Справа № 309/556/17

П О С Т А Н О В А

Іменем України

15 липня 2021 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі:

головуючої - судді Кожух О.А.,

суддів - Джуги С.Д., Бисаги Т.Ю.,

за участі секретаря - Микуляк Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хустського районного суду від 07 червня 2019 року (головуючий суддя Савицький С.А.) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування Хустської РДА про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: орган опіки та піклування Хустської РДА про позбавлення батьківських прав, -

в с т а н о в и в :

У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 , третя особа: орган опіки та піклування Хустської РДА про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми.

Позов мотивовано тим, що з 28.02.2008 сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Хустського районного суду від 26.08.2016.

Від шлюбу у них народилося двоє дітей: дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які залишилися проживати разом з матір`ю.

Після розірвання шлюбу відповідачка перешкоджає батьку зустрічатися та спілкуватися з дітьми. Вказував, що за час спільного проживання позивач проявляв себе як турботливий батько і діти люблять його. Жодних обставин, які б давали підстави вважати, що його спілкування з дітьми спричинить їм шкоду не існує.

Створення матір`ю перешкод позивачу у спілкуванні з дітьми, в участі у їх вихованні, порушує його права як батька та суперечить інтересам дітей.

Посилаючись на дані обставини, просив суд зобов`язати ОСОБА_3 усунути йому перешкоди у спілкуванні з дітьми, визначити способи його участі у вихованні дітей:

- систематичні побачення з дітьми кожної суботи з 12 до 15 години наступного дня крім Різдвяних та Пасхальних свят;

- на Новорічні, Різдвяні та Пасхальні свята - другий день свят;

- у день народження дітей одну годину у будь-який час за вибором матері;

- безперешкодне відвідування дітей у школі без відривання від навчального процесу (на перерві).

У березні 2017 року ОСОБА_3 звернулася із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про позбавлення його батьківських прав.

На обґрунтування вимог посилалася на те, що рішенням Хустського районного суду від 26.08.2016 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвано; неповнолітніх дітей - доньку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - залишено на утриманні та вихованні матері ОСОБА_3 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітніх дітей - доньки ОСОБА_6 та сина ОСОБА_7 в розмірі 2/3 всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 07.04.2016 до досягнення дітьми повноліття.

Вказувала, що ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей сплачує несвоєчасно та в неповному обсязі, а станом на 01.03.2017 його заборгованість зі сплати аліментів становить 5904,20 грн.

Зазначала, що ОСОБА_1 звернувся із позовом до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів (справа № 309/454/17), який мотивовано тим, що його звільнено з роботи 01.11.2016.

Наведені обставини, на думку ОСОБА_3 , свідчать про те, що ОСОБА_1 не хоче нести витрати по утриманню дітей, ухиляється від їх матеріального забезпечення.

Також зазначала, що Актом обстеження умов проживання, складеним начальником служби у справах дітей ОСОБА_8 та головним спеціалістом служби у справах дітей - ОСОБА_9 , встановлено, що за адресою АДРЕСА_1 , для дітей не створені умови для проживання: відсутність опалення, у дитячій кімнаті немає ліжка, шафи для речей, всіх предметів для проживання та утримання дітей. Батько до виховання дітей ставиться безвідповідально: повністю відключив опалення, зняв міжкімнатні двері, замінив на вхідних дверях замок. Розібрав дитячу кімнату, виніс дитячі ліжка, дитячі шафи, комод, крісла, столик. Про дітей не згадує, фінансову допомогу дітям не надає. Мати створює всі умови для належного проживання та вихованні дітей, однак враховуючи неможливість проживання в АДРЕСА_1 , діти разом з матір`ю живуть у бабусі за адресою АДРЕСА_2 , котра їм допомагає.

Вказувала, що вона зверталася до суду з позовом в інтересах двох малолітніх дітей до ОСОБА_1 , у якому просила вселити її та дітей до новозбудованого будинку, що є спільною сумісною власністю сторін і збудований поряд зі старим за адресою АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 добровільно не хоче вселити неповнолітніх дітей та ОСОБА_3 до вказаного будинку, умисно робить їм перешкоди, що зафіксовано у акті обстеження умов проживання від 29.07.2016. Крім того, даний факт підтверджується висновком старшого інспектора Хустського ВП ГУНП в Закарпатській області від 21.07.2016.

