21.07.21

22-ц/812/1350/21

Справа №470/38/21 Головуючий у 1-й інстанції Лященко В. Л.

Провадження № 22ц/812/1350/21 Доповідач в апеляційній інстанції Ямкова О. О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

21 липня 2021 року                                                        м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:

головуючої: Ямкової О. О.,

суддів: Локтіонової О. В., Колосовського С. Ю.,

із секретарем: Андрієнко Л. Д.,

за участю: позивача – ОСОБА_1 та його представника – ОСОБА_2 ,

                представника відповідача – ОСОБА_3 ,

третьої особи – ОСОБА_4 ,                

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_1

на рішення Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 14 травня 2021 року, ухваленого під головуванням судді Лященко В. Л. в залі суду у смт Березнегувате Миколаївської області о 12 годині 15 хвилині, зі складанням повного змісту судового рішення 19 травня 2021 року, по справі

за позовом

ОСОБА_1

до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

треті особи – Березнегуватська селищна рада Миколаївської області,

ОСОБА_4 ,

про визнання заповіту недійсним,

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , в якому просив про визнання недійсним заповіту, складеного 26 лютого 2018 року ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та заповідала належне їй майно у вигляді земельної ділянки на користь своїх онуків – відповідачів ОСОБА_5 і ОСОБА_6 ..

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що волевиявлення спадкодавця не було вільним, а заповіт складено та посвідчено секретарем Мурахівської сільської ради з численними порушеннями, а саме: заповіт підписано заповідачкою, незважаючи на те, що вона була незрячою; заповіт посвідчено секретарем сільської ради, яка є родичем спадкоємця за заповітом - тещею ОСОБА_6 ; заповіт складено та посвідчено поза межами нотаріального округу секретаря сільської ради.

Посилаючись на наявність іншого заповіту, складеного заповідачкою на його користь у 2010 році, та вищенаведені обставини, просив визнати заповіт, складений у 2018 році на користь відповідачів, недійсним з підстав, які передбачені статями 1251, 1253, 1257 ЦК України.

17 березня 2021 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Терлецька Т. О., подали заяву про залучення в якості третіх осіб Березнегуватську селищну раду Миколаївської області та секретаря Мурахівської сільської ради Березнегуватського району Миколаївської області Соколову О. В..

Ухвалою Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 17 березня 2021 року залучено до участі у справі ОСОБА_4 та Березнегуватську селищну раду Миколаївської області у якості третіх осіб.

Відзивів на позовну заяву не надано.

Рішенням Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 14 травня 2021 року у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено, що волевиявлення спадкодавці при складанні заповіту не відповідало її волі, а заповіт було складено з суттєвими порушеннями.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким його вимоги задовольнити.

На думку позивача суд першої інстанції безпідставно відхилив його доводи про складення та посвідчення заповіту за межами населеного пункту, у якому проживала його мати, та особою, яка перебувала у родинних стосунках з одним із спадкоємців. Тому враховуючи стан здоров`я спадкодавиці, та наявність неприязних відносин між нею та матір`ю відповідачів, вважає, що справжнього волевиявлення робити розпорядження у формі заповіту у його померлої матері ОСОБА_7 не було.

Заперечуючи проти апеляційної скарги, відповідач ОСОБА_6 направив через свого представника відзив, в якому вважав її доводи безпідставними.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення із наступних підстав.

Порядок спадкування за заповітом регламентується Главою 85 Книги шостої ЦК України.

Право на заповіт, відповідно статті 1234 ЦК України, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.

Відповідно до статті 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Загальні вимоги до форми заповіту встановлено статтею 1247 ЦК України, якою передбачено, що заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення та має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини 4 статті 207 цього Кодексу.

Якщо фізична особа у зв`язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє (частина 4 статті 207 ЦК України).

Згідно з абзацом 3 частини 2 статті 1248 ЦК України, якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття 1253 цього Кодексу).

За змістом пунктів 3-8 глави 9 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5 з наступними змінами та доповненнями (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій), передбачено, якщо фізична особа внаслідок фізичної вади, хвороби або іншої причини (наприклад, неписьменна) не може власноручно підписати документ, то за її дорученням у її присутності та в присутності нотаріуса цей документ може підписати інша особа, яка визначається зазначеною фізичною особою. Про причини, з яких фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, не мала змоги підписати документ, зазначається у тексті документа та в посвідчувальному написі.

