ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

21 липня 2021 року   ЛуцькСправа № 140/7202/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Плахтій Н.Б., вивчивши позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області про стягнення пені,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області про стягнення з Державного бюджету України на його користь пені за порушення строків відшкодування податку на додану вартість у розмірі 1054455,38 грн.

Відповідно до пунктів 3, 5 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Позовна заява не відповідає вимогам, встановленим статтями 160, 161 КАС України, та містить такі недоліки.

За приписами частини третьої статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI (далі - Закон №3674-VI) судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону №3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону №3674-VI визначено, що ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою - підприємцем - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» з 01 січня 2021 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2270,00 грн.

В даному випадку позивачем заявлено позовну вимогу майнового характеру (про стягнення пені в сумі 1054455,38 грн). Відтак, за подання даного позову необхідно сплатити судовий збір у розмірі 10544,55 грн (тобто, 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

Проте в порушення вимог частини третьої статті 161 КАС України до позовної заяви позивач не додав доказів сплати судового збору.

Крім того, відповідно до частин першої, другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно із частиною шостою статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

За загальним правилом початком перебігу строку є день, коли особа дізналась або повинна була (могла) дізнатись про порушення свого права.

Так, за викладеними у позові твердженнями в межах здійснення підприємницької діяльності протягом різних періодів часу у позивача виникло від`ємне значення ПДВ, яке підлягало бюджетному відшкодуванню. В ході здійснення перевірки правомірності нарахування сум бюджетного відшкодування з ПДВ, за результатами яких складено відповідні акти перевірки, були винесені податкові повідомлення-рішення щодо зменшення сум бюджетного відшкодування з ПДВ.

За наслідками оскарження таких податкових повідомлень-рішень (далі – ППР), вимоги позивача про їх скасування були задоволені. Підтвердженням названих обставин є:

постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2012 року у справі №2-а-19080/09/0370, якою визнано протиправним та скасовано ППР №0004481701/3 від 17.10.2008. Судом встановлено неправомірність рішення контролюючого органу щодо відмови у бюджетному відшкодуванні ПДВ за листопад 2007 року на суму 201708 грн;

постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2013 року у справі №2а-2420/10/0370, якою визнано протиправним та скасовано ППР №0004771701/3 від 11.12.2009. Судом встановлено неправомірність рішення контролюючого органу щодо відмови у бюджетному відшкодуванні ПДВ за квітень 2008 року на суму 198549 грн;

постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2012 року у справі №2а-19267/09/0370, якою визнано протиправним та скасовано ППР №0004991701/3 від 19.12.2008. Судом встановлено неправомірність рішення контролюючого органу щодо відмови у бюджетному відшкодуванні ПДВ за травень 2008 року на суму 265256 грн;

постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2012 року  у справі №2а-19268/09/0370, якою визнано протиправним та скасовано ППР №0004981701/3 від 19.12.2008. Судом встановлено неправомірність рішення контролюючого органу щодо відмови у бюджетному відшкодуванні ПДВ за червень 2008 року на суму 134340 грн;

постанова Вищого адміністративного суду України від 17 березня 2014 року у справі №2а-1080/10/0370 якою визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0005631701/3 від 02.04.2009. Судом встановлено неправомірність рішення контролюючого органу щодо відмови у бюджетному відшкодуванні ПДВ за серпень 2008 року на суму 139580 грн;

постанова Волинського окружного адміністративного суду від 4 червня 2010 року у справі №2а-1235/10/0370, якою визнано протиправним та скасовано ППР №0003911701/3 від 09.04.2010, №0003941701/3 від 09.04.2010, №0003831701/3 від 15.04.2010, №0003891701/3 від 15.04.2010, №00006511701/2 від 17.05.2010, №00006611701/0 від 16.02.2010, №0001381701/2 від 20.05.2010. Судом встановлено неправомірність рішення контролюючого органу щодо відмови у бюджетному відшкодуванні ПДВ в загальному розмірі 380704 грн, а саме: за вересень 2009 року на суму 5670 грн, за жовтень 2009 року на суму 114401 грн, за листопад 2009 року на суму 152 513 грн, за грудень 2009 року на суму 108120 грн;

постанова Вищого адміністративного суду України від 11 червня 2014 року у справі №2а-3463/10/0370, якою визнано протиправним та скасовано ППР від 19.11.2010 №0001841701/3, №0001851701/3, №0002581701/3, №0002651701/3, №0003141701/2. Судом встановлено неправомірність рішення контролюючого органу щодо відмови у бюджетному відшкодуванні ПДВ в загальному розмірі 1853588 грн, а саме: за березень 2010 року на суму 752308 грн; за квітень 2010 року на суму 608657 грн; за травень 2010 року на суму 260702 грн; за червень 2010 року на суму 231921 грн;