Також у лютому 2016 року у сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , після психологічного навантаження через несприятливу психологічну обстановку в сім`ї та грубого поводження батька ОСОБА_1 з дітьми, виникло заїкування, що підтверджується довідками з медичної картки амбулаторного хворого.

Вказувала, що після розірвання шлюбу вона не вчиняє жодних дій для створення перешкод батькові у спілкуванні з дітьми чи його участі у вихованні. Натомість ОСОБА_1 регулярних стосунків і прямих контактів з дітьми з власної ініціативи не підтримує, дітей по місцю проживання та в школі не відвідує.

Водночас зазначала, що спілкування батька з дітьми може спричинити їм психологічні переживання та зашкодити їх нормальному вихованню.

Крім цього, ОСОБА_1 відмовився надати ОСОБА_3 дозвіл на виїзд дітей за кордон на море з метою їх оздоровлення.

На підставі наведеного ОСОБА_3 просила позбавити ОСОБА_1 батьківських прав щодо неповнолітніх дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Хустського районного суду від 07.06.2019 у задоволенні позову ОСОБА_1 про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми - відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_3 - задоволено. Позбавлено ОСОБА_1 батьківських прав відносно неповнолітніх дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 640 грн. судового збору та 33 400 грн. витрат на правову допомогу.

На це рішення подав апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_10 . Посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його первісного позову та відмову в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 .

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 зводяться до того, що ОСОБА_3 не надала доказів, які б свідчили про ухилення відповідача від виконання своїх обов`язків щодо виховання дітей, не довела винної поведінки ОСОБА_1 у свідомому нехтування своїми батьківськими обов`язками, не навела достатніх обставин, які б свідчили про необхідність застосування до батька дитини такого крайнього заходу впливу на нього, як позбавлення батьківських прав. Натомість ОСОБА_1 справно сплачує аліменти та заборгованості з їх сплати не має, бажає брати участь у вихованні дітей, про що свідчить факт подання його первісного позову; висновок органу опіки та піклування Хустської РДА про доцільність позбавлення батьківських прав - є неповним, необ`єктивним, що стверджено листом Служби у справах дітей Закарпатської ОДА.

Разом із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду були подані доповнення до апеляційної скарги, у яких ОСОБА_1 вказує, що стягнення витрат на правову допомогу в сумі 33 400 грн є необґрунтованим, ОСОБА_3 не надано опису чи переліку виконаних адвокатом робіт,їх вартості, не довела факт надання правничої допомоги, не надала договору про правову допомогу. Вказує, що після розірвання шлюбу ОСОБА_3 не дає йому можливості зустрічатися та проводити час із дітьми. У висновку органу опіки та піклування Хустської РДА від 03.07.2017 даний орган вважав за доцільне встановити йому години побачень з малолітніми дітьми згідно визначеного висновком графіку. Однак наявність цього висновку не вплинула на поведінку матері дітей, яка і надалі перешкоджала зустрічам батька з дітьми. У подальшому орган опіки та піклування Хустської РДА надав висновок №01-9/1617 від 03.11.2017 про можливість позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно його малолітніх дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мотивований тим, що таке позбавлення є обґрунтованим та не суперечить інтересам дітей. Про необґрунтованість такого висновку свідчить лист Служби у справах дітей Закарпатської ОДА №01-18/89 від 17.01.2018, у якому зазначено, що органом опіки та піклування Хустської РДА не було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовані всі обставини справи, не наведено жодного беззаперечного, достатнього та належного доказу, який би свідчив про умисне і свідоме ухилення ОСОБА_1 від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дітей, а тому відсутні правові підстави для позбавлення його батьківських прав. Апелянт також вважає висновок органу опіки та піклування Хустської РДА №01-9/1617 від 03.11.2017 необ`єктивним, вказуючи, що ОСОБА_3 працює в даній установі.

