22-ц/804/1126/21

                                                                                264/3421/16-ц

Єдиний унікальний номер 264/3421/16-ц

                                                                        Номер провадження 22-ц/804/1126/21

ПОСТАНОВА

І м е н е м   У к р а ї н и

20 липня 2021 року Донецький апеляційний суд  у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

                   головуючого Биліни Т.І.

                   суддів Баркова В.М., Лопатіної М.Ю.,           

                   за участю секретаря Сидельнікової А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 на ухвалу Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 23 лютого 2021 року про повернення уточненої скарги заявнику та на ухвалу Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 23 лютого 2021 року у складі суду Мирошниченко Ю.М. про відмову у задоволенні скарги на дії державних виконавців у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державних виконавців Кальміуського відділу державної виконавчої служби міста Маріуполя Східного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Харків) Чиркової Наталії Олександрівни та ОСОБА_2 , заінтересована особа Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», -

в с т а н о в и в :

Описова частина

Короткий зміст заяви

01 вересня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на рішення, дії та бездіяльність державних виконавців Кальміуського відділу державної виконавчої служби міста Маріуполя Східного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Харків) Чиркової Наталії Олександрівни та ОСОБА_2 , заінтересована особа Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк».

Скарга обґрунтована тим, що заявник є боржником АТ «КБ «ПриватБанк». До серпня 2020 року він жодних повідомлень, викликів та копій постанов по виконавчим провадженням №№ 57463198 та 60025139 не отримував.

Письмове доручення начальника Відділу про передачу виконавчого провадження державним виконавцям не надавалось, а отже вони не повноважні на вчинення будь-яких дій у виконавчих провадженнях. Представником стягувача подано заяву не про примусове виконання судового рішення, а про відкриття виконавчого провадження, що не передбачено законом.

Копія довіреності, додана до заяви про відкриття виконавчого провадження, засвідчена неналежним чином за допомогою факсиміле, а тому представник юридичної особи не підтвердив своїх повноважень і державний виконавець їх не перевірив.

Державні виконавці всупереч положенням Закону України «Про виконавче провадження» (далі – Закон) винесли постанову про відкриття виконавчого провадження з порушенням строків та не здійснили заміну стягувача з ПАТ «КБ «ПриватБанк» на АТ «КБ «ПриватБанк»; постанови не містять поштового індексу, невірно зазначене прізвище боржника, назва стягувача не відповідає назві, зазначеній у виконавчому документі, різняться розміри заборгованості, зазначені в оскаржуваних постановах.

Просив визнати рішення, дії та бездіяльність держвиконавців з виконання виконавчого листа № 264/3421/16-ц від 19.12.2017 року неправомірними та скасувати:

- постанову № 57463198 від 18.10.2018 року про відкриття виконавчого провадження;

- постанову № 57463198 від 29.10.2018 року про арешт майна боржника;

- постанову № 57463198 від 18.06.2019 року про повернення виконавчого документа стягувачу;

- постанову № 57463198 від 26.12.2019 року про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження;

- постанову № 60025139 від 11.09.2019 року про відкриття виконавчого провадження;

- постанову № 60025139 від 08.10.2019 року про арешт майна боржника;

- постанову № 60025139 від 10.01.2020 року про передачу виконавчого провадження;

- постанову № 60025139 від 10.01.2020 року про прийняття виконавчого провадження;

- постанову № 60025139 від 10.01.2020 року про повернення виконавчого документа стягувачу.

Крім цього, просив зобов`язати Відділ:

- виключити з реєстру боржників інформацію про ОСОБА_1 , внесену по виконавчим провадженням №№ 57463198 і 60025139;

- перевірити копію довіреності на відповідність її оригіналу та посвідчити її належним чином;

- повернути виконавчий лист № 264/3421/16-ц від 19.12.2017 року стягувачу без прийняття до виконання.

23 лютого 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із уточненою скаргою на рішення, дії та бездіяльність державних виконавців Кальміуського відділу державної виконавчої служби міста Маріуполя Східного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Харків) Волошиної Натілії Олександрівни, ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , заінтересована особа Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» по виконавчому провадженню за №64340556.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 23 лютого 2021 року уточнену скаргу ОСОБА_1 повернуто заявнику.

