441/122/21 2-а/441/13/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.07.2021 Городоцький районний суд Львівської області в складі:

головуючого – судді Малахової - Онуфер А.М.

за участю секретаря судового засідання Гавриляк І.В.

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Городок справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції, поліцейського управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції старшого сержанта поліції Смаль-Стоцького Романа Ярославовича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 , звернувся в суд із позовом до управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції, поліцейського управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції старшого сержанта поліції Смаль-Стоцького Р.Я. про скасування постанови серія ЕАН №3621005 у справі про адміністративне правопорушення від 01.01.2021 мотивуючи тим, що постанова поліцейського ОСОБА_2 незаконна, необґрунтована, винесена з порушенням чинного законодавства, грубо порушує його права в т.ч. на захист, просив постанову скасувати, а провадження у справі закрити.

Ухвалою судді від 24.03.2021 провадження у справі відкрито (а.с. 36).

Позивач в суді вимоги підтримав з мотивів наведених у заяві, окрім цього пояснив, що 01.01.2021 у святковий вихідний день поліцейський ОСОБА_2 у його відсутності, повторно розглянув справу про адміністративне правопорушення на нього, при цьому позбавивши його права на захист, яким він бажав скористатись, інше. Просить постанову серія ЕАН №3621005 скасувати, а провадження у справі закрити, стягнути на його користь судові витрати.

Представник позивача у заяві від 08.07.2021 вимоги підтримав, просив про задоволення позову та про розгляд справи за його відсутності (а.с. 120).

Представник відповідачів Пазин С.М. у відзиві від 12.04.2021 позов заперечила, пояснила, що поліцейський  ОСОБА_2 , повторно розглянувши справу про адміністративне правопорушення на ОСОБА_1 , діяв в межах наданих йому повноважень та у спосіб, передбачений законом, винесена ним постанова серія ЕАН №3621005 є законною та обгрунтованою, просила у позові відмовити, розгляд справи проводити за відсутності сторони відповідачів (а.с. 63-69).

Поліцейський управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції старший сержант поліції Смаль-Стоцький Р.Я., який належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився, причини неявки не повідомив.

Заслухавши пояснення позивача, вивчивши матеріали справи, дослідивши зібрані у ній докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд доходить наступного висновку.

Із пояснень ОСОБА_1 в суді, із матеріалів справи убачається, що 03.11.2020 поліцейським управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції старшим сержантом поліції Смаль-Стоцьким Р.Я. висенено постанову серії ЕАМ №3377820 у справі про адміністративне правопорушення, згідно якої, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн. (зворот а.с. 17)

Підставою для накладення адміністративного стягнення слугувало те, що ОСОБА_1 03.11.2020 о 10 год. 41 хв. на проспекті В`ячеслава Чорновола, 2 в м. Львів, керуючи автомобілем Volkswagen Golf, р.н. НОМЕР_1 , не виконав вимоги дорожнього знаку 3.22 «Поворот праворуч заборонено» та здійснив поворот праворуч, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Із долучених до матеріалів справи заяв ОСОБА_1 від 04.11.2020, 10.11.2020, 16.11.2020 та від 24.11.2020 убачається, що позивач неодноразово звертався до управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції з проханням надати йому можливість ознайомитись з доказами, які підтверджують вчинення 03.11.2020 інкримінованого йому у вину адміністративного правопорушення та надати правову оцінку діям поліцейського ОСОБА_2 щодо правомірності складання останнім постанови серія ЕАМ №3377820 про притягнення його до адмінвідповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП (а.с. 10-12, 15).

Згідно відповіді заступника начальника управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Свєшнікова А. від 18.11.2020 та відповіді заступника начальника управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції ОСОБА_3 від 01.12.2020, ОСОБА_1 роз`яснено порядок ознайомлення з адмінматеріалами на нього за ч. 1 ст. 122 КУпАП та повідомлено про проведення службового розслідування (а.с. 13, 16).

