ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Постанова

Іменем України

14 липня 2021 року

м. Харків

справа № 615/3325/14-ц

провадження № 22-ц/818/3922/21

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Пилипчук Н.П. ,

суддів: Маміної О.В., Хорошевського О.М.,

за участю секретаря судового засідання – Гармаш К.В.,

учасники справи:

стягувач – ОСОБА_1 ,

боржник – ОСОБА_2 ,

заінтересована особа – Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Дергачівському та Золочівському районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків)

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про відновлення виконавчого провадження та винесення ухвали про повторне виселення боржника, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 05 квітня 2021 року, постановлену суддею Овсянніковим В.М., -

В С Т А Н О В И В :

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Дергачівського районного суду Харківської області із заявою про відновлення виконавчого провадження та винесення ухвали про повторне виселення боржника.

В обгрунтування заяви зазначив, що рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 07 серпня 2014 року вирішено виселити ОСОБА_3 , ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 . 23 жовтня 2014 року державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №45188086 з примусового виселення ОСОБА_2 з вказаної квартири. 28 липня 2020 року державним виконавцем винесено постанову про проведення виконавчих дій у ВП №45188086. 09 вересня 2020 року він отримав постанову державного виконавця від 15 серпня 2020 року про закінчення вказаного виконавчого провадження у зв`язку з фактичним і у повному обсязі виконанням вимог виконавчого документа. 09 жовтня 2020 року він отримав акт державного виконавця від 07 серпня 2020 року, у якому вказано, що під час проведення виконавчих дій з примусового виселення ОСОБА_2 зі спірної квартири було встановлено, що боржник ОСОБА_2 за вказаною адресою нібито не мешкає, а належна стягувачу квартира нібито звільнена від будь-якого майна боржника. 13 жовтня 2020 року він прибув до належної йому квартири, однак потрапити в приміщення не зміг, оскільки двері квартири були зачинені, а боржник досі там проживає. За таких обставин, 22 жовтня 2020 року він звернувся до ВДВС із заявою про відновлення виконавчого провадження №45188086 та призначення проведення виконавчих дій. На підставі даної заяви 03 листопада 2020 року державним виконавцем винесено постанову про відновлення виконавчого провадження. 15 листопада 2020 року боржник ОСОБА_3 звернулась до суду із скаргою на дії державного виконавця щодо винесення постанови про відновлення ВП №45188086. Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 23 грудня 2020 року у задоволенні скарги ОСОБА_3 було відмовлено. Постановою Харківського апеляційного суду від 22 лютого 2021 року ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 23 грудня 2020 року – скасовано. Харківський апеляційний суд, як на підставу задоволення скарги боржника посилався на відсутність ухвали про повторне виселення боржника, передбаченої ч.10 ст. 66 Закону України «Про виконавче провадження» та вказував на той факт, що у державного виконавця не було підстав для відновлення виконавчого провадження на підставі самої лише заяви стягувача. За таких обставин, рішення Дергачівського районного суд Харківської області від 07 серпня 2014 року про виселення ОСОБА_3 , ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 продовжує бути не виконаним.

Враховуючи вищевказане, просить суд відновити виконавче провадження №45188086; винести ухвалу про повторне виселення боржника ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 .

Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 05 квітня 2021 року заяву ОСОБА_1 про відновлення виконавчого провадження та винесення ухвали про повторне виселення боржника – задоволено частково.

Повторно виселено ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 .

В інший частині вимог – відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу у розмірі 640грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову про відмову в задоволенні заяви, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

В обгрунтування апеляційної скарги зазначає, що на даний час факт набуття ОСОБА_1 права вланості на спірну квартиру є предметом кримінального правопорушення та обвинувачення щодо такого набуття права вланості розглядається судом. ОСОБА_1 намагається незаконно вселитись у спірну квартиру.

Також зазначає, що на даний час є чинною ухвала Апеляційного суду Харківської області від 30 грудня 2015 року згідно якої на вказну вище квартиру накладений арешт із забороною вчинення будь-яких дій, у тому числі в рамках виконавчого провадження.

У відзиві на апеляційну скаргу Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Дергачівському та Золочівському районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) просить винести рішення відповідно до норм чинного законодавства без участі їх представника.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки ухвала суду оскаржується лише в частині задоволених вимог, тому в іншій частині ухвала суду колегією не переглядається.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Постановляючи ухвалу про повторне виселення ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що стягувачу гарантована можливість повторного виселення боржника, який знову вселився у приміщення, що мало бути звільнено для стягувача, незалежно від того, в який спосіб боржник був первісно виселений в порядку виконавчого провадження. Оскільки наразі боржник ОСОБА_2 знову вселився до спірної квартири, то останній підлягає повторному виселенню.

Проте, погодитися з таким висновком суду колегія суддів не може, виходячи з наступного.

Судовим розглядом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 07 серпня 2014 року виселено ОСОБА_3 , ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 .

На підставі вказаного рішення суду 15 жовтня 2014 року Дергачівським районним судом Харківської області видано виконавчий лист №619/3325/14-ц, який було пред`явлено на виконання.

Згідно акту старшого державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Дергачівському та Золочівському районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Топоріної Л.О.від 07 серпня 2020 року, під час проведення виконавчих дій з примусового виселення ОСОБА_2 зі спірної квартири було встановлено, що боржник ОСОБА_2 за вказаною адресою не мешкає, а належна стягувачу квартира звільнена від будь-якого майна боржника.

