УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2007 року                                                                                     м. Ужгород

Колегія суддів палати з цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області в складі :

Головуючого - Дроботі В.В.

суддів : Чужі Ю.Г., Куцин М.М., при секретарі - Талпа С.М., з участю позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Ужгороді цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1на рішення Тячівського районного суду від 24 січня 2007 року,

встановила :

ОСОБА_2 пред'явив позов до ОСОБА_3 про розірвання договору купівлі - продажу та вселення в будинок.

Позивач зазначав, що 3 грудня 2001 року між ним і відповідачкою було укладено договір, згідно якого він продав належний йому житловий АДРЕСА_1відповідачці, а вона сплативши йому 6734 грн. до підписання договору, решту 26000 грн. зобов'язалась сплатити до 1 серпня 2002 року.

Посилаючись на те, що відповідачка не виконала взяте на себе зобов'язання, позивач просив розірвати договір купівлі - продажу та вселити його в будинок.

У зв'язку зі смертю відповідачки суд залучив до участі в якості правонаступника її чоловіка ОСОБА_1 та задоволив позовні вимоги.

В апеляційній скарзі відповідача ставиться питання про скасування рішення і ухвалення нового про відмову у позові ОСОБА_2 ОСОБА_1 посилається на те, що суд неправильно оцінив зібрані докази та невірно застосував матеріальний та процесуальний закони.

Колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом першої інстанції правильно встановлені слідуючі обставини.

Справа № 22ц-491/ 07                                                                                                    Номер рядка статистичного звіту: 12

Головуючого у першій інстанції: Ляшко С.М. Суддя - доповідач: Дроботя В.В.

3 грудня 2001 року між позивачем та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі - продажу житлового будинку, що був посвідчений нотаріусом.

Згідно його умов позивач продав належний йому АДРЕСА_1, а ОСОБА_3 сплативши до підписання договору 6734 грн., зобов'язана була решту 26000 грн. сплатити позивачу до 1 серпня 2002 року (а.с. 6).

Є доведеним, що ані ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ані її чоловік, який був залучений до участі у справі правонаступником, умови договору не виконали і гроші в сумі 26000 грн. за проданий будинок позивачу не передали (а.с. 66).

Розірвавши цей договір суд першої інстанції вірно виходив з вимог ст. 161 ЦК України, яка діяла на час виконання зобов'язання, що невиконання зобов'язання однією з сторін договору тягне за собою його розірвання з приведенням сторін у попередній стан.

Колегія погоджується з даною аргументацією.

Вірним є також висновок суду про необхідність вселення позивача в будинок, оскільки право особи володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю гарантовано ст. 41 Конституції України.

Доводи скарги до уваги прийняті бути не можуть.

Відповідно до вимог ч.З ст. 267 ЦК України та п.4 Прикінцевих та перехідних положень до ЦК позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Оскільки відповідач заяву про необхідність застосування ст. ст. 260, 267 ЦК України в суді не робив, колегія відхиляє ці доводи (а.с. 65-67).

Згода ОСОБА_1 виконати в даний час зобов'язання його померлої дружини значення немає, оскільки згідно вимог ст. 213 ЦК України, чинної на час прострочення боржником зобов'язання, його виконання втратило інтерес для позивача і тому він вправі відмовитись від його виконання.

Керуючись ст.ст. 307, 308 ЦПК України , колегія суддів, -

Ухвалила :

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1відхилити.

Рішення Тячівського районного суду від 24 січня 2007 року залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців шляхом подачі скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.