30.11.2020, начальником управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції ОСОБА_4 , за наслідками розгляду доповідної записки інспектора відділу моніторингу та аналітичного забезпечення Управління ОСОБА_5 щодо перевірки належного розгляду справи про адміністративне правопорушення поліцейським взводу №2 роти №1 батальйону №2 Управління старшим сержантом поліції Смаль-Стоцьким Р.Я. по зверненню ОСОБА_1 , прийнято рішення про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАМ №3377820 від 03.11.2020 та направлено справу на новий розгляд (а.с. 21-24).

Із змісту звернення ОСОБА_1 на ім`я начальника управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції ОСОБА_4 від 28.12.2020, яке отримано Управлінням 29.12.2020 №Ч-4243 убачається, що позивач просить про перенесення розгляду справи з 01.01.2021 на інший робочий день, оскільки у святковий вихідний день, скористатись допомогою адвоката, чи іншого фахівця в галузі права, він не зможе (а.с. 26).

Між тим, 01.01.2021 поліцейським 3 батальйону 1 роти 2 взводу управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Смаль-Стоцьким Р.Я., висенено постанову серії ЕАН №3621005 у справі про адміністративне правопорушення, згідно якої, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн.

При цьому, при повторному розгляді справи, дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 3 ст. 122 КУпАП, а підставою для накладення адміністративного стягнення, слугувало порушення 03.11.2020 позивачем, окрім п. 3.22, також п. 8.4 (в) і п. 17.1 ПДР України (а.с. 5).

Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 122 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Частиною 3 статті 122 КУпАП передбачена відповідальність за ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху.

Згідно ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1, ч. 3 ст. 122 КУпАП.

Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За положеннями ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не надано суду жодного належного та допустимого доказу, який би свідчив про порушення 03.11.2020 позивачем п. 3.22, п. 8.4 (в), п. 17.1 ПДР України на проспекті В. Чорновола, 1 в м. Львів о 10 год. 40 хв. під час керування автомобілем Volkswagen Golf, р.н. НОМЕР_1 .

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Салабіаку проти Франції» від 07 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.

Незважаючи на зазначений обов`язок, відповідачем у відзиві не зазначено, до відзиву не долучено доказів у справі про адміністративне правопорушення на підставі яких 01.01.2021 поліцейським винесена постанова серії ЕАН №3621005 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП.

Візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.

Покликання представника відповідача ОСОБА_6 на оскаржувану постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, а також на п. 10 Розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, як на беззаперечний доказ вчинення ОСОБА_1 правопорушення є помилковим, оскільки сам по собі опис поліцейським адміністративного правопорушення без надання суду доказів відповідно до ст. 251 КУпАП, не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, є недоведеним.

Окрім цього, відповідно до ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

У відповідності до частини другої статті 271 КУпАП інтереси потерпілого може представляти представник - адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.

Із пояснень позивача в суді, із змісту звернення на ім`я начальника управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції ОСОБА_4 від 28.12.2020, яке отримано Управлінням 29.12.2020 №Ч-4243 убачається, що ОСОБА_1 виявив бажання скористатись правовою допомогою у зв`язку з чим просив перенести розгляд справи на інший робочий день, оскільки у святковий вихідний день 01.01.2021 скористатись юридичною допомогою адвоката, а відповідно і своїм правом на захист, він не зможе (а.с. 26).

Між тим, заява ОСОБА_1 від 28.12.2020 про перенесення розгляду справи проігнорована, а отже інспектор порушив права особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності на захист, а відповідно і порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є також підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Покликання представника відповідача ОСОБА_6 у відзиві на положення ст. 12 Закону України «Про Національну поліцію», суд оцінює як необґрунтовані.

05.04.2021 представником позивача ОСОБА_7 подано, а 24.06.2021 доповнено клопотання про долучення доказів на підтвердження понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу.

У відповідності до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами частини третьої статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Статтею 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 і ч. 2 ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7 ст. 134 КАС України).

