ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2021 рокуЛьвівСправа № 163/452/21 пров. № А/857/9994/21

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді                                                              Онишкевича Т.В.,

суддів                                                                                Іщук Л.П., Хобор Р.Б.,

з участю секретаря судових засідань                                          Максим Х.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Волинської митниці Держмитслужби на рішення Любомльського районного суду Волинської області від 28 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці Держмитслужби про визнання протиправною та скасування постанови,

суддя у І інстанції                                                            Гедз Б.М.,

час ухвалення рішення                                                   09 год 07 хв,

місце ухвалення рішення                                                  м. Львів,

дата складення повного тексту рішення                               14 травня 2021 року,

ВСТАНОВИВ:

25 лютого 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив визнати протиправною та скасувати постанову Волинської митниці Держмитслужби (далі – Митниця) від 17 лютого 2021 року № 0836/20500/20 у справі про порушення митних правил щодо нього за ознаками  вчинення правопорушення, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України  (далі – МК) та провадження у цій справі закрити.

Рішенням Любомльського районного суду Волинської області від 28 квітня 2021 року у справі № 163/452/21 позов було задоволено повністю.

При цьому суд першої інстанції виходив із того, що у спірних правовідносинах мав місце складний випадок класифікації товару. Ця обставина не була предметом дослідження під час здійснення провадження у справі про порушення митних правил та винесення оскаржуваної постанови. Надані суду матеріали справи про порушення митних правил та сама оскаржувана постанова не містять жодних відомостей про подання позивачем неправдивих документів, надання недостовірної інформації та/або ненадання всієї наявної у нього інформації, необхідної для класифікації переміщуваного і задекларованого товару згідно із  митною декларацією типу ІМ40ДЕ №UA205030/2020/035293, що вплинуло на класифікацією товару. Позивачем були виконані вимоги частини 8 статті 257, частини 1 статті 266 МК  та заявлено повні відомості, що давали змогу Митниці ідентифікувати та класифікувати товар, а також були надані усі документи, необхідні для митного оформлення та здійснення митницею контролю правильності класифікації товару. Фактів неправдивості чи недостовірності у цих документах митним органом не зафіксовано і судом не встановлено.

Відтак, у діях позивача відсутні ознаки приховування чи спотворення інформації, необхідної для правильної класифікації та умислу на вчинення передбаченого  статтею 485 МК порушення митних правил.  Визначення у митній декларації коду товару, який в подальшому не був підтверджений митним органом, може свідчити лише про помилкове визначення декларантом коду товару, однак аж ніяк про наявність у нього умислу на вчинення передбаченого  статтею 485 МК правопорушення.

У апеляційній скарзі Митниця просив скасувати рішення суду першої інстанції та  відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 21 листопада 2020 року ОСОБА_1 , директор (декларант) ТОВ «КАСТОМС БРОК ПЛЮС» під час митного оформлення на ВМО №5 м/п «Ягодин» Митниці за митною декларацією типу ІМ40ДЕ №UA205030/2020/035293 товару «ароматизований ігристий напій на основі вина «FRAGOLINO BEVANDA AROMAT. A BASE DI VINO MAJESTICO alcohol 7.0%», у скляних пляшках, закупорених «грибоподібними» корками, які підтримуються за допомогою кріплень, місткістю 0,75 л, показник надлишкового тиску в посудинах становить 3,1 бар, без додання спирту, фактична концентрація спирту при t 20 град. С становить 6,73 об.%, з вмістом цукру 8,5 %мас. Склад: вино натуральне, ігристе вино, муст (виноградне сусло), вода, цукор, вуглекислий газ, ароматизатори, сульфіти. Виробник: «DONELLI Vini S.P.A». Торгівельна марка: «DONELLI». Країна виробництва: Італія» заявив у митній декларації неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТЗЕД та надав з цією ж метою митному органу документи, що містять такі відомості з метою неправомірного звільнення від сплати у повному обсязі митних платежів на загальну суму 40728 грн.

Тому посадова особа Митниці при розгляді справи про порушення митних правил №0836/20500/20 та винесенні оспорюваної постанови від 17 лютого 2021 року діяла у межах та у спосіб, визначений чинним законодавством.

Учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, на виклик апеляційного суду не прибули, що відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із такого.