ОСОБА_1 зазначає, що він не ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дітей, відсутні докази його винної поведінки щодо свідомого нехтування ним батьківськими обов`язками. Навпаки, ОСОБА_1 добивається зустрічей з дітьми, бажає брати участь у їх житті та вихованні, у нього відсутня заборгованість за аліментами.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 просить подану апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість. Зокрема зазначає, що ніколи не працювала в органі опіки та піклування Хустської РДА. Заборгованість ОСОБА_1 за аліментами станом на 01.03.2017 складала 5904,20 грн, а тому на переконання ОСОБА_3 сама по собі наявність боргу свідчить про неналежне ставлення батька до своїх батьківських обов`язків. Після розлучення батько дітей з власної ініціативи не бере участі у спілкуванні, вихованні, утриманні, оздоровленні та матеріальному забезпеченні дітей. Батько не здійснив спроб зустрітися з дітьми, не відвідував батьківські збори у школі, не цікавиться вихованням, створює напружено психологічну обстановку, яка негативно впливає на здоров`я та розвиток дітей. На запит служби у справах дітей Закарпатської ОДА працівниками служби та Липчанської сільської ради здійснено виїзд та проведено розмову з дітьми, які зазначали, що не бажають спілкуватися з батьком, підтримувати з ним будь-які зв`язки, посилаючись на те, що батько позбавив їх житла, дитячої кімнати, відібрав дитячі іграшки. Для перевірки цієї інформації працівники зверталися до батька, щоб він відчинив будинок та показав житло, де мешкали діти, однак ОСОБА_1 відмовився відчинити будинок. ОСОБА_1 було запрошено 04.05.2018 на засідання комісії з питань захисту прав дитини, на яке він не з`явився, а був присутній його представник. Вказує, що на виконання судового рішення її з дітьми вселено до будинку у АДРЕСА_3 , однак після цього ОСОБА_1 змінив замок і наразі ОСОБА_3 з дітьми не може потрапити до будинку, що спростовує доводи про бажання батька брати участь у вихованні дітей, свідчить про байдуже ставлення до дітей, ухилення від виховання дітей, зловживання батьківськими правами та обов`язками.

Також до апеляційного суду було подано документи щодо зміни прізвища ОСОБА_3 - на ОСОБА_11 (а.с.45-46 т. 2).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Встановлено та з матеріалів справи вбачається, що з 28.02.2008 ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Хустського районного суду від 26.08.2016.

Від шлюбу у них народилося двоє дітей: дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З акту обстеження умов проживання від 29.07.2016 (до ухвалення рішення про розірвання шлюбу між сторонами), складеним начальником служби у справах дітей ОСОБА_8 та головним спеціалістом служби у справах дітей - ОСОБА_9 , слідує, що за адресою АДРЕСА_1 , для дітей не створені умови для проживання: відсутність опалення, у дитячій кімнаті немає ліжка, шафи для речей, всіх предметів для проживання та утримання дітей. Батько до виховання дітей ставиться безвідповідально: повністю відключив опалення, зняв міжкімнатні двері, замінив на вхідних дверях замок. Розібрав дитячу кімнату, виніс дитячі ліжка, дитячі шафи, комод, крісла, столик. Про дітей не згадує, фінансову допомогу дітям не надає. Мати створює всі умови для належного проживання та вихованні дітей, однак враховуючи неможливість проживання в АДРЕСА_1 , діти разом з матір`ю живуть у бабусі за адресою АДРЕСА_2 , котра допомагає їм (а.с. 31-32 т. 1).

З наявного у справі висновку старшого інспектора відділу Хустського ВП ГУНП в Закарпатській області від 21.07.2016, наданого по заяві ОСОБА_3 вбачається, що опитаний ОСОБА_1 повідомив, що вирішив провести у будинку ремонт, тому зняв у спальній кімнаті ламінат, двері між першим та другим поверхом будинку, однак указані речі знаходяться в будинку. Батареї опалення він познімав, так як вони заважають проводити ремонтні роботи. Крім того батареї та твердопаливний котел марки «Віадрус» йому у тимчасове користування дав його батько, як і міжкімнатні двері. Ці речі він вирішив повернути батькові, так як вони не є спільно нажитими з ОСОБА_3 . Нічого більше з будинку він забирати не збирається, хоче, щоб якщо дружина ОСОБА_3 щось має намір забрати з будинку, то в його присутності, так як він їй не довіряє, тому що вона забрала всю технічну документацію на будинок (а.с. 34- 35 т. 1).