У разі недотримання вимог частини 5 статті 134 КАС України, суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у ч. 5 ст. 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

Із змісту клопотань представника позивача від 05.04.2021 та 24.06.2021, інших матеріалів справи, убачається, що 29.12.2021 між адвокатом Голубець Н.Й., який діє на підставі Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЛВ №000997 виданого 15.05.2018 Радою адвокатів Львівської області та ОСОБА_1 (надалі - замовник) укладено договір про надання правничої допомоги, відповідно до умов якого, адвокат взяв на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, а Замовник зобов`язаний оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені сторонами (а.с. 42-47, 94-102)

Згідно розрахунку суми гонорару за надану правничу допомогу №86 від 05.04.2021, витрати на професійну правничу допомогу і зокрема за зустріч з клієнтом і надання консультації, юридичну допомогу клієнту по ознайомленню з матеріалами адміністративної справи, юридичну допомогу клієнту в одному судовому засіданні, юридичну допомогу по складанню процесуальних документів, складання та направлення адвокатських запитів, склали 10 500 грн. 00 коп. (а.с. 46)

Відповідно до квитанцій до прибуткового касового ордера №0015 і №0017, квитанцій №9236-5592-8368-3480 та №9236-5593-8679-0851 від 23.06.2021, ОСОБА_7 за надання правничої допомоги отримано кошти від ОСОБА_1 згідно договору №б/н від 29.12.2020 в розмірі 10500 грн. (а.с. 44, 97-99).

Із змісту клопотання представника відповідача ОСОБА_8 від 01.07.2021 убачається, що остання заперечує про стягнення з управління патрульної поліції у Львівській області ДПП витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10500 грн. мотивуючи тим, що розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи та обсягом виконаних представником робіт та є значно завищеним відповідно до всіх розумних цінових рамок (а.с. 107-113).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

За наведених обставин, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, критерієм реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерієм розумності їхнього розміру, з урахуванням наявності заперечень іншої сторони щодо розміру витрат на професійну правову допомогу та конкретних обставин справи і зокрема ціни позову, предмету спору, який не є складним та не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, що обсяг наданих адвокатських послуг та складність складених процесуальних документів, не вимагали у адвоката з повною вищою юридичною освітою та стажем роботи в галузі права значної юридичної та технічної роботи, значення справи для сторін та їх фінансового стану, а також часу потраченого адвокатом на участь в судових засіданнях, інших обставин справи, суд вважає, що заявлена позивачем сума (10500 грн.) витрат на професійну правову допомогу є неспівмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи та суперечитиме принципу розподілу таких витрат.

За наведеного, урахувавши положення ст. 139 КАС України, оцінивши наявні у матеріалах справи докази та доводи сторін, перевіривши відповідність заявленої до стягнення суми наданому обсягу адвокатських послуг, беручи до уваги доводи представника відповідача щодо зменшення розміру заявлених позивачем витрат на правову допомогу, суд доходить висновку, що справедливим і співмірним є зменшення розміру витрат ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу до 5 250 грн. коп.

З огляду на вимоги ст. ст. 132, 139, 143 ЦПК України, суд стягує за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції у Львівській області ДПП на користь позивача 454 грн. 00 коп. судового збору.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 90, 132, 139, 143, 241-246, 286, 293 КАС України, ст. ст. 9, 251, 280, ч.1 ст.293 КУпАП, суд, -

в и р і ш и в :

позов задовольнити частково.

Постанову серії ЕАН №3621005 від 01 січня 2021 року поліцейського управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції старшого сержанта поліції Смаль-Стоцького Романа Ярославовича про притягнення  ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП скасувати, провадження у справі - закрити.

Стягнути з управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 454 грн. 00 коп. судового збору та 5 250 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу, а всього 5 704 грн. 00 коп.

В задоволенні решти вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 19.07.2021.

Суддя А.М. Малахова - Онуфер