СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.07.2021                   Справа № 922/3789/20

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Мартюхіна Н.О.

при секретарі Голозубовій О.І.,

за участю представників сторін:

від позивача – Розщупкін С.В. – на підставі Ордеру  серії КВ № 356100 від 19.04.2021р.;

від відповідача – Губський С.М. – на підставі довіреності № 3 від 01.12.2020р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Астеліт-Агро”, с.Сподобка, Харківська область,  про розподіл судових витрат (вх.№7187) з розгляду апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства “Пологівський олійноекстракційний завод”, м.Пологи, Запорізька область, (вх. №1260 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 24.03.2021р. у справі №922/3789/20 (суддя Ольшанченко В.І., ухвалене в м.Харків о 16:36год., дата складення повного тексту – 05.04.2021р.)

за позовом: Приватного акціонерного товариства “Пологівський олійноекстракційний завод”, м.Пологи, Запорізька область,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Астеліт-Агро”, с.Сподобка, Харківська область,

про стягнення 2251889,50 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 14.06.2021р. у справі №922/3789/20 залишено без задоволення апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Пологівський олійноекстракційний завод”; рішення господарського суду Харківської області від 24.03.2021р.  у справі №922/3789/20 залишено без змін.

Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

22.06.2021р. (тобто, в строк встановлений процесуальним законодавством) відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю “Астеліт-Агро” звернулось до апеляційного господарського суду з заявою про розподіл судових витрат (вх.№7187), в якій просить суд стягнути з  Приватного акціонерного товариства “Пологівський олійноекстракційний завод” 197632,30грн. витрат на професійну правничу допомогу (в т.ч. 40000,00грн. – вартість послуг та 157632,30грн. – гонорар успіху, що становить 7% від суми заявленого позову).

До заяви додано копії документів, які, на думку ТОВ “Астеліт-Агро”, підтверджують факт понесення ним відповідних витрат, а саме: копію договору про надання правничої допомоги від 30.11.2020р., копію рахунку – фактури від 02.12.2020р. №3.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.07.2021р. розгляд заяви призначено на  21.07.2021р.

19.07.2021р. позивачем подано до апеляційного господарського суду заперечення на заяву про розподіл судових витрат (вх.№8174), в якій просить суд відмовити в задоволенні заяви ТОВ “Астеліт-Агро” про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в повному обсязі.

21.07.2021р. відповідачем подано до апеляційного господарського суду письмові пояснення до заяви про розподіл судових витрат (вх.№8319), в яких просить суд стягнути з  Приватного акціонерного товариства “Пологівський олійноекстракційний завод” 197632,30грн. витрат на професійну правничу допомогу (в т.ч. 40000,00грн. – вартість послуг та 157632,30грн. – гонорар успіху, що становить 7% від суми заявленого позову).

До вказаних пояснень відповідачем додано додаткові документи, які на думку останнього, підтверджують факт понесення ним відповідних витрат, а саме: копію акту – приймання – передачі виконаних робіт від 24.03.2021р., копію акту приймання – передачі виконаних робіт від 07.07.2021р., копію платіжного доручення від 04.12.2020р. №379 на суму 40000,00грн.

Судова колегія зазначає, що частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Оскільки копії акту  приймання – передачі виконаних робіт від 24.03.2021р.,  акту приймання – передачі виконаних робіт від 07.07.2021р. та платіжного доручення від 04.12.2020р. №379 на суму 40000,00грн. були подані відповідачем лише 21.07.2021р., тобто з порушенням строку, встановленого частини 8  статті 129 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку про залишення відповідних пояснень до заяви про розподіл судових витрат без розгляду.

У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 21.07.2021р. представник відповідача підтримав подану заяву про розподіл судових витрат, просив її задовольнити в повному обсязі, стягнути з Приватного акціонерного товариства “Пологівський олійноекстракційний завод” 197632,30грн. витрат на професійну правничу допомогу (в т.ч. 40000,00грн. – вартість послуг та 157632,30грн. – гонорар успіху, що становить 7% від суми заявленого позову).

Представник позивача заперечив проти задоволення заяви відповідача про розподіл судових витрат, просив відмовити в її задоволенні.

Дослідивши матеріали справи, та розглянувши подану представником відповідача заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів встановила наступне.

Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою запровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективного захисту своїх прав в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина 1 статті 16 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами статті 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Відповідно до частини 1, пунктів 1, 4 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частинами 1-3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Разом з тим відповідно до частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між відповідачем (надалі- клієнт) та Адвокатським бюро "Сергій Губський" (надалі - виконавець) як на момент розгляду справи місцевим господарським судом так і під час апеляційного перегляду даної справи, підтверджуються договором про надання правничої допомоги від 30.11.2020р. (надалі – договір т.2 а.с.244-254), відповідно до умов пункту 2.1. якого виконавець зобов`язується надати, а клієнт - прийняти та оплатити правничу допомогу, що складається з представництва інтересів клієнта у судовому процесі по справі № 922/3789/20 за позовом Приватного акціонерного товариства “Пологівський олійноекстракційний завод” про стягнення 2251889,50грн. та включає в себе:

2.1.1. підготовку та направлення відзиву на позов Приватного акціонерного товариства “Пологівський олійноекстракційний завод” про стягнення грошових коштів;

2.1.2. підготовку та  направлення  зустрічної позовної заяви про визнання договору поставки соняшника №1783903 від 31 липня 2020 року недійсним;

2.1.3. підготовку та подачу необхідних доказів, дослідження доказів, отримання пояснень від інших учасників справи, а також свідків, експертів, спеціалістів;

2.1.4. підготовку та подачу необхідних заяв та клопотань, надання пояснень суду, підготовку заперечень проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб;

2.1.5. забезпечення (в разі необхідності) представництва та прийняття участі в судових засіданнях.

Розділом 3 договору сторони погодили розмір винагороди виконавця та порядок розрахунку.

Зокрема, надання правничої допомоги з питань, передбачених пп. 2.1.1-2.1.4 цього договору  становить 40000,00грн. без ПДВ (підпункт 3.2.1. договору).

Надання правничої допомоги з питань, передбачених п.2.1.4 цього договору, становить 2800,00грн. без ПДВ за кожне судове засідання (підпункт 3.2.2. договору).

Клієнт зобов`язується протягом 20 (двадцяти) банківських днів з моменту набуття чинності рішення суду в разі відхилення первісного позову Приватного акціонерного товариства “Пологівський олійноекстракційний завод” перерахувати на користь виконавця 7% (сім відсотків) від суми грошових коштів, що були заявлені в первісному позові Приватного акціонерного товариства “Пологівський олійноекстракційний завод” в сумі 2251889,50грн. (підпункт 3.2.3.договору).  

Відповідно до пункту 3.3. договору, оплата правничої допомоги, що визначена п.3.2.1 цього договору здійснюється клієнтом протягом 5 (п`яти) банківських днів шляхом 100% (стовідсоткової) оплати на підставі виставленого рахунку (підпункт 3.3.1. договору); оплата правничої допомоги, що визначена п.3.2.2 цього договору та вартість витрат на відрядження сплачується клієнтом шляхом попередньої оплати  100% вартості, на підставі виставленого рахунку (підпункт 3.3.2. договору).

Згідно з пунктом 3.6. договору, клієнт зобов`язаний відшкодувати виконавцю всі його витрати, пов`язані з наданням правничої допомоги за цим договором. Всі витрати виконавця повинні бути попередньо погоджені клієнтом. Відшкодування вказаних в цьому пункті витрат (за наявності) здійснюється клієнтом протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту затвердження сторонами таких витрат в порядку передбаченому цим пунктом договору.

Пунктом 3.7. договору сторони погодили, що перелік наданої правничої допомоги за цим договором включається до акту здачі приймання правничої допомоги, що підписується сторонами протягом 5 банківських днів після надання правничої допомоги.

Таким чином, зі змісту пунктів 3.6. та 3.7 договору випливає, що  перелік наданої правничої допомоги за цим договором має бути попередньо погоджений з  клієнтом, включений до акту здачі приймання правничої допомоги та підписаний обома сторонами.

Судова колегія зауважує, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як було зазначено вище, частиною 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Разом з тим, судова колегія вважає, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Отже, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Дослідивши додані представником відповідача до заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу докази, судова колегія зазначає, що заява не містить детального опису робіт (наданих послуг), в тому числі часу, який було витрачено адвокатом на підготовку до справи та участі в ній.

Крім того, відповідачем не додано жодного належного доказу на підтвердження реальності витрат понесених відповідачем на оплату послуг, зокрема, акту здачі приймання правничої допомоги підписання якого передбачено пунктом 3.7. договору, платіжного документу про сплату таких послуг.

