Справа № 760/14702/21

Провадження № 2-о/760/362/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2021 року м. Київ

Солом`янський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Ішуніної Л. М.,

за участю секретаря судового засідання Хліменкової А. Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку окремого провадження цивільну справу за спільною заявою подружжя ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з указаною заявою в якій просять розірвати шлюб між ними, зареєстрований 27 червня 1992 року у Донецькому міському відділі реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Донецькій області, актовий запис № 363.

Свої вимоги обґрунтовують тим, що вони 27 червня 1992 року уклали шлюб, від якого мають неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Через певний час після реєстрації шлюбу сімейне життя між ними не склалося. Зазначають, що шлюбні відносини між ними фактично припинені, спільного господарства не ведуть та вважають, що нормальні шлюбні відносини між ними не можуть бути поновлені. Зазначають, що між ними досягнуто згоди щодо визначення місця проживання, участі у вихованні та утриманні спільної дитини, про що свідчить договір між батьками про сплату аліментів на дитину, визначення місця проживання дитини та участь батьків у її вихованні.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 червня 2021 року вказану справу передано судді Ішуніній Л. М.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 10 червня 2021 року відкрито провадження по вищевказаній справі та призначено в порядку окремого провадження судове засідання.

Заявники в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, однак в матеріалах справи міститься заява представника заявників - ОСОБА_4 від 13 липня 2021 року, в якій останній просить провести судове засідання у відсутність заявників та їхнього представника.

Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК України, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вивчивши матеріали справи та дослідивши надані докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що 27 червня 1992 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 було зареєстровано шлюб у встановленому законом порядку, що підтверджується свідоцтвом про шлюб від 03 серпня 2010 року, виданим повторно Донецьким міським відділом реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Донецькій області, серії НОМЕР_1 .

Після одруження прізвище позивача « ОСОБА_1 ».

Від шлюбу сторони мають малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 22 червня 2011 року, виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Куйбишевського районного управління юстиції у м. Донецьку, серії НОМЕР_2 .

Заявники 07 червня 2021 року уклали договір про сплату аліментів на дитину, визначення місця проживання дитни та участь батьків у її вихованні, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобою Н. В. та зареєстрований в реєстрі за № 753, яким визначили місце проживання дитини, участь батька у вихованні та утриманні дитини.

Зі змісту заяви вбачається, що заявники проживають окремо один від одного та не ведуть спільного господарства, тобто шлюбно-сімейні відносини фактично припинили своє існування.

Згідно зі статтею 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Статтею 5 Протоколу № 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебування в шлюбі та щодо його розірвання.

Згідно з частиною першою статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Відповідно до частини третьої статті 293 ЦПК України у порядку окремого провадження розглядаються також справи про надання права на шлюб, про розірвання шлюбу за заявою подружжя, яке має дітей, за заявою будь-кого з подружжя, якщо один з нього засуджений до позбавлення волі, про встановлення режиму окремого проживання за заявою подружжя та інші справи у випадках, встановлених законом.

Згідно з частиною другою статті 105 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за спільною заявою подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 109 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої-другої статті 109 СК України подружжя, яке має дітей, має право подати до суду заяву про розірвання шлюбу разом із письмовим договором про те, з ким із них будуть проживати діти, яку участь у забезпеченні умов їхнього життя братиме той з батьків, хто буде проживати окремо, а також про умови здійснення ним права на особисте виховання дітей. Договір між подружжям про розмір аліментів на дитину має бути нотаріально посвідчений. У разі невиконання цього договору аліменти можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Частиною третьою статті 109 СК України визначено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.

Статтею 112 СК України визначено, що шлюб розривається, якщо судом буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Таким чином, суд вважає, що заява подружжя про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка, і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхньої дитини, подальше збереження шлюбних відносин суперечитиме інтересам заявників.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення заяви.

З огляду на викладене та керуючись статтею 51 Конституції України, статтями 105, 109, 112 Сімейного кодексу України, статтями 1-23, 76-81, 89, 95, 131, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 293-294, 352, 354, 355 ЦПК, суд

ВИРІШИВ:

Заяву задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 тв ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, зареєстрований Донецьким міським відділом реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Донецькій області 27 червня 1992 року за актовим записом № 363.

Відомості щодо учасників справи:

заявник - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ;

заявник - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення подається учасниками справи безпосередньо (частина перша статті 355 ЦПК України) або через суд першої інстанції (п. 15.5 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України) до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л. М. Ішуніна