Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

                                     РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" липня 2021 р.                                м. Рівне                              Справа № 918/328/21

Господарський суд Рівненської області у складі судді Церковної Н.Ф., при секретарі судового засідання Оліфер С.М., розглянувши у відкритому засіданні суду  матеріали справи       за позовом Новоайдарської обласної санаторної школи (93500, Луганська область, Новоайдарський район, смт. Новоайдар, вул. В. П`ятьоркіна, бкдинок 3) до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер СВ" (33013, Рівненська область, м. Рівне, вул. Курчатова, 18 ж) про розірвання договору оренди та повернення майна.

Представники сторін:

від позивача : Бірюкова Г.О.

від відповідача: не з`явився           

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У травні 2021 року Новоайдарська обласна санаторна школа звернулась до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер СВ"     згідно якої позивач просив суд розірвати договір  оренди №1 від 01.10.2019 року індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Луганської області та зобов`язати товариство з обмеженою відповідальністю "Партнер СВ" повернути комунальне індивідуальне визначене майно  шляхом підписання акту приймання-передачі.

Ухвалою суд від 18.05.2021 року позовну заяву прийнято  до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 09.06.2021 року.

09.06.2021 року від відповідача на адресу суду надійшов відзив.

Ухвалою суд від 09.06.2021 року розгляд підготовчого засідання відкладено на                      07.07.2021 року.

29.06.2021 року від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

Ухвалою суду від 07.07.2021 року підготовче провадження у справі № 918/328/21 закрито,  справу призначено до судового розгляду по суті на 21.07.2021 року на 13:00 год.

Інших заяв і клопотань від сторін не надходило.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд позов задоволити.

У судове засідання 21.07.2021 року представник відповідача не з`явився. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України).

Дослідивши наявні у справі докази, заслухавши представника позивача,  врахувавши, що відповідач був  належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, і взявши до уваги клопотання відповідача від 29.06.2021 року про розгляд справи без його участі та відсутність підстав для відкладення розгляду справи, суд дійшов висновку про необхідність прийняття рішення у справі та вийшов до нарадчої кімнати для ухвалення рішення. В судовому засіданні 21.07.2021року після повернення з нарадчої кімнати судом повідомлено про складення вступної та резолютивної частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Між Позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Партнер СВ", код ЄДРПОУ 40214288 (далі - Відповідач) укладено договір № 1 оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Луганської області від 01.01.2020 (далі - Договір).

Відповідно пункту 1.1, Договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування індивідуальне визначене майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Луганської області; частини приміщення Літ. "ГГ1" №№ 1-21, 1-22, 1-23 загальною площею 102,7 кв.м., яка складається: з бойлерної-насосної, котельної, кімнати опалювачів, що розташована за адресою: вул. В. Пятьоркіна, буд. З, смт. Новоайдар, Луганська область, вартість якого визначено згідно зі звітом про оцінку на 31.10.2019 і становить 100900,00 грн (сто тисяч дев`ятсот грн. 00 коп.).

У пунктах 3.1, 3.3 Договору сторони обумовили, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і поряду використання плати за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Луганської області, затвердженої рішенням Луганської обласної ради від 25.22.2011 № 7/49 зі змінами і становить без ПДВ за перший місяць оренди - січень 2020 - 1271,34 гривні. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Індексом інфляції за поточний місяць вважати індекс інфляції. Який виходить в поточному місяці за результатами попереднього місяця. Нарахування орендної плати за поточний місяць відбувається до 10 числа поточного місяця.

Пунктом 3.6 Договору визначено, що орендна плата перераховується до обласного бюджету та Орендодавцю у співвідношенні 50% до 50% щомісяця не пізніше 15 числа місяця відповідно до пропорцій розподілу, установлених обласною радою і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Відповідно до пункту 5.3. Договору Боржник зобов`язується своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Однак в порушення зазначених норм закону та умов договору Відповідач, як орендар вищевказаного майна свої обов`язки за Договором належним чином не виконував, а починаючи з липня 2020 року - не виконує взагалі.

Так, за період з липня 2020 року по 26 квітня 2021 року заборгованість Відповідача з орендної плати за договором оренди № 1 від 01.01.2020  року складає 13 303.73грн. (розрахунок залучено до матеріалів справи), у тому числі перед Позивачем - 13303.73/ 50% = 6651,87 грн.

Таким чином, Відповідач порушив умови договору в частині несплати орендної плати в повному обсязі, чим порушив законні права та інтереси Позивача.