Якщо фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, має вади зору або з інших причин не має змоги самостійно прочитати документ, нотаріус уголос прочитує їй текст документа, про що на документі робиться відповідна відмітка.

У статті 1257 ЦК України встановлено спеціальні підстави для нікчемних та оспорюваних заповітів, тому на недійсні заповіти не поширюється загальне правило про підставу недійсності правочину, закріплені в частині 1 статті 215 ЦК України.

Згідно з частиною 1 статті 1257 ЦК України, нікчемним є заповіт, складений особою, яка не мала на це право, а також заповіт складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення.

Судом першої інстанції встановлено, що 26 лютого 2018 року ОСОБА_7 складено заповіт на користь своїх онуків – ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , який підписано нею особисто та посвідчено секретарем Мурахівської сільської ради Соколовою О. В..

Посилаючись на наявність у заповідача вади зору, позивач ОСОБА_1 , який є сином ОСОБА_7 , зазначав про те, що його матері за станом здоров`я важко було прочитати та підписати такий заповіт.

В той же час за медичними документами, які надані до суду та оформлені належним чином, у ОСОБА_7 не вбачалось наявність вади зору або іншого захворювання, які перешкоджали б їй прочитати та підписати такий заповіт. Навпаки, надання позивачем до суду довідки з дописаним діагнозом ОСОБА_7 , що належним чином перепровірено у суді апеляційної інстанції, свідчить про його намагання будь-яким чином та за допомогою фальсифікованих доказів довести ті обставини, на які він посилався у позові, оспорюючи заповіт від 26 лютого 2018 року. Тому показання свідків, що засвідчували обставини наявності хвороби у матері позивача, спростовані медичними даними спадкодавиці та правового значення не мають.

Не є слушним і доводи позивача та його представника відносно відсутності у секретаря ради права посвідчувати такий заповіт, за двома обставинами: наявність родинних відносин із майбутнім спадкоємцем та посвідчення заповіту за межами місця проживання заповідача.

Так, право секретаря сільської ради вчиняти нотаріальні дії регулюється положеннями підпункту 5 пункту «б» частини 1 статті 38 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статті 37 Закону України «Про нотаріат», пункту 1 загальному розділу Порядку вчинення нотаріальних дій, та положеннями Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого наказом Мінюсту України 11.11.2011 №3306/5 (далі - Порядок №3306/5), та підтверджено письмовими доказами про обрання третьої особи ОСОБА_4 секретарем Мурахівської сільської ради та доручення їй виконання нотаріальних дій (т.1 а.с.124-137).

За пунктом 2 рішення №1 від 20.01.2017 виконкому Мурахівської сільської ради, зміст якого повністю узгоджується з пунктом 14 Порядку №3306/5, третя особа – секретар сільської ради Соколова О. В., яка є тещою відповідача ОСОБА_6 , не відноситься до переліку осіб, які не мали право посвідчувати заповіт ОСОБА_7 , складений на користь двох осіб, в тому числі на користь її зятя, так як вона не є близькою родичкою одного із спадкоємців (ні його матір`ю, ні його дитиною, ні його онукою, ні його бабою, ні його сестрою), та не є членом його родини (не має факту спільного проживання, ведення спільного господарства або піклування одне про одного як жінки з чоловіком).

Розділами «Загальні правила..» та «Особливості посвідчення заповітів» Порядку №3306/5 регулюється порядок здійснення уповноваженими посадовими особами місцевого самоврядування нотаріальних дій, в тому числі посвідчення заповітів та довіреностей, яким встановлено, що уповноважені на це особи, можуть посвідчувати довіреності лише осіб, які проживають у населеному пункті, де не має нотаріусів. При цьому застережень до порядку та права цих осіб посвідчувати заповіти, в тому числі, які складаються особами, які не проживають у цьому населеному пункті, де не має нотаріуса, положення цього Порядку не містять, а отже, у секретаря сільської ради не було підстав для відмови ОСОБА_7 у вчиненні нотаріальної дії – посвідчення заповіту.

