Номер провадження: 11-сс/813/1091/21

Номер справи місцевого суду: 947/15635/21   1-кс/947/6775/21

Головуючий у першій інстанції Чаплицький В.В.

Доповідач Артеменко І. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2021 року                                                                м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі:

головуючий суддя Артеменко І.А.,

судді: Кравець Ю.І., Журавльов О.Г.,

за участі: секретаря судового засідання Янковської Ю.Л.,

прокурора Бойко Н.В.,

захисника Пономаренка Д.В.,

захисника Жовтана Ю.В.,

підозрюваного ОСОБА_1 ,

перекладача Меликсетян Г.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційною скаргою підозрюваного ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 22 травня 2021 року про задоволення клопотання старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Одеській області Яровенко А.В. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12021160000000772 від 15.04.2021 року відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

встановив:

Зміст оскаржуваного судового рішення.

Ухвалою слідчого судді слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 22 травня 2021 року клопотання старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Одеській області Яровенко А.В., яке погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури Модебадзе О.Т., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12021160000000772 від 15.04.2021 року відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - задоволено.

Застосовано до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор».

Строк дії ухвали обчислюється з моменту фактичного затримання, а саме з 21.05.2021, та припиняє свою дію 19.07.2021 року.

Рішення слідчого судді мотивоване тим, що наявні ризики, передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, впливати на потерпілого, а також із тим, що більш м`які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не зможуть забезпечити подальшу належну поведінку підозрюваного та виконання ним процесуальних обов`язків

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

На вказану ухвалу підозрюваний ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що оскаржувана ухвала є необґрунтованою, зокрема, стверджує, що:

- у судовому засіданні підозрюваному було надано перекладача з руминської мови, якою він не володіє, документів про іншу кваліфікацію перекладач не має, здійснюваний ним переклад, як припускає підозрюваний, здійснювався на російську мову, втім був зашвидкий та поганий, а отже підозрюваний не знав що відбувається у судовому засіданні та не міг на це реагувати;

- пред`явлена підозра не підтверджується доказам;

- ризики, заявлені слідчим у клопотанні взагалі необґрунтовані та нічим не підтверджені. Підозрюваний наголошує, що не збирається впливати на свідків чи потерпілого, скриватись від слідства чи суду бо не вважає себе винним;

- зазначає про недопустимість доказів, зокрема: протоколу допиту потерпілого, протоколу про результати контролю за вчиненим злочином, протоколів затримання та обшуку, довідки Чорноморської лікарні;

- слідчим суддею не приділено уваги, що підозрюваний має міцні соціальні зв`язки, зокрема постійне місце проживання, дружину, яка тяжко хворіє, дитину на утриманні, яка також тяжко хворий, докази чого він надати у суді першої інстанції не міг через швидкість процесу;

-слідчим суддею не зазначено, чому не можливо застосувати до підозрюваного більш м`який запобіжний захід.

На підставі викладеного, підозрюваний в апеляційній скарзі просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою відмовити у клопотанні слідчого.

12 липня 2021 року захисниками Григоряна Б.А. адвокатами Пономаренко Д.В. та ОСОБА_2 було подано письмові пояснення щодо доводів апеляційної скарги, у яких захисники навели детальний виклад доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 , а також надали копії документів на підтвердження соціальних зв`язків підозрюваного.

Позиції учасників судового розгляду.

У судовому засідання підозрюваний та захисники підтримали апеляційну скаргу підозрюваного з наведених у ній підстав та вважали обґрунтованість пред`явленої підозри недоведеною, просили ухвалу скасувати та відмовити слідчому у задоволені клопотання.

Прокурор просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити ухвалу слідчого судді без змін.

Мотиви апеляційного суду.

Заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до таких висновків.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити такі дії: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення, чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Відповідно до вимог ч. 1, п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Рішення слідчого судді має чітко відповідати вимогам КПК України, у відповідності до яких воно постановлюється. В протилежному випадку рішення слідчого судді є незаконним.

Зазначені вимоги суд першої інстанції виконав в повному обсязі. В оскарженій ухвалі слідчий суддя навів належні та достатні мотиви для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу, а також мотиви не визначення розміру застави.

За таких обставин, на думку апеляційного суду, відсутні підстави стверджувати про необґрунтованість та невмотивованість судового рішення.

