Справа №2-225/2010р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

01 квітня 2010 року                                     Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

                                                                       головуючої судді   Остапенко Н.Г.

                                                                       при секретарі         Шевцовій М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа – ВАТ «Дніпровськпромбуд» про вселення та зміну договору найму житлового приміщення та за зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, треті особи – ВАТ «Дніпровськпромбуд», Відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Ленінського РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській  області  про  визнання осіб втратившими право користування жилою площею,  –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, ОСОБА_2 21 листопада 2007 року звернулись до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про вселення та зміну договору найму житлового приміщення.

В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 посилався на те, що кімната АДРЕСА_1, надавалась йому, як працівнику БУ «Міськбуд» 28 листопада 1975 року на їх родину, яка на той час складалась з нього, його дружини ОСОБА_5 та сина ОСОБА_2. Житлова площа зазначеної кімнати становить 13,6 кв.м.

З 1975 року їх сім’я була зареєстрована у кімнаті АДРЕСА_1 сімейного гуртожитку і мешкала там постійно.

В зв’язку з народженням сина, ОСОБА_3, у 1997 року їм була виділена у гуртожитку ще одна кімната за АДРЕСА_2, житловою площею 19,6 кв.м.

У 1987 році шлюб між ним та ОСОБА_5 був розірваний та його колишня дружина знялася з реєстрації та виселилась з кімнат АДРЕСА_1, АДРЕСА_2.

ОСОБА_3 у 1999 році одружився, та в кімнати АДРЕСА_1, АДРЕСА_2 вищезазначеного будинку була вселена його дружина, ОСОБА_4, яка проживала там без реєстрації.

З 2000 року, у зв’язку з непорозуміннями між ним та відповідачами стали виникати сварки, тому спільно вони вирішили, що ОСОБА_3 зі своєю сім’єю залишиться проживати в спірній кімнаті АДРЕСА_2 за умови, що кімнаті АДРЕСА_1 буде завжди закріплена за позивачами та вони без перешкоди будуть користуватися цим житловим приміщенням по мірі необхідності. Впродовж всіх років, до жовтня 2007 року, їх усна домовленість виконувалась.

Наприкінці жовтня 2007 року він приїхав до спірної кімнати, але ОСОБА_3 його туди не впустив, зауваживши при цьому, що кімната йому, ОСОБА_1, більше не належить.

За таких обставин він звернувся до Ленінського РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області з заявою про вищезазначені обставини, де йому пояснили, що данні правовідносини вирішуються в судовому порядку.

В зв’язку з цим був змушений звернутися до суду та просить вселити його, ОСОБА_1 у кімнату за АДРЕСА_1, АДРЕСА_2; змінити договір найму житлового приміщення за адресою : АДРЕСА_1,АДРЕСА_2, зобов’язавши ДП ТОВ «ДПБ Дніпровськпромбуд», укласти з ним окремий договір найму житлового приміщення і відкрити окремий рахунок на кімнату АДРЕСА_1 площею 13,6 кв.м., а також укласти окремий договір найму житлового приміщення та відкрити окремий рахунок з відповідачем ОСОБА_3 на кімнату АДРЕСА_2, площею 19,6 кв.м.

В свою чергу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулись із зустрічним позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання осіб втратившими право користування жилою площею.

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_3 зазначив, що він зареєстрований та фактично мешкає в кімнатах за АДРЕСА_1, АДРЕСА_2. На вказаній житловій площі разом з ним зареєстровані та проживають члени його сім’ї: дружина – ОСОБА_4, син – ОСОБА_6. За вказаною адресою також зареєстровані його батько -  ОСОБА_1 та брат – ОСОБА_2.

Гуртожиток знаходиться на балансі ДП ВАТ «Дніпровськпромбуд» «Дніпровськпромбудсервіс» та зареєстрований як «сімейний» рішенням виконавчого комітету Ленінської районної ради народних депутатів в м. Дніпропетровську за №82/1 від 08 лютого 1985 року.

Кімната АДРЕСА_1, жилою площею 13,6 кв.м. у будинку №24 по вул. Коксовій в м. Дніпропетровську була надана його батьку, позивачу по справі, на підставі ордеру №598, виданого згідно сумісного рішення об’єднаного будкомітету і адміністрації тресту «Дніпровськпромбуд», на балансі якого на той момент знаходився гуртожиток.

В зв’язку зі збільшенням сім’ї його батька, керівництвом ДП ВАТ «Дніпровськпромбудсервіс» їм була виділена ще одна кімната за АДРЕСА_2, в якій він зараз проживає зі своєю дружиною та сином.

З 1999 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2, в кімнаті АДРЕСА_1, фактично не проживають, про що свідчать відповідні акти. Однак з реєстрації в гуртожитку позивачі не знялись, обов’язки наймачів по оплаті комунальних послуг не виконують, трудових стосунків з ВАТ «Дніпровськпромбуд» не мають.

Таким чином, оскільки його батько та брат не проживають в вищезазначеній кімнаті більше шести місяців, то на підставі ст.ст. 71,72 Житлового кодексу України просить суд визнати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 втратившими право користування жилою площею в сімейному гуртожитку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1, АДРЕСА_2; зобов’язати Відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Ленінського РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області зняти з реєстрації ОСОБА_1, 1951 року народження, та ОСОБА_2, 1974 року народження.

В ході судового засідання представник третьої особи, ДП ВАТ «Дніпровськпромбудсервіс», за довіреністю ОСОБА_7 просила замінити неналежну третю особу ДП ВАТ «Дніпровськпромбудсервіс» на належну ВАТ «Дніпровськпромбуд».

В судовому засіданні позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом – ОСОБА_1, власні позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити. Зустрічні позовні вимоги не визнав, в їх задоволенні просив відмовити.

В судовому засіданні співпозивач за первісним позовом та співвідповідач за зустрічним позовом – ОСОБА_2, власні позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити. Зустрічні позовні вимоги не визнав, в їх задоволенні просив відмовити.

В судовому засіданні відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом – ОСОБА_2, позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не визнав, в їх задоволенні просив відмовити. Власні позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити.

В судовому засіданні співвідповідачка за первісним позовом та співпозивачка за зустрічним позовом – ОСОБА_4, позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не визнала, в їх задоволенні просила відмовити. Власні позовні вимоги підтримала, просила суд їх задовольнити. В подальшому в судових дебатах участі не приймала.

В судовому засіданні представник третьої особи, ВАТ «Дніпровськпромбуд», за довіреністю Волнянська О.В. позовні вимоги не визнала, в їх задоволенні просила відмовити. Зустрічні позовні вимоги підтримала.

В судове засідання третя особа за зустрічним позовом, Відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Ленінського РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області, в особі свого представника не з’явилась. Про день, місце та час судового засідання сповіщені належним чином. До суду надіслали письмову заяву, в якій просили розгляд справи провести за відсутності їх представника.

В судовому засіданні представник третьої особи, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, за дорученням Шустова В.А. позовні вимоги не визнала, в їх задоволенні просила відмовити. Зустрічні позовні вимоги не підтримала, в їх задоволенні просила відмовити. В судових дебатах участі не приймала.

Суд, вислухавши пояснення сторін, представників третіх осіб, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не  підлягають задоволенню, а в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_4 слід відмовити з наступних підстав.

В ході судового розгляду встановлено, що кімната АДРЕСА_1, була виділена ОСОБА_1, його дружині ОСОБА_5 та його сину ОСОБА_2 на підставі ордера № 598  від 28 листопада 1975 року, виданого Виконавчим комітетом Ленінської районної ради народних депутатів згідно загального рішення Об’єднаного будинкового комітету та адміністрації «Дніпровськпромбуду» за №13 від 27 листопада 1975 року (а.с.7).

Рішенням виконавчого комітету Ленінської районної ради народних депутатів за №82/1 від 08 лютого 1985 року була проведена реєстрація гуртожитку треста «Дніпровськпромбуд» по вул. Коксовій буд. 24 як сімейного гуртожитку (а.с.43).

ІНФОРМАЦІЯ_1 року народився ОСОБА_3, син позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1. В зв’язку з його народженням керівництвом ДП ВАТ «ДПБ» «Дніпровсьпромбудсервіс» була виділена кімната АДРЕСА_2 в цьому ж гуртожитку.

В зв’язку із розірванням шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 в 1987 році, остання знялася з реєстрації та виписалась із спірних кімнат.