Як безспірно встановлено судом та слідує з матеріалів справи, 23 листопада 2020 року директор ТОВ «Кастомс Брок Плюс» Лисенко О.К. у якості декларанта подав посадовій особі ВМО №5 митного поста «Ягодин» Митниці до митного оформлення електронну митну декларацією типу ІМ40ДЕ № UA205030/2020/035293, відповідно до якої в митному режимі «імпорт» переміщувався товар «Ароматизований газовий напій на основі вина, одержаного в результаті природного (натурального) бродіння фруктового соку, без додання спирту: неігристий, з фактичною концентрацією спирту 7,0 об.%, у пляшках місткістю 0,75 л - «Fragolino bevanda aromat. A base di vino majestic» alcohol 7.0% - 16380 пл./2730 кор. 6х750ml; Всього: 12285 літрів, 16380 пляшок, 2730 коробок. Відправником товару є компанія «Donelli Vini S.P.A.», одержувачем - ТОВ «Маджестіко Україна». У графі 33 декларації позивачем товар класифіковано за кодом згідно із УКТЗЕД 2206005900, а у графі 45 визначено коригуючу вартість 466642,97 грн.

За митне оформлення товару було сплачено 224344,00 грн митних платежів.

При цьому до декларації були додані такі товаросупровідні документи:

міжнародну товарно-транспортну накладну «CMR» від 11 червня 2020 року серії МЕ №0652049;

рахунок-фактуру від «Invoіs» від 19 червня 2020 року №2020-VE-00346;

пакувальний лист (Pasking List) від 19 червня 2020 року №2020-VE-00340.

У зазначених документах інформація щодо вказаного товару відповідає задекларованим у митній декларації № UA205030/2020/035293 відомостям.

Актом про проведення огляду товару підтверджено відповідність заявлених у графі 31 митної декларації відомостей щодо опису, кількості та маркування товару його характеристикам (відмітки у графі 8.3.3 акту).

Того ж дня 23 листопада 2020 року посадова особа ВМО №5 митного поста «Ягодин» Митниці надіслала до Управління адміністрування митних платежів, митної вартості та митно-тарифного регулювання Митниці запит за вих. № 035293 щодо вирішення складного випадку класифікації задекларованого за ЕМД № UA205030/2020/035293 товару «Ароматизований газовий напій на основі вина, одержаного в результаті природного (натурального) бродіння фруктового соку, без додання спирту: неігристий, з фактичною концентрацією спирту 7,0 об.%..», за результатами розгляду якого вказаним Управлінням було прийнято рішення про визначення коду товару від 24 листопада 2020 року № КТ-UA205000-0030-2020, відповідно до якого вказаний товар слід кваліфікувати за кодом УКТЗЕД (графа 33  ВМД) 2206003900.

Відтак,  митним органом було визначено, що за задекларований позивачем за ЕМД № UA205030/2020/035293 товар необхідно було сплатити митні платежі у загальній сумі 265072,89 грн, різниця між сплаченими платежами та такими, шо підлягають сплаті, склала 40729,20 грн.

У подальшому 27 листопада 2020 року старшим державним інспектором ВМО №5 митного поста «Ягодин» Митниці щодо Лисенка О.К. складено протокол про порушення митних правил № 0836/20500/20 за ознаками  вчинення правопорушення, передбаченого статтею 485 МК, у якому зазначено, що позивач вчинив дії, спрямовані на неправомірне звільнення від сплати в повному обсязі митних платежів у загальній сумі 40728,20 грн, тобто заявив у митній декларації типу ІМ40ДЕ №UA205030/2020/035293 неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару гідно з УКТЗЕД, та надав з цією метою митному органу документи, що містять такі відомості.

27 листопада 2020 року ОСОБА_1     надав Митниці письмові пояснення, у яких з  навів обґрунтування своїх дій щодо визначення коду товару  згідно з УКТЗЕД 2206005900, а не 2206003900 з посиланням на характеристики товару, а також через свого представника подав відповідачу письмові пояснення, у яких не погодився із складеним щодо нього протоколом про порушення митних правил.

17 лютого 2021 року в.о. начальника Митниці Погребняк Є.В. виніс оскаржувану постанову, якою ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого  статтею 485 МК України та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 300% несплаченої суми митних платежів, що становить 122 187,60 грн.