Рішенням Хустського районного суду від 26.08.2016 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвано; неповнолітніх дітей - доньку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - залишено на утриманні та вихованні матері ОСОБА_3 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітніх дітей - доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 2/3 всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 07.04.2016 до досягнення дітьми повноліття (а.с. 6-8 т. 1).

Відповідно до листа Липчанської ЗОШ І-ІІІ ст. від 17.03.2017 протягом 2015-2016 навчального року та 2016-2017 навчального року ОСОБА_1 , батько ОСОБА_12 учениці 2-Б класу, ОСОБА_7 учня 1-А класу, батьківські збори не відвідував, навчанням та вихованням дітей у школі не цікавиться (а.с. 40 т. 1).

Згідно висновку органу опіки та піклування Хустської РДА від 03.07.2017 №01-9/952 (а.с. 114-116 т. 1), наданого у даній справі щодо усунення перешкод у спілкуванні з дітьми, вбачається що працівниками служби проведено з дітьми розмову щодо побачень з батьком. Старша дитина ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) повідомила, що хоче спілкуватися з батьком, бачитися з ним, а менший ОСОБА_5 категорично сказав, що не хоче бачити свого батька, так як ображається на нього через те, що батько розібрав їх дитячу кімнату. За цим висновком Хустської РДА від 03.07.2017 № 01-9/952 такий орган вважає доцільним встановити ОСОБА_1 години побачень з його малолітніми дітьми: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно з наступним графіком, а саме:

щосуботи з 12 до 15 год. за адресою: АДРЕСА_1 ;

другого дня Новорічних, Різдв`яних та Пасхальних свят з 14 до 18 год. за адресою: АДРЕСА_1 ;

у день народження дітей з 16 до 17 години за адресою: АДРЕСА_1 ;

безперешкодно відвідувати дітей у школі без відривання від навчального процесу (на перерві).

Після цього, через чотири місяці, орган опіки та піклування Хустської РДА, щодо розв`язання спору про позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав, надав висновок від 03.11.2017 №01-9/1617 (а.с. 129-131 т. 1), за яким даний орган вважає, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно його дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - є можливим та таким що не суперечить їх інтересам.

Зі змісту цього висновку від 03.11.2017 №01-9/1617 вбачається, що питання можливості позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно його дітей розглядалось на засіданні комісії з питань захисту прав дитини 07.07.2017, де членами Комісії прийнято рішення відкласти розгляд справи на інший термін у зв`язку з відсутністю батька на засіданні Комісії та перевірки окремих фактів, що стосуються стану виконання ним батьківських обов`язків.

На наступному засіданні був присутній батько, який пояснив, що має бажання виховувати дітей, матеріально їх утримувати, однак їх мати чинить перешкоди у спілкуванні з ними. Батько також пояснив, що, на його думку, він використовував всі методи, аби повернути собі дітей, поспілкуватися з ними, бачити їх.

Службою у справах дітей надіслано запити до виконкому Липчанської сільської ради, Липчанської ЗОШ І-ІІІ ст., Хустського відділу поліції Головного управління національної поліції у Закарпатській області та Хустського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області для з`ясування стану виконання ОСОБА_1 обов`язків щодо його дітей та участі у вихованні, навчанні та розвитку малолітніх.

Відповідно до листа Хустського районного відділу державної виконавчої служби станом на 01.03.2017 у ОСОБА_1 був наявний борг по сплаті аліментів. Хоча ОСОБА_1 і погасив заборгованість по сплаті аліментів, комісія вважає, що сама наявність боргу по сплаті аліментів, розмір яких є незначним, свідчить про неналежне ставлення його до своїх батьківських обов`язків. Крім цього, згідно з інформацією, наданою Липчанською сільською радою Томищ І.Ю. до виконавчого комітету з приводу перешкод у його спілкуванні з дітьми не звертався. Комісія також звертає увагу на те, що на засіданні комісії представник Липчанської сільської ради також пояснила, що твердження ОСОБА_1 про те, що він звертався до Липчанської сільської ради з питання виховання дітей не відповідають дійсності і є надуманими.

