КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 753/15340/19 Провадження № 11-кп/824/1757/2021 Головуючий в суді першої інстанції: Домарєв О.В. Доповідач: Трясун Ю.Р.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2021 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого - судді Трясуна Ю.Р.,

суддів Мосьондза І.А.,

Новова С.О.,

секретаря судового засідання Чугай М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12019100020004829 щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Тигиль Камчатської області Російської Федерації, громадянина Російської Федерації, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України,

за участю прокурора Гапон О.Є.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Воронова В.І.

В С Т А Н О В И Л А :

В апеляційній скарзі захисник Воронов В.І. просить вирок Дарницького районного суду міста Києва від 15 грудня 2020 року скасувати та закрити кримінальне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України, і вичерпані можливості їх отримати.

Вироком Дарницького районного суду міста Києва від 15 грудня 2020 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України та призначено покарання у виді трьох років позбавлення волі.

На підставі ст. ст. 75, 76 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, встановлено іспитовий строк два роки та покладено обов`язки: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

Початок іспитового строку ОСОБА_1 ухвалено обчислювати з дня проголошення вироку.

Вироком також вирішене питання речових доказів та процесуальних витрат.

В доводах апеляційної скарги захисник Воронов В.І. зазначає, що не погоджується із вироком суду першої інстанції, вважає його незаконним та необґрунтованим.

Апелянт вказує, що суд належним чином не дослідив показання обвинуваченого ОСОБА_1 , який свою вину в інкримінованому злочині не визнав та показав, що 27 червня 2019 року приблизно о 23 год. 00 хв., повертаючись додому та проїжджаючи біля житлового комплексу по АДРЕСА_2 , де раніше працював головним енергетиком в ТОВ «Статус Буд-2», яка займалась обслуговуванням цього комплексу в частині електрозабезпечення, він вирішив зайти до будинку, щоб перевірити налаштовані ним електромережі, маючи «професійний інтерес». Зайшовши безперешкодно до будинку він направився до електрощитової, яка розташована в підвальному приміщенні. В приміщенні було темно, він почув, що хтось спускається. Маючи намір залишитись непомітним, він сховався в кутку, але його виявив свідок ОСОБА_2 , який запитав у нього, що він тут робить, але він йому нічого не пояснив, після чого намагався вийти, але свідок його не пустив. Потім спустився ще один чоловік, який ногою вибив у нього з рук цигарку, у зв`язку з чим між ними почалась бійка, під час якої ОСОБА_2 та інший чоловік поклали його на підлогу. В подальшому на місце приїхали працівники поліції. Жодних речей які б належали потерпілій при ньому не було та у нього не вилучалось під час затримання співробітниками поліції.

При цьому захисник звертає увагу на те, що у ОСОБА_1 з собою не було жодних предметів, пристосованих для відчинення запірних пристроїв (ключів, відмичок чи іншого), в томі числі і від замка дверей запасного виходу, що підтверджується протоколом затримання ОСОБА_1 в порядку ст. 208 КПК від 28 червня 2019 року.

Крім того, захисник звертає увагу на показання потерпілої ОСОБА_3 , яка показала, що запасний вихід, біля якого вона побачила свої речі, зачинений. Ключ від дверей є у мешканців будинку та вона не бачила щоб ОСОБА_1 брав у руки речі.

Також апелянт вказує на те, що свідок ОСОБА_2 показав, що коли він зайшов до кладової у підвальному приміщенні, то побачив відсутність пилососа та інших речей, однак він безпосередньо не бачив що саме ОСОБА_1 виносив ці речі.

При цьому захисник зазначає, що слідчим безпосередньо у ОСОБА_1 не вилучались пилосос та інші речі, які належать потерпілій.

Таким чином, апелянт вважає, що в суді не встановлено та стороною обвинувачення не доведено, що саме ОСОБА_1 , виніс із кладової підвального приміщення будинку АДРЕСА_2 , речі, які належать потерпілій ОСОБА_3 , що ОСОБА_1 , перебуваючи у підвальному приміщенні зазначеного будинку, вхід до якого є вільним, мав умисел на вчинення незаконного таємного заволодіння чужим майном, а також, що під час огляду місця події 28 червня 2019 року в період часу з 01:30 по 01:40 год. картонні коробки були порожні, оскільки через 10 хвилин о 01.50 год., під час затримання ОСОБА_1 , в порядку ст. 208 КПК, в коробках вже з`являються речі, які належать потерпілій, та які належним чином не були оглянуті.

