Справа №2-5568/2009р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 лютого 2010 року Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючої судді Остапенко Н.Г.
при секретарі Шевцовій М.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, ?
ВСТАНОВИВ:
Позивач 23 вересня 2009 року звернувся до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.
В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що ОСОБА_2 є його рідною донькою. Він є пенсіонером, інвалідом ІІ групи по загальному захворюванню безстроково, не може бути пристосований ні до якого виду праці. Розмір його пенсії складає 608,76 грн., що є нижчим за прожитковий мінімум, тому він знаходиться в тяжкому матеріальному становищі.
У зв’язку з цим він потребує матеріальної допомоги, оскільки його пенсії не вистачає на придбання продуктів харчування, ліків, одягу, а також сплату комунальних платежів та оплату лікування. Однак, відповідачка в добровільному порядку такої матеріальної допомоги йому не надає, хоча має таку можливість.
Крім того, зазначає, що рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 грудня 2000 року його було визнано таким, який втратив право користування квартироюАДРЕСА_1 у зв’язку з чим він змушений проживати у своєї рідної сестри, оскільки іншого житла не має.
Таким чином, оскільки він є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги з боку відповідачки, а вона добровільно її надавати не бажає, він змушений був звернутися до суду та просить стягнути зі ОСОБА_2 аліменти на його користь та на його утримання в розмірі ј частини із всіх видів її заробітку (доходу) щомісячно, починаючи від дня пред’явлення позову до суду і до зміни матеріального становища сторін.
В судовому засіданні представник позивача за довіреністю – ОСОБА_3, позовні вимоги підтримала та просила суд задовольнити їх в повному обсязі.
В судовому засіданні відповідачка – ОСОБА_2, позовні вимоги не визнала. Суду пояснила, що позивач втратив працездатність через те, що зловживає алкоголем, з приводу чого навіть перебуває під наглядом лікаря-нарколога. З тієї ж причини він ухилявся від виконання своїх батьківських обов’язків по відношенню до неї. Крім того, її матеріальний стан також не дозволяє їй матеріально утримувати батька, оскільки в сім'ї працює лише вона, на теперішній час її чоловік не працевлаштований та її неповнолітня донька і чоловік за станом здоров'я також потребують періодичного лікування. Просила суд в задоволенні позовних вимог відмовити.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача, відповідачки, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
В ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Як слідує з матеріалів справи, позивачу ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, з 01 жовтня 2008 року встановлена ІІ група інвалідності з приводу загального захворювання, безстроково. За станом здоров'я він не може бути пристосований ні до якого виду праці (а.с.7).
Згідно записів трудової книжки, з 30 липня 2004 року позивач не працює (а.с.37-43).
Згідно медичної документації вбачається, що позивач часто хворіє, перебуває під наглядом лікаря-невропатолога з діагнозом: «Дисметаболічна енцефаломієлополінейропатія з тетрапарезом в кінцівках, поліневретичний розлад чуттєвості, виражений атактичний синдром, помірно виражений психоорганічний синдром», перебуває під диспансерно-динамічним наглядом лікаря-нарколога з діагнозом: «Психічні та поведінкові розлади в результаті зловживання алкоголем. Синдром залежності», що підтверджується довідкою поліклінічного відділення Комунального закладу «Міська клінічна лікарня №11» за №140 від 16 вересня 2009 року, довідкою Міської поліклініки №5 від 25 грудня 2009 року за №7132, випискою з історії хвороби №2089/493 від 30 квітня 2009 року (а.с.10, 11, 34).
На теперішній час ОСОБА_1 отримує пенсію по інвалідності, середньомісячний розмір якої складає 608,76 грн. (а.с.9).
Між тим, відповідно до частини 1 статті 202 Сімейного кодексу України повнолітні дочка, син зобов’язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Згідно частини 1 статті 205 Сімейного кодексу України суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін.
Таким чином, при визначенні розміру аліментів, суд враховує ті обставини, що відповідачка ОСОБА_2 працевлаштована, працює на посаді вчителя-логопеда в ДДУ 316 та середньомісячний розмір її заробітної плати становить 1332,62 грн. (а.с.13). В той самий час вбачається, що на утриманні відповідачки також знаходиться її чоловік ОСОБА_4, який за станом здоров'я тимчасово не працює (а.с.31,32-33), та неповнолітня донька ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка є ученицею 2-го класу та перебуває на «Д» обліку у лікаря-нефролога, у зв’язку з чим також потребує періодичного лікування (а.с.18, 30). Крім того, сама відповідачка на теперішній час є студенткою 4-го курсу соціально-педагогічного факультету Бердянського державного педагогічного університету та навчається за контрактною формою навчання (а.с.36).
Разом з тим, у відповідності до частини 2 статті 205 Сімейного кодексу України, якою передбачено, що при визначенні розміру аліментів та додаткових витрат на батьків суд бере до уваги можливість одержання утримання від інших дітей, до яких не пред’явлено позову про стягнення аліментів, дружини, чоловіка та своїх батьків, суд також бере до уваги ті обставини, що позивач з 12 вересня 1970 року перебуває в зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_6 (а.с.6) та має ще доньку ОСОБА_7, до яких з позовом про стягнення аліментів не звертався, але має право це зробити.
Таким чином, суд, з урахуванням наданих сторонами даних про їх матеріальне становище, приходить до висновку, що фактично дохід позивачки на теперішній час дає їй можливості надавати матеріальну допомогу позивачу в розмірі 1/16 частини з усіх видів заробітку (доходу).
Через те, що позивач в силу ст.4 Декрету КМУ «Про держане мито» та п.4 ч.3 ст.81 ЦПК України звільнений від сплати судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, то в силу ст.88 ЦПК України, судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 51,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120,00 грн. підлягають стягненню з відповідачки в дохід держави.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.202, 205 Сімейного кодексу України, ст.ст. 10, 57-60, 88, 213-215, 367 ЦПК України, суд, ?
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів – задовольнити частково .
Стягувати зі ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, аліменти на його утримання в розмірі 1/16 частки з усіх видів заробітку (доходу), починаючи з 23 вересня 2009 року.
В задоволенні позову в іншій частині – відмовити .
Допустити негайне виконання рішення суду в межах платежу за один місяць.
Стягнути зі ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 51,00 гривні (п’ятдесят одна гривня 00 копійок) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120,00 гривень (сто двадцять гривень 00 копійок).
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Остапенко Н.Г.