Крім того за правовим висновком, викладеним у постанові ВП ВС від 25.05.2021 у справі №522/9893/17, визначено, якщо нотаріус посвідчив заповіт особи не в межах свого нотаріального округу, це не впливає на форму правочину і не підпадає під ті вимоги про порядок його посвідчення, які містяться в ЦК України та тягнуть нікчемність заповіту відповідно до частини першої статті 1257 ЦК України. 

Враховуючи наведене, а також те, що вимоги про визнання заповіту недійсним позивачем пред`явлені з підстав, порушення порядку його складання та посвідчення, що за змістом статті 1257 ЦК України, та в силу приписів закону, може визначати такий заповіт тільки нікчемним, внаслідок чого його оспорення у судовому порядку не вимагається. Отже позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині є не лише недоведеними, а і не відповідають вказаній нормі права, та свідчать про неправильно витлумачену норму матеріального права.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції в цій частині вірно встановлені обставини справи, та за наведених норм матеріального права, підстав для скасування рішення суду в цій частині не вбачається.

Між тим, за змістом статті 1257 ЦК України суд може за позовом заінтересованої особи визнати заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. В цьому разі заповіт є оспорюваний, але може бути оспорений лише за позовом заінтересованої особи.

З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 померла, та після її смерті відкрилася спадщина, яка складається із спірної земельної ділянки, яку за останнім складеним заповітом ОСОБА_7 заповіла двом онукам – відповідачам у справі.

Позивач, який є сином померлої, без встановлення його права на обов`язкову частку у спадщині, та вважаючи себе належним спадкоємцем, звернувся за прийняттям спадщини за заповітом, який був складений ОСОБА_7 на його користь раніше, ще 28 квітня 2010 року (т.1 а.с.12, 15). Тому, пред`являючи позов посилався на відсутність справжнього волевиявлення спадкодавці на складення оспореного ним заповіту, в тому числі у зв`язку з наявністю неприязних відносин між матір`ю відповідачів та померлою, а також його зацікавленістю у справі, у зв`язку з наявністю у нього права на спадкування.

Разом з тим, за матеріалами справи, ОСОБА_7 за життя склала 8 вересня 2012 року не лише інший заповіт на користь одного онука ОСОБА_5 , який автоматично б скасував попередній заповіт, що був складений на користь позивача, але ще й особисто подала заяву від 16 липня 2010 року про скасування раніше виданого нею та посвідченого нотаріусом заповіту від 28 квітня 2010 року, складеного від її імені на користь позивача ОСОБА_1 .. Тобто висловила вільне волевиявлення про своє небажання заповідати належну їй спірну земельну ділянку своєму синові – позивачу ОСОБА_1 ..

Відтак, за наявності чи відсутності оспореного заповіту у позивача ОСОБА_1 не виникне прав чи обов`язків відносно спадщини, яка відкрилася після смерті його матері, так як у разі визнання заповіту недійсним, таке рішення не призведе до поновлення права позивача на спадкування, а тому складення 26 лютого 2018 року ОСОБА_7 заповіту, що посвідчений секретарем сільської ради, не порушує прав та цивільного інтересу позивача, а отже, не зважаючи на відсутність доказів, які б спростували вільне волевиявлення заповідача, та недоведеність позовних вимог в цій частині в цілому, у позивача не має процесуальної та матеріальної зацікавленості у вирішені спору у відповідності до частини 2 статті 1257 ЦК України.

Отже, усі викладені вище та встановлені обставини справи дають обґрунтовану можливість колегії суддів дійти висновку, що заповіт, який оспорює позивач, складено особою, яка мала на це право, волевиявлення заповідача було вільним і відповідало її волі, а також заповіт складено з дотриманням вимог щодо його форми та посвідчення.

При цьому в частині оспорювання форми та посвідчення заповіту позивачем обрано невірний спосіб захисту права, а в частині оспорювання волі заповідача, яка відображена у змісті заповіту, зацікавленість позивача не встановлена.

Тому, враховуючи те, що загальні висновки суду за встановленими обставинами є вірними, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін у відповідності до статті 375 ЦПК України, а апеляційну скаргу без задоволення.

Підстав для перерозподілу судових витрат у відповідності до статті 141 ЦПК України не має.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 14 травня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України.

Головуюча                                                О. О. Ямкова        

Судді                                                        О. В. Локтіонова                                                                        С. Ю. Колосовський