Справа № 133/1142/21

Провадження № 22-ц/801/1531/2021

Категорія:

Головуючий у суді 1-ї інстанції Пєтухова Н. О.

Доповідач:Якименко М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2021 рокуСправа № 133/1142/21м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді - доповідача: Якименко М.М.,

суддів: Ковальчука О.В., Шемети Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Лучицького А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 28 травня 2021 року, постановлену суддею Козятинського міськрайонного Вінницької області Пєтуховою Н.О.,

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність та перевищення службових повноважень Вінницьким районним відділом ДВС Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) в особі керівника Голубєва С.В., з участю заінтересованої особи ОСОБА_2 .

Ухвалою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 28 травня 2021 року скаргу задоволено частково.

Визнано протиправними дії державного виконавця та зобов`язано Державну виконавчу службу Центрально-Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) скасувати постанови державного виконавця Вінницького районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький): - про арешт майна боржника від 03.10.2018; -про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України від 21.01.2019; -про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 21.01.2019; -про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі від 21.01.2019; -про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі від 21.01.2019; -про арешт коштів боржника від 04.09.2020, накладені в межах ВП № 56635278 про стягнення аліментів на утримання ОСОБА_2 . В іншій частині вимог скарги - відмовлено.

Не погодившись з такою ухвалою ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив ухвалу суду скасувати та задовольнити його вимоги у повному обсязі.

В якості основних доводів посилається на те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи і є помилковими. Вважає, що суд в повній мірі не розглянув скаргу. Тобто не вирішив всі вимоги, які були заявлені боржником при зверненні до суду.

В свою чергу від Вінницького РВ ДВС Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Вінницький РВ ДВС Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) також оскаржив ухвалу суду в апеляційному порядку. Однак, в зв`язку з не усуненням недоліків скарги, остання ухвалою суду від 14.07.2021 вважалася неподаною та повернута скаржнику.

Відзиву на апеляційну скаргу від заінтересованої особи ОСОБА_2 не надходило.

Вінницький РВ ДВС Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) та ОСОБА_2 в судове засідання не з`явились. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Суд вирішив розглянути справу у відсутність нез`явившихся осіб.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника скаржника ОСОБА_3 , перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду поза межами доводів апеляційної скарги та в межах їх вимог, дослідивши матеріали та обставини справи, прийшла до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.

За змістом ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Таким вимогам ухвала суду не відповідає.

Судом встановлено, що відповідно до судового наказу у справі № 133/336/18 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягуються аліменти на доньку ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі ј частини зі всіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 15.02.2018 і до досягнення дитиною повноліття (Т.1 а.с. 167).

25.04.2018 постановою державного виконавця відкрито виконавче провадження № 56236088 на підставі судового наказу у справі № 133/336/18 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на доньку ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі ј частини зі всіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 15.02.2018 і до досягнення дитиною повноліття (Т.2 а.с.9-10).

Рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 20.04.2018 з ОСОБА_1 стягуються аліменти на дружину ОСОБА_2 в розмірі 1500 грн. щомісячно, починаючи з 15.02.2018 і до досягнення дитиною трьох років (Т.1 а.с. 10).

На підставі вказаного рішення Козятинським міськрайонним судом 30.05.2018 видано виконавчий лист № 133/335/18 (Т.1 а.с.9).

20.06.2018 постановою державного виконавця Вінницького РВДВС Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), відкрито виконавче провадження № 56635278 на підставі виконавчого листа №133/335/18, виданого 30.05.2018 Козятинським міськрайонним судом Вінницької області щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів в розмірі 1500 грн. щомісячно на її утримання до досягнення дочкою ОСОБА_5 , трьох років (Т.1 а.с. 102-103).

В подальшому постановою державного виконавця від 20.04.2021 вказані виконавчі провадження об`єднані у зведене виконавче провадження №652227533.

В ході примусового виконання рішення відносно боржника, в зв`язку з наявною заборгованістю по сплаті аліментів, державним виконавцем вживалися певні обмеження.

Зокрема постановами від 03.10.2018 було накладено арешт на майно боржника; 04.09.2020 накладено арешт на кошти боржника; 21.01.2019 встановлено тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України ; 21.01.2019 встановлено тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами та 21.01.2019 встановлено тимчасове обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії.

Звертаючись до суду зі скаргою ОСОБА_1 вказував на бездіяльність ДВС, яка полягала у необ`єднані в зведене виконавче провадження двох виконавчих проваджень, де він є боржником. На його думку це стало причиною виникнення необґрунтованої заборгованості, з розміром якої він фактично не погоджується. На його переконання сума заборгованості підлягає перерахунку, а вжиті щодо нього обмеження, які є надмірним тягарем, - скасуванню, як незаконні.

