Справа № 2-2270
2010 р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 червня 2010 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:
головуючого - судді Зимогляд В.В.,
при секретарі – Галикіній Н.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Мелітополі Запорізької області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги, передбаченої Законом України „Про соціальний захист дітей війни” ,
ВСТАНОВИВ:
У березні 2010 року позивач звернувся до суду зі вказаним вище позовом, в якому просить відновити пропущений строк звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 01.01.2006 року до часу подання позовної заяви; визнати протиправним рішення відповідача про відмову в призначені йому підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни”; зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити йому недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу з 01 січня 2006 року до 01 березня 2010 року, обчислюючи її з урахуванням підвищення в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, визначеної відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»; зобов’язати відповідача прийняти рішення про подальше призначення та виплату йому щомісячної державної соціальної допомоги, обчислюючи її з урахуванням підвищення в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, визначеної відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” з 01 січня 2010 року ; стягнути з відповідача судові витрати.
Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що він відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» відноситься до категорії дітей війни і йому з 01 січня 2006 року щомісячно повинна виплачуватись соціальна допомога в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05 жовтня 2000 року встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком включається до числа державних соціальних гарантій і не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Згідно частини 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. З урахуванням вимог цих законів, та відповідно до діючого законодавства розмір мінімальної пенсії за віком складав в період з 01 січня по 01 квітня 2006 року 350 грн., з 01 квітня по 01 жовтня 2006 року 359 грн., з 01 жовтня по 31 грудня 2006 року 366 грн., з 01 січня по 01 квітня 2007 року 380 грн., з 01 квітня по 01 жовтня 2007 року 406 грн. і з 01 жовтня по 31 грудня 2007 року 411 грн., з 01 січня по 01 квітня 2008 року 470 грн., з 01 квітня по 01 липня 2008 року 481 грн., з 01 липня по 01 жовтня 2008 року 482 грн., з 01 жовтня по 31 грудня 2008 року 498 грн. Позивачу соціальна допомога в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком в 2006-2007 роках взагалі не виплачувалась. Законами України «Про державний бюджет на 2006 рік» та «Про державний бюджет на 2007 рік» було зупинено дію Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в частині виплати цій категорії осіб щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Та, Конституційний Суд України своїм рішенням № 6-пр/2007 від 09 липня 2007 року визнав такими, що не відповідають Конституції України і є неконституційними положення п.12 ст.71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», якими зупинено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене. В 2008 році позивачу частково виплачувалась соціальна допомога, а саме: в січні-березні щомісячно по 47 грн., замість 141 грн., в квітні-червні щомісячно по 48 грн. 10 коп. замість 144 грн. 30 коп., липні-вересні щомісячно по 48 грн. 20 коп. замість 144 грн. та в жовтні-грудні 2008 року щомісячно по 49 грн. 80 коп., замість 149 грн. 40 коп., а всього за 2008 рік їй виплачено 579 грн. 30 коп. Таким чином, позивачу не доплачено підвищення до пенсії за 2008 рік в розмірі 1158 грн. 60 коп. З січня по грудень 2009 року позивачу виплачувалась допомога в розмірі 49 грн. 80 коп. щомісяця замість 149 грн. 40 коп., а всього за 2009 рік йому не доплачено 1195 грн. 20 коп. За січень-березень 2010 року позивачу повинні виплачувати доплату до пенсії по 149 грн. 40 коп. щомісяця, а фактично виплачували по 49 грн. 80 коп., недоплата становить по 199 грн. 20 коп. щомісячно. Загальна сума недоплати за 2006-2009 роки та січень-лютий 2010 року складає 5286 грн. 30 коп. Конституційний Суд України своїм рішенням № 6-пр/2007 від 09 липня 2007 року визнав такими, що не відповідають Конституції України і є неконституційними положення п.12 ст.71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», якими зупинено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене. Крім того, позивач просить поновити йому строк на звернення до суду з позовом, посилаючись на те, що він не міг звернутись раніше до суду з позовом в зв’язку з тим, що про належні йому, як дитині війни, виплати її ніхто не повідомляв. Більше того, її законні права були обмежені шляхом прийняття окремих неконституційних положень нормативно-правових актів вищої сили. І тільки після висвітлення зазначених подій у пресі у зв’язку з ухваленням відповідного рішення Конституційним Судом України позивач дізнався про порушення його законних прав та інтересів.