Враховуючий вищевикладене, судова колегія зазначає, що додані представником відповідача до заяви про розподіл судових витрат документи, а саме: договір про надання правничої допомоги, що укладений між відповідачем та Адвокатським бюро "Сергій Губський" від 30.11.2020р. та  рахунок – фактура від 02.12.2020р. №3 на суму 40000,00грн. не є належними та допустимими у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами на підтвердження понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу в сумі 40000,00грн.

Отже, за наведених обставин, судова колегія не вбачає правових підстав для задоволення заяви відповідача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 40000,00грн.

Крім того, зі змісту заяви відповідача про розподіл судових витрат вбачається, що останнім було заявлено до стягнення з позивача 157632,30грн. – гонорару успіху, що становить 7% від суми заявленого позову.

Судова колегія зазначає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 ЗУ “Про адвокатуру та адвокатську діяльність“).

При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 ЗУ “Про адвокатуру та адвокатську діяльність“  врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Відтак, домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин, в яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

Поряд з тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі “Іатрідіс проти Греції“ (Iatridis v. Greece, заява №31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом, стосовно плати за надані послуги, що співставна з “гонораром успіху“. ЄСПЛ вказав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

За наявності угод, які передбачають “гонорар успіху“, ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі “Пакдемірлі проти Туреччини“ (Pakdemirli v. Turkey, заява №35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала “гонорар успіху“ у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).

З урахуванням наведеного вище не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату “гонорару успіху“, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Вказана правова позиція щодо можливості віднесення до судових витрат додаткового гонорару, передбаченого договором про надання правничої допомоги, залежно від результатів розгляду справи, тобто, так званого гонорару успіху викладена у постанові Верховного Суду від 12.05.2020р. у справі №904/4507/18.

Як було зазначено вище, підпунктом 3.2.3. пункту 3 договору сторони погодили, що клієнт зобов`язується протягом 20 банківських днів з моменту набуття чинності рішення суду в разі відхилення первісного позову Приватного акціонерного товариства “Пологівський олійноекстракційний завод” перерахувати на користь виконавця 7% від суми грошових коштів, що були заявлені в первісному позові Приватного акціонерного товариства “Пологівський олійноекстракційний завод”  в сумі 2251889,50грн.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду Харківської області від 24.03.2021р. у справі №922/3789/20 відмовлено в задоволенні  позову Приватного акціонерного товариства “Пологівський олійноекстракційний завод” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Астеліт-Агро” про стгнення неустойки в розмірі 570000,00грн. та збитків в розмірі 1681889,50грн.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 14.06.2021р. у справі №922/3789/20 залишено без задоволення апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Пологівський олійноекстракційний завод”; рішення господарського суду Харківської області від 24.03.2021р.  у справі №922/3789/20 залишено без змін.

Отже, з огляду на прийняття відповідного рішення про відмову в задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства “Пологівський олійноекстракційний завод”, яке набрало законної сили, представник відповідача в силу положень підпункту 3.2.3. пункту 3 договору має право на відшкодування “гонорару успіху“ у розмірі 157632,30грн., що становить 7% від суми заявленого позову, який є складовою частиною гонорару адвоката, передбаченого цим договором, і є дійсним зобов`язанням, яке відповідає статті 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність“.

За наведених обставин, заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Астеліт-Агро”  про стягнення з Приватного акціонерного товариства “Пологівський олійноекстракційний завод” судових витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції в порядку частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає частковому задоволенню, з підстав викладених вище.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.129, 221, 244, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,

УХВАЛИЛА:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Астеліт-Агро” про розподіл судових витрат задовольнити частково (вх.№7187 від 22.06.2021р.).

Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Пологівський олійноекстракційний завод”  (70600, Запорізька область, Пологівський район, м.Пологи, вул. Ломоносова, буд.36,  код ЄДРПОУ 00384147)  на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Астеліт-Агро” (63670, Харківська область, Шевченківський район, с.Сподобівка, вул. Кропивницького, буд.36, код ЄДРПОУ 36419317) “гонорару успіху“ у розмірі 157632,30грн., що становить 7% від суми заявленого позову.

В іншій частині заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Астеліт-Агро” про розподіл судових витрат (вх.№7187 від 22.06.2021р.) відмовити.

Повний текст постанови складено 23 липня 2021р.          

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.

Головуючий суддя                                                                         О.В. Плахов  

Суддя                                                                                                О.О. Крестьянінов  

Суддя                                                                                                Н.О. Мартюхіна