Задовольняючи частково скаргу, суд першої інстанції свій висновок мотивував тим, що матеріалами справи доведено протиправність оскаржуваних постанов, оскільки вони були наслідком утвореної заборгованості, яка виникла в зв`язку з тим, що виконавчі провадження не були об`єднані. Державним виконавцем всупереч закону, не було утворене зведене виконавче провадження і не були розподілені кошти, які сплачував ОСОБА_1 ..А тому дії державного виконавця щодо забезпечення виконання рішення суду про стягнення аліментів на користь ОСОБА_2 на її утримання були вчинені за відсутності на те законних підстав, оскільки відсутня обставина ухилення ОСОБА_1 від сплати аліментів.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.

В силу ч.4 ст.367 ЦПК України апеляційний суд виходить за межі доводів апеляційних скарг, оскільки під час розгляду справи встановлено порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

ОСОБА_1 , як боржник у виконавчому провадженні, вважаючи дії державного виконавця неправомірними щодо винесення постанов 21.01.2019 в рамках виконавчого провадження № 56635278: - про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзд за межі України - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; - про встановлення тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; - про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії та - про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання, звернувся із відповідною скаргою в суд.

Також, в скарзі ОСОБА_1 зазначав, що не погоджується із розрахунком заборгованості по сплаті аліментів на дружину по ВП № 56635278, оскільки він є незаконним та таким, що порушує його права, так як не здійснено перерахунок боргу з урахуванням норм чинного законодавства. Вважає, що державним виконавцем грубо порушено ЗУ «Про виконавче провадження».

За змістом статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч. 1 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 (далі Закону №1404-VIII), порядок стягнення аліментів визначається законом.

Відповідно до п.2 ч. 4 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 р., зобов`язує виконавця обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця та повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику, в тому числі, у разі подання заяви стягувачем або боржником.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах.

Згідно ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Разом з цим, статтею 449 ЦПК України визначено строки для звернення зі скаргою.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 449 ЦПК України скарга може бути подано до суду, у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Відповідно до ч.1 ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Пропуск зазначеного строку, який визначаються як процесуальний строк, не є підставою для відмови у прийнятті скарги, оскільки він може бути поновлений судом за наявності поважних причин. Тому скарга, подана після закінчення відповідного строку, залишається без розгляду, якщо суд за клопотанням заявника не знайде підстав для його поновлення.

Слід також мати на увазі, що Законом України "Про виконавче провадження" встановлено спеціальний порядок обчислення строків звернення до суду зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби та їх посадових осіб, який судам і потрібно враховувати, а не загальний строк, визначений статтею 449 ЦПК.

При вирішенні судом питання, на якій стадії процесу слід залишити скаргу без розгляду, необхідно керуватися такими обставинами.

Якщо оскаржуються дії чи рішення з чітко визначеним строком оскарження, наприклад, з моменту одержання певної копії постанови державного виконавця, або зі скарги вбачається, коли заявник дізнався про порушення свого права, і при цьому скарга подана з пропущенням встановленого строку та відсутнє клопотання про поновлення цього строку, суддя має право залишити скаргу без розгляду на стадії відкриття провадження у справі. Це повністю відповідає положенням  ЦПК щодо диспозитивності цивільного судочинства. При цьому заявнику роз`яснюється його право на подання клопотання про поновлення пропущеного строку.

Якщо зі скарги чітко не вбачається, чи пропущений строк звернення до суду, то суд має право залишити скаргу без руху та запропонувати заявнику усунути недолік скарги й зазначити з посиланням на відповідні докази дату, коли йому стало відомо про порушення свого права чи свободи. Суд у судовому розгляді може з`ясувати зазначене питання з відповідним рішенням: залишити скаргу без розгляду у зв`язку з пропущенням строку на оскарження та відсутність клопотання про його поновлення або розглянути скаргу по суті, якщо буде встановлено, що строк не пропущено.

У разі якщо подано клопотання про поновлення строку на оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця, то у будь-якому випадку це клопотання вирішується в судовому засіданні відповідно до вимог статті 127 ЦПК.

Ч.3 ст. 127 ЦПК України передбачено, якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.

Відтак, виходячи з диспозиції даної статі, питання про поновлення процесуального строку розглядається судом з повідомленням усіх учасників справи.

Отже на переконання апеляційного суду, суд першої інстанції в порушення ст.ст.126,447 ЦПК України не з`ясував питання дотримання ОСОБА_1 строків звернення до суду зі скаргою.

Зазначені обставини, на переконання колегії суддів, унеможливлюють апеляційний розгляд та свідчать про допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Відповідно до п. 3, 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

За таких обставин ухвала суду підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

При розгляді скарги суду першої інстанції потрібно врахувати висновки Вінницького апеляційного суду і вирішити скаргу у відповідності до вимог закону.

На підставі викладеного, керуючись ст.367, 374, 379, 381-384, 389 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 28 травня 2021  року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 22 липня 2021 року.    

Головуючий                                                                М.М. Якименко

Судді:                                                                          О.В. Ковальчук

Т.М. Шемета