СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" липня 2021 р.                                                                             Справа № 913/785/17  

Cхідний апеляційний господарський суд у складі:

Головуючий (суддя-доповідач): Судді: при секретарі судового засідання: за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: Стойка О.В. Попков Д.О., Пушай В.І. Склярук С.І. Мицько Р.М. – за ордером (адвокат); Сєньков Є.І. – за ордером (адвокат);

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційні скарги Акціонерного товариства “НАК “Нафтогаз України” м.Київ та Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Луганськгаз” м.Сєвєродонецьк, Луганська область   

на рішення господарського суду Луганської області

від30.03.2021 року

у справі№913/785/17 (суддя Тацій О.В.)

за позовом до відповідача: про Акціонерного товариства “НАК “Нафтогаз України” м.Київ Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Луганськгаз” м.Сєвєродонецьк, Луганська область стягнення  273   542   795, 97 грн.

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2017 року ПАТ “НАК “Нафтогаз України” (в подальшому перейменоване на Акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, далі-Позивач) звернулось до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Луганськгаз” м.Сєвєродонецьк, Луганська область (в подальшому перейменоване на Акціонерне товариство “Оператор газорозподільної системи “Луганськгаз”, далі-Відповідач) про стягнення з Відповідача на користь Позивача заборгованості за договором №13-202-ВТВ від 04.01.2013 на купівлю-продаж природного газу у розмірі 247 801 675 грн 24 коп., з яких: 170 642 343 грн 03 коп. - сума основної заборгованості; пеня у розмірі 33 927 987 грн 48 коп.; сума інфляційних втрат у розмірі 34 899 491 грн 84 коп.; 3% річних у розмірі 8 331 852 грн 89 коп.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням Відповідачем умов договору від 04.01.2013 №13-202-ВТВ на купівлю-продаж природного газу в частині оплати.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 10.01.2018 року вищезазначену позовну заяву задоволено частково, стягнуто з Відповідача на користь Позивача заборгованість за договором від 04.01.2013 №13-202-ВТВ у сумі 247 799 351,54 грн, з яких: 170 642 343,89 грн сума основної заборгованості за договором; пеня в розмірі 33 927 987,15 грн; 3% річних у розмірі 8 331 852,86 грн; інфляційні втрати у розмірі 34 897 167,64 грн. Судові витрати віднесені на Відповідача.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 19.08.2020 року апеляційну скаргу Відповідача на вищезазначене судове рішення задоволено частково: рішення суду першої інстанції від 10.01.2018 року у справі № 913/785/17 скасовано в частині задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості в розмірі 34 519 115,81 грн, пені у розмірі 435 605, 27 грн, 3% річних у розмірі 10 973,66 грн, інфляційних втрат у розмірі 448 049,02 грн та прийнято нове судове рішення, яким в задоволенні вищезазначених позовних вимог відмовлено. В іншій частині рішення Господарського суду Луганської області від 10.01.2018 року у справі №913/785/17 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.12.2020 року за касаційною скаргою Відповідача постановлено наступне: касаційну скаргу задоволено частково; рішення Господарського суду Луганської області від 10.01.2018 року та постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.08.2020 року у справі №913/785/17 - скасовано; справу №913/785/17 направлено на новий розгляд до Господарського суду Луганської області.

Рішенням господарського суду Луганської області від 30.03.2021 року у справі №913/785/17 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Відповідача на користь Позивача суму заборгованості з основного боргу за договором №13-202-ВТВ від 04.01.2013 року у розмірі 136 123 228,08 грн, 3% річних у розмірі 22 443 116,44 грн, інфляційні втрати у розмірі 81 484 069,57 грн, що разом складає 240 050 414,09 грн, а також судові витрати у виді судового збору в розмірі 107 765,58 грн. В задоволенні позовних вимог в іншій частині – відмолено.

Сторони, не погодившись з вищезазначеним судовим рішенням, звернулися до Східного апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, за змістом яких просили суд: Позивач – скасувати рішення суду від 30.03.2021 року у справі №913/785/17 в частині  відмови у стягненні пені у розмірі 33   492   381,88 грн, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким вищезазначені позовні вимоги задовольнити в повному обсязі; Відповідач - скасувати рішення суду від 30.03.2021 року у справі №913/785/17 в частині задоволення позовних вимог про стягнення основної суми заборгованості у розмірі 136   123   228,08 грн, 3% річних у розмірі 22   443   116,44 грн та інфляційних втрат у розмірі 81 484 069,57 грн, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні вищезазначених позовних вимог – відмовити.