Пунктом 10.5 Договору передбачено, що чинність цього Договору припиняється достроково за взаємною згодою Сторін або за рішенням суду.

Відповідно до пункту 8.2. Договору, Позивач має право виступати з ініціативою щодо внесення змін до цього Договору або його розірвання у разі погіршення стану орендованого майна внаслідок невиконання або неналежного виконання умов цього Договору.

Пунктами 10.7, 10.8 Договору, визначено, що у разі припинення або розірвання цього Договору Майно протягом трьох робочих днів повертається Орендарем Орендодавцю. Майно вважається поверненим Орендодавцю з моменту підписання Сторонами акту приймання-передавання . Обов"язок  щодо складання  акта приймання-передавання про повернення Майна покладається на Орендаря.

Враховуючи вищенаведене, та беручи до уваги той факт, що протягом 9 місяців (з серпня 2020 року по квітень 2021 року) Відповідачем не здійснювалося жодних орендних платежів згідно договору, Позивач вважає за необхідне розірвати укладений між сторонами Договір та повернути Позивачу по акту приймання-передачі об`єкт нерухомого майна частини приміщення Літ. "ГГ1" №№ 1-21, 1-22, 1-23 загальною площею 102,7 кв.м., яка складається: з бойлерної-насосної, котельної, кімнати опалювачів, що розташована за адресою: вул. В. Пятьоркіна, буд. З, смт. Новоайдар, Луганська область.

На підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, на які учасники справи посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 193 Господарського Кодексу України встановлено обов`язок  суб`єктів господарювання  та інших  учасників господарських  відносин  виконувати  господарські  зобов`язання  належним чином  відповідно до  закону, інших  правових  актів, договору, а за відсутності  конкретних  вимог щодо  виконання зобов`язання  - відповідно до  вимог, що  звичайно ставляться.

Аналогічні вимоги щодо  виконання зобов`язання закріплені і в статті 526 ЦК України.

Згідно з ст. 24 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди може бути достроково припинений за згодою сторін. Договір оренди може бути достроково припинений за рішенням суду та з інших підстав, передбачених цим Законом або договором.

Відповідно до ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Статтею 651 ЦК України передбачено, що договір може бути розірвано за рішенням суду, на вимогу однієї із сторін, у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої  шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Таким чином, слід дійти висновку, що дострокове розірвання договору оренди можливе на вимогу однієї із сторін в разі такого невиконання своїх обов`язків другою стороною, що є істотним, тобто завдає іншій стороні такої шкоди, яка унеможливлює та/або значною мірою перешкоджає досягненню нею цілей договору.

Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку, вина сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини 2 статті 651 ЦК України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. (Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07.02.2019 у справі №910/2495/18 та від 04.04.2018 у справі № 910/4590/17).

Згідно  з ч. 1 ст. 284 ГК України істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

З огляду на викладене, орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Орендна плата є також істотною умовою договору оренди відповідно Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Отже, оскільки законодавець визначає однією із істотних умов договору оренди  орендну плату, то основний інтерес орендодавця полягає в отриманні орендної плати за договором оренди. Порушення цього інтересу має наслідком завдання шкоди, через що сторона (орендодавець) значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору оренди комунального майна.

Як встановлено матеріалами справи, відповідач порушив істотні умови договору оренди №1  від 01.01.2020 року і не сплачував орендну плату на протязі тривалого часу , чим порушив істотні умови договору, а позивач не отримав кошти, на які розраховував при укладенні договору оренди.

Зазначені порушення відповідно до ч.2 ст. 651 ЦК України є підставою для дострокового розірвання договору оренди.

Разом з цим, відповідач у своєму відзиві заперечив щодо розірвання договору оренди та зокрема зазначив, що Відповідач як орендар приміщення котельної виробляв і забезпечував в борг безперебійне постачання теплової енергії для функціонування і забезпечення навчального процесу в Новоайдарській обласній санаторній школі, однак позивач належним чином не виконав свої зобов`язання щодо оплати. Відповідачем було неодноразово проінформовано позивача про те, що, у зв`язку з відсутністю прогресу в перемовинах, щодо вирішення питання про укладання договірних відносин з теплопостачання, а також відсутності оплати за надані раніше послуги, в зв`язку з чим відповідач несе збитки, а відтак відповідач вимушений тимчасово, до вирішення питання з погашенням боргу, припинити свою господарську діяльність, в тому числі в орендованій котельні, та призупинити сплату орендної плати.