       Під час апеляційного розгляду встановлено, що у проваджені слідчого управління Головного управління Національної поліції в Одеській області перебувають матеріали кримінального провадження за № 12021160000000772, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 15.04.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України.

22 травня 2021 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, а саме: вимога передачі чужого майна з погрозою застосування насильства над потерпілим, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, однією з підстав є саме обґрунтованість підозри у вчиненні особою злочину, яка, власне, випливає зі змісту процесуального рішення повідомлення про підозру. Звертаючись до практики ЄСПЛ, зокрема, в рішеннях «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» (Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom), «Лабіта проти Італії» (Labita v. Italy), «Мюррей проти Сполученого Королівства» (Murray v. the United Kingdom), «Ільгар Маммадов проти ОСОБА_3 » (Ilgar Mammadov v. Azerbaijan), «Нечипорук і Йонкало проти України» (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), зазначається, що наявність «обґрунтованої підозри» передбачає існування фактів та інформації, які могли б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що ця особа могла вчинити злочин. Факти, які дають підставу для підозри, не мають бути такого ж рівня, як такі, що обґрунтовують засудження особи, тобто мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

З огляду на те, що кримінальне провадження перебуває на стадії досудового розслідування, слідчий суддя лише на підставі розумної та об`єктивної оцінки отриманих доказів визначає чи виправдовують вони в своїй сукупності факт проведення досудового розслідування та чи дозволяють встановити причетність особи до вчинення злочину, яка є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.

Мотивуючи обґрунтованість підозри ОСОБА_1 , слідчий суддя послався в ухвалі на матеріали досудового розслідування кримінального провадження, копії яких долучені до матеріалів клопотання, зокрема: протоколи допиту потерпілого від 15.04.2021 року, 20.04.2021 року, 05.05.2021 року, 22.05.2021 року (а.с.8 -27); протоколи про результати контролю за вчиненням злочину від 29.04.2021 року (а.с. 29-50).

Слідчий суддя вказав, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце, підтверджуються достатніми, на даному етапі розслідування доказами, і у висновках, які зробив орган досудового розслідування, чогось необґрунтованого чи довільного не встановлено. Не виявлено таких обставин і апеляційним судом.

Водночас, апеляційний суд зауважує, що стандарт «обґрунтованої підозри», який використовується судом на стадії обрання підозрюваному ОСОБА_1 запобіжного заходу, є значно нижчим, аніж на стадії вирішення судом питання про винуватість чи невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення після отримання обвинувального акту. Оскільки, як зазначив Європейський Суд з прав людини у п. 184 рішення Великої Палати у справі «Мерабішвілі проти Грузії» від 28.11.2017 «обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку».

Із огляду на наведене, на думку апеляційного суду, встановлені факти та інформація можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що ОСОБА_1 , про підозру якого йдеться, міг вчинити правопорушення, у вчиненні яких йому було повідомлено про підозру у кримінальному провадженні №12020160000000133. Зокрема, вище встановлені обставини можуть свідчити про причетність ОСОБА_1 до кримінального правопорушення, передбаченого ч .2 ст. 189 КК України.

При цьому апеляційний суд відхиляє доводи підозрюваного та його захисників Жовтана Ю.В. та ОСОБА_4 щодо необґрунтованості підозри з причин, що додані слідчим до клопотання та у подальшому використані слідчою суддею для встановлення обґрунтованості підозри докази, не могли використовуватися, бо зібрані з порушенням правових приписів КПК. Адже, на думку апеляційного суду, на досудовому розслідуванні визнання доказів недопустимими можливе лише у разі очевидної і явної їх недопустимості. При цьому висновок про очевидну і явну недопустимість певних доказів має бути категоричним, тобто він не може бути спростований матеріалами, які зібрані або можуть бути зібрані в процесі досудового розслідування. Водночас, оскільки збирання доказів здійснюється протягом усієї стадії досудового розслідування, то на момент вирішення питання про застосування запобіжного заходу саме на цій стадії кримінального провадження докази в повному обсязі не можуть бути зібрані та досліджені з причини надання до клопотання лише окремої їх частини.

Відтак, як вважає апеляційний суд, оскільки при подачі клопотання про обрання запобіжного заходу ОСОБА_1 слідчим до нього було долучено лише частину матеріалів, зібраних на стадії досудового розслідування, яка ще не завершена, та за відсутності доказів, які б свідчили про явну і очевидну недопустимість доказів, на недопустимості яких наголошували підозрюваний і його захисники, то надавати оцінку відповідним доказам на предмет їх належності та допустимості передчасно.