          В обґрунтування вимог апеляційної скарги Відповідач посилається на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права України та неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та зазначає наступне:

          -   через проведення на території Луганської області антитерористичної операції, яка є обставиною непереборної сили (форс-мажору), Відповідачем було втрачено значну частину території обслуговування, приблизно 60% майна Відповідача було захоплено  незаконними збройними формуваннями, та майже на 70% було зменшено обсяги транспортування природного газу, що стало наслідком неможливості отримання від споживачів відповідної плати за природний газ на непідконтрольній території, що в свою чергу стало наслідком скрутного матеріального становища Відповідача, неможливості в повній мірі здійснювати господарську діяльність, виконувати поточні та інші договірні зобов`язання;

-  судом при ухваленні спірного рішення не враховано, що відповідно до умов п. 8.2 укладеного між сторонами договору, ч. 1 ст. 612 ЦК України, строк зобов`язання щодо оплати поставленого Позивачем природного газу за договором у Відповідача не настав, а тому Відповідач не прострочив виконання своїх зобов`язань, отже у Позивача відсутні законні підстави до стягнення зазначених в позовній заяві грошових сум.

В свою чергу, Позивач обґрунтовує подану ним апеляційну скаргу порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, не з`ясування обставин, які мають значення для справи, неналежним дослідженням судом наявних в матеріалах справи доказів, а також невідповідністю спірного рішення фактичним обставинам справи.

Зокрема, Позивачем зазначено наступне:

- суд першої інстанції, ухвалюючи спірне рішення, безпідставно посилався на Указ президента України від 14.04.2014 року за №405/2014, як на підставу звільнення Відповідача від сплати пені, так як відповідно до умов п. 8.1 спірного договору, єдиною підставою до звільнення від відповідальності є непереборна сила (форс-мажорні обставини), а вимогами ч. 1 ст. 14-1 Закону України “Про торгово-промислові палати в Україні”, передбачено, що ТПП України та уповноважені нею органи регіональні торгово-промислові палати засвідчують форм-мажорні обставини і видають відповідний сертифікат;

- наданий Відповідачем сертифікат ТПП №583 від 19.09.2014 року не може бути підставою для звільнення останнього від обов`язку сплатити заявлену суму пені, так як в вищенаведеному сертифікаті зазначено зобов`язання Відповідача прийняти та оплатити природний газ, який Позивач зобов`язаний передати у 2013-2014 роках, в той час, як пеня нарахована на заборгованість, яка виникла з лютого 2015 року;

-  зазначені в сертифікаті ТПП №583 від 19.09.2014  обставини не є обставинами непереборної сили з огляду на висновки Верховного Суду наведених у постановах від 14.02.108 року у справі №926/2343/16, від 11.04.2018 року у справі №904/4470/16 від 14.05.2019 року у справі №904/1224/18, так як у даному випадку Відповідач був обізнаний з обставинами, зазначеними в сертифікаті, однак щомісяця продовжував отримувати природний газ, укладав відповідні додаткові угоди (додаткова угода №11 від 22.12.2014 року) та погоджувався на ціну та обсяги поставки природного газу вже після отримання вищезазначеного сертифікату;

- підписаною між сторонами додатковою угодою №11 від 22.12.2014 року було встановлено остаточний строк розрахунку за спірним договором – не пізніше 20 числа місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії договору, строк договору визначено до 31.12.2015 року, а тому враховуючи встановлення нового строку розрахунку вже після  настання обставин зазначених у сертифікаті, Відповідач не може бути звільнений від обов`язку розрахуватися у строк передбачений вищезазначеною додатковою угодою;

- матеріали справи не підтверджено наявність причинно наслідкового зв`язку між обставинами непереборної сили та невиконання Відповідачем свого зобов`язання з оплати природного газу;

- суд першої інстанції, ухвалюючи спірне рішення, безпідставно посилався на висновки суду касаційної інстанції, що викладені у постановах від 29.11.2017 року у справі №913/190/17 та від 21.05.2018 року у справі №913/688/17, оскільки в даних справах рішення ухвалені за відмінних від даної справи обставин.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.05.2021 року у справі №913/785/17 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача на рішення господарського суду Луганської області від 30.03.2021 року у справі №913/785/17 та встановлено строк учасникам справи для надання заяв та клопотань, а також відзиву на апеляційну скаргу з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи.