постанова Вищого адміністративного суду України від 12 лютого 2013 року у справі №2а-14540/09/0370, якою визнано протиправним та скасовано ППР від 22.02.2008 №0001081701/0, від 22.02.2008 №0001091701/0. Судом встановлено неправомірність рішення контролюючого органу щодо відмови у бюджетному відшкодуванні ПДВ за листопад 2007 року на суму 126468 грн;

постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2011 року у справі №2а-17847/09/0370, якою визнано протиправним та скасовано ППР №0003671701/0 від 01.04.2008. Судом встановлено неправомірність рішення контролюючого органу щодо відмови у бюджетному відшкодуванні ПДВ за грудень 2007 року на суму 215208 грн;

постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2012 року у справі №2а-19356/09/0370, якою визнано протиправним та скасовано ППР №0005311701/3 від 22.01.2009. Судом встановлено неправомірність рішення контролюючого органу щодо відмови у бюджетному відшкодуванні ПДВ за липень 2008 року на суму 238157 грн.

Беручи до уваги вищевказані судові рішення, за наслідками оскаржень в судовому порядку ППР встановлено неправомірність рішень податкового органу щодо відмови у бюджетному відшкодуванні ПДВ на загальну суму 3753558,00 грн.

У позовній заяві позивач вказує, що зазначена заборгованість сплачена 11.02.2020 в сумі 3588462,49 грн та 30.09.2020 в сумі 165095,51 грн.

При цьому ФОП ОСОБА_1 зазначає, що у зв`язку з несвоєчасним перерахуванням  узгодженої суми бюджетного відшкодування він набув право на нарахування пені у порядку, встановленому п.200.23 ст.200 Податкового кодексу України (далі – ПК України).

Отже, спірні правовідносини у даній справі виникли з приводу не нарахування на користь позивача пені за порушення строків відшкодування ПДВ у розмірі 1054455,38 грн за період з 21.06.2018 по 11.02.2020 та 20.09.2020.

Початок перебігу строку нарахування пені (21.06.2018) позивач визначив виходячи з рішень судів в адміністративній справі №803/1149/18, у якій позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення пені за період з 2011 року по 21.06.2015 та за період з 22.06.2015 по дату завершення 1095 днів залишено без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду.

Вирішуючи питання дотримання позивачем строку звернення до суду з даним позовом, суд враховує наступне.

Відповідно до п.200.23 ст.200 ПК України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Держава в особі відповідних державних органів, виконуючи певний комплекс дій, зобов`язана повернути платнику суму бюджетного відшкодування з ПДВ протягом законодавчо встановленого строку після дня набуття відповідною сумою статусу узгодженої. Якщо ж протягом згаданого строку необхідних дій для відшкодування податку здійснено не було, невідшкодовані суми вважаються бюджетною заборгованістю, на яку в силу положень пункту 200.23 статті 200 ПК України нараховується пеня.

Передумовою початку нарахування пені є невиконання контролюючим органом обов`язку з повернення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість протягом строку, визначеного статтею 200 ПК України.

Нарахування пені пов`язується саме із недотриманням суб`єктами владних повноважень положень статті 200 ПК України, яка визначає, зокрема, комплекс дій, необхідних для своєчасного повернення сум бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.

Наведений юридичний факт, у свою чергу, зумовлює виникнення фінансових правовідносин між боржником в особі держави та кредитором – платником податків, права якого порушені саме внаслідок невідшкодування йому відповідної суми.

Підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 ПК України передбачено право платника податків оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб). Аналогічне право закріплено й пунктом 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Таким чином, законодавцем надано платнику податків можливість захистити своє право шляхом оскарження не тільки рішення контролюючого органу, а й шляхом оскарження дії чи бездіяльності контролюючого органу.

Статтею 102 ПК України передбачено строк давності у 1095 днів, зокрема на право контролюючого органу щодо проведення перевірки та самостійного визначення суми грошових зобов`язань (пункт 102.1); стягнення податкового боргу (пункт 102.4); право платника податків на подання заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань або про їх відшкодування (пункт 102.5).

