Справа № 2 – 3357  / 10

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

і м е н е м    у к р а ї н и

09 червня  2010     року   Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді Яковенко Н.Л.,

при секретарі Залєвській Я.В.,

за участю:

позивача ОСОБА_1,

представника позивача  ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

представника відповідача, адвоката ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому  судовому засіданні в приміщенні суду в м. Полтава цивільну справу    за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація № 5»   про усунення перешкод в користуванні, вселення, встановлення порядку користування квартирою, визначення часток співвласників,   -

В С Т А Н О В И В  :

Позивач ОСОБА_1 06 квітня 2010 року звернулася в Київський районний суд м. Полтави з позовом  до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні, вселення, встановлення порядку користування квартирою, визначення часток співвласників.

В поданій до суду позовній заяві посилалася на те, що з відповідачем є співвласниками АДРЕСА_1, квартира складається з двох житлових кімнат.  Шлюб з відповідачем розірвано, відповідач чинить перешкоди в користуванні  квартирою.

В поданій до суду заяві позивач просила суд встановити частки співвласників квартири, кожному по ? частині, визначити порядок користування котрою та виділити їй в користування житлову кімнату площею 16 кв.м. та лоджію, а відповідачу ОСОБА_3 виділити кімнату площею 12,3 кв.м., інші приміщення залишити в спільному користуванні. Також просила суд   розділити окремі особові рахунки на оплату комунальних послуг, зобов’язати госпрозрахункову житлово-експлуатаційну дільницю розділити рахунки та укласти окремі договори найму житлового приміщення. Також просила усунути перешкоди в користуванні нею квартирою шляхом вселення її в квартиру АДРЕСА_1 та зобов’язати ОСОБА_3 не чинити їй перешкод в користуванні.

В судовому засіданні позивач  та її представник повністю підтримали позовні вимоги, посилаючись на викладені обставини.

Відповідач та його представник позовні вимоги визнавали частково. Не заперечували стосовно встановлення часток співвласників,  виділення в користування ОСОБА_1 житлової кімнати площею 16 кв.м., розподілу особових рахунків та укладення окремих договорів найму. Відповідач ОСОБА_3 заперечував щодо виділу в користування позивача лоджії та посилаючись на те, що не чинить позивачу перешкоди в користуванні квартирою, вимоги про вселення не визнавав.

КП «ЖЕО № 5» в судове засідання своїх представників не направило, в поданій до суду заяві просило суд розглядати справу без участі представника.

    Суд, заслухавши сторін та їх представників,  дослідивши зібрані по справі докази,   приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що спірна квартира АДРЕСА_1 що знаходиться на балансі КП «ЖЕО № 5».

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 13 лютого 1998 року АДРЕСА_1 на праві приватної спільної сумісної власності належить ОСОБА_1 та ОСОБА_3.

Відповідно до ст.  372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності,  може бути поділене  між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність встановлення часток у  спільній сумісній власності, встановивши, що після приватизації квартири АДРЕСА_1     частки у спільній сумісній власності на зазначену квартиру  є рівними   та склали: ОСОБА_1 – 1/2,  ОСОБА_3 – 1/2.

Відповідно до ст. 383  ЦК України власник квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім’ї, інших осіб.

Згідно зі ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Відповідно до  ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою, співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Згідно зі ст. 155 ЖК України квартира, що є в приватній власності громадян, не може бути в них вилучена, власника не може бути позбавлено права користування квартирою.

Пунктом  14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 року  № 20  з наступними змінами ?ро судову практику у справах за позовами  про захист права приватної власності” роз’яснено, що квартира, яка є спільною сумісною власністю на вимогу учасника цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо сторонам виділити жилі та інші приміщення  із самостійним виходами, які можуть використовуватись  як окремі квартири  або які можна переобладнати  в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено   порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це  заявлено позов.

Як встановлено судом, сторонам неможливо виділити в спільній квартирі жилі та інші приміщення  із самостійним виходами, які можуть використовуватись  як окремі квартири  або які можна переобладнати  в такі квартири.

Встановлення порядку користування квартирою з виділенням позивачу ОСОБА_1 житлової кімнати площею 16 кв.м., а ОСОБА_3 житлової кімнати площею 12,3 кв.м. призведе до порушення прав сторін  на користування належною їм на праві власності частиною спільної квартири,   тому  в цій частині позовні вимоги є безпідставними та не можуть бути задоволені.

Також встановлено, що шлюб між сторонами  розірвано, між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 склалися несприятливі відносини, вироком Київського районного суду м. Полтави від  11 лютого 2010 року, який вступив в законні силу,  ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України.   Згідно з вироком суду, ОСОБА_3 27 серпня 2008 року умисно заподіяв ОСОБА_1 середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

Сторонами не заперечувалося, що позивач ОСОБА_1 станом на час розгляду справи судом в спірній квартирі не мешкає, в судовому засіданні пояснювала, що наміру проживати там не має, між сторонами досягнуто згоди щодо відчуження квартири.

На підставі викладеного, враховуючи, що в судовому засіданні не знайшла свого підтвердження обставина того, що відповідачем ОСОБА_3 чиняться позивачу перешкоди в користування квартирою, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про усунення перешкод в користуванні,  вселення, зобов’язання не чинити перешкод задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням осіб, в межах заявлених ними вимог. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Спірне жиле приміщення належить  до приватного житлового фонду.

Нормами Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та  Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 08.10.1992 року передбачено укладення власниками квартир договорів  на надання житлово-комунальних послуг, в  тому числі договорів  з утримання будинків та прибудинкової території, а не договорів найму житлового приміщення.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що вимоги позивача ОСОБА_1 в частині  зобов’язання укласти окремі договори    найму жилого приміщення та відкриття  окремих  особових рахунків не ґрунтуються  на нормах закону, є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 10 Закону України  «При приватизацію державного житлового фонду»  утримання приватизованих квартир (будинків) здійснюється за рахунок коштів їх власників згідно з Правилами користування приміщеннями жилих будинків та прибудинкових територій, які затверджуються Кабінетом Міністрів України, незалежно від форм власності на них.   Власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку.

Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов’язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено законом або договором.

Згідно зі ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов’язаний брати участь у витратах  на управління, утримання та збереження спільного майна.

Оскільки за нормами законодавства власник зобов’язаний брати участь у витратах  на управління, утримання та збереження спільного майна відповідно до своєї частки, частки співвласників АДРЕСА_1 є рівними, твердження сторін  на необхідність відкриття окремих рахунків  з метою вирішення суперечок щодо оплати за послуги не заслуговує на увагу.

При вирішенні справи судом також враховується, що станом на час розгляду справи між сторонами фактично відсутній спір щодо користування квартирою.

У зв’язку відмовою в задоволенні позовних вимог, понесені позивачем судові витрати не підлягають відшкодуванню.

    Керуючись  ст.ст. 209, 213-215  ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В   :

Позовні вимоги ОСОБА_1  задовольнити частково.

Встановити частки співвласників квартири АДРЕСА_1  згідно свідоцтва про право власності на житло від 13 лютого 1998 року в рівних частках, а саме: ОСОБА_1 – ? частка, ОСОБА_3 – ? частка.

В задоволенні решти позовних  вимог ОСОБА_1 відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області через Київський районний суд м. Полтави  шляхом  подачі заяви  про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення та подачі апеляційної скарги  на рішення суду протягом двадцяти днів  після  подання  заяви  про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня  проголошення рішення.

Рішення суду набирає чинність після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо  подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана, рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано,  набирає законної сили після розгляду справи  апеляційним судом.

Головуючий                /підпис/         Н.Л.Яковенко

    Суддя                             Н.Л.Яковенко