Представник сільської ради зауважила, що батько дітей жодного разу не звертався до них. Натомість мати дітей неодноразово зверталася до представників сільської ради з питанням допомогти врегулювати ситуацію та вплинути на батька з тим, щоб останній належним чином виконував свої батьківські обов`язки, не зловживав ними та перестав вчиняти у сім`ї фізичне та психологічне насильство.

Відповідно до листа наданого Липчанською ЗОШ І-ІІІ ст. батько дітей ОСОБА_1 за час їх навчання у школі батьківські збори не відвідував, навчанням та вихованням дітей не цікавився.

Листом Хустського відділу поліції ГУНП в Закарпатській області Комісію поінформовано, що громадянин ОСОБА_1 до Хустського ВП з питання усунення перешкод у його спілкуванні з дітьми не звертався, що свідчить про введення в оману ОСОБА_1 членів комісії.

Враховуючи наведене, орган опіки та піклування Хустської РДА дійшов висновку, що можна вважати, що ОСОБА_1 байдуже ставиться до виконання своїх батьківських обов`язків відносно дітей, що є підставою для позбавлення його батьківських прав. Внаслідок поведінки з боку батька склались обставини, що суперечать інтересам дітей, оскільки факти, матеріали справи, а також сама поведінка ОСОБА_1 свідчить про зловживання ним своїми батьківськими правами та неналежним ставленням до своїх батьківських обов`язків.

Разом із тим, у листі Служби у справах дітей Закарпатської ОДА від 17.01.2018 №01-18/89 було зазначено, що органом опіки та піклування Хустської РДА (при надання висновку №01-9/1617 від 03.11.2017 щодо можливості позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 ) не було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовані всі обставини справи, не наведено жодного беззаперечного, достатнього та належного доказу, який би свідчив про умисне і свідоме ухилення ОСОБА_1 від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дітей, а тому відсутні правові підстави для позбавлення його батьківських прав (а.с. 241 -242 т. 1).

З надісланого у відповідь листа Хустської РДА від 05.05.2018 за №01-9/518 (а.с.183 т.1), адресованого начальнику служби у справах дітей Закарпатської ОДА, вбачається наступне.

На листи служби у справах дітей Закарпатської ОДА від 17.01.2018 та 13.04.2018 щодо повторного розгляду питання позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 , Хустською РДА повідомлено, що 28.03.2018 працівниками служби у справах дітей Хустської РДА здійснено виїзд за місцем проживання батька ОСОБА_1 , у АДРЕСА_1 для повторного, всебічного та об`єктивного розгляду вищевказаного питання.

Вирішенню питання щодо позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав відносно дітей передувало його звернення до суду про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми. Відповідно до його побажань та інтересів дітей було визначено години їх спілкування з батьком (висновок органу опіки та піклування від 03.07.2017).

Під час повторного виїзду та розмови з дітьми з`ясовано, що за рік ОСОБА_1 жодного разу не зустрічався з ними ні за місцем його проживання, ні в школі, не вітав дітей з днем народження, святами. Відповідно до вищевказаного висновку, маючи повне право відвідати дітей у школі, також не скористався цим правом, що свідчить про його свідоме та умисне небажання спілкуватися з дітьми, бачити їх, цікавитися тим, як вони проживають і взагалі - чим живуть його власні діти.

Працівниками Служби та Липчанської сільської ради було здійснено виїзд в с. Липча, проведено розмову з дітьми, зустріч з батьком та іншими родичами дітей.

Під час розмови з дітьми було з`ясовано, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не бажають спілкуватися з батьком, підтримувати з ним будь-які зв`язки. Свою думку обґрунтували тим, що ОСОБА_1 позбавив їх житла, дитячої кімнати, навіть дитячі іграшки відібрав від дітей.

Для перевірки даної інформації працівники Служби звернулись до батька, щоб він відчинив будинок та показав житло, де мешкали діти. Однак, останній відчиняти будинок, співпрацювати категорично відмовився.

ОСОБА_1 було запрошено 04.05.2018 на засідання комісії з питань захисту прав дитини, де розглядався лист служби у справах дітей Закарпатської облдержадміністрації, що стосувався звернення гр. ОСОБА_1 до служби у справах дітей Закарпатської ОДА та Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. На засідання комісії ОСОБА_1 не з`явився, був присутній його представник ОСОБА_10 , яка заперечувала те, що діти проживали у будинку батька та підтвердила той факт, що ОСОБА_3 , мати дітей, чинить перешкоди у їх спілкуванні з батьком.