Господарський суд, критично ставиться до аргументів відповідача щодо не сплати орендної плати виходячи з того, що частиною 4 статті 17 Закону України  "Про  оренду державного  та  комунального  майна" встановлено, що  орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності, а від так доводи відповідача є необгрунтованими та судом не приймаються до уваги.

За таких підстав, позовні вимоги про дострокове розірвання договору  № 1  оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до спільної власності  територіальних громад, сіл, селищ, міст Луганської області  від 01.01.2020 року підлягають задоволенню.

Як визначено ч.3 ст.651 ЦК України, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до положень ч.ч.2, 3 ст.653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Аналогічна норма міститься в ч.5 ст.188 ГК України, якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Законодавство визначає наслідки припинення договору найму (оренди) для наймача: у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (ч.1 ст.785 ЦК України).

Отже, обов`язок орендаря повернути майно з орендного користування після розірвання договору оренди передбачений нормами чинного законодавства.

З огляду на те, що підстава, на якій відповідач користувався майном, відпала у зв`язку з розірванням відповідного договору в судовому порядку, неповернення  відповідачем майна, яке належить до комунальної власності та управління яким здійснює позивач, створило б позивачу перешкоди в реалізації ним своїх повноважень на розпорядження та користування згаданим майном.

Частиною другою статті 16 ЦК України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів може бути примусове виконання обов`язку в натурі.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовна вимога про повернення об`єкту оренди шляхом зобов`язання відповідача повернути комунальне індивідуальне визначене майно  шляхом підписання акту приймання - передачі  є правомірною та підлягає задоволенню.

На підставі вищезазначеного, позовні вимоги підлягають  задоволенню.  

Частиною 1 ст. 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77      ГПК України ).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (ст.79 ГПК України).

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 ст. 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Також, надаючи оцінку доводам сторін, судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Згідно з п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.      Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 року Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 року у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Слід також зазначити, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 року у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994 року серія A, №303-A, п.29).      Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати      свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 01.07.2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були                почуті. Крім того, вмотивоване  рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див.рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v.Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

З огляду на вищевикладене, всі інші аргументи, доводи та міркування сторін не прийняті судом до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги  підлягають до задоволення.          

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.  

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 233, 238, 240 241 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов Новоайдарської обласної  санаторної школи (93500, Луганська область, Новоайдарський район, смт. Новоайдар, вул. В. П`ятьоркіна, бкдинок 3, код ЄДРПОУ 20151675) до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер СВ" (33013, Рівненська область, м. Рівне, вул. Курчатова, 18 ж, код ЄДРПОУ 40214288) - задовольнити.

2. Розірвати договір  оренди №1 від 01.10.2019 року індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Луганської області предметом якого є строкове платне користування індивідуальне визначене майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Луганської області: частини приміщення Літ. "ГГ1" №№ 1-21, 1-22, 1-23 загальною площею 102,7 кв.м., яка складається: з бойлерної-насосної, котельної, кімнати опалювачів, що розташована за адресою: вул. В. Пятьоркіна, буд. З, смт. Новоайдар, Луганська область, укладеного між комунальним закладом "Новоайдарська обласна загальноосвітня санаторна школа - інтернат І-ІІІ ступенів", ЄДРПОУ 20151675 та товариством з обмеженою відповідальністю "Партнер СВ", код ЄДРПОУ 40214288.

3. Зобов`язати товариство з обмеженою відповідальністю "Партнер СВ", (код ЄДРПОУ 40214288, 33013, Рівненська обл., м. Рівне, вулиця Курчатова, 18ж)  повернути комунальне індивідуальне визначене майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Луганської області: частини приміщення Літ. "ГГ1" №№ 1-21, 1-22, 1-23 загальною площею 102,7 кв.м., яка складається: з бойлерної-насосної, котельної, кімнати опалювачів, що розташована за адресою: вул. В. Пятьоркіна, буд. З, смт. Новоайдар, Новоайдарській обласній санаторній школі (ЄДРПОУ 20151675, вулиця В. П`ятьоркіна, буд. З, смт. Новоайдар, Новоайдарський район, Луганська область) шляхом підписання акту приймання-передачі.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер СВ" (33013, Рівненська область, м. Рівне, вул. Курчатова, 18 ж, код ЄДРПОУ 40214288) на користь Новоайдарської обласної          санаторної          школи (93500, Луганська область, Новоайдарський район, смт. Новоайдар, вул. В. П`ятьоркіна, бкдинок 3, код ЄДРПОУ 20151675) 4 520,00 грн - судового збору.

5. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повний текст рішення складено та підписано 22.07.2021 року.

       Суддя                                                                           Церковна Н.Ф.