До канцелярії Східного апеляційного господарського суду 18.05.2021 року від Позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу Відповідача, за змістом якого, Позивач заперечував проти задоволення апеляційної скарги Відповідача та просив суд спірне рішення скасувати в частині відмови у стягненні  пені у розмірі 33   492   381,88 грн.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.05.2021 року у справі №913/785/17 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Позивача на рішення господарського суду Луганської області від 30.03.2021 року у справі №913/785/17 та встановлено строк учасникам справи для надання заяв та клопотань, а також відзиву на апеляційну скаргу з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи. Вищезазначеною ухвалою об`єднано апеляційні скарги Відповідача та Позивача в одне апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 23.06.2021 року.

На електронну адресу Східного апеляційного господарського суду 01.06.2021 року від Позивача надійшла заява про участь в судому засіданні призначеному на 23.06.2021 року в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використання власних технічних засобів системи “EasyCon”.

На електронну адресу та до канцелярії Східного апеляційного господарського суду 07.06.2021 року та 08.06.2021 року від Відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу Позивача, за змістом якого, Відповідач заперечував проти задоволення апеляційної скарги Позивача, просив спірне рішення скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення основної суми заборгованості у розмірі 136   123   228,08 грн, 3% річних у розмірі 22   443   116,44 грн та інфляційних втрат у розмірі 81   484   069,57 грн.

До канцелярії Східного апеляційного господарського суду 11.06.2021 року від Відповідача надійшло клопотання про призначення у справі №913/785/17 повторної комісійної судово – економічної експертизи, проведення якої Відповідач просив доручити Київському науково – дослідному інституту судових експертиз. В обґрунтування підстав призначення вищезазначеної експертизи, Відповідач посилався на суперечності, розв`язання яких потребує спеціальних знань та досліджень у специфічній галузі, оскільки розмір заявлених позовних вимог є значним, виникла потреба у призначенні судової економічної експертизи, з питань, що не були досліджені у висновку судової економічної експертизи №23441/23595/23596 від 27.02.2020 року.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.06.201 року у задоволенні клопотання Позивача про проведення судового засідання призначеного на 23.06.2021 року в  режимі відеоконференції – відмовлено, через відсутність доказів надсилання копії вищезазначеного клопотання на адресу Відповідача.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.06.2021 року у зв`язку з перебування у відпустці судді Істоміної О.А. визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Стойка О.В., судді Попков Д.О., Пушай В.І.

На електронну адресу та до канцелярії Східного апеляційного господарського суду 18.06.2021 року від Позивача надійшли заперечення на вищезазначене клопотання Відповідача про призначення повторної судово – економічної експертизи, які обґрунтовані тим, що в матеріалах справи зібрано достатньо доказів для встановлення та оцінки фактичних обставин справи, а призначення повторної експертизи матиме наслідком порушення принципу рівності сторін щодо обов`язку надавати докази до суду та права на справедливий суд щодо розумності розгляду спору. Також, разом з вищезазначеними запереченнями, Позивачем було надано відповідь на відзив, в якому Позивач навів свої заперечення, та просив суд врахувати викладені ним аргументи та міркування, а також Позивачем було надано до суду заяву про участь в судовому засіданні призначену на 23.06.2021 року в  режимі відеоконференції поза межами приміщення суду  з використанням власних технічних засобів системи "EasyCon".

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.06.2021 року клопотання Позивача про проведення судового засідання призначеного на 23.06.2021 року в режимі відеоконференції – задоволено та зазначено, що судове засідання 23.06.2021 року буде проводитися в режимі відеоконференції.

На електронну адресу Східного апеляційного господарського суду 29.06.2021 року від Відповідача надійшло клопотання про участь в судому засіданні призначеному на 12.07.2021 року в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використання власних технічних засобів системи "EasyCon".

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.07.2031 року клопотання Відповідача про проведення судового засідання призначеного на 12.07.2021 року в  режимі відеоконференції – задоволено та зазначено, що судове засідання 12.07.2021 року буде проводитися в режимі відеоконференції.

На електронну адресу Східного апеляційного господарського суду 12.07.2021 року від Позивача надійшла заява про участь в судому засіданні призначеному на 14.07.2021 року в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використання власних технічних засобів системи "EasyCon".

