УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №278/206/19 Головуючий у 1-й інст. Зубчук І. В.

Категорія 8 Доповідач Миніч Т. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2021 року Житомирський апеляційний суд в складі:

головуючого – судді: Миніч Т.І.

суддів:                         Трояновської Г.С.,

                        Павицької Т.М.

секретаря

судового засідання Лісової Т.С.

з участю сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 19 квітня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Зубчук І.В.

у цивільній справі №278/206/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області, третя особа Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання недійсним та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, -

в с т а н о в и в:

У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом. Просив скасувати рішення 13 сесії 7 скликання Сінгурівської сільської ради Житомирського району Житомирської області б/н від 28.02.2017 року, яким було надано у власність ОСОБА_2  земельну ділянку з кадастровим номером 1822086500:03:001:0558, яка знаходиться за адресою  АДРЕСА_1  та скасувати державну реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку, шляхом скасування кадастрового номеру. В обґрунтування поданого позову позивач зазначав, що йому на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 0,12 га., кадастровий номер 1822086500:03:001:0568, розташована за адресою АДРЕСА_1 . Зазначена інформація підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності та інформацією з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

У березні 2018 року позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області із заявою щодо обстеження співробітниками управління його земельної ділянки за кадастровим номером 1822086500:03:001:0568 з підстав ймовірного порушення ОСОБА_2 майнових прав позивача.

З листа Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 04.04.2018 року № К-602/0-534/6-18 позивач дізнався, що спеціалістами Головного управління було здійснено обстеження вищезазначеної земельної ділянки. В результаті проведеного обстеження фактичного використання  земельної ділянки, встановлено невідповідність даним Державного земельного кадастру, а саме земельна ділянка за кадастровим номером 1822086500:03:001:0568 містить перетин меж із земельною ділянкою за кадастровим номером 1822086500.03:001:0558. Враховуючи викладене, на думку позивача, відповідачем порушено його право на вільне користування майном, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою від 20.01.2021 року замінено неналежного відповідача у цивільній справі із Сінгурівської сільської ради Житомирського району Житомирської області на Новогуйвинську селищну раду Житомирського району Житомирської області.

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 19 квітня 2021 року відмовлено у задоволенні позову.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить вказане рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції незаконне та необґрунтоване, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи. Зокрема вказує, що відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 03.04.2017 року відповідач зареєстрував право власності на земельну ділянку 28.03.2017 року, тобто, набагато пізніше дійсного на той час права власності апелянта, тому на підставі витягу з рішення б/н від 28.02.2017 року 13 сесії 7 скликання Сінгурівської сільської ради дане рішення сільської ради, на думку апелянта, в частині надання відповідачу права власності на земельну ділянку за кадастровим номером 1822086500:03:001:0558 підлягає визнанню недійсним. Вказує, що судом так і не було отримано від Сінгурівської сільської ради Житомирського району належним чином завіреної копії зазначеного рішення, а тому, суд не мав права приймати рішення. Також вказує, що фактично продовжує користуватись земельною ділянкою, яка йому була надана в користування. Крім того апелянт вважає, що судом безпідставно не було взято до уваги лист Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від № К-602/0-534/6-18 та Акт обстеження земельної ділянки від 03.04.2018 №211-ДК/408/АО/10/01/-18 зі схематичним зображенням земельних ділянок.

Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 30 грудня 2009 року 39 сесією сільської ради 5 скликання Сінгурівської сільської ради Житомирського району Житомирської області громадянам ОСОБА_2 та ОСОБА_1 надано погодження на виготовлення технічної документації щодо встановлення меж земельних ділянок для передачі у власність (а.с.119).

28.02.2017 року рішенням 13 сесії сільської ради 7 скликання Сінгурівської сільської ради Житомирського району Житомирської області затверджено проект землеустрою щодо відведення та передачу у власність земельної ділянки №1822086500:03:001:0558 ОСОБА_2 (а.с.161-162).

Зі змісту витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності вбачається, що на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 638250 від 04 жовтня 2011 року за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку площею 0,12га., кадастровий номер 1822086500:03:001: 0568, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.11).

Право власності позивача на вказану земельну ділянку зареєстроване в Державному земельному кадастрі 24.10.2011 р., що підтверджується інформацією з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с.8).

Згідно з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,12 га., кадастровий номер №1822086500:03:001:0558, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 на підставі рішення 13 сесії 7 скликання Сінгурівської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 28.02.2017 року. Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку за ОСОБА_2 , 27.12.2016 р. зареєстровано право власності на земельну ділянку №1822086500:03:001:0558 (а.с.12,13).

Зі змісту листа Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 04 квітня 2018 року під час обстеження земельних ділянок сторін було встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 1822086500:03:001:0568 містить перетин меж земельної ділянки з межами земельної ділянки з кадастровим номером 1822086500:03:001:0558 площею 0,0141 га (а.с.14).

Разом з тим, вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Так, частина перша статті 15 Цивільного кодексу України закріплює право кожної особи на захист свого права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі статтею 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку виникає після одержання її власником документа, що посвідчує право власності, та його державної реєстрації.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч.1 ст.317 ЦК України).

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч.1 ст.321 ЦК України).

Право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону (ч.2 ст.373 ЦК України).

За загальним правилом до суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється.

Водночас право особи на звернення до суду обумовлено суб`єктивним уявленням особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак обов`язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 26 червня 2013 року визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК №638250 виданий Сінгурівською сільською радою Житомирського району 04 жовтня 2011 року на ім`я ОСОБА_1 (а.с.51-52).

Постановою Житомирського апеляційного суду від 22.03.2021 року скасовано запис №27492595 від 09 серпня 2018 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про проведену державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку кадастровий номер 1822086500:03:001:0568 площею 0,12 га., для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 (а.с.187).

За змістом частини третьої статті 82 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 2 постанови від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», виходячи з положень статей 8, 124 Конституції України, статей 26, 30, 87-90, 97, 100, 102, 118, 123, 128, 143-146, 149, 151, 153-158, 161, 210, 212 ЗК України, глав 27, 33, 34 ЦК України, статті 15 ЦПК України, статті 12 ГПК України судам підсудні справи за заявами, зокрема, з приводу володіння, користування, розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян чи юридичних осіб, і визнання недійсними державних актів про право власності та право постійного користування земельними ділянками.

Позивач оспорює право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку. При цьому позивач посилається на те, що суміжні земельні ділянки накладаються на певній площі. В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилається на набуття права власності на землю 04.10.2011 року, яке порушено вказаними обставинами.

Проте, відповідно до рішення Житомирського районного суду від 26 червня 2013 року, яке є чинним, державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,12 га, серії ЯК №638250, виданий Сінгурівською сільською радою 4 жовтня 2011 року на ім`я ОСОБА_1 , визнаний недійсним (а.с.11-12).

Разом з тим, саме на підставі зазначеного правовстановлюючого документа - акта на право власності на земельну ділянку площею 0,12 га., серії ЯК №638250, виданого Сінгурівською сільською радою 04 жовтня 2011 року на ім`я ОСОБА_1 , що визнаний судом недійсним, було проведено обстеження земельної ділянки та складено  акт від 03 квітня 2018 року про накладення земельних ділянок.

Тобто, у позивача відсутні правовстановлюючі документи на підтвердження його законного права на земельну ділянку, про порушення меж якої він заявляє в цій справі.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Виходячи із наведеного, підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення апеляційний суд не вбачає, оскільки воно постановлено судом із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають.

Керуючись ст.ст.258,259,367,374,375,381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 19 квітня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і з цього дня протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий:                        Судді: