Справа № 219/8085/20

                       Провадження № 2/219/2259/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 липня 2021 року м. Бахмут

Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі

головуючого судді Погрібної Н.М.,

за участю секретаря судового засідання Захарчук М.В.,

представника позивача Дегтярьова Є.В.,

представника відповідача Гуревича Р.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмут цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Альфа Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

     01.09.2020 року представник акціонерного товариства «Альфа-Банк» звернувся до Артемівського міськрайонного суду Донецької області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

   В обґрунтування позовної заяви зазначає, що 27.04.2012 року між АКБ «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є АТ «Альфа Банк») та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту № 175АІ10120427022. Внаслідок реорганізації шляхом приєднання АТ «Укрсоцбанк» правонаступником усього майна, майнових прав та обов`язків його є АТ «Альфа-Банк» з дати затвердження передавального акту загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» та рішення єдиного акціонера АТ «Укрсоцбанк», тобто з 15 жовтня 2019 року. Відповідно до кредитного договору відповідач отримав кредит у розмірі 93 697 грн. Відповідач не виконує свої зобов`язання за договором, у зв`язку з чим має заборгованість в сумі 157 335,32 грн., яка складається з наступного: 63 932,22 грн. – сума заборгованості за кредитом, 58 240,16 грн. – сума заборгованості за відсотками, 15 869,39 грн. – сума пені за несвоєчасне повернення кредиту, 14 101,31 грн. – сума пені за несвоєчасне повернення відсотків, 2 749,09 грн. – розмір інфляційних витрат за кредитом, 2 443,15 грн. – розмір інфляційних витрат за відсотками, судовий збір в розмірі 2 360,03 грн., та встановити подальші нарахування відповідно до умов кредитного договору до моменту виконання рішення відповідно до п.10 ст.265 ЦПК України.

20.10.2020 року Артемівським міськрайонним судом Донецької області було постановлено заочне рішення по справі за позовом АТ «АЛЬФА-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

11.05.2021 року адвокат Гуревич Р.Г., який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення суду.

         25.05.2021 року  ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області, скасувано заочне рішення Артемівського міськрайонного суду від 22.10.2020 року (219/8085/20,2/219/2807/2020) у справі за позовом Акціонерного товариства «Альфа Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором до розгляду та відкрити спрощене позовне провадження у цивільній справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 08 год.00 хв. 11.06.2021року

Представником відповідача ОСОБА_2 надано відзив на позовну заяву, в якому останній просить в задоволенні акціонерного товариства «Альфа-Банк» відмовити. В обґрунтування вказував, що відповідно до частини четвертої статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» в редакції, яка діяла на момент укладення кредитного договору, у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці, кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.        Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені. Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність. Відтак, за своїм змістом частина четверта статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» є нормою, що встановлює особливий порядок врегулювання вимог кредитодавця у разі неналежного виконання умов договору споживчого кредиту, що відрізняється від задоволення вимог кредитора за договором банківського кредиту, на який положення законодавства про захист прав споживачів не поширюються. З огляду на викладене, враховуючи, що 13 грудня 2010 року Банк та відповідачка уклали кредитний договір, який за своєю суттю є договором про надання споживчого кредиту, а тому на дані правовідносини поширюється дія Закону України «Про споживче кредитування». При цьому в своєму позові Банк зазначав, що позивач не направляв відповідачу досудової вимоги, а отже у позивача відсутнє право на звернення до суду з вимогою про дострокове стягнення кредиту та інших платежів. Відповідач вимоги банку про повернення кредиту не отримував. Таким чином, внаслідок порушення відповідачки зобов`язань за кредитним договором позивач відповідно до ч.4 ст.16 Закону України «Про споживче кредитування» має право достроково вимагати від відповідача стягнення заборгованості за кредитним договором, за умови попереднього надіслання останнім відповідної письмової вимоги про дострокове повернення всієї суми кредиту й пов`язаних із ним платежів, фактично чим змінюючи строк виконання основного зобов`язання. Однак, позивач жодних вимог до боржника за кредитним договором не направляв. Окрім того, попереднє звернення Банку до боржника з повідомленням щодо необхідності дострокового повернення всієї суми кредиту передбачалось і положеннями пункту 10 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів». Наразі дана норма втратила чинність в зв`язку із прийняттям Закону України "Про споживче кредитування" № 1734-VIII від 15 листопада 2016 року.        Натомість аналогічна норма закріплена в ч.4 ст.16 Закону України «Про споживче кредитування». При цьому вказане положення в повній мірі відповідає положенню частини 4 ст.124  Конституції України, згідно до якої законом може бути визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору. Аналогічна правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду України від 14.09.2016р. по справі №6-223цс16 та постанові Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від 01 серпня 2018 року по справі №520/13566/14-ц.Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц (провадження № 14-680цс19) зазначено, «якщо кредитодавець згідно з договором про надання споживчого кредиту одержує внаслідок порушення споживачем умов договору право на вимогу повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, або на вилучення продукції чи застосування іншої санкції, він може використати таке право лише у разі: 1) затримання сплати частини кредиту та/або відсотків щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла щонайменше - на три календарні місяці; або 2) перевищення сумою заборгованості суми кредиту більш як на десять відсотків; або 3) несплати споживачем більше однієї виплати, яка перевищує п`ять відсотків суми кредиту; або 4) іншого істотного порушення умов договору про надання споживчого кредиту. Якщо кредитодавець на основі умов договору про надання споживчого кредиту вимагає здійснення внесків, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі внески або повернення споживчого кредиту можуть бути здійснені споживачем протягом тридцяти календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - шістдесяти календарних днів з дня одержання повідомлення про таку вимогу від кредитодавця. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про надання споживчого кредиту, вимога кредитодавця втрачає чинність (частина десята статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» зі змінами, передбаченими Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг», який набрав чинності 16 жовтня 2011 року). Наведені приписи дають підстави для висновку, що частина десята статті 11 зазначеного Закону у редакції, що була чинною до 10 червня 2017 року, встановила обов`язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту.        Згідно до п.п. 1.2 Кредитного договору №25885186 від 11.12.2013р. зазначено, що цільове призначення кредиту: кредит надається Позичальнику на споживчі потреби на розсуд Позичальника. Вважає, що Банк не має права на повернення заборгованості без попереднього надіслання боржнику відповідної письмової вимоги про дострокове повернення всієї суми кредиту. Враховуючи наведене вище, беручи до уваги правову позицію постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц, враховуючи недотримання позивачем встановленого обов`язкового досудового порядку врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту, то можна дійти висновку про передчасність заявлених позовних вимог та відсутність правових підстав для його задоволення.