На електронну адресу Східного апеляційного господарського суду 13.07.2021 року від Відповідача надійшло клопотання про участь в судому засіданні призначеному на 14.07.2021 року в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використання власних технічних засобів системи "EasyCon".

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.07.2021 року клопотання Позивача про проведення судового засідання призначеного на 14.07.2021 року в режимі відеоконференції – задоволено та зазначено, що судове засідання 14.07.2021 року буде проводитися в режимі відеоконференції.

Відповідач в судовому засіданні яке проводилося в режимі відеоконференції з використання системи "EasyCon" підтримав вимоги заявлені ним в апеляційній скарзі, просив спірне рішення скасувати в зазначеній в скарзі частині, а апеляційну скаргу Позивача просив залишити без задоволення.

Позивач в судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просив спірне рішення скасувати в зазначеній в скарзі частині, а апеляційну скаргу Відповідача просив залишити без задоволення.

Судова колегія не знайшла підстав до призначення у справі повторної комісійної судово – економічної експертизи задля визначення розміру заборгованості за Договором, оскільки дослідження цієї обставини виходить за межі доводів апеляційних скарг сторін, ухвала з цього приводу занесена до протоколу судового засідання.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду підлягає залишенню без змін, виходячи із наступного.

Рішенням господарського суду в межах даної справи встановлені та сторонами не заперечуються наступні    обставини.

          Між сторонами 04.01.2013 року було укладено договір №13-202-ВТВ на купівлю-продаж природного газу (далі-Договір), згідно якого Позивач зобов`язався передати у власність Відповідачу у 2013 році природний газ (далі-газ), а Відповідач зобов`язався прийняти та оплатити товар на умовах цього договору (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 11.1 Договору, він набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 1 січня 2013 року і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.

Між сторонами 31.12.2013 року було укладено додаткову угоду №4 до Договору, якою сторони виклали п. 11 Договору в наступній редакції “Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін, поширює свою дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01 січня 2013 року, і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2014 року, а в частині проведення розрахунків за газ до їх повного погашення”.

Відповідно до п. 6.1. Договору, з урахуванням змін, внесених вищезазначеною додатковою угодою №4 від 31.12.2013 року, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі газу.

Додатковою угодою № 11 від 22.12.2014 року сторони продовжили строк дії Договору в частині реалізації газу до 31.12.2015 року.

На виконання умов договору Позивач передав у власність Відповідача природний газ на загальну суму 654 258 774 грн 60 коп., що підтверджується актами приймання передачі природного газу.

Відповідачем на виконання умов Договору було здійснено часткову оплату за природний газ в розмірі 483 616 431 грн 57 коп., що підтверджується банківськими виписками ПАТ “НАК “Нафтогаз України” та бухгалтерською випискою ПАТ “НАК “Нафтогаз України” (оплати проводилась на підставі спільних протокольних рішень та з особистого рахунку Відповідача).

Позивачем на адресу Відповідача були надіслані заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 15 403 717 грн 46 коп. та на суму 12 300 817 грн 51 коп, з тексту яких вбачається наступне:

- станом на 16.12.2015 Відповідач має заборгованість перед Позивачем за Договором в сумі 239 343 609 грн 69 коп., а Позивач в свою чергу має заборгованість перед Відповідачем в розмірі 15 403 717, 46 грн, у зв`язку з чим, відповідно до ст. 601 ЦК України зобов`язання Відповідача перед Позивачем за Договором було припинено на суму 15 403 717 грн 46 коп.;

- станом на 18.01.2016 Відповідач має заборгованість перед Позивачем за Договором в сумі 223 717 648 грн 54 коп., а Позивач в свою чергу має заборгованість перед Відповідачем в розмірі 12 300 917, 50 грн, у зв`язку з чим, відповідно до ст. 601 ЦК України зобов`язання Відповідача перед Позивачем за Договором припинено на суму 12 300 917 грн 50 коп.

Крім того, між ГУ Державної казначейської служби України у Луганській області, Департаментом фінансів Луганської обласної державної адміністрації, Управлінням фінансів Новопсковської районної державної адміністрації Луганської області, Управлінням соціального захисту населення Новопсковської районної державної адміністрації Луганської області, Відповідачем та Позивачем укладалися спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України (далі спільні протокольні рішення), за якими Відповідач зобов`язувався перерахувати Позивачу кошти за природний газ за Договором.

