ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/1669/21 Суддя (судді) першої інстанції: Лобан Д.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Мєзєнцева Є.І.

Собківа Я.М.

При секретарі: Шепель О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просив:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно його заяв від 26 лютого 2020 року та 09 лютого 2021 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплатити щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці згідно довідки територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області № 08-02/282 від 02 лютого 2021 року, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 26 лютого 2020 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в порушення положень ч.4 статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а також рішення Конституційного суду України від 18 лютого 2020 року у справі № 2-р/2020 відповідачем було відмовлено позивачу у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідок територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2021 року даний позов задоволено в повному обсязі.

При цьому суд виходив з того, що підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, а також з того, що з 19 лютого 2020 року - наступного дня з дати прийняття Конституційним Судом України рішення від 18 лютого 2020 року у справі № 2-р/2020, у позивача виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - №1402-VIII).

При цьому, судом враховані правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові у зразковій справі №620/1116/20 від 16 червня 2020 року.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

Вимоги скарги обґрунтовано тим, що оскільки відповідно до норм статті 142 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII розмір складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді після 18 лютого 2020 року не змінювався, то відсутні підстави для перерахунку довічного грошового утримання.

Враховуючи, що у матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов`язкова, колегія суддів на місці ухвалила проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Оскільки сторони до суду не з`явилися, справу розглянуто у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 статті 229 КАС України.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 є суддею у відставці, перебуває на обліку у ГУПФУ в Чернігівській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, обчислене відповідно до Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів».

У зв`язку зі зміною розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, та враховуючи зміст рішення Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року №2-р/2020, відповідно до якого судді України, які перебувають у відставці мають беззаперечне право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання залежно від зміни розміру складових суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді, позивач звертався 26 лютого 2020 року та 09 лютого 2021 року до ГУПФУ в Чернігівській області із заявами про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідок територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області, зокрема, № 08-02/282 від 02 лютого 2021 року.

Вказана довідка видана позивачу відповідно до Додатку 2 до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 січня 2008 року № 3-1, Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та рішення Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020, про те, що станом на 01 січня 2021 року суддівська винагорода, яка враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці складає 88284,00 грн., у тому числі:

1. Посадовий оклад - 63060,00 грн.;

2. Доплата за вислугу років - 25224,00 грн.;

3. Доплата за перебування на адміністративній посаді в суді - 0,00 грн.;

4. Доплата за науковий ступінь - 0,00 грн.;

5. Доплата за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці - 0,00 грн.;

6. Щомісячна доплата відповідно до ч. 6 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» - 0,00 грн.

12 січня 2020 року, 12 лютого 2020 року та 18 лютого 2020 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області позивач отримав листи та розпорядження про відмову у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, які мотивовані тим, що перерахунок щомісячного довічного утримання проводиться в разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, після 18 лютого 2020 року перерахунок проводиться у разі прийняття нормативно-правових актів про підвищення розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, а отже здійснити перерахунок щомісячного грошового утримання судді у відставці відповідно до довідок, виданих територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Запорізькій області, немає законних підстав.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, вважаючи їх протиправними, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склалися, суд виходив з такого.

Відповідно до ч.2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У ч.1 статті 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно ч.1 статті 126 Конституції України незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України. Підставою для звільнення судді є, зокрема, подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначено Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII).

Відповідно до пункту 2 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402 визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI, крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.

Частиною 1 статті 142 Закону №1402-VIII визначено, що суддя, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених Законом №1402-VIII, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.

Згідно ч.3 статті 142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Частинами 4 та 5 статті 142 Закону №1402-VIII передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до ч.3 статті 135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить: судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Розділом ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII встановлено особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Пунктом 22 зазначеного розділу передбачено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

Судді, які на день набрання чинності Законом №1402-VIII пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01 січня 2017 року отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI.

До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (пункт 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII).

Законом України від 16 жовтня 2019 року №193-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування», що набрав чинності 07 листопада 2019 року, виключено пункти 22, 23 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення», якими передбачалося, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом; що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів».

Пунктом 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання в розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності Законом №1402-VIII, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07 липня 2010 року №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів». За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII зі змінами.

У вказаному рішенні Конституційного Суду України зазначено, що судді, які вже перебувають у відставці, з об`єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов`язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом №1402-VIII. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.

Тобто, Законом №1402-VIII запроваджено різний правовий підхід та порядок грошового забезпечення суддів у відставці, а саме: по-різному визначено порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці, залежно від проходження ними кваліфікаційного оцінювання суддів, без урахування при цьому періоду виходу у відставку (до запровадження кваліфікаційного оцінювання, чи після цього).

Між тим, положення Закону №1402-VIII у цій частині 18 лютого 2020 року були визнані Конституційним Судом України неконституційними, а тому не підлягають до застосування з вказаної дати і, відповідно, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02 лютого 2020 року № 2-р/2020 Закон №1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Разом з тим, підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 16 червня 2020 року у зразковій справі №620/1116/20, а також від 06 березня 2019 року у справі №638/12586/16-а та від 11 лютого 2020 року у справі №200/3958/19-а та, відповідно до ч.5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, є обов`язковим для застосування при розгляді апеляційним судом цієї справи.

Колегія суддів зауважує на тому, що позивач є суддею у відставці, вийшов у відставку до запровадження кваліфікаційного оцінювання суддів та отримує грошове утримання судді у відставці, а отже набув право на здійснення перерахунку його утримання у зв`язку зі зміною винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що набрання чинності рішенням Конституційного Суду України, яким визнаються неконституційними відповідні норми законодавства, тягне за собою виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків суб`єктів правовідносин, до яких застосовуються (застосовувалися) положення законодавства, яке згодом було визнано неконституційним.

Отже, аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє дійти висновку про те, що саме з 19 лютого 2020 року у позивача виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону №1402-VIII.

Апеляційний суд також зазначає, що питання суддівської винагороди та, зокрема, грошового забезпечення судді у відставці, неодноразово були предметом дослідження Конституційного Суду України.

Так, Конституційний Суд України у мотивувальній частині рішення від 14 грудня 2011 року №18-рп/2011, досліджуючи поняття «щомісячне довічне грошове утримання судді», зазначив, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов`язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. Конституційний суд України зазначив про неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.

У Рішенні Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року №3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу.

Враховуючи те, що позивач вийшов у відставку з посади судді до завершення проходження кваліфікаційного оцінювання суддів щодо нього і отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, яке має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про протиправність рішення відповідача щодо відмови у перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 19 лютого 2020 року.

Крім того, колегія суддів погоджується з тим, що з метою ефективного, повного та належного захисту порушених прав позивача, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність захистити порушені права позивача шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплатити щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці згідно довідки територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області № 08-02/282 від 02 лютого 2021 року, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позову в цій справі та вважає, що судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв`язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області - залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2021 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 статті 328 КАС України.

Повний текст рішення виготовлено 20 липня 2021 року.

Головуючий суддя: В.В. Файдюк

Судді: Є.І. Мєзєнцев

Я.М. Собків