Позивач в судове засідання не з’явивсь, проте надав суду письмову заяву про розгляд справи у його відсутність, на позові наполягає.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, від нього надійшла заява, в якій просить слухати справу у його відсутність, позов не визнав, посилаючись на те, що фінансування виплат соціальної допомоги дітям війни проводиться з державного бюджету, а не з бюджету Пенсійного Фонду України. На 2006-2007 роки не був визначений механізм розрахунку та виплати вищевказаної соціальної допомоги, не визначено який орган, з яких джерел повинна призначатись 30% доплата до пенсії. В 2008 році питання нарахування та виплати соціальної допомоги дітям війни законодавчо врегульовано і їм щомісячно проводиться доплата до пенсії в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Розмір зазначеного підвищення становить з 01 січня 2008 року – 47 грн. (470 х 10%), з 01 квітня 2008 року – 48 грн. 10 коп. (481 х 10%). Після ухвалення рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року постановою КМУ від 28 травня 2008 року № 530 розмір надбавки до пенсії дітям війни встановлений з 22 травня 2008 року – 48 грн. 10 коп., з 01 липня 2008 року – 48 грн. 20 коп., з 01 жовтня 2008 року – 49 грн. 80 коп. Ці надбавки до пенсії позивачу виплачуються. Крім того, відповідач вважає, що позивач без поважних причин пропустив строк позовної давності.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши наявні докази, вважає, що позов слід задовольнити частково.
Згідно із ст.1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, дитина війни – особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (02 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 є громадянином України, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року, що підтверджується паспортом громадянина України серії СА № НОМЕР_1 (а.с. 4) і, відповідно до ст.1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” визнаний дитиною війни., що підтверджується посвідченням № НОМЕР_2 /а.с. 5/.
Відповідно до ст.6 цього Закону дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
В 2006-2007 роках позивачу підвищення до пенсії взагалі не виплачувалось, а з 2008 року розмір підвищення пенсії склав 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Представник відповідача обґрунтовано посилався на те, що позивачем безпідставно пропущений строк позовної давності, встановлений ст. 257 ЦК України.
Згідно ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу і встановлюється тривалістю у три роки.
Позивач не надав суду доказів того, що він пропустив строк позовної давності з поважних причин. Не можна визнати поважною ту причину, що позивач не звернувся до суду за захистом своїх прав, тому, що йому не повідомили про належні йому, як дитині війни, виплати, та він не знав про порушення його права. Позивач мав можливість своєчасно дізнатися про це із засобів масової інформації, рішення Конституційного Суду України оприлюднюються. Крім того, він мав можливість звернутися за консультацією до юристів. Відповідно до п.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Посилання позивача на те, що неодержані своєчасно суми пенсії з вини органу, що її призначає або виплачує, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком безпідставне. В даному випадку мова йде про підвищення пенсії з виплати розмірів якого виник спір.
Оскільки ОСОБА_1 звернувся до суду 19 березня 2010 року, суд вважає, що позовні вимоги слід розглядати по суті лише в межах трьохрічного строку, а в поновленні пропущеного строку з 01 січня 2006 року по 19 березня 2007 року слід відмовити.
Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік» було зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», однак Законом України від 19 січня 2006 року № 3367-ІV дію статті було відновлено, але встановлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5, запроваджується з 01 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної ради України з питань бюджету. Однак, протягом 2006 року Верховною Радою України та Кабінетом Міністрів відповідних нормативно-правових актів не видавалося.
Дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 рік була призупинена п. 12 статті 71 і ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Проте, Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» щодо призупинення дії положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнанні неконституційними.
Законом України «Про державний бюджет на 2008 рік» ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладена в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни».
Рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнано неконституційними положення Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік» в частині зміни розміру соціальної допомоги у 2008 році. Таким чином відновлено дію ст. 6 Закону України № 2195- ІV.
Ніяких змін щодо нарахування підвищення пенсії після прийняття Конституційним судом рішення № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не вносилось. Вищевказані положення Закону мають силу та не були призупинені.
Вищевказаними рішеннями Конституційного Суду України встановлено, що вони мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей законів, що визнані неконституційними. Оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, Кодексі, то цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов’язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.
Отже, Положення Законів України про державний бюджет України на відповідний рік, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України цього рішення, тобто з 09 липня 2007 року та з 22 травня 2008 року.
Взагалі право ОСОБА_1 на отримання соціальної допомоги відповідачем не оспорюється. Посилання відповідача на те, що Законом України про державний бюджет на 2007 рік дія правової норми про виплату дітям війни соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком була зупинена, не було розроблено механізм виплати цієї допомоги та не були передбачені кошти на ці витрати в державному бюджеті, а також про те, що Законом України «Про державний бюджет на 2008 рік» встановлено інші розміри надбавки до пенсії дітям війни і вони зараз виплачуються, безпідставні.
Відповідно до ст.22 Конституції України права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до ст. 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Статтею 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» встановлено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Відсутність коштів на виплату грошової допомоги не позбавляє осіб, яким вона повинна виплачуватись, права на таку допомогу. Законом «Про соціальний захист дітей війни» не передбачено обмеження таких виплат наявністю певних коштів чи фінансування.