На засіданні комісії була присутня і мати дітей ОСОБА_3 , яка підтвердила той факт, що впродовж року ситуація в сім`ї не покращилась, колишній чоловік виконує свої батьківські обов`язки тільки в частині сплати аліментів.

ОСОБА_3 вказувала, що заочним рішенням Хустського районного суду від 05.10.2017 було вирішено вселити ОСОБА_3 та її малолітніх дітей у двоповерховий будинок АДРЕСА_3 .

Цим же рішенням було зобов`язано ОСОБА_1 відновити у даному будинку водопостачання, електропостачання, підключити до індивідуального опалення, встановити батареї, міжкімнатні двері та всі необхідні предмети, меблі для належного проживання в даному будинку дітей. Постановою Апеляційного суду Закарпатської області від 29.01.2018 рішення Хустського районного суду від 05.10.2017 року залишено без змін.

Згідно постанови Хустського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції від 03.05.2018 вселено ОСОБА_3 разом з дітьми у двоповерховий будинок АДРЕСА_3 .

Виходячи з вищевикладеного, Хустська РДА вважала, що висновок органу опіки та піклування Хустської РДА про можливість позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносного його малолітніх дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є обґрунтованим та таким, що не суперечить інтересам дітей (а.с.183-184).

За положенням п 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Як роз`яснено у п. п. 15, 16, 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року N 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці. Факт оскарження відповідачем заяви про позбавлення батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (рішення від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України»). Позбавлення батьківських прав має бути виправдане інтересами дитини, і тоді інтереси повинні мати переважний характер над інтересами батьків, між інтересами дитини та інтересами батьків має існувати справедлива рівновага.

На обґрунтування свого позову ОСОБА_3 посилалася на те, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дітей, а саме його заборгованість за аліментами станом на 01.03.2017 складає 5904,20 грн., життям і здоров`ям дітей батько не цікавиться, не виявляє бажання спілкуватися з дітьми та приймати участь у їх вихованні; за висновком органу опіки та піклування Хустської РДА від 03.11.2017 №01-9/1617, такий орган вважає, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно його дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - є можливим та таким що не суперечить їх інтересам.

Частиною 4 ст. 19 СК України визначено, що при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування.

Відповідно до ч. 5 ст. 19 СК України орган опіки і піклування подає до суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодиться з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (ч. 6 ст. 19 СК України).

Відповідно до практики розгляду питань щодо доцільності чи недоцільності позбавлення батьківських прав, орган опіки та піклування перш за все при прийнятті рішення керується фактичними даними, які носять документальний характер, а саме досліджується: характеристика на батьків з місця проживання; пояснення свідків про спосіб життя батьків; акт про участь одного з батьків у вихованні дитини; акт обстеження житлово-побутових умов проживання батьків; довідка з місця проживання, реєстрація; довідка щодо сплати аліментів. Може досліджуватися також довідка з поштового відділення про кошти, посилки, перекази чи надходили на ім`я дитини.

Апеляційним судом було враховано, що у матеріалах справи міститься лист Служби у справах дітей Закарпатської ОДА №01-18/89 від 17.01.2018, у якому зазначено, що органом опіки та піклування Хустської РДА (при надання висновку №01-9/1617 від 03.11.2017 щодо можливості позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 а.с. 241-242 т. 1) не було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовані всі обставини справи, не наведено жодного беззаперечного, достатнього та належного доказу, який би свідчив про умисне і свідоме ухилення ОСОБА_1 від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дітей, а тому відсутні правові підстави для позбавлення його батьківських прав.

У зв`язку з цим, ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 04.02.2020 зобов`язано орган опіки та піклування Хустської РДА подати повторний письмовий висновок щодо можливості позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно його малолітніх дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

На виконання цієї ухвали, орган опіки та піклування Хустської РДА надіслав висновок від 11.01.2021 № 01-03/37 (а.с.96-100 т. 2), у якому зазначено обставини, що були враховані цим органом при прийнятті висновку Хустської РДА від 03.07.2017 № 01-9/952, яким встановлено ОСОБА_1 години побачень з його малолітніми дітьми; а також висновку органу опіки та піклування Хустської РДА від 03.11.2017 №01-9/1617, за яким орган вважав, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно його дітей - є можливим та таким що не суперечить їх інтересам.