Постановою старшого державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Дергачівському та Золочівському районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Топоріної Л.О. про закінченння виконавчого провадження від 15 серпня 2020 року виконавче провадження з примусового виконаня виконавчого листа №619/3325/14-ц про веселення ОСОБА_3 , ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 – закінчено, у зв`язку з тим, що вимоги виконавчого документа виконані фактично та в повному обсязі. Припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.

22 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Дергачівського районного суду Харківської області із заявою про відновлення виконавчого провадження №45188086 та призначення виконавчих дій, з посиланням на те, що після виселення ОСОБА_2 знову вселився у спірну квартиру.

Постановою старшого державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Дергачівському та Золочівському районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Топоріної Л.О. про відновлення виконавчого провадження від 03 листопада 2020 року відновлено ВП №45188086 з виконання виконавчого листа №619/3325/14-ц, виданого 15 жовтня 2014 року Дергачівським районним судом Харківської області про вселення ОСОБА_3 , ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 .

Не погодившись із вказаною постановою старшого державного виконавця Татаріна С.С. звернулася до Дергачівського районного суду Харківської області зі скаргою на дії державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Дергачівському та Золочівському районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), в якій просила визнати дії старшого державного виконавця Міжрайонного відділу ДВС по Дергачівському та Золочівському районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Топоріної Л.O. щодо винесення постанови про відновлення виконавчого провадження від 03 листопада 2020 року у ВП № 45188086, неправомірними та скасувати вказану постанову.

Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 23 грудня 2020 року скаргу ОСОБА_3 – залишено без задоволення.

Постановою Харківського апеляційного суду від 22 лютого 2021 року ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 23 грудня 2020 року – скасовано.

Скаргу ОСОБА_3 на дії державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Дергачівському та Золочівському районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) щодо винесення постанови про відновлення виконавчого провадження – задоволено.

Визнано дії старшого державного виконавця Міжрайонного відділу ДВС по Дергачівському та Золочівському районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Топоріної Л.O. щодо винесення постанови про відновлення виконавчого провадження від 03 листопада 2020 року у ВП № 45188086 – неправомірними.

Скасовано поставу Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Дергачівському та Золочівському районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про відновлення виконавчого провадження від 03 листопада 2020 року у виконавчому провадженні №45188086.

25 березня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Дергачівського районного суду Харківської області із заявою про відновлення виконавчого провадження та винесення ухвали про повторне виселення боржника, яка є наразі предметом розгляду у даній справі.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 10 ст. 66 Закону України «Про виконавче провадження» у разі, якщо особа самостійно вселилася у приміщення, з якого вона була примусово виселена, повторне її виселення може бути здійснено державним виконавцем на підставі ухвали суду, який прийняв рішення про виселення. Виконавче провадження у такому разі підлягає поновленню за постановою державного виконавця.

Згідно ч. 5 ст. 124, п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України обов`язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій її території.

Статтею 14 ЦПК України передбачено – судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Складовою справедливого судового розгляду згідно даної Конвенції та практики Європейського суду з прав людини є своєчасне та повне виконання судових рішень з метою запобігання заподіяння шкоди одній із сторін.

Отже, виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно затримувати його виконання. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.

Як на підству своїх вимог ОСОБА_1 посилається на те, що в належній йому квартирі досі проживає боржник ОСОБА_2 . Рішення Дергачівського районного суд Харківської області від 07 серпня 2014 року про виселення ОСОБА_3 , ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 продовжує бути не виконаним, що порушує його права, як власника спірної квартири.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено,що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно вимог статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Стаття 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Апеляційним судом встановлено, що власником квартири АДРЕСА_1 на даний час зареєстровано ТОВ «АГЕНСТВО НЕРУХОМОСТІ ЕСТЕЙТ-СЕРВІС», що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власості на нерухоме майно, Державного Реєстру Іпотек, Єдиного реєсту заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна станом на 14 липня 2021 року.

Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Матеріалами справи підтверджено, що рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 07 серпня 2014 року було виконано, що підтверджується змістом постанови старшого державного виконавця Міжрайонного ВДВС по Дергачівському та Золочівському районах Східного міжрегіонального управління Мінстерства юстиції (м. Харків) Топоріної Л.О. від 15 серпня 2020 року про закінчення виконавчого провадження, яка є чинною.

Наразі ОСОБА_1 не є власником спірної квартири, новий власник питання про заміну стягувача у виконавчому листі не порушує.

Отже, доводи ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_2 наразі порушує його право власності – спростовуються матеріалами справи.

За таких обставин, підстави для задоволення його заяви відсутні.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю/або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З урахування викладених обставин, ухвала суду підлягає скасуванню з постановлення нової про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 в повому обсязі.

Керуючись ст. ст.371, 374, п. 4 ч.3 ст.376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – задовольнити.

Ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 05 квітня 2021 року – скасувати.

Заяву ОСОБА_1 про відновлення виконавчого провадження та винесення ухвали про повторне виселення боржника – залишити без задоволення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий –                                                                                             Н.П. Пилипчук

Судді –                                                                                                О.В. Маміна

                                                                                                               О.М. Хорошевський