вищезазначену постанову прийнято під час розгляду справи, тобто при належному виконанні заявником своїх обов`язків у змагальному процесі, ця постанова фактично могла бути йому відома до ухвалення судового рішення у цій справі, а відповідно до пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України підставами перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, у тому числі істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Крім того зазначена постанова могла бути лише підставою для оскарження судових рішень в апеляційному чи в касаційному порядку, а не у порядку перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.

Відповідно до пункту 1 частини третьої, частини четвертої статті 429 ЦПК України за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі. У разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали, постанови за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу.

Ураховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Верховного Суду від 03 лютого 2021 року.

Керуючись статтями 423, 429 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Державної казначейської служби України, третя особа - ОСОБА_2 , про відшкодування моральної шкоди, відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. М. Фаловська

Судді В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

С. Ю. Мартєв

В. А. Стрільчук