ОСОБА_1 не погодився із прийнятим відповідачем рішенням про притягнення його до відповідальності за порушення митних правил та звернувся до суду хз адміністративним позовом, що розглядається.

При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до приписів частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 1 МК передбачено, що законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Як встановлено частиною 2 статті 69 МК, митні органи здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з  УКТ ЗЕД.

У разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів митний орган має право самостійно класифікувати такі товари (частина 4 статті 69 МК).

Відповідно до частини 5 статті 69 МК під складним випадком класифікації товару розуміється випадок, коли у процесі контролю правильності заявленого декларантом або уповноваженою ним особою коду товару виникають суперечності щодо тлумачення положень  УКТ ЗЕД, вирішення яких потребує додаткової інформації, спеціальних знань, проведення досліджень тощо.

За правилами частини 6 статті 69 МК штрафи та інші санкції за несплату митних платежів та за інші порушення, виявлені у зв`язку з неправильною класифікацією товарів, застосовуються митними органами виключно у разі, якщо прийняте митним органом рішення про класифікацію цих товарів у складному випадку було прийнято на підставі поданих заявником недостовірних документів, наданої ним недостовірної інформації та/або внаслідок ненадання заявником всієї наявної у нього інформації, необхідної для прийняття зазначеного рішення, що суттєво вплинуло на характер цього рішення.

Частиною 1 статті 485 МК передбачено, що заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з  УКТ ЗЕД  та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою митному органу документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

Згідно із частиною 1 статті 487 МК провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до положень статті 10 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Статтею 11 КУпАП передбачено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.

З огляду на наведені правові норми суд апеляційної інстанції вважає, що для притягнення позивача до відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого статтею 485 МК, необхідно встановити вчинення ним активних дій з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру шляхом повідомлення контролюючому органу неправдивих відомостей, а отже наявність у нього умислу на вчинення таких протиправних дій.

Відповідно до матеріалів справи, висновок відповідача про наявність у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого статтею 485 МК, ґрунтується лише на рішенні Управління адміністрування митних платежів, митної вартості та митно-тарифного регулювання Митниці від 24 листопада 2020 року № КТ-UA205000-0030-2020, яке прийняте за результатами опрацювання запиту посадової особи ВМО №5 митного поста «Ягодин» щодо вирішення складного випадку класифікації товару, що імпортувався позивачем.

На думку апеляційного суду, суд першої інстанції слушно звернув увагу на те, що   матеріали справи не містять жодних відомостей про подання ОСОБА_1 неправдивих документів, надання недостовірної інформації та/або ненадання всієї наявної у нього інформації, необхідної для класифікації переміщуваного і задекларованого товару згідно з митною декларацією типу ІМ40ДЕ №UA205030/2020/035293, що вплинуло б на правильність класифікації імпортованого товару.

Водночас, слід погодитися із судом першої інстанції у тому, що визначення позивачем у митній декларації коду товару, який в подальшому не був підтверджений митним органом, за наявності складного випадку класифікації та необхідності звернення у зв`язку із цим до спеціалізованого підрозділу відповідача, може свідчити лише про помилкове визначення декларантом коду товару, що не дозволяє кваліфікувати такі дії, як порушення митних прави, передбачене приписами статті 485 МК.

Відповідно до приписів частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden № 36985/97) Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».

Хоча ця справа стосується податкового спору, на переконання апеляційного суду, у ній закладено один з основних принципів забезпечення вирішення спорів у публічно-правовій сфері, зокрема, між суб`єктом приватного права і суб`єктом владних повноважень, який передбачає, що останній зобов`язаний забезпечити доведення в суді правомірності свого рішення, дії або бездіяльності, оскільки, в протилежному випадку, презюмується, що вони є протиправними.

Одночасно апеляційний суд вважає за можливе врахувати позицію Європейського суду з прав людини, яку він висловив у справі «Федорченко та Лозенко проти України» (заява № 387/03, 20 вересня 2012 року, п.53), відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом», тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Таким чином, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових фактичних обставин, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи цей публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає.

Керуючись статтями 241, 243, 268, 272, 286, 308, 310, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу Волинської митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а  рішення Любомльського районного суду Волинської області від 28 квітня 2021 року у справі № 163/452/21 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Т. В. Онишкевич

судді Л. П. Іщук

Р. Б. Хобор

Постанова у повному обсязі складена 20 липня 2021 року.