Пеня нараховується на суму бюджетної заборгованості в силу Закону та не залежить від волевиявлення платника податку на додану вартість. Визначений законодавцем строк в 1095 днів свідчить на користь того, що ПК України надано можливість захистити своє право на стягнення пені у зв`язку з несвоєчасним відшкодування державою ПДВ протягом цього строку.

Після закінчення процедури судового оскарження контролюючий орган протягом п`яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов`язаний вчинити належні дії по бюджетному відшкодуванню, у разі не вчинення належних дій, невідшкодовані суми перетворюються на бюджетну заборгованість.

Право платника податків на стягнення заборгованості з бюджетного відшкодування ПДВ та нарахованої пені повинно бути реальним і забезпечуватись практичною можливістю, в тому числі, шляхом звернення до суду.

Позовна вимога про стягнення пені на суму несвоєчасно відшкодованого податку на додану вартість з Державного бюджету України може бути заявлена в межах строку, встановленого пунктом 102.5 статті 102 ПК України для подання заяви про відшкодування надміру сплачених грошових зобов`язань, тобто протягом 1095 днів.

При цьому, слід зазначити, що початок перебігу вказаного строку має розпочинатись з дати виникнення бюджетної заборгованості по відшкодуванню ПДВ (що є також датою початку строку для нарахування пені, оскільки вимоги щодо відшкодування пені нерозривно пов`язані із фактом існування заборгованості бюджету), і такою датою є наступний день, який слідує за датою закінчення строку, визначеного п.200.15 ст.200 ПК України, який обраховується від дати фактичного отримання контролюючим органом судового рішення, що набрало законної сили про задоволення позову позивача + 5 днів для підготовки висновку податковим органом та 5 операційних дні на відшкодування органами казначейства (зазначена кількість днів могла варіюватись в залежності періоду в якому заборгованість виникла та правового регулювання на той період, а саме п.212, п.213 ПКУ).

Отже, статусу бюджетної заборгованості невідшкодовані суми ПДВ набувають на наступний день, який слідує за датою закінчення строку, визначеного пунктом 200.15 статті 200 ПК, тому саме з вказаної дати платник податків набуває право на нарахування пені та звернення до суду про її стягнення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.10.2020 у справі №803/1149/18.

Таким чином, початком перебігу строку звернення до суду з вимогами про стягнення пені є набуття статусу бюджетної заборгованості невідшкодованих сум ПДВ, тобто наступний день, який слідує за датою закінчення строку, визначеного пунктом 200.15 статті 200 ПК, та з якого фактично і розпочинається нарахування такої пені.

Тобто у цій справі, враховуючи наявність 10 судових рішень, початком перебігу строку звернення позивача до суду є 10 різних дат, в залежності від дати фактичного отримання контролюючим органом судового рішення, що набрало законної сили про задоволення позову позивача.

Так, постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2020 у справі №803/1149/18 встановлено, що:

постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2011 у справі №2а-17847/09/0370, якою встановлено правомірність бюджетного відшкодування з ПДВ за грудень 2007 року на суму 215208 грн, отримано ОДПІ 05.03.2011, відтак початок перебігу строку з якого позивач, мав право звернутися до суду щодо стягнення пені на бюджетну заборгованість невідшкодованих сум ПДВ настав 16.03.2011 (від дати фактичного отримання контролюючим органом судового рішення, що набрало законної сили + 5 днів для підготовки висновку податковим органом та 5 операційних днів на відшкодування органами казначейства) та тривав 1095 днів, тобто до 15.03.2014;

постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2012 у справі №2а-19267/09/0370, якою встановлено правомірність бюджетного відшкодування з ПДВ за травень 2008 року на суму 265256 грн отримано ОДПІ 03.05.2012, відтак початок перебігу строку з якого позивач, мав право звернутися до суду щодо стягнення пені на бюджетну заборгованість невідшкодованих сум ПДВ настав 16.05.2012 та тривав 1095 днів, тобто до 16.05.2015;

постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2012 у справі №2а-19268/09/0370, якою встановлено правомірність бюджетного відшкодування з ПДВ за червень 2008 року на суму 134340 грн, отримано контролюючим органом 27.07.2012, відтак початок перебігу строку з якого позивач, мав право звернутися до суду щодо стягнення пені на бюджетну заборгованість невідшкодованих сум ПДВ настав 08.08.2012 та тривав 1095 днів, тобто до 08.08.2015;

постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2012 у справі №2а-19080/09/0370, якою встановлено правомірність бюджетного відшкодування з ПДВ за березень 2008 року на суму 201708 грн, отримано ОДПІ 13.11.2012,відтак початок перебігу строку з якого позивач, мав право звернутися до суду щодо стягнення пені на бюджетну заборгованість невідшкодованих сум ПДВ настав 23.11.2012 та тривав 1095 днів, тобто до 23.11.2015;

постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2012 у справі №2а-19356/09/0370, якою встановлено правомірність бюджетного відшкодування з ПДВ за липень 2008 року на суму 238157 грн, отримано відповідачем 06.12.2012, відтак початок перебігу строку з якого позивач, мав право звернутися до суду щодо стягнення пені на бюджетну заборгованість невідшкодованих сум ПДВ настав 18.12.2012 та тривав 1095 днів, тобто до 18.12.2015.