Повернення скарги вмотивовано тим, що вона виходить за межі первісного предмету оскарження (рішення, дії та бездіяльність конкретних виконавців у конкретних виконавчих провадженнях), а отже має розглядатися в окремому судовому провадженні як така що стосується іншого державного виконавця та іншого виконавчого провадження. А тому, подання уточненої заяви 23 лютого 2021 року, зважаючи на неодноразове відкладання розгляду скарги за клопотаннями представника скаржника, на думку суду, має ознаки зловживання процесуальним правом, яке, за змістом ст. 44 ЦПК України, може мати форму штучного ускладнення цивільного процесу, ускладнення розгляду справи в результаті поведінки, що перешкоджає винесенню рішення у справі або вчиненню інших процесуальних дій.

Постановляючи ухвалу про повернення уточненої скарги заявнику, суд першої інстанції виходив зі змісту ст. 49 ЦПК України, а саме, що скаржник вправі збільшити або зменшити розмір своїх вимог до початку першого судового засідання.

З метою дотримання балансу між правами та обов`язками сторін, суд прийняв до розгляду перше уточнення скарги, в якій ОСОБА_1 22 грудня 2020 року вже збільшив свої вимоги.

Також, виходив з того, що первісним предметом оскарження ОСОБА_1 стали дії та бездіяльність державного виконавця Чиркової Н.О. у виконавчому провадженні № 57463198, а також дії та бездіяльність старшого державного виконавця Каширіної І.С. у виконавчому провадженні № 60025139.

При цьому, в ухвалі  зазначено, що повернення заявнику скарги, яка стосується іншого виконавчого провадження, не позбавляє можливості її подання та розгляду в окремому судовому провадженні, що не перешкоджає доступу скаржника до правосуддя.

Ухвалою Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 23 лютого 2021 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що визначення державного виконавця у конкретному виконавчому провадженні здійснюється автоматизованою системою виконавчого провадження та не вимагає будь-яких доручень начальника Відділу.

Порушення порядку передачі виконавчого провадження через реорганізацію від одного й того ж тому ж самому державному виконавцю не створює для боржника жодних правових наслідків, а тому не має значення при вирішенні вказаної скарги.

Заяви представника стягувача про відкриття виконавчого провадження містять всі передбачені Інструкцією реквізити, а твердження скаржника про невідповідність назви заяви є формалізмом, оскільки сама назва заяви не має суттєвого правового значення, заява містить необхідні реквізити та переслідує мету примусового виконання виконавчого документа.

Постанови держвиконавців винесені у строки, передбачені Законом.

У вказаному виконавчому провадженні не відбулось ані заміни сторони виконавчого провадження, ані заміни стягувача його правонаступником, ані зміни найменування юридичної особи, отже необхідності винесення держвиконавцем постанови про заміну стягувача не було.

Зазначення держвиконавцем у постанові поштового індексу сторін Інструкція не вимагає.

Помилка у написанні прізвище боржника, за твердженням держвиконавця, є наслідком технічної описки канцелярії при реєстрації виконавчого провадження, і на думку суду, носять формальний характер та не спростовують існування у боржника заборгованості за виконавчим документом та не звільняють його від боргових зобов`язань, а отже не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних постанов.

Судове рішення про стягнення боргу в іноземній валюті підлягає примусовому виконанню з урахуванням особливостей, визначених статтею 49 Закону України "Про виконавче провадження". При цьому погашення суми, що підлягає стягненню за судовим рішенням, обчислюється в іноземній валюті, яка повинна бути конвертована в національну валюту на день здійснення платежу. Це означає, що боржник, виконуючи зобов`язання за виконавчим документом у національній валюті, повинен брати до уваги офіційний валютний курс НБУ, встановлений для відповідної валюти на день платежу (тобто день зарахування коштів на рахунок кредитора).

Під час здійснення виконавчих дій, державним виконавцем не виявлено у відповідача ані валютних, ані гривневих рахунків, що підтверджується повідомленням державної фіскальної служби.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та доводи

Не погодившись з ухвалою суду про повернення уточненої скарги заявнику, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права просив її скасувати, та уточнену скаргу, подану 23 лютого 2021 року залишити у цивільній справі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції упереджено віднісся до скаржника, передчасно зробив висновок про зловживання процесуальним правом.

Інформація про відкриття нового виконавчого провадження за №64340556 скаржник отримав з відкритих джерел Інтернету та одразу 19.02.2021 року звернувся до державної виконавчої служби із Запитом.