      Представник позивача у судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості, яка складається з: 63 932,22 грн. – сума заборгованості за кредитом, 58 240,16 грн. – сума заборгованості за відсотками, 2 749,09 грн. – розмір інфляційних витрат за кредитом та судовий збір. В частині інших позовних вимог просив залишити позов без розгляду.

        Представник відповідача адвокат Гуревич Р.Г. у судовому засіданні просив в задоволенні позову акціонерного товариства «Альфа-Банк» відмовити, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

      Заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши письмові матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, розглянувши справу в межах заявлених вимог, суд приходить до наступного.

        Судом встановлено, що 27.04.2012 року між АКБ «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є АТ «Альфа Банк») та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту № 175АІ10120427022, відповідно якого відповідач отримав кредит у розмірі 93 697 грн., з фіксованою процентною ставкою у розмірі 16,7 % річних. Позичальник зобов`язався в порядку та на умовах, що визначені Договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені Договором та Додатком №1 до нього – Графіком погашення кредиту.        

      Кредитор виконав свої зобов`язання перед ОСОБА_1 щодо надання кредиту, а позичальник ОСОБА_1 порушив порядок та строки виконання зобов`язань за кредитним договором, у зв`язку із чим станом на 29.07.2020 року у позичальника ОСОБА_1 виникла заборгованість за кредитним договором № 175АІ10120427022 від 27.04.2012 року в сумі 157 335,32 грн., яка складається з наступного: 63 932,22 грн. – сума заборгованості за кредитом, 58 240,16 грн. – сума заборгованості за відсотками, 15 869,39 грн. – сума пені за несвоєчасне повернення кредиту, 14 101,31 грн. – сума пені за несвоєчасне повернення відсотків, 2 749,09 грн. – розмір інфляційних витрат за кредитом, 2 443,15 грн. – розмір інфляційних витрат за відсотками.

Згідно п.1.2. договору Кредит надається позичальнику на наступні цілі: для оплати придбаного автомобіля марки HYUDAI, модель ACCENT, рік випуску 2012, колір сірий, номер шасі(кузова, рами) НОМЕР_1 , згідно з договором № 1200403 к від 05.04.2012 року, укладеним з ТОВ Алекс Схід». Згідно із п. 3.3.4 кредитного договору Позичальник зобов`язаний суворо дотримуватись положень договору. За умовами п. 3.3.6 кредитного договору Позичальник зобов`язаний був сплачувати проценти за використання кредиту у порядку та в розмірі, визначеному п. п.1.1, 2.4, 2.7 цього договору. У п. 3.3.7 кредитного договору встановлено, що Позичальник зобов`язаний своєчасно та в повному розмірі погашати кредит за фактичний час його використання і можливими штрафними санкціями в порядку, визначеному п. 1.1 договору.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі на умовах встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. 