У 1999 році ОСОБА_3 одружився з ОСОБА_4, після чого вони почали спільно проживати в кімнаті АДРЕСА_2 зі згоди батька ОСОБА_1.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 постійно, з 1997 року, проживає в домоволодінні своєї дружини, розташованому по АДРЕСА_3 яке належить останній на праві власності.

В свою чергу ОСОБА_1 пояснив, що після одруження з ОСОБА_10 він виселився із спірних кімнат та з 2001 року постійно проживає в домоволодінні АДРЕСА_4 разом з дружиною.

Відповідач за первісним позовом, ОСОБА_3, постійно проживає в кімнатах АДРЕСА_1, АДРЕСА_2  разом зі своєю сім’єю, виконуючи обов’язки наймача по оплаті комунальних послуг та оплаті за користування зазначеними кімнатами (а.с.53-69).

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 участі в оплаті зазначених обов’язкових платежів не приймають, що знайшло своє підтвердження в поясненнях самих позивачів за первісним позовом.

Як встановлено в судовому засіданні з боку позивачів не доведено факту того, що  відповідачі чинять будь-які перешкоди в користуванні спірними кімнатами. ОСОБА_1 пояснив, що має ключ від замка вхідних дверей і жодних доказів про його заміну ним до суду не надано.

Таким чином необхідно зазначити, що як ОСОБА_1, так і ОСОБА_2 не користуються спірними кімнатами на протязі дуже тривалого часу, що знайшло своє підтвердження в актах від 15 листопада 2006 року, 21 травня 2007 року та 03 серпня 2007 року складених за участю посадових осіб ДП ВАТ «Дніпровськпромбуд» та мешканців гуртожитку (а.с.40,41,42), матеріалах Ленінського РВ ДМУ УМВС України (а.с. 12-17) та поясненнях самих позивачів за первісним позовом.

Згідно ст. 61. Житлового Кодексу Української РСР користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем — житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності — відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем — громадянином, на ім’я якого видано ордер.

Ст. 129. Житлового Кодексу Української РСР зазначено, що на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.

З матеріалів справи вбачається, що договір найму житлового приміщення на кімнати за АДРЕСА_1, АДРЕСА_2 не був укладений, в зв’язку з видачею ордеру ОСОБА_1 на кімнату АДРЕСА_1 сімейного гуртожитку, розташовану за адресою вул. Коксова, 24 в м. Дніпропетровську на підставі рішення об’єднаного будкомітету та адміністрації тресту «Дніпровськпромбуд» від 27 листопада 1975 року за №13 (а.с.7).

Діючим законодавством України не передбачено укладання договору найму на житлове приміщення у гуртожитках.

Отже у суду відсутні правові підстави для вселення та зміну договору найму житлового приміщення до спірних кімнат, і, відповідно, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 слід відмовити.

При цьому, суд також вважає за необхідне відмовити в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_4 щодо визнання осіб втратившими право користування жилою площею, виходячи з наступного.

Оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровані в спірних кімнатах, то мають право користуватися ними.

Довідкою ВАТ «Дніпровськпромбуд» за №1-12/9-4 від 11 січня 2010 року встановлено, що сімейний гуртожиток, розташований за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Коксова, 24, з 01 липня 2008 року перебуває на балансі ВАТ «Дніпровськпромбуд» та є державною власністю (а.с.119).

Відповідно до положення від 19 травня 1999 року за №908/68 «Про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі» затвердженого наказом Фонду державного майна України та Міністерства економіки України, управління майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації та перебуває у них балансі, здійснює Фонд державного майна України та його регіональні відділення (а.с. 114).

Виходячи з зазначеного, право вимоги, щодо визнання втратившими право користування житловим приміщенням, згідно діючого законодавства, має саме власник майна.

Таким чином заявлені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зустрічні позовні вимоги не є обґрунтованими, внаслідок чого у суду відсутні правові підстави для їх задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 61,129 Житлового Кодексу України, ст.ст.10, 15, 57-59, 60, 62-64, 88, 213-215 ЦПК України, суд, –

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про вселення та зміну договору найму житлового приміщення – відмовити .

В задоволенні позовних вимоги ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання осіб втратившими право користування жилою площею – відмовити .

Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                   Н.Г.Остапенко