Крім того захисник зазначає, що суд у вироку на підтвердження винуватості ОСОБА_1 посилається на недопустимі докази.

Так, апелянт звертає увагу на те, що протокол огляду місця події від 28 червня 2019 року був складений слідчим Дарницького УП ГУНП м. Києві Онопрійчук Д.В., однак в порушення вимог ст. 104 КПК України, в протоколі відсутні відомості про повідомлення заздалегідь осіб, які беруть участь у слідчій дії, про характеристики технічних засобів фіксації та носіїв інформації, які застосовуються при проведені даної дії, умови та порядок їх використання. Понятим не роз`яснені їх процесуальні права та обов`язки, у протоколі огляду місця події відсутні підписи під роз`ясненням їх прав та обов`язків.

При цьому, захисник зазначає, що до протоколу долучена фототаблиця, в якій відсутні відомості відносно спеціаліста - особи яка проводила фото фіксацію, якій не були роз`яснені процесуальні права та обов`язки спеціаліста, відповідно до вимог ст. 71 КПК України.

Як вважає захисник, наведене у своїй сукупності свідчить про порушення слідчим Онопрійчук Д.В. вимог КПК під час проведення та фіксації процесуальної дії, а тому такий протокол є недопустимим доказом.

Апелянт зазначає, що фототаблиця немає ніякого відношення до кримінального провадження відносно ОСОБА_1 та протоколу огляду місця події (далі - ОМП) від 28 червня 2019 року, оскільки відповідно до цього протоколу об`єктом огляду є складське приміщення (кладова) АДРЕСА_2 , в той час як фототаблиця є додатком ОМП, який проводився 27 червня 2019 pоку. Більш того, захисник вказує на те, що під фотознімками відсутні пояснювальні написи, які б давали учасникам судового провадження мати уявлення, що саме зображено на фотознімках та взагалі яке відношення вони мають до цього протоколу ОМП.

Таким чином захисник вважає, що така фототаблиця, яка до того ж була складена не уповноваженою особою, є неналежним доказом.

Апелянт вказує, що відповідно до протоколу огляду місця події, були оглянуті дві пусті картонні коробки коричневого кольору, які не були ідентифіковані, а поліетиленовий пакет, який був зв`язаний, в порушення вимог ст. 237 КПК взагалі не оглядався в присутності понятих, наявні у ньому предмети не описувались та не ідентифікувались, не опечатувались, а бірка не підписувалась понятими та іншими учасниками процесуальної дії.

В той же час, апелянт звертає увагу на те, що під час затримання ОСОБА_1 в порядку ст. 208 КПК, у підвальному приміщенні за адресою: АДРЕСА_2 , о 01 год. 50 хв., з картонних коробок вилучаються різні речі - будівельні предмети, змішувач, пилосос та інше. В поліетиленовому пакеті знаходяться тепло-вентилятор та настільна лампа.

Більш того, як зазначає захисник, допитана потерпіла показала, що запасний вхід, біля якого знаходились вилучені речі були зачинені на ключ. При цьому під час затримання у ОСОБА_1 жодних ключів, зокрема від дверей запасного виходу не було, а відтак він не міг би вийти через них.

Також апелянт вважає, що судом не було надано належної правової оцінки затриманню ОСОБА_1 .

Так, протокол затримання ОСОБА_1 в порядку ст. 208 КПК України є фактично протоколом огляду місця події, при цьому з відеозапису, долученого до протоколу затримання від 28 червня 2019 року, вбачається, що під час так званого особистого обшуку ОСОБА_1 були вилучені предмети які знаходились у підвальному приміщені, та які не вилучались безпосередньо в обвинуваченого.

Крім того захисник звертає увагу на те, що під час проведення цієї слідчої дії, відповідно до відеозапису, який суттєво суперечить самому протоколу обшуку, в приміщені перебували поняті та інші особи, які в порушення вимог ст. 104 КПК, не зазначені в протоколі як учасники, не визначений їх процесуальний статус, та їм не були роз`яснені процесуальні права відповідно до ст.223 КПК України. При цьому дата складання має явні виправлення.

Апелянт вказує, що із відеозапису затримання ОСОБА_1 , в порядку ч. 4 ст. 208 КПК України вбачається, що йому не було роз`яснено його процесуальні права, як і не було роз`яснено прав та обов`язків, а також відповідальність встановлену законом понятим та іншим особам які брали участь у слідчій дії, відповідно до відеозапису.

Також протокол не зачитувався, та відсутні відомості про ознайомлення учасників з текстом протоколу та підписання безпосередньо після його складання на місці.

