Харківський окружний адміністративний суд

61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

15 липня 2021 року                                                             Справа № 520/7494/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зоркіної Ю.В.

при секретарі судового засідання Пройдак С.М.

у присутності

позивача ОСОБА_1

представника відповідача Ковальова  О.В.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні клопотання відповідача з процесуальних питань у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини А 2622 про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити дії

установив

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом , у якому просить суд:

визнати протиправними дії та бездіяльність військової частини А2622 , що полягали у не проведенні нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 05.08.2004 року по 31.08.2004 року включно;

зобов`язати військову частину А2622 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 05.08.2004 року по 31.08.2004 року включно;

зобов`язати військову частину А2622 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 на суму незаконно недоплаченого грошового забезпечення за період з 05.08.2004 року по 31.08.2004 року включно індексацію відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»;

зобов`язати військову частину А2622 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 на суму незаконно недоплаченого грошового забезпечення за період з 05.08.2004 року по 31.08.2004 року включно компенсацію відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати»;

зобов`язати військову частину А2622 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за весь час затримки повного розрахунку грошового забезпечення при звільненні 14.08.2012 з     військової служби по день ухвалення судом рішення у даній справі середній заробіток відповідно до ст. 117 Кодексу законів про працю України.

У підготовчому судовому засіданні представником відповідача заявлено клопотання про залишення адміністративного позову без розгляду з підстав пропущення строку на звернення до суду, витребування для огляду в судовому засіданні оригіналів документів, залучення відповідачів.

Позивач проти заявлених клопотань заперечував, з підстав, викладених у запереченнях поданих через канцелярію суду 15.07.2021 року.

Щодо клопотання про витребування для огляду в судовому засіданні оригіналів документів, в тому числі оригіналу архівної довідки.

Так, за приписами ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Положеннями ч.1,2,6 ст. 94 КАС України визначено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах  другій  та  третій  статті 79 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. (ч.1 ст.80 КАС України).

В судовому засіданні 01.07.2021 протокольною ухвалою долучено до матеріалів справи  роздаточні відомості № 9/1, 10/1 за серпень (вересень) 2004 року, та жовтень 2004  року (відповідно), які завірені печаткою  Галузевого державного архіву МО України.

Відомості зазначені у вказаних документах продубльовано в архівних довідках  від 17.06.2021 № 179/1/5114 (а.с.106), від 17.07.2020 № 179/1/90789 (а.с.20-21), від 04.06.2021 № 179/1/4579 (а.с.100), які залучені до матеріалів справи в судовому засіданні 01.07.2021,  а отже у суду відсутні підстави для витребування та огляду в судовому засіданні оригіналу вказаних роздаточних відомостей.

Щодо клопотання  про залучення  в якості відповідача по справі Офісу Генерального прокурора України, суд зазначає наступне.

Пунктом 9 ч.1 ст.4 КАС України визначено, що відповідач - суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача. Відповідно до ч.3  ст. 48 КАС України  якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.

В обґрунтування заявленого клопотання представник відповідача послався на те, що наказом  № 86 від 26.06.2004 позивача виключено зі списків особового складу  військово-юридичного факультету НЮА України імені  Ярослава Мудрого з 27.07.2004 та відряджено  на підставі наказу  Міністерства оборони  України № 382 від 26.06.2004 до Генеральної прокуратури України із залишенням на військовій службі.

Тоді як приписами п.1.12 Положення про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженого наказом МО України № 75 від 05.03.2001 було визначено, що  військовослужбовцям,  відрядженим до органів виконавчої влади,  на  підприємства,  в  організації,  які виконують роботи в інтересах оборони держави та її безпеки (далі - державні  органи), із  залишенням   на   військовій   службі,  грошове  забезпечення виплачується  в  державних  органах  у  розмірах  і  порядку,   що встановлюються  чинним  законодавством України, за рахунок коштів державних органів, до яких вони відряджені.

В той же час суд зазначає, що за приписами ч. 6 ст.52  Закону України «Про прокуратуру»  від 05.11.1991 року  № 1789-ХІІ визначено, що  грошове утримання  прокурорів, слідчих, службовців  та  інших працівників  військових  прокуратур здійснюється Міністерством оборони  України.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про залучення в якості відповідача по справі Офісу Генерального прокурора України.

Щодо клопотання про залишення адміністративного позову без розгляду в порядку ст.122, 240 КАС України.

В обґрунтування заявленого клопотання представником відповідача з посиланням на  постанову ВС від 11.02.201 по справі 240/532/20, зазначено, що адміністративний позов позивачем подано у 2021 році, тоді як згідно приписів ст.122 КАС України оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які виникли  у відносинах, пов`язаних з проходженням публічної служби, має бути вчинено у місячний строк.

За визначенням, наведеним у пункті 17 частини першої   статті 4 КАС України, публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Відповідно до частини 1   статті 122 КАС України   позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 3   статті 122 КАС України   встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною 5   статті 122 КАС України   для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Отже,  КАС України  передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій  статті 122 цього Кодексу.

Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п`ятою  статті 122 КАС України.

Суд зазначає, що висновки викладені у постанові ВС від 11.02.2021 по справі 240/532/20 стосуються застосування частини першої  статті 233 КЗпП України  для обчислення строку звернення до адміністративного суду з вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Верховний Суд зазначив, що на звернення до суду з таким адміністративним позовом визначено місячний строк з дня проведення остаточного розрахунку, що ґрунтується на правильному застосуванні судом  статті 122 КАС України  та не суперечить  Рішенню Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012, яким розтлумачено  статтю 233 КЗпП України  у взаємозв`язку з положеннями статей  117,  237-1  цього  Кодексу  в аспекті неоднозначної судової практики розгляду трудових спорів у порядку цивільного судочинства.

Верховний Суд у постанові від 11.03.2021 у справі №560/3338/19, вказав, що перебіг позовної давності розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався. За змістом частини першої статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов`язку.

Оскільки у справі, що розглядається, стягнення із відповідача середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку є похідною позовною вимогою, то настання цього обов`язку та, як наслідок, перебіг позовної давності в цій позовній вимозі, ще не розпочався.

Крім того, суд зазначає, що у відповідності до положень   Закону України "Про оплату праці"   та   Кодексу законів про працю України   заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо є частиною заробітної плати та мають бути виплачені у день звільнення працівника, а тому звернення до суду з вимогами про зобов`язання її виплатити не обмежується будь-яким строком.

Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 04 травня 2018 року по справі №808/858/16.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотань представник відповідача

Керуючись ст.48,80,122,29 КАС України, суд

ухвалив

Клопотання відповідача про залишення адміністративного позову без розгляду залишити без задоволення.

Клопотання відповідача про залучення  в якості відповідача по справі Офісу Генерального прокурора залишити без задоволення

Клопотання відповідача про витребування документів залишити без задоволення

Ухвала окремо не оскаржується , заперечення на неї можуть бути викладені в апеляційній скарзі на остаточне рішення у справі.

У повному обсязі ухвала виготовлена 21.07.2021

          Суддя                                                                                        Зоркіна Ю.В.