19.07.2021

ЄУН № 337/3855/21

Провадження № 2/337/1954/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ        УКРАЇНИ

19 липня 2021 року                 м. Запоріжжя

Суддя Хортицького районного суду м. Запоріжжя Бредун Д.С., розглянувши матеріали позовної заяви приватного акціонерного товариства «Василівкатепломережа» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії,

ВСТАНОВИВ:

14 липня 2021 року на адресу Хортицького районного суду м. Запоріжжя надійшов позов ПрАТ «Василівкатепломережа», в якому представник позивача в особі директора Антонова М.М. просить стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства заборгованість за послуги з централізованого опалення за період з 01.04.2020р. по 01.07.2021р. в розмірі 8 965,20 грн. основного боргу, 336,00 грн. 3-х процентів річних, 761,04 грн. інфляційних витрат, а також – витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 270,00 грн., всього – 12 332,24 грн.  

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до такого.

Зазначений позов подано до Хортицького районного суду м. Запоріжжя відповідно до положень ч.1 ст. 27 ЦПК України, тобто за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідача ОСОБА_1 :  АДРЕСА_1 .

Проте предметом спору є заборгованість з оплати послуг теплової енергії, поставленої до нежитлового приміщення, розташованого за адресою:  АДРЕСА_2 , – яка не відноситься до території Хортицького району м. Запоріжжя.

Згідно вимог ч.1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року №3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» (абзац перший пункту 41, пункт 42), перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Згідно з положеннями статті 181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно – предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

З аналізу логічної послідовності змін до формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю убачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв`язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.

Виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

Словосполучення «з приводу нерухомого майна» необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов’язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення.

Тому до спорів, предметом яких є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов`язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном, поширюються норми ч.1 ст. 30 ЦПК України.

Правові висновки щодо застосування положень цивільного та господарського процесуального законодавства України про виключну підсудність справ у спорах, що виникають з приводу нерухомого майна, викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18, провадження № 12-73гс20, постанові Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 910/6644/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі №910/10647/18.

Таким чином, виходячи з імперативних правил виключної підсудності, в даному випадку справа про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення, надані до нежитлового приміщення, розташованого поза межами Хортицького району м. Запоріжжя, не підсудна Хортицькому районному суду м. Запоріжжя, і не може бути прийнята ним до розгляду.

Згідно п.1) ч.1 ст.31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 27, 28, 30, 31, 353 ЦПК України, суддя –

УХВАЛИВ:

Позовну заяву приватного акціонерного товариства «Василівкатепломережа» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії – передати за підсудністю до Василівського районного суду Запорізької області.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в п`ятнадцятиденний строк з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Роз`яснити позивачу, що передача справи з одного суду до іншого здійснюється на підставі даної ухвали не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги – не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

       Суддя: Д.С. Бредун