Захисник вказує, що в протоколі відсутні відомості про застосування відео-фіксації процесуальної дії, учасники не були повідомлені про застосування технічних засобів фіксації та про носії на які проводиться фіксація, їх технічних характеристики та умови їх застосування.

При цьому апелянт звертає увагу на те, що до матеріалів слідчим долучений компакт-диск DVD-R «ALERUS» з записом затримання підозрюваної особи, в той час як відеозапис проводився на флеш носій, а не на компакт DVD-R диск, відтак до матеріалів кримінального провадження стороною обвинувачення, долучена саме резервна копія, а не оригінальний примірник технічного носія інформації зафіксованої під час проведення затримання 28 червня 2019 pоку. Оригінальні примірники технічних носіїв стороною обвинувачення суду не надані та в порушення вимог ст. 290 КПК стороні захисту не відкривалися, а відтак відповідно до п. 12 ст. 290 КПК, суд не має право допустити відомості що містяться в них як доказ.

Захисник вказує, що відповідно до відеозапису самого затримання вилучене майно належним чином не упаковувалось, не обв`язувалось, не опечатувалось та не засвідчувалось підписами учасників слідчої дії.

Апелянт підсумовує, що обвинувачення ґрунтується на доказах які зібрані слідчим у не передбаченому кримінальним процесуальним законом порядку та є недопустимими, стороною обвинувачення доказів причетності до вчинення ОСОБА_1 будь-якого злочину суду не надано, тому кримінальне провадження підлягає закриттю на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України, оскільки не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані всі можливості їх отримати.

Судом першої інстанції встановлено, що 27 червня 2019 року о 22 годині 57 хвилин за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 з корисливих мотивів вирішив таємно викрасти чуже майно шляхом проникнення у інше приміщення.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, поєднаного з проникненням у інше приміщення, ОСОБА_1 приблизно о 23 годині 10 хвилини 27 червня 2019 року, продовжуючи перебувати за вказаною адресою, зайшов до під`їзду багатоповерхового житлового будинку та направився до підвального нежитлового приміщення, де, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, проник до комори № 100 під літ. А, звідки таємно взяв чуже майно, що належить ОСОБА_3 , а саме:

- пилосос Midea VCB35B15C, чорного кольору, вартістю 740 гривень;

- світлодіодну настільну лампу «Светлопакет» ТВ LED-005 WH, білого кольору, вартістю 396 гривень 33 копійки;

- тепловентилятор спіральний «UnderPrice» модель FH-0481, білого кольору, вартістю близько 210 гривень;

- сифон трубопровідний «Огіо» А-3202, вартістю 100 гривень 18 копійок;

- коліна «Versia-Lux» 90-80 у кількості 2 шт., загальною вартістю 306 гривень 00 копійок;

- шланг гофрований для газу «Gross» 120 см., шланги для змішувача 40 см. у кількості 2 шт., загальною вартістю 157 гривень 42 копійки, а всього майна на загальну суму 1909 гривень 93 копійки.

Маючи намір таємно викрасти вказане майно, ОСОБА_1 приблизно о 23 годині 20 хвилин 27 червня 2019 року з причин що не залежали від його волі, не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, оскільки був виявлений та зупинений працівниками охорони разом з викраденим майном при ньому.

Під час апеляційного розгляду обвинувачений ОСОБА_1 та захисник Воронов В.І. підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, прокурор заперечував щодо задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника Воронова В.І.не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинне бути законним, обґрунтованим, вмотивованим.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

На думку колегії суддів, ухвалюючи вирок про винуватість ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, суд першої інстанції в повній мірі дотримався цих вимог закону.

Вирок суду містить формулювання обвинувачення, яке визнане доведеним на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, аналіз всіх доказів, наданих сторонами кримінального провадження та мотиви і підстави його ухвалення.

В апеляційній скарзі захисник зазначає, що суд першої інстанції в обґрунтування вини ОСОБА_1 посилається у вироку на докази, які не мають беззаперечної сили стосовно доведеності вини обвинуваченого.

Зокрема апелянт зазначає, що поза увагою суду залишились показання ОСОБА_1 , однак колегія суддів не погоджується з такими доводами.

Із оскаржуваного вироку вбачається, що показання обвинуваченого суд оцінив з точки зору відповідності об`єктивним обставинам справи, з точки зору дотримання вимог розумності, логічності, достовірності, повноти та дійшов висновку, що показання ОСОБА_1 не відповідають цим критеріям. Колегія суддів погоджується із таким висновком суду.

Так, ОСОБА_1 як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції зазначає, що зайшов до підвального приміщення, розташованого по АДРЕСА_2 , для того щоб перевірити виконані роботи, однак ані в суді першої інстанції ані під час апеляційного розгляду обвинувачений не зміг пояснити в чому полягала необхідність туди приходити в нічний час доби та в чому саме полягав «професійний інтерес».

Крім того, як слушно зазначив суд у вироку, повідомленні обвинуваченим обставини про те, що він раніше перебував у наведеному підвальному приміщенні як монтажник електрообладнання, характер його дій та обставини за яких обвинувачений потрапив до цього приміщення, свідчить про те, що ОСОБА_1 свідомо, будучи обізнаним про розташування цього підвального приміщення та його конфігурацію таємно проник в це приміщення з метою крадіжки майна.

Таким чином суд ретельно дослідив показання обвинуваченого та надав їм належну оцінку та вірно не взяв їх до уваги, оскільки вони містять неточності та суперечності та спрямовані на ухилення ОСОБА_1 від відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення.

Крім того, показання обвинуваченого щодо його непричетності до інкримінованого кримінального правопорушення спростовуються показаннями свідка ОСОБА_2 , який показав, що коли він спустився до підвального приміщення, то виявив відсутність певного майна. В подальшому, увімкнувши ліхтарик, він побачив обвинуваченого ОСОБА_1 , який ховався та поряд з яким знаходились коробки із пилососом та сантехнікою. Також ОСОБА_2 показав, що на його запитання до обвинуваченого, що той робить в нічний час в підвальному приміщенні, останній повідомив, що намагається винести зазначені речі. Свідок одразу зателефонував своїй знайомій ОСОБА_3 та повідомив про обвинуваченого, який намагався викрасти її речі.

Також показання свідка ОСОБА_2 узгоджуються із показаннями потерпілої ОСОБА_3 , яка показала, що приблизно опівночі її знайомий ОСОБА_2 спустився до комори, щоб перевірити чи зачинені двері. Через декілька хвилин він їй зателефонував та повідомив, що коли він туди спустився, то побачив відчинені двері комори та коробки з майном, яке було винесено з комори та складено в коридорі, у зв`язку з чим просив її викликати поліцію, що вона і зробила.

Колегія суддів вважає, що як показання потерпілої так і показання свідка ОСОБА_2 є належними доказами та вірно прийняті судом як допустимі. Крім того, ці докази оцінені судом в сукупності з іншими доказами, наданими на підтвердження винуватості обвинуваченого.

Необґрунтованими апеляційний суд вважає також доводи захисника про те, що у ОСОБА_1 не було жодних предметів, пристосованих для відчинення запірних пристроїв, оскільки, як вбачається із протоколу затримання та протоколу перегляду відеозапису від 02 липня 2019 року, ОСОБА_1 зайшов до будинку через вхідні двері, скориставшись при цьому магнітним ключем, також під час його затримання було вилучено знаряддя вчинення злочину - викрутки, ключі, кусачки.

При цьому в суді апеляційної інстанції обвинувачений підтвердив, що під час затримання у нього було вилучено наведені предмети.

В апеляційній сказі захисник зазначає, що суд першої інстанції в обґрунтування висновку про винуватість ОСОБА_1 посилається на протокол огляду місця події та додаток до нього у виді фототаблиці, які на думку апелянта, є недопустимими доказами, оскільки вони не відповідають вимогам ст. 104 та ст. 105 КПК України.

Колегія суддів вважає наведені доводи сторони захисту такими, що не ґрунтуються на положеннях закону.

Відповідно до ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Так у протоколі огляду місця події від 28 червня 2019 року містяться підписи понятих про те, що їм було роз`яснено їх права та обов`язки, також вбачається, що їх та інших учасників слідчої дії повідомлено про те, що під час проведення огляду місця події буде застосовуватись технічний засіб фіксації фотоапарат «Sony».

Щодо відсутності у протоколі відомостей про спеціаліста, який проводив фотофіксацію, то апеляційний суд зазначає, що участь спеціаліста під час огляду не є обов`язковою, оскільки відповідно до ч. 7 ст. 237 КПК України під час проведення огляду слідчий може самостійно проводити фотографування.

Що стосується доводів апелянта про те, що фототаблиця не має відношення до протоколу огляду місця події та складена неуповноваженою на те особою, то апеляційний суд зазначає, що як вірно зазначив суд першої у вироку, вказівка слідчим на фототаблиці до огляду місця події дати 27 червня 2019 року є очевидною технічною помилкою, оскільки відомості які викладені у фототаблиці повністю узгоджуються із відомостями, які містяться в протоколі огляду місця події від 28 червня 2019 року, крім того фототаблиця хоча й була виготовлена слідчим Барковою А.В., яка не була присутньою під час проведення слідчої дії, однак самостійно приймала участь у виготовленні додатків, оскільки вона входить до групи слідчих у кримінальному провадженні № 12019100020004829, що узгоджується із положеннями ч. 3 ст. 105 КПК України.

Таким чином, досліджені судом апеляційної інстанції протокол огляду місця події від 28 червня 2019 року з додатком у виді фототаблиці як за формою, так і за змістом відповідають вимогам ст.ст. 104, 105, 237 КПК України, тому отримані під час вказаної слідчої дії фактичні дані є допустимими доказами в даному кримінальному провадженні.

Щодо доводів захисника про те, що під час огляду місця події, який проводився 28 червня 2019 року о 01 год. 30 хв. жодних речей, які мають відношення до кримінального правопорушення виявлено та вилучено не було, при цьому через 10 хв. після закінчення такого огляду, а саме о 01 год. 50 хв. під час затримання ОСОБА_1 такі речі з`явились та вилучались у обвинуваченого, то апеляційний суд зазначає таке.

Як вбачається із матеріалів провадження протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення був складений 28 червня 2019 року о 01 год. 50 хв., однак фактичне затримання ОСОБА_1 відбулось близько 23 год. 20 хв., таким чином хоча протокол затримання і був складений пізніше ніж протокол огляду, однак процесуальні дії, пов`язані із затриманням особи проводились раніше, зокрема вилучались виявлені у ОСОБА_1 речі, серед іншого - викрутка, ключі, кусачки для нігтів, які поміщено до спец пакету № 0051809, коробка синього кольору, в якій знаходиться пилосос чорного кольору марки «Midea», який обмотано скетчем та опечатано печаткою «для пакетів № 1», коробка коричневого кольору, в якій знаходяться: труба для опалювального котла, три змішувача, один сифон, цю коробку було обмотано скетчем та опечатано печаткою «для пакетів», пакет в якому знаходився тепло вентилятор спіральний, один світлодіодний світильник, цей пакет було обмотано та опечатано з печаткою «для паперів».

Отже на момент проведення огляду місця події виявлені в обвинуваченого речі фактично вже були вилучені та опечатані.

Не знайшли свого підтвердження і доводи захисника про відсутність понятих під час затримання, не роз`яснення прав учасникам слідчої дії та не ознайомлення їх із змістом протоколу, оскільки із протоколу затримання вбачається, що під час проведення такої процесуальної дії були залучені поняті, їм були роз`яснені їх права та обов`язки, про що вони засвідчили своїм підписом у протоколі. Також були роз`яснені права і затриманому ОСОБА_1 , при цьому усіх учасників слідчої дії було ознайомлено із змістом складеного протоколу, що також засвідчено підписами понятих.

Щодо доводів захисника про те, що до протоколу затримання долучена резервна копія, а не оригінальний примірник технічного носія інформації зафіксованої під час проведення затримання 28 червня 2019 pоку, то апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до позиції Верховного Суду у справі № 667/2040/16-к, записаний на оптичний диск - носій інформації електронний файл у вигляді відеозапису є оригіналом (відображенням) електронного документу, про що правильно зазначив суд першої інстанції у своєму вироку.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що всі докази, якими суд обґрунтовував свій висновок про винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення є належними, допустимими, достовірними, а їх сукупність та взаємозв`язок є достатнім для ухвалення обвинувального вироку з кваліфікацією дій обвинуваченого за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, як незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у інше приміщення.

Рішення суду про призначення ОСОБА_1 покарання у виді трьох років позбавлення волі із одночасним звільненням від відбування покарання та встановленням іспитового строку, відповідає вимогам ст. ст. 50, 65 КК України та є достатнім і необхідним для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.

За обставин, встановлених під час апеляційного розгляду, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції прийняте законне та обґрунтоване рішення, а тому апеляційна скарга захисника Воронова В.І. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 376 ч. 2, 404, 407, 418, 419 КПК України колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу захисника Воронова В.І. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Вирок Дарницького районного суду міста Києва від 15 грудня 2020 року, яким ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її оголошення.

Судді:

Ю.Р. Трясун Мосьондз І.А. С.О. Новов