Ухвала

16 липня 2021 року

м. Київ

справа № 638/18642/17

провадження № 61-11322ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.,

розглянувши касаційну скаргу Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради на постанову Харківського апеляційного суду від 17 травня 2021 року в справі за позовом Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа - Харківська міська рада, про визнання укладеним договору про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Харкова,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2017 року Департамент економіки та комунального майна Харківської міської ради (далі - Департамент економіки) звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив визнати укладеним договір про пайову участь у розвитку інфраструктури місті Харкова між ним та ОСОБА_1 в редакції, доданій до позовної заяви.

Позов мотивовано тим, що згідно з декларацією про готовність об`єкта до експлуатації, зареєстрованою Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради від 05 липня 2016 року № ХК 142161872001 ОСОБА_1 є замовником реконструкції нежитлових приміщень (офісних) цокольного поверху № 2-1, № 2-2 в житловому будинку літ. «А-5» по АДРЕСА_1 . На час введення в експлуатацію зазначеного об`єкта ОСОБА_1 не виконала покладеного на неї обов`язку щодо укладення договору про пайову участь і не звернулася до Департаменту економіки із заявою про укладення такого договору. Пайова участь замовника полягає у перерахуванні до бюджету міста Харкова коштів на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Харкова в розмірах: 10 % загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта - для нежитлових будівель та споруд та 4 % загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта - для житлових будинків. Ухилення відповідача від укладення договору про пайову участь є порушенням зобов`язання, прямо передбаченого чинним законодавством. Невиконання такого зобов`язання не звільняє відповідача від обов`язку укласти договір про пайову участь, в тому числі при проведенні реконструкції нерухомого майна. Такою відмовою відповідач порушує права та інтереси територіальної громади міста Харкова на отримання коштів пайової участі на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Харкова. Декларація про готовність об`єкта до експлуатації не може вважатися належним кошторисним документом, тому загальна кошторисна вартість будівництва повинна бути визначена на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності. За договором про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Харкова відповідач повинна сплатити 68 237,40 грн.

Рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 15 січня 2021 року позов задоволено. Визнано укладеним договір про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Харкова між ОСОБА_1 та Департаментом економіки в редакції, доданій до позовної заяви. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Харківського апеляційного суду від 17 травня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 15 січня 2021 року змінено в оскаржуваній частині, викладено резолютивну частину щодо підпункту 2. 1. 1. пункту 2 «Обов`язки сторін» договору про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Харкова в такій редакції: «Здійснює перерахування до бюджету міста Харкова (код платежу - 24170000, рахунок - 31518921700002, МФО - 851011, код ЄДРПОУ - 37999649, банк - ГУДКСУ у Харківській області, одержувач - УДКСУ у місті Харкові Харківської області) коштів в розмірі 100 грн згідно з розрахунком величини пайової участі у розвитку інфраструктури міста Харкова». В іншій частині рішення суду не оскаржувалося та не переглядалося. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

05 липня 2021 року Департамент економіки подав засобами поштового зв`язку касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного суду від 17 травня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення і залишити без змін рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 15 січня 2021 року.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову в цій справі є визнання укладеним договору про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Харкова, згідно з яким відповідач повинна сплатити до місцевого бюджету 68 237,40 грн, тобто суму, яка не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270 грн х 100 = 227 000 грн).

Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України ця справа не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.

Зазначена справа є незначної складності та не належить до виключень з цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, враховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена у Загальних положеннях цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилань на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначних справах підлягають касаційному оскарженню.

Доводи касаційної скарги про неврахування апеляційним судом правових висновків, викладених в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16 жовтня 2020 року № 922/3693/18, про те, що встановлення порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» віднесено до повноважень органів місцевого самоврядування, до яких, у тому числі, відносяться виконавчі органи міських рад, а тому застосування положень Порядку пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Харкова в частині розрахунку розміру пайової участі саме на підставі опосередкованої вартості, за умови ненадання відповідачем загальної кошторисної вартості об`єкта, не суперечить положенням законодавства, не заслуговують на увагу, оскільки, як встановив апеляційний суд в цій справі кошторисна вартість будівництва за затвердженою проектною документацією складає 1 000 грн. Тобто в цій справі відповідач надав загальну кошторисну вартість об`єкта, тому висновки апеляційного суду в цій справі не суперечать наведеному правовому висновку.

Крім того, посилання заявника на неврахування судами висновків, викладених в постанові Верховного Суду, щодо застосування норми права у подібних правовідносинах є підставою касаційного оскарження судових рішень, передбаченою пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, втім не є доводом, який в розумінні підпунктів а)-г) пункту 2 частини третьої статті 389 цього Кодексу підтверджує наявність випадку/випадків, який/які дає/дають право вважати судові рішення такими, що підлягають касаційному оскарженню.

Виходячи із статусу Верховного Суду, в деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, так як розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення «розгляду заради розгляду».

В постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) Велика Палата Верховного Суду вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів».

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, за статтею 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).

Зазначення судом апеляційної інстанції у постанові про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції не змінює характер та предмет позову в цій справі та не спростовує наявність у Верховного Суду повноважень на відмову у відкритті касаційного провадження.

Оскільки оскаржуване заявником судове рішення ухвалено у малозначній справі і воно не підлягає касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

У зв`язку з відмовою у відкритті касаційного провадження у справі не підлягає окремому розгляду клопотання Департаменту економіки про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Харківського апеляційного суду від 17 травня 2021 року.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради на постанову Харківського апеляційного суду від 17 травня 2021 року в справі за позовом Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа - Харківська міська рада, про визнання укладеним договору про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Харкова.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:В. А. Стрільчук

В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко