Справа № 524/302/21

Провадження №2/524/1452/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.07.2021 року Автозаводський районний суд міста Кременчука у складі:

головуючого судді Кривич Ж.О.,

секретаря судового засідання Швець Д.С.,

за участі позивача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 , представників ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні у місті Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ в натурі частки в спільній частковій власності

У С Т А Н О В И В :

До суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про виділ в натурі частки в спільній частковій власності. В обґрунтування позову зазначає, що їй належить 1/2 частини вказаного домоволодіння АДРЕСА_1 , на підставі Договору дарування частини будинку від 15.11.2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Веселовським А.Г. Співвласником іншої 1/2 частини вищевказаного домоволодіння, є ОСОБА_2 на підставі Договору дарування земельної ділянки від 31.08.2013 року.

ОСОБА_1 просила суд виділити їй в натурі 1/2 частку домоволодіння АДРЕСА_1 , відповідно до висновку експерта № 8/9-20 від 25.11.2020 року (Додаток № 1, позначено синім кольором): у житловому будинку літ. «А,а,а1», а саме:

?кухню «1-1» площею 9,2 м2,

?кімнату «1-2» площею 11,6 м2,

?сіни «І» площею 5,7 м2,

?надвірні будівлі та споруди: огорожу, ворота.

Решту приміщень домоволодіння та надвірні господарські будівлі та споруди залишити в користування відповідача.

Ухвалою судді від 21.01.2021 року у справі відкрито загальне позовне провадження.

Ухвалою суду від 14.04.2021 року закрито підготовчий розгляд, справу призначено до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 09.07.2021 року за клопотанням позивача залишено без розгляду позовні вимоги в частині встановлення порядку поділу земельної ділянки.

Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили їх задовольнити на підставі доказів, які маються в матеріалах справи. Позивач пояснила, що виділ частки ініціює тому, що на належній їй земельній ділянці вона побудувала новий будинок, який введений в експлуатацію. В даний час їй необхідно зареєструвати своє право власності на новобудову.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_4 проти задоволення позову заперечували, про що надали суду відзив на позов (а.с. 48-52). ОСОБА_2 суду пояснив що позивач додає до позову старий технічний паспорт, в якому не назначена новобудова на її земельній ділянці. Окрім того, частина приміщень спільного будинку, які перебувають у користуванні позивача, напівзруйновані і непридатні для проживання. Деякі із зазначених у старому технічному паспорті господарських будівель також зруйновані. Відповідач зазначав, що за таких умов поділ спільного будинку є неможливим. Вважав, що поділ будинку зашкодить його інтересам тому, що на земельній ділянці, яка перебуває у власності ОСОБА_1 , знаходиться люк мережі централізованого водопостачання.

Представник третьої особи Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області Нештап В.Г. в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог не заперечував. Повідомив суду, що новозбудований об`єкт на земельній ділянці, що належить позивачці, зданий в експлуатацію і не вважається самовільним будівництвом. Представник зазначав, що у разі задоволення позову, законні права та інтереси відповідача не будуть порушені.

Суд, вислухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, встановив такі фактичні обставини справи:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками домоволодіння АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 належить 1/2 частина житлового будинку з господарськими будівлями на підставі Договору дарування частини будинку від 15.11.2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Веселовським А.Г, який складається з: житлового будинку літ. «А,а,а1», літньої кухні літ. «В,в», гаражу з оглядовою ямою, вбиральні літ. «Е», льоху літ. «Нп», вбиральні-душу літ. «М», огорожі № 1-3, сараю літ. «Г» (а.с. 25-27).

Співвласником іншої 1/2 частини вищевказаного житлового будинку з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 , є ОСОБА_2 на підставі договору дарування земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночкою О.В. від 31.08.2013 року (а.с. 29-31). У п. 1.1. договору зазначено, що одночасно з відчуженням вищезгаданої земельної ділянки відчужується частина будинку, який розташований за вищевказаною адресою.

Між попередніми власниками склався фактичний порядок користування будинком, якого дотримуються і сторони – кожна частина будинку має окремий вхід; приміщення, які фактично перебували б у спільному користуванні, відсутні.

ОСОБА_1 належить земельна ділянка площею 274 кв.м, кадастровий номер 531036100:06:003:0472, яка має окремий в`їзд.

ОСОБА_2 належить земельна ділянка площею 247 кв.м, кадастровий номер 531036100:06:003:0751, на яку також облаштований окремий в`їзд.

Варіант розподілу житлового будинку наведено в додатку № 1 (а.с. 22) до експертизи № 8/9-20 від 25.11.2020 року (а.с. 13-23). Синім кольором зазначені приміщення ОСОБА_1 , рожевим кольором зазначені приміщення ОСОБА_2 .

Для здійснення запропонованого варіанту розподілу житлового будинку проводити переобладнання не потрібно.

Суд, звертає увагу, що при проведенні експертизи експертом враховано, що літня кухня літ. «В,в», вбиральня літ. «Е», сарай літ. «Г», зазначені у договорі дарування та технічному паспорті 2005 року виготовлення, відсутні, а тому експертом не враховувались при визначенні варіанту розподілу приміщень.

Кожен із співвласників фактично окремо один від одного користується своєю частиною житлового будинку, господарськими будівлями та спорудами.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне:

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з частиною першою статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ч. 1 ст. 319 ЦК країни).

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (частини перша, друга статті 321 ЦК України).

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За правилами частин першої - другої статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Поняття спільної часткової власності викладено в ч. 1 ст. 356 ЦК України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності.

Отже, право спільної часткової власності це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.

Відповідно до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Відповідно до п.1 ст. 367 ЦК України, майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Частиною першою статті 364 ЦК України передбачено право співвласника на виділ у натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності.

За змістом цієї норми виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки в праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні.

Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (ч. 1 ст. 183 ЦК України), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 364 ЦК України право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення (ч. 2 ст. 183 ЦК України).

Подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення (ч. 1 ст. 183 ЦК України).

Відповідно до частин першої - третьої статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Потрібно розмежовувати порядок поділу спільної власності з метою припинення такого її режиму і порядок встановлення користування спільним майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 364 ЦК України, співвласник має право на виділ у натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності.

Згідно роз`яснень, наданих у п. 6, п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності на житловий будинок» від 04.10.1991 року № 7 з наступними змінами, при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що, виходячи зі змісту ст. 115 ЦК, це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири. Якщо виділ частки будинку в натурі неможливий, суд вправі за заявленим про це позовом встановити порядок користування відособленими приміщеннями (квартирами, кімнатами) такого будинку. У цьому разі окремі підсобні приміщення (кухня, коридор тощо) можуть бути залишені в загальному користуванні учасників спільної часткової власності. Порядок користування жилим будинком може бути встановлено також і між учасниками спільної сумісної власності. При неможливості виділу частки будинку в натурі або встановлення порядку користування ним, власнику, що виділяється, за його згодою присуджується грошова компенсація. Розмір грошової компенсації визначається за угодою сторін, а при відсутності такої угоди - судом по дійсній вартості будинку на час розгляду справи. Під дійсною вартістю будинку розуміється грошова сума, за яку він може бути проданий в даному населеному пункті чи місцевості. Для її визначення при необхідності призначається експертиза. В окремих випадках суд може, враховуючи конкретні обставини справи, і при відсутності згоди власника, що виділяється, зобов`язати решту учасників спільної власності сплатити йому грошову компенсацію за належну частку з обов`язковим наведенням відповідних мотивів. Зокрема, це може мати місце, якщо частка у спільній власності на будинок є незначною й не може бути виділена в натурі чи за особливими обставинами сумісне користування ним неможливе, а власник в будинку не проживає і забезпечений іншою жилою площею. В спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності. Якщо виділ технічно можливий, але з відхиленням від розміру часток кожного власника, суд з врахуванням конкретних обставин може провести його зі зміною у зв`язку з цим стосовно до ст. 119 ЦК ідеальних часток і присудженням грошової компенсації учаснику спільної власності, частка якого зменшилась. У тих випадках, коли для поділу необхідне переобладнання та перепланування будинку, він проводиться при наявності дозволу на це виконкому місцевої Ради (ст. 152 ЖК). Якщо сторона оспорює рішення виконкому щодо дозволу на переобладнання та перепланування і воно є необґрунтованим, суд може не погодитись з ним, мотивуючи це в рішенні. При поділі жилого будинку суд зобов`язаний зазначити в рішенні, яка відокремлена (ізольована після переобладнання) частина будинку конкретно виділяється і яку частку в будинку вона складає, а також, які підсобні будівлі передаються власнику.

Виходячи з аналізу вищезазначених норм, слід дійти висновку, що виділ часток (поділ) житлового будинку, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або у разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартирі, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності.

Сторони володіють по 1/2 частці домоволодіння кожна.

Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідач свого варіанту встановлення порядку користування житловим будинком та надвірними будівлями суду не надав. Відповідач також не зазначив, чим виділ частки в окремий об`єкт нерухомого майна у відповідності до фактичного користування порушує його права. Той факт, що люк мережі централізованого водопостачання знаходиться на земельній ділянці позивача, не впливає на висновок суду про правомірність вимог позивача. Законність набуття сторонами земельних ділянок у власність не є предметом спору у цій справі.

Отже, суд приходить до висновку про такий розподіл домоволодіння:

- ОСОБА_1 виділити в натурі 1/2 частку домоволодіння АДРЕСА_1 , відповідно до висновку експерта № 8/9-20 від 25.11.2020 року (Додаток № 1, позначено синім кольором): у житловому будинку літ. «А,а,а1»

?кухню «1-1» площею 9,2 м2,

?кімнату «1-2» площею 11,6 м2,

?сіни «І» площею 5,7 м2,

?надвірні будівлі та споруди: огорожу, ворота.

- ОСОБА_2 виділити в натурі 1/2 частку домоволодіння АДРЕСА_1 відповідно до висновку експерта № 8/9-20 від 25.11.2020 року (Додаток № 1, позначено рожевим кольором): у житловому будинку літ. «А,а,а1»

?кухню «2-1» площею 6,9 м2,

?кімнату «2-2» площею 7,6 м2,

?сіни «2-3» площею 6,1 м2,

?сіни «2-4» площею 8,8 м2,

?надвірні будівлі та споруди: гараж з оглядовою ямою літ. «Б1», вбиральню-душ літ. «М», льох (погріб) літ. «Нп», вимощення, огорожу, ворота.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено часткового, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві – пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Витрати позивача на геодезичні виміри в сумі 1 500 грн 00 коп. компенсації не підлягають, оскільки вимоги в частині встановлення порядку користування земельною ділянкою залишені без розгляду за заявою позивача.

На підставі викладеного, відповідно до статей 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_1 – задовольнити.

Виділити ОСОБА_1 в натурі 1/2 частку домоволодіння АДРЕСА_1 , відповідно до висновку експерта № 8/9-20 від 25.11.2020 року (Додаток № 1, позначено синім кольором): у житловому будинку літ. «А,а,а1»

?кухню «1-1» площею 9,2 м2,

?кімнату «1-2» площею 11,6 м2,

?сіни «І» площею 5,7 м2,

?надвірні будівлі та споруди: огорожу, ворота.

Виділити ОСОБА_2 в натурі 1/2 частку домоволодіння АДРЕСА_1 відповідно до висновку експерта № 8/9-20 від 25.11.2020 року (Додаток № 1, позначено рожевим кольором): у житловому будинку літ. «А,а,а1»

?кухню «2-1» площею 6,9 м2,

?кімнату «2-2» площею 7,6 м2,

?сіни «2-3» площею 6,1 м2,

?сіни «2-4» площею 8,8 м2,

?надвірні будівлі та споруди: гараж з оглядовою ямою літ. «Б1», вбиральню-душ літ. «М», льох (погріб) літ. «Нп», вимощення, огорожу, ворота.

Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на житловий будинок з господарськими будівлями АДРЕСА_1 .

Cтягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на проведення експертизи в сумі 6 000 грн. 00 коп.

Cтягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 908 грн 00 коп.

Платіжні реквізити для сплати судового збору

Отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106

Код отримувача (код ЄДРПОУ) 37993783

Банк отримувача Казначейство України (ЕАП)

Рахунок отримувача UA908999980313111256000026001

Код класифікації доходів бюджету 22030106

Сторони у справі:

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 )

Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 )

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Полтавського апеляційного суду через Автозаводський районний суд м. Кременчука.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного судового рішення – 19.07.2021 року.

Суддя Ж.О. Кривич