печерський районний суд міста києва

Справа № 757/59917/18-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2021 року суддя Печерського районного суд м. Києва Підпалий В.В., при секретарі Луцюк А.В., розглянувши заяву позивача - ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», ОСОБА_2 , Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві, Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, Міськрайонного відділу державної виконавчої служби по Харківському району та м. Люботин Головного територіального управління юстиції у Харківській області, третя особа: Головний сервісний центр Міністерства внутрішніх справ України про зняття арешту з майна, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Печерського районного суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», ОСОБА_2 , Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві, Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, Міськрайонного відділу державної виконавчої служби по Харківському району та м. Люботин Головного територіального управління юстиції у Харківській області, третя особа: Головний сервісний центр Міністерства внутрішніх справ України про зняття арешту з майна.

15.07.2021 року через канцелярію суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову, у якій ОСОБА_1 просить суд накласти арешт на автомобіль марки Mitsubishi, 2008 року випуску, червоного кольору, шасі № НОМЕР_1 , тип ТЗ - універсал легковий, державний номерний знак НОМЕР_2 та заборонити продаж або інше відчуження автомобіля марки Mitsubishi, 2008 року випуску, червоного кольору, шасі № НОМЕР_1 , тип ТЗ - універсал легковий, без попереднього отримання письмової згоди на такий продаж або інше відчуження від ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ; паспорт НОМЕР_4 , виданий Святошинським РУ ГУ МВС України в м. Києві від 15.05.2007 року).

Згідно з ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Дослідивши матеріали заяви, суд приходить до наступних висновків.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно з ч. 7 ст. 153 ЦПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам, відповідно до роз`яснень у п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову».

Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого. Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Таким чином усуваються утруднення і неможливості виконання рішення.

Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, вжити негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача. Саме по собі вжиття таких заходів без наміру власника відчужити майно та заборона його відчуження жодним чином не впливає на правовий статус прав і законних інтересів.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Такі висновки також сформовані колегією суддів Касаційного цивільного суду Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 183/5864/17-ц (6-846цс16).

Дослідивши матеріали заяви, суд дійшов висновку, що в задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити, оскільки заява позивача не містить належного обґрунтування припущення та обставин, про те, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у випадку його задоволення.

Відмова в задоволенні заяви про забезпечення позову не позбавляє позивача, представника позивача в подальшому звернутися з такою заявою до суду.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 149, 150, 153 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви позивача - ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», ОСОБА_2 , Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві, Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, Міськрайонного відділу державної виконавчої служби по Харківському району та м. Люботин Головного територіального управління юстиції у Харківській області, третя особа: Головний сервісний центр Міністерства внутрішніх справ України про зняття арешту з майна, - відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення через Печерський районний суд м. Києва.

Суддя В.В. Підпалий