Однак, як зазначає Позивач, фінансування відповідно до спільних протокольних рішень станом на 27.11.2017 рік не відбулось. В матеріалах справи докази фінансування вищевказаних протокольних рішень також відсутні.

З урахуванням зазначеного суд дійшов висновку про наявність станом на 31.12.2020 року розміру основного боргу Відповідача перед Позивачем за Договором у розмірі 136 123 228,08 грн.

Позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що оплату за переданий газ Відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у строк, визначений Договором, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема вимоги п. 6.1 Договору, що стало наслідком виникнення у Відповідача перед Позивачем заборгованості у відповідній сумі.

Відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначаючи, що єдиним належним доказом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору) як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов`язань, а також відтермінування виконання цього зобов`язання,  є сертифікат Торгово-промислової палати України, тоді як інші документи не можуть вважатися доказами наявності таких обставин. Обставини та події відносно роботи ПАТ “Луганськгаз” несуть всі ознаки надзвичайних і невідворотних обставин, на які Відповідач ніяким чином не може вплинути та запобігти. Через дію надзвичайних і невідворотних обставин підприємство не може нормально провадити господарську діяльність та належним чином відповідати за зобов`язаннями перед контрагентами.

Задовольняючи позовні вимог частково, судом першої інстанції зазначено, що Відповідачем дійсно було допущено порушення умов договору №13-202-ВТВ від 04.01.2013 року щодо строків та повноти оплати за поставлений Позивачем природний газ, проте, відмовляючи в задоволенні заявленої до стягнення суми пені у розмірі 33 492 381,88 грн, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог в цій частині, так як в період нарахування Позивачем Відповідачу вищезазначеної суми пені на підставі п. 7.2 Договору у зв`язку з неналежним виконання останнім своїх зобов`язань за Договором в частині внесення своєчасної та повної оплати за поставлений природний газ, існували та продовжують існувати обставин непереборної сили - форс-мажорні обставини, а саме здійснення антитерористичної операції на території Луганської області. Дані обставини підтверджуються наявним в матеріалах справи висновком Торгово-промислової палати України №583 від 19.09.2014 року та Указом Президента України від 14.04.2014 року №405/2014. Щодо позовних вимог про стягнення з Відповідача на користь Позивача 3% річних та інфляційних втрат, судом першої інстанції було здійснено перерахунок вищезазначених сум, та зазначено про їх обґрунтованість, арифметичну правильність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства в розмірі 22 443 116,44 грн та  81 484 069,57 грн відповідно.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів вважає доводи зазначені в апеляційних скаргах необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу (частина 3 статті 12 Закону України "Про ринок природного газу").

Судом першої інстанції встановлено що з урахуванням внесених оплат, у відповідності до наданого Позивачем розрахунку, розмір основного боргу Відповідача за Договором в межах спірного періоду складає 136 123 228,08 грн.

Доводами апеляційних скарг сторін у справі не спростовується висновок суду першої інстанції щодо розрахунку суми боргу, отже з урахуванням вимог ст.269 ГПК України судовою колегією не переглядається обґрунтованість висновку суду в цій частині.

Як вбачається зі змісту апеляційних скарг сторін, Позивач не погоджується з висновком суду щодо наявності підстав до звільнення Відповідача від сплати пені в розмірі 33 927 987 грн 48 коп. за порушення Відповідачем основного грошового зобов`язання за Договором у зв`язку з наявністю форс-мажорних обставин, а Відповідач вважає, що зазначені обставини тривали протягом спірного періоду, що з урахуванням вимог Договору відтерміновує строк  виконання спірного зобов`язання, який не настав.

Відповідно до п. 7.1 Договору, за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність згідно з цим договором і чинним законодавством України.

Так, за умовами п. 7.2 Договору, у разі невиконання покупцем умов пунктів 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити продавцю крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу.

Разом з тим, у розділі 8 Договору сторони передбачили можливість звільнення Відповідача від відповідальності у випадку настання форс-мажору.

У відповідності до умов п. 8.1 Договору, сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов`язків щодо договору, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин).