Рішення Конституційного суду України є обов’язковим до виконання на території України.
Таким чином, суд вважає, що позов підлягає задоволенню в частині нарахування позивачу суми підвищення пенсії за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 01 березня 2010 року.
Оскільки фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету, а дія закону про Державний бюджет України обмежена календарним роком, тобто в даному випадку закінчується 31 грудня 2007 року, 31 грудня 2008 року та 31 грудня 2009 року, а з 01 січня 2008 року, 01 січня 2009 року та 01 січня 2010 року розпочинається новий бюджетний рік, перерахунок слід окремо визначити за кожний рік, тобто з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та з 01 січня 2010 року по 01 березня 2010 року.
Вимоги щодо нарахування соціальної допомоги за період з 01 січня 2006 року по 19 березня 2007 року не підлягають задоволенню у зв’язку з пропуском строку звернення до суду без поважних причин.
В позові про нарахування підвищення пенсії за період з 19 березня 2007 року по 09 липня 2007 року та з 01 січня 2008 року по 22 травня 2008 року слід відмовити, оскільки в 2007 році Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік», який діяв на той час було зупинено дію положень Закону України «Про соціальний захист дітей війни» про виплату підвищення пенсії, а Законом України «Про державний бюджет на 2008 рік» було змінено розмір соціальної допомоги.
Відповідно до п.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 4-зп від 03 жовтня 1997 року конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована одно предметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загально звичайним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується одно предметний акт, який діяв у часі раніше.
Враховуючи ці положення при вирішені спорів необхідно застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше, тобто до липня 2007 року і з 01 січня до 22 травня 2008 року слід керуватись нормами Законів України про державний бюджет на відповідний рік.
Позовні вимоги в частині зобов’язання відповідача в подальшому нараховувати та виплачувати соціальну допомогу відповідно до рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року не підлягають задоволенню з огляду на те, що рішення суду не може прийматись як застереження від будь-яких порушень, та не може бути умовним, а розглядати справу та приймати рішення на майбутнє, приймаючи за наявні неіснуючі порушення, суперечить чинному законодавству.
При визначені розміру щомісячної державної соціальної допомоги на період дії рішень Конституційного Суду України слід керуватися саме Законом України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року та при нарахуванні суми соціальної допомоги виходити з розмірів мінімальної пенсії за віком, визначеної відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Згідно зазначеної норми мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність з 01 квітня 2007 року встановлений в розмірі 406 грн., з 01 жовтня 2007 року - в розмірі 411 грн.
Статтею 58 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2008 рік затверджений у наступному розмірі: з 01 січня – 470 грн., з 01 квітня – 481 грн., з 01 липня – 482 грн., з 1 жовтня – 498 грн.
Відповідно до ст. 54 Закону України «Про державний бюджет на 2009 рік» встановлено, що у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року, тобто в розмірі 498 грн.
Згідно з п.2.2 п.п.6 Положення про Управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах відповідач відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до чинного законодавства.
Таким чином, нарахування позивачу соціальної державної допомоги є компетенцією управління Пенсійного фонду України.
Позивач також просить визнати протиправним рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Мелітополі про відмову у призначенні йому підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Однак, судом встановлено, що ніякі рішення щодо відмови у призначенні позивачу підвищення до пенсії відповідачем не приймалися, тому ці вимоги позивача є безпідставними. Фактично, як вбачається з викладених в позові фактів, позивач оскаржує бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Мелітополі Запорізької області щодо нарахування та виплати йому щомісячної державної соціальної допомоги відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
Таким чином, судом встановлено, що Управлінням Пенсійного Фонду України в м. Мелітополі Запорізької області повинен провести підвищення пенсії у розмірі відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війн» починаючи з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 01 березня 2010 року .
Оскільки позивачу відмовлено в нарахуванні та виплаті передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» щомісячного підвищення пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, що також не спростовується і відповідачем, зазначені дії відповідача є протиправними та суперечать чинному законодавству, а тому права позивача підлягають захисту.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 10,60,212 ЦПК України, ст. 256,257 ЦК України, Законом України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», суд
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Мелітополі Запорізької області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги, передбаченої Законом України „Про соціальний захист дітей війни” – задовольнити частково.
В поновленні ОСОБА_1 строку на звернення до суду з позовом відмовити.
Визнати бездіяльність управління Пенсійного фонду України в м. Мелітополі Запорізької області щодо нездійснення перерахунку та виплати підвищення пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та з 01 січня 2010 року по 01 березня 2010 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком - неправомірною.
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м. Мелітополі Запорізької області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 підвищення пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та з 01 січня 2010 року по 01 березня 2010 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Запорізької області через Мелітопольський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
СУДДЯ: В.В. ЗИМОГЛЯД