постанову Вищого адміністративного суду України від 12.02.2013 у справі №2а-14540/09/0370, якою встановлено правомірність бюджетного відшкодування ПДВ за листопад 2007 року на суму 126468, отримано ОДПІ 25.02.2013, відтак початок перебігу строку з якого позивач, мав право звернутися до суду щодо стягнення пені на бюджетну заборгованість невідшкодованих сум ПДВ настав 11.03.2013 та тривав 1095 днів, тобто до 10.03.2016;

постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2013 у справі №2а-2420/10/0370, якою встановлено правомірність бюджетного відшкодування ПДВ за квітень 2008 року на суму 198549, отримано податковим органом 11.12.2012, відтак початок перебігу строку з якого позивач, мав право звернутися до суду щодо стягнення пені на бюджетну заборгованість невідшкодованих сум ПДВ настав 23.12.2013 та тривав 1095 днів, тобто до 22.12.2016;

ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2013 у справі №2а-1235/10/0370, якою залишено без змін постанову Волинського окружного адміністративного суду від 04.06.2010, якою встановлено правомірність бюджетного відшкодування ПДВ на суму 380704, отримано ОДПІ 23.12.2013, відтак початок перебігу строку з якого позивач, мав право звернутися до суду щодо стягнення пені на бюджетну заборгованість невідшкодованих сум ПДВ настав 08.01.2014 та тривав 1095 днів, тобто до 07.01.2017;

постанову Вищого адміністративного суду України від 17.03.2014 у справі №2а-1080/10/0370, якою встановлено правомірність бюджетного відшкодування ПДВ за серпень 2008 року у сумі 139580, отримано ОДПІ 26.03.2014, відтак початок перебігу строку з якого позивач, мав право звернутися до суду щодо стягнення пені на бюджетну заборгованість невідшкодованих сум ПДВ настав 07.04.2014 та тривав 1095 днів, тобто до 06.04.2017;

постанову Вищого адміністративного суду України від 11.06.2014 у справі №2а-3463/10/0370, якою встановлено правомірність бюджетного відшкодування на суму 1853588, отримано ОДПІ 04.07.2014, відтак початок перебігу строку з якого позивач, мав право звернутися до суду щодо стягнення пені на бюджетну заборгованість невідшкодованих сум ПДВ настав 16.07.2014 та тривав 1095 днів, тобто до 15.07.2017 (т.1 а.с.239).

В даному випадку з позовом до суду про стягнення пені на бюджетну заборгованість невідшкодованих сум ПДВ за листопад, грудень 2007 року, квітень-серпень 2008 року, вересень-грудень 2009 року, березень-червень 2010 року ФОП ОСОБА_1 звернувся 16.07.2021, що підтверджується відбитком штемпеля вхідної кореспонденції Волинського окружного адміністративного суду, тобто з пропуском 1095-денного строку, встановленого пунктом 102.5 статті 102 ПК України.

За правилами частин першої, другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Згідно із частинами першою, другою статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього      Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Оскільки позовна заява не відповідає зазначеним вище вимогам, встановленим      статтею 161 КАС України, її належить залишити без руху, встановивши позивачу строк для усунення недоліків - десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Позивачу у цей строк необхідно усунути зазначені недоліки позовної заяви шляхом подання (надіслання) до суду подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду щодо заявлених позовних вимог, вказавши підстави для поновлення строку та додавши докази поважності причин його пропуску, а також подання до суду доказів сплати судового збору в сумі 10544,55 грн.

Керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 169, 171, 248 КАС України, суддя  

УХВАЛИВ:

Позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області про стягнення пені залишити без руху.

Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Роз`яснити, що у випадку не усунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк позовну заяву і додані до неї документи будуть повернуті позивачу без розгляду.

Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена окремо від рішення суду.

Суддя                                                                                                  Н.Б.Плахтій

 21 липня 2021 року