Отже, підозра, повідомлена у кримінальному провадженні № 12021160000000772, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 15.04.2021 року, ОСОБА_1 обґрунтована, а доводи сторони захисту про її необґрунтованість не знайшли свого підтвердження.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК (частина 2 статті 177 КПК).

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Перевіряючи обґрунтування слідчого судді щодо наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК, а саме того, що підозрюваний може переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілого та членів його сім`ї, апеляційний суд встановив належне та детальне обґрунтування слідчим суддею наявності кожного із зазначених ризиків в оскаржуваній ухвалі.

Апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді про існування ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду.

Ризик переховування від правосуддя апеляційний суд оцінює в контексті обставин цього кримінального провадження та конкретної ситуації, з врахуванням відомостей про особу підозрюваного ОСОБА_1 зокрема, фактичних даних, які можуть свідчити про особливості характеру та моральні принципи, сімейний стан, освіту, роботу, місце проживання, засоби до існування.

Апеляційний суд приймає до уваги доводи сторони захисту про наявність міцних соціальних зв`язків, які в умовах притягнення до кримінальної відповідальності, могли б утримувати підозрюваного в місці свого проживання, та від його переховування від органів досудового розслідування та/або суду, а саме: наявність постійного місяця проживання, перебування з 2013 року у зареєстровану шлюбу, утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який має захворювання і потребує додаткового догляду та наявність хворої дружини, однак в світлі інкримінованих обставин справи, зазначене не є настільки переконливими обставинами, що могли б знизити ризик ймовірного переховування до маловірогідності чи до його виключення.

При цьому, підозрюваний ОСОБА_1 , будучи особою працездатного віку, ніде офіційно не працює та суспільно-корисною працею не займається, постійного законного джерела прибутку не має.

Слід також звернути увагу, що в`їзд (виїзд) та перебування іноземців в Україні регулюється Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22 вересня 2011 року.

Іноземці в`їжджають (виїжджають) в Україну через пункти пропуску на державному кордоні за національним паспортом i у разі наявності візи, якщо інший порядок в`їзду не встановлено законодавством або міжнародними договорами України.

Строк перебування іноземців, які є громадянами держав з візовим порядком в`їзду, а також осіб без громадянства обмежено строком дії візи.

Тобто, іноземець чи особа без громадянства може тимчасово перебувати на території України протягом наданого візою дозволеного строку перебування, але не більше ніж до останнього дня строку дії візи.

Громадяни держав з безвізовим порядком в`їзду можуть тимчасово перебувати на території України не більше ніж 90 днів протягом 180 днів, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України.

Апеляційним судом встановлено, що з 2019 року підозрюваний ОСОБА_1 не звернувся до територіального органу або підрозділу Державної міграційної служби у порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2012 року № 251 «Про затвердження Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання і технічного опису їх бланків та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2002 р. № 1983», для оформлення посвідки на тимчасове або постійне проживання.

Ризик переховування ОСОБА_1 від органів досудового розслідування та суду обумовлюється можливістю притягнення його до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для нього наслідками - суворістю передбаченого покарання. Так, ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, у якому він обґрунтовано підозрюється за ч. 2 ст. 189 ККУ країни , передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від 3 до 7 років. І така тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку особливо сильно підвищують ризик переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду на початкових етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності.

І хоча Європейський Суд з прав людини в п. 61 рішення у справі «Боротюк проти України» (Khayredinov v. Ukraine) зазначив, що «існування обґрунтованої підозри щодо вчинення заявником тяжкого злочину спочатку може виправдовувати тримання під вартою», але слідча суддя, на думку апеляційного суду, цілком вірно при оцінці наявності ризику переховування врахувала не лише тяжкість злочину, але і те, що ОСОБА_1 являється громадянином іншої держави. Зазначена обставина, у зв`язку з повідомленням ОСОБА_1 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення дійсно може його спонукати залишити територію України з тим, щоб переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

Фактичні дані цього кримінального провадження та особисті обставини підозрюваного ОСОБА_1 в сукупності дають апеляційному суду підстави дійти висновку про існування достатньої ймовірності ризику переховування від органу досудового розслідування або/та суду.

Щодо ризику незаконно впливати на потерпілого та членів його сім`ї у вказаному кримінальному провадженні, апеляційний суд зазначає наступне.