За змістом п. 8.2 Договору під форс-мажорними обставинами сторони визначили  обставини, які виникли внаслідок непередбачених сторонами подій надзвичайного і невідворотного характеру, включаючи вибухи на газопроводі, пожежі, землетруси, повені, оповзні, інші стихійні лиха, війну або військові дії. Також, сторони вказали, що строк виконання зобов`язання відкладається на строк дії форс-мажорних обставин.

В п. п. 8.3, 8.4 Договору сторони узгодили, що настання обставин форс-мажору підтверджується у встановленому законодавством порядку, а сторони зобов`язані повідомити про обставини форс-мажору та протягом чотирнадцяти днів з дати їх виникнення надати підтверджуючі документи відповідно до законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Приписами ч. 2 ст. 14-1 ЗУ "Про торгово-промислові палати в Україні" обставини непереборної сили визначено як форс-мажорні обставини, що є надзвичайними та невідворотними обставинами, які об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами. Перелік обставин, які можуть вважатися форс-мажорними, визначено частиною другою статті 14-1 цього Закону, однак, такий перелік не є вичерпним.

Відповідно до статті 10 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

На підтвердження факту виникнення обставин непереборної сили – форс-мажорних обставин Відповідач посилається на два сертифіката:

- сертифікат Торгово-промислової палати України №583 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 19.09.2014 року, в якому засвідчені відповідно до Указу Президента України від 14.04.2014 року №405/2014 про введення в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України”, події на території Луганської області, пов`язані з проведенням антитерористичної операції, що унеможливлюють здійснення господарської діяльності Відповідача на виконання зобов`язань за спірним Договором, які почалися 07.04.2014 року та мали місце на дату видачі сертифіката;

-  сертифікат №6224 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданий 19.04.2016 року Торгово-промисловою палатою України, засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), зокрема: дії/бездіяльність третіх осіб/органів державної влади щодо зобов`язань, виконання яких передбачено щомісячно, а саме: оплати придбаного протягом 2014-2015 років природного газу в частині обсягів виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат, які не були враховані при встановленні тарифів на розподіл природного газу, у розмірі 10,9 млн.куб.м., за спірним Договором, відповідно до викладеного переліку законів України, постанов НКРЕ та постанови суду, які унеможливили їх виконання в зазначений термін.

Дослідивши вказані докази, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що сам по собі сертифікат ТППУ №6224 від 19.04.2016 року не містить посилання на конкретні фактичні обставини, які він засвідчує у якості форс-мажорних. Наявне посилання в сертифікаті на дії/бездіяльність третіх осіб/органів державної влади та наведений перелік законів України, постанов НКРЕ та судового рішення такими обставинами не є та необхідності визначення таких обставин не замінюють.

Разом з тим, змістом сертифікату ТППУ від 19.09.2014 № 583 у якості таких обставин, що унеможливлюють виконання спірного Договору зазначені воєнні дії (проведення АТО) на території Донецької та Луганської областей, рішення про припинення яких не прийнято та в ході яких уповноваженими правоохоронними органами виявляються та розслідуються численні кримінальні правопорушення, які мають ознаки терористичних актів, диверсій, умисних вбивств, захоплень будівель і споруд, незаконного заволодіння транспортними засобами, незаконного позбавлення волі, захоплення заручників, блокування і пошкодження об`єктів транспортної системи тощо. Зазначені правопорушення, вчинювані озброєними організованими злочинними угрупованнями та окремими фізичними особами, створюють загрозу життю і здоров`ю людей, збереженню їх майна, обмежують свободу пересування територією зазначених областей.

Вказаний сертифікат в силу приписів ст. 10 ЗУ “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” є єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов`язань.

Судом констатовано, що  даний сертифікат є чинним, не скасованим та/або невизнаним у встановленому законом порядку недійсним, а на виконання вимог п. 8.4 Договору Відповідачем вчасно повідомлено Позивача про наявність форс-мажорних обставин, направлено копію сертифікату.

Таким чином, встановлені сертифікатом Торгово-промислової палати №583 від 19.09.2014 року форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), які згідно даного висновку впливають і на виконання Відповідачем своїх зобов`язань за спірним Договором,  діяли протягом означеного періоду.