Після ознайомлення з виконавчим провадженням №64340556 у скаржника виникла необхідність доповнити скаргу новими обставинами, тому як це виконавче провадження стосувалось виконання одного і того самого виконавчого листа що і в інших виконавчих провадженнях про які йде мова у скарзі, тобто фактично відбулося збільшення вимог первісної скарги.

Не погодившись з ухвалою суду про відмову у задоволенні скарги на дії державних виконавців, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права просив її скасувати, та ухвалити нове рішення, яким його скаргу на дії державних виконавців задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що всупереч вимог ч.6 ст.13 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», ч.4 ст.263 ЦПК України, суд першої інстанції в ухвалі не враховав висновки Верховного суду, а саме висновки ВС від 07 травня 2018 року №916/1605/15-г в якій зазначено, що перед тим, як застосовувати засоби і способи примусу, державний виконавець повинен пересвідчитися, чи отримав боржник копію постанови про відкриття виконавчого провадження, яка має бути направлена на зазначену у виконавчому документі адресу боржника та встановити факт отримання боржником копії цієї постанови, якою встановлено строк для добровільного виконання рішення. Отже, у разі з`ясування факту неодержання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження державний виконавець не вправі вчиняти виконавчі дії.

Суд першої інстанції в ухвалі посилався на Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження затвердженого Наказом Мінюсту України від 05.08.2016 року №2432/5, яке повинно застосовуватися в даному випадку працівниками державної виконавчої служби, проте  звіт про автоматизований розподіл виконавчих документів відсутній.

Суд першої інстанції фактично не дослідив порушення на які посилається скаржник у своїй скарзі стосовно не належного засвідчення копії довіреності та не відповідності її оригіналу.

Висновок суду першої інстанції не відповідає змісту реєстру юридичних осіб, в якому зазначено про те, що 14.06.2018 року ПАТ КБ «Приватбанк» змінив свою назву на АТ КБ «Приватбанк».

Суд першої інстанції вибірково підійшов до ч.7 Розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень затвердженої Наказом Мінюста України 02.04.2012 року №512/5 та не звернув уваги у своїй ухвалі на відсутність у постановах печаток та підписів державних виконавців про що вказано у скарзі.

Доводи і заперечення інших учасників справи

Представник скаржника ОСОБА_1 – ОСОБА_5 в суді апеляційної інстанції підтримав доводи апеляційних скаргих, просив їх задовольнити.

Представник заінтересованої особи АТ КБ «Приватбанк» Малервейн М.С. заперечувала проти задоволення апеляційних скарг, просила їх залишити без задоволення, ухвали суду першої інстанції – залишити без змін.

Скаржник ОСОБА_1 та державні виконавці ОСОБА_6 , ОСОБА_2 в суд апеляційної інстанції не з`явилися, про дату, час та  місце розгляду справи попереджені належним чином.

Зважаючи на положення ч.2 ст.372 ЦПК України  неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду  справи.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.  

Відповідно до вимог ч.1 ч.2 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд  апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які   учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

Постановою держвиконавця Чиркової Н.О. від 18.10.2018 року відкрито виконавче провадження № 57463198 з виконання судового рішення № 264/3421/16-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «КБ «ПриватБанк» суми боргу в розмірі 362789,34 грн (а.с.43).

Підставою винесення вказаної постанови стала заява представника АТ «КБ «ПриватБанк» Смирнової Н.В. від 20.09.2018 року про відкриття виконавчого провадження (а.с.44).

Постановою від 29.10.2018 року у виконавчому провадженні № 57463198 накладено арешт на все майно боржника ОСОБА_1 (а.с.36).

У рамках вказаного виконавчого провадження держвиконавцем здійснені запити до Державної фіскальної служби України, Пенсійного фонду України, територіального сервісного центру 1441 МВС України у Донецькій області. Встановлено, що за боржником рухоме та нерухоме майно не зареєстроване. Боржник на обліку в органах ДПС не перебуває, пенсію не отримує, за трудовими та цивільно-правовими угодами не працює (а.с.37, 38).

Постановою від 18.06.2019 року виконавчий лист № 264/3421/16-ц повернуто стягувачу(а.с.28).

02 вересня 2019 року представник АТ «КБ «ПриватБанк» Смирнова Н.В. знову звернулась до Відділу із заявою про відкриття виконавчого провадження з виконання судового рішення № 264/3421/16-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «КБ «ПриватБанк» суми боргу в розмірі 326921,40 грн (а.с.76).

Постановою держвиконавця Каширіної І.С. від 11.09.2019 року відкрито виконавче провадження № 60025139 (а.с.75).