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. 

Частиною 2 ст. 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права.

Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. 

Згідно таблиці розрахунку кредитної заборгованості за кредитним договором № 175АІ10120427022 від 27.04.2012 р. останній платіж за кредитним договором ОСОБА_1 вніс 01.07.2014 р. у розмірі 468,64 грн. 

Відповідно до п.4.4 кредитного договору у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов`язків, визначених п.п.3.3.6., 3.3.7 цього договору,протягом більше ніж 90 (дев`яносто) календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та відповідно, позичальник зобов`язаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту, а також нараховані штрафні санкції (пеню, штраф).

Відповідно до частини четвертої статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» в редакції, яка діяла на момент укладення кредитного договору, у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці, кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.                

Відтак, за своїм змістом частина четверта статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» є нормою, що встановлює особливий порядок врегулювання вимог кредитодавця у разі неналежного виконання умов договору споживчого кредиту, що відрізняється від задоволення вимог кредитора за договором банківського кредиту, на який положення законодавства про захист прав споживачів не поширюються.

Таким чином, внаслідок порушення відповідачем зобов`язань за договором, позивач відповідно до ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» має право достроково вимагати від відповідача стягнення заборгованості за споживчим договором, за умови попереднього надіслання останнім відповідної письмової вимоги про дострокове повернення всієї суми кредиту й пов`язаних із ним платежів.

Судом встановлено, що позивач в порушення вимог п. 4.4 Договору та частини четвертої ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» не направляв відповідачу досудової вимоги про усунення порушення, а отже у позивача відсутнє право на звернення до суду з вимогою про дострокове стягнення кредиту та інших платежів. Відповідач вимоги банку про повернення кредиту не отримував.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що у даній справі вимоги банку є передчасними, банк не має права на повернення заборгованості без попереднього надіслання боржнику відповідної письмової вимоги про дострокове повернення всієї суми кредиту.

  Поряд з цим, відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. 

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). 

Оскільки умовами договору встановлені окремі самостійні зобов`язання, які деталізують обов`язок боржника повернути борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення. Таким чином, початок позовної давності необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов`язань. 

Строк виконання кожного щомісячного зобов`язання згідно з ч. 3 ст. 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку. За змістом статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність сплила і щодо додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно). 

Конституційний Суд України у своєму Рішенні 11.07.2013 року у справі № 1-12/2013 зазначив, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. 

У п. 31 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин» зазначено, що враховуючи вищевказані положення, суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. Оскільки зі спливом строків позовної давності основної вимоги вважається, що позовна давність сплила і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), положення п.7 ч. 13 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» застосовуються й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи). Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін). 

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття: як «строк договору», так і «строк (термін) виконання зобов`язання» (статті 530, 631 ЦК України). 

Одним з видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк. Відповідно до вимог частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. 

При цьому перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). 

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 5 липня 2017 року у справі № 6-509цс17. 

Крім того, 5 липня 2017 року Верховний Суд України зробив правовий висновок у справі № 6-311 цс 16 про те, що за змістом частин третьої, першої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Як зазначалося вище останнє погашення заборгованості було вчинене відповідачем 01.07.2014 року, однак з наступного дня виникнення заборгованості до дня пред`явлення позову позовна давність, визначена ст. 257 ЦК України, сплила. Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов ПАТ «Укрсоцбанк» правонаступник АТ "Альфа-Банк" не обґрунтований, позивачем дійсно пропущено строк позовної давності при зверненні до суду з позовом, предметом якого є вирішення питання щодо погашення заборгованості позичальника за кредитним договором, а тому сплив позовної давності та наявність заяви відповідача про застосування позовної давності є підставою для відмови у позові. 

На підставі викладеного, керуючись 254, 256, 257, 261, 267, 526, 589, 590, 610, 611, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, Постановою Пленуму ВССУ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», ст.ст. 12, 76-82, 89, 141, 263, 265, ЦПК України, -

  вирішив:

В задоволенні позову Акціонерного товариства «Альфа Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, відмовити.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Донецького апеляційного суду через Артемівський міськрайонний суд Донецької області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду виготовлено 22.07.2021року.

Суддя                                                 Н.М. Погрібна 22.07.2021