При встановленні наявності ризику впливу на потерпілого, слід враховувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є потерпілими та свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду – усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК).

Згідно з ч.4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового розгляду, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Водночас, апеляційний суд оцінює фактичні обставини справи, а саме те, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у чиненні кримінального правопорушення вчиненого за попередньою змовою групою осіб з погрозою застосуванням насильства над потерпілим, що в свою чергу свідчить про актуальність ризику можливого впливу на потерпілого та членів його родини, схилення їх до дачі неправдивих показань.

Щодо нездатності більш м`яких запобіжних заходів запобігти існуючим ризикам, апеляційний суд зазначає наступне.

Більш м`якими запобіжними заходами, у порівнянні з триманням під вартою, є: а) особисте зобов`язання; б) особиста порука; в) застава; г) домашній арешт.

В п. 62 у справі «Боротюк проти України» (Khayredinov v. Ukraine) Європейський Суд з прав людини вказав, що «У всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів».

Вирішуючи питання про співвідношення домашнього арешту та тримання під вартою, апеляційний суд зазначає таке.

Домашній арешт та тримання під вартою є ізоляційними запобіжними заходами, проте рівень ізоляції особи за ними суттєво відрізняється з огляду на умови, пов`язані з позбавленням (обмеженням) волі підозрюваного. У цьому контексті домашній арешт є менш жорсткою формою ізоляції підозрюваного та, зокрема, не запобігає можливості вільного спілкування підозрюваного як особисто, так і за допомогою засобів телекомунікації з потерпілим. Таким чином, апеляційний суд вважає, що застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді домашнього арешту не зможе ефективно запобігти вказаному ризику.

Застава (як альтернатива триманню під вартою) з урахуванням обставин злочину, а саме інкримінування підозрюваному вчинення злочину із погрозою застосування насильства, з урахуванням положень ч. 4 ст. 183 КПК України, надає слідчому судді право не застосувати відносно ОСОБА_1 альтернативний запобіжний захід у виді застави.

Застосування запобіжних заходів у виді особистого зобов`язання та особистої поруки, з огляду на їх м`якість, а також встановлені в судовому засіданні ризики, на думку апеляційного суду не забезпечать належне виконання підозрюваним обов`язків.

Виходячи із вищенаведених положень, апеляційний суд погоджується з висновком слідчої судді про те, що застосування більш м`яких запобіжних заходів не забезпечить можливості здійснення дієвого контролю за поведінкою підозрюваного та виконання ним процесуальних обов`язків. Доказів, які б спростовували зазначені висновки слідчої судді, стороною захисту надано не було.

Аналізуючи доводи сторони захисту про порушення вимог кримінального процесуального закону в частині залучення перекладача, апеляційний суд приходить до переконання про необґрунтованість таких доводів.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 29 КПК України кримінальне провадження здійснюється державною мовою. Сторона обвинувачення, слідчий суддя та суд складають процесуальні документи державною мовою.

Відповідно до ч. 3 ст. 29 КПК України, слідчий суддя, суд, прокурор, слідчий забезпечують учасникам кримінального провадження, які не володіють чи недостатньо володіють державною мовою, право давати показання, заявляти клопотання і подавати скарги, виступати в суді рідною або іншою мовою, якою вони володіють, користуючись у разі необхідності послугами перекладача в порядку, передбаченому КПК України.

В судовому засіданні під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчим суддею була забезпечена участь захисника та перекладача, який здійснював переклад на російську мову.

Під час розгляду апеляційної скарги апеляційним судом було встановлено, що підозрюваний ОСОБА_1 фактично володіє російською мовою, спілкується російською мовою зі своїми захисниками та в побуті, розуміє запитання суду українською мовою та відповідно реагує на них. Враховуючи наведені обставини, апеляційний суд приходить до переконання, що слідчим суддею, було виконано вимоги ст. 29 КПК України і забезпечена участь перекладача на мову, якою володіє підозрюваний, і таким чином надано йому реальну можливість реалізувати свої процесуальні права.

Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Аналізуючи вищевикладені обставин в їх сукупності, апеляційний суд доходить висновку про те, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу слідчого судді – без змін.

Керуючись статями 177, 178, 370, 372, 376, 404, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 22 травня 2021 року про задоволення клопотання старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Одеській області Яровенко А.В. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12021160000000772 від 15.04.2021 року відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 – залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду

І.А. Артеменко                        О.Г. Журавльов                        Ю.І. Кравець