При цьому, вказані форс-мажорні обставини не тільки негативно вплинули на господарську діяльність Відповідача, а й об`єктивно призвели до неможливості своєчасного виконання ним своїх зобов`язань за Договором.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що  вказані обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини) хоча і були відомі сторонам в момент укладення додаткових угод до Договору та його виконання, проте, є такими, що існують без вини, всупереч волі та бажанню Відповідача, і є такими, яких неможливо уникнути. Тобто, обізнаність Відповідача про факт існування форс-мажорних обставин не виключає їх негативних наслідків на господарську діяльність останнього.

Крім того, покладення на Відповідача відповідальності за неналежне виконання зобов`язань за Договором у період дії форс-мажорних обставин суперечитиме принципам справедливості, добросовісності та розумності.

Щодо посилання Відповідача на умови пунктів 8.1 та 8.2 Договору, як на підставу відкладення строку виконання основного грошового зобов`язання на строк дії форс-мажорних обставин - на невизначений у даний момент період, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Згідно з ч. 1 ст. 212 ЦК України, особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Таким чином, підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання внаслідок настання обставин непереборної сили (зокрема, форс-мажорних обставин) та підстави для настання певних прав та обов`язків внаслідок відкладальних обставин передбачені положеннями різних норм ЦК України та за своєю суттю є різними правовими інститутами.

Згідно з п. 1  ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 11 Договору із змінами внесеними додатковою угодою №11 від 22.12.2014 року до нього, договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.01.2013 року, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015 року, а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення.

Згідно з умовами п. 6.1 Договору із змінами внесеними додатковою угодою №11 від 22.12.2014 року до нього, у будь якому випадку остаточний розрахунок за фактично використаний природний газ за цим договором здійснюється покупцем не пізніше 20 числа місяця наступного за місяцем закінчення строку дії договору в частині поставки газу.

Таким чином, остаточний розрахунок за фактично використаний природний газ за цим договором здійснюється покупцем не пізніше 20 числа місяця наступного за місяцем закінчення строку дії договору в частині поставки газу, тобто до 20.01.2016 року, оскільки договір діє в частині реалізації газу до 31.12.2015 року.

У зв`язку з цим, строк прострочення виконання зобов`язань за договором з оплати вартості отриманого природного газу настає з 21.01.2016 року, при цьому, настання форс-мажорних обставин не звільняє Відповідача від обов`язку здійснити погашення заборгованості з основного боргу, трьох відсотків річних та інфляційних втрат, і не відтерміновує дію виконання вказаних обов`язків.

Зазначені обставини також встановлені судовими рішенням у справі №913/401/15 по спору між тими ж сторонами з аналогічних підстав, зокрема, за тим же Договором.

Щодо висновок суду першої інстанції про стягнення з Відповідача інфляційних втрат та трьох відсотків річних, судова колегія зазначає, що за вимогами  ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене цією нормою право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому ступінь або відсутність вини боржника у невиконанні грошового зобов`язання не мають значення для реалізації кредитором відповідного права.

Сторонами також не спростовується висновок суду першої інстанції щодо розрахунку зазначених вимог, отже судова колегія вважає обґрунтованим стягнення судом першої інстанції з Відповідача на користь Позивача сум трьох відсотків річних та інфляційних втрат в розмірі 22 443 116,44 грн та 81 484 069,57 грн відповідно.

Інші доводи, що наведені Позивачем та Відповідачем в наданих до суду апеляційних скаргах спростовуються вищенаведеними приписами чинного законодавства та висновками колегії суддів у даній справі.

Будь-яких порушень норм матеріального або процесуального права в діях суду першої інстанції при розгляді ним зазначеної справи судова колегія не вбачає.

Враховуючи наведене, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Луганської області від 30.03.2021 року у справі №913/785/17 ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційних скарг не спростовують висновку суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покладаються на заявників апеляційних скарг.

                    Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

          Апеляційні скарги Акціонерного товариства “НАК “Нафтогаз України” м.Київ та Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Луганськгаз” м.Сєвєродонецьк, Луганська область - залишити без задоволення.

          Рішення господарського суду Луганської області від 30.03.2021 року у справі №913/785/17 - залишити без змін.

          Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції покласти на Акціонерне товариство “НАК “Нафтогаз України” м.Київ та Акціонерне товариство “Оператор газорозподільної системи “Луганськгаз” м.Сєвєродонецьк, Луганська область.

          Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку через Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.

          Повний текст постанови складено 21.07.2021

Головуючий суддя                                                                    О.В. Стойка

Суддя                                                                                           Д.О. Попков  

Суддя                                                                                           В.І. Пушай