Постановою від 08.10.2019 року накладено арешт на майно, що належить боржнику ОСОБА_1 (а.с.74).

Постановою від 10.01.2020 року у зв`язку з реорганізацією Відділу виконавче провадження передано тому ж самому держвиконавцю (а.с.146).

20 січня 2020 року держвиконавцем ОСОБА_2 здійснено вихід за місцем мешкання боржника та встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 боржник зареєстрований та проживає. Двері на вимогу держвиконавця ніхто не відчинив (а.с.70).

Постановою держвиконавця від 22.01.2020 року виконавчий лист повернуто стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону(а.с.69).

За повідомленням АТ «КБ «ПриватБанк» співробітнику ОСОБА_7 , яка займає посаду провідного юрисконсульта Маріупольської філії ПАТ «КБ «ПриватБанк», 18.05.2017 року видана довіреність № 6614-К-О для представництва інтересів Банку, терміном дії до 18.05.2020 року. На теперішній час термін довіреності сплив, тому вона вилучена та утилізована (а.с.111).

Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції, та застосовані норми права

Відповідно до ч.1 ст.74 ЗУ «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Статтею 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (ч.3 ст.451 ЦПК України).

Стаття 129-1 Конституції України визначає, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Зазначене конституційне положення кореспондується та відображено у частині першій статті 18 ЦПК України, згідно якої судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Виконання судового рішення відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013 у справі № 1-7/2013 є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України “Про виконавче провадження” примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів”.

Пунктом 1 ч.1 ст.26 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, виданого з урахуванням вимог передбачених ст.ст.3,4 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

  Згідно положень ч. ч. 5, 7 ст.26 Закону України  «Про виконавче провадження», виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника. У разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції в частині  повернення уточненої скарги заявнику, оскільки доводи уточненої скарги хоча і стосуються дій державного виконавця по виконанню одного й того ж виконавчого листа, проте оскаржувані  дії вчинені по різним виконавчим провадженням та різними державними виконавцями. Крім того положеннями ст.450 ЦПК України передбачені  скорочені терміни  для розгляду скарги  на дії державного виконавця.

Що стосується ухвали від 23.02.2021 року щодо відмови у задоволенні скарги на дії державних виконавців, то колегія  погоджується з висновками суду першої інстанції про визнання дій законними та обґрунтованими, здійсненими у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження».

З матеріалів справи, а саме з копії виконавчого провадження вбачається, що стягувач 02.09.2019 року звернувся із заявою про відкриття  виконавчого провадження в якій зазначив вимогу про накладення арешту на нерухоме майно належне боржнику та складається із квартири та земельної ділянки.

   Згідно положень ч. ч. 5, 7 ст.26 Закону України  «Про виконавче провадження», виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника. У разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.

Постанова про відкриття виконавчого провадження   на підставі вказаної заяви була постановлена 11.09.2019 року.

Усі наступні дії державні виконавці також здійснювали у відповідності до вимог Закону України  «Про виконавче провадження», порушень прав та настання негативних наслідків у боржника не відбулося, а тому доводи апеляційної скарги є  несуттєвими, тим більше, що перелічені виконавчі провадження припинені внаслідок повернення виконавчого листа стягувачу.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи апеляційних скарг не знайшли свого підтвердження під час перегляду ухвали Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 23 лютого 2021 року про повернення уточненої скарги заявнику та ухвали Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 23 лютого 2021 року про відмову у задоволенні скарги на дії державних виконавців, а тому підстави для їх скасування  відсутні.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд. та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINAv. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСІІЛ, від 18 липня 2006 року).

З урахуванням наведеного, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновків, що  суд першої інстанції вірно застосував норми процесуального закону.

Відповідно до положень ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Повний текст постанови виготовлено 23 липня 2021 року.

Керуючись ст.ст.374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в  :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 23 лютого 2021 року про повернення уточненої скарги заявнику – залишити без задоволення.

Ухвалу Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 23 лютого 2021 року про повернення уточненої скарги заявнику - залишити без змін.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 23 лютого 2021 року про відмову у задоволенні скарги на дії державних виконавців – залишити без задоволення.

Ухвалу Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 23 лютого 2021 року про відмову у задоволенні скарги на дії державних виконавців - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених ст.389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.

Головуючий:        Т.І. Биліна

Судді:         В.М. Барков

                                                                                                              М.Ю. Лопатіна