Також у даному висновку від 11.01.2021 № 01-03/37 орган посилається на те, що

17.01.2018 до Хустської РДА надійшов лист служби у справах дітей Закарпатської ОДА стосовно звернення представника Уповноваженого Верховної ради України з прав людини щодо захисту прав ОСОБА_1 , батька малолітніх дітей, у якому служба у справах дітей Закарпатської ОДА рекомендувала органу опіки та піклування повторно розглянути на засіданні Комісії питання доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 .

Орган зазначає, що 22.02.2018 ОСОБА_3 також звернулася до Уповноваженого Верховної ради України з прав людини, так як, на її думку, порушуються права її дітей, а їх батько, який повністю ухилився від виконання батьківських обов`язків до власних дітей, пише скарги та звинувачує орган опіки та піклуванні Хустської РДА у необґрунтованому висновку щодо доцільності позбавлення його батьківських прав.

Орган вказує, що рішенням Хустського районного суду від 07.06.2019 позов ОСОБА_3 задоволено та позбавлено ОСОБА_1 батьківських прав відносно неповнолітніх дітей, а 18.07.2019 батько ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого суду від 06.06.2019.

На виконання ухвали Закарпатського апеляційного суду від 04.02.2020 щодо надання повторного письмового висновку, 26.12.2020 було проведено засідання комісії з питань захисту прав дитини, на якому було повторно розглянуто питання про позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 відносно його малолітніх дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На такому засіданні члени комісії вирішили залишити висновок органу опіки та піклування щодо можливості позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно його малолітніх дітей. Таке рішення прийнято з посиланням на врахування того факту, що біологічний батько не бажає брати участь у вихованні своїх дітей та виконувати свої батьківські обов`язки щодо них, а також з урахуванням рішення Комісії з питань захисту прав дитини райдержадміністрації, у зв`язку з чим орган вважає, що відповідно до ст. 164 Сімейного кодексу України склалися всі правові підстави для позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно його малолітніх дітей.

Як вбачається з висновку органу опіки та піклування Хустської РДА від 11.01.2021 № 01-03/37, в його основу орган поклав обставини, що слугували підставами для прийняття висновку Хустської РДА від 03.07.2017 № 01-9/952 щодо визначення ОСОБА_1 побачень з його малолітніми дітьми, а також висновку органу опіки та піклування Хустської РДА від 03.11.2017 №01-9/1617 щодо можливості позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав, а відтак орган опіки та піклування не врахував листа Служби у справах дітей Закарпатської ОДА №01-18/89 від 17.01.2018, у якому зазначено, що органом опіки та піклування Хустської РДА (при наданні висновку №01-9/1617 від 03.11.2017 щодо можливості позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 ) не було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовані всі обставини справи, не наведено жодного беззаперечного, достатнього та належного доказу, який би свідчив про умисне і свідоме ухилення ОСОБА_1 від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дітей.

За зверненням ОСОБА_1 щодо неправомірності дій Комісії з питань захисту прав дитини та органу опіки та піклування Хустської РДА при наданні висновку від 11.01.2021 № 01-03/37, Службою у справах дітей Закарпатської ОДА встановлено, що такий висновок ґрунтується на матеріалах, зібраних впродовж 2017-2018 років, та рекомендовано органу опіки та піклування Хустської РДА повторно та всебічно вивчити стан виконання батьківських прав ОСОБА_1 , належним чином повідомивши його про час і місце засідання.

До апеляційного суду 14.07.2021 надійшов ще один висновок органу опіки та піклування Хустської РДА від 13.07.2021 № 01-31/1139 (а.с.173-177 т. 2).

У ньому зазначено, що у будинку в АДРЕСА_1 , ніхто не проживає, ОСОБА_1 мешкає у будинку його батьків по АДРЕСА_4 . У висновку, як вказано службою у справах дітей Хустської РДА було повторно зроблено запити до дирекції Липчанської ЗОШ І-ІІІ ст., державної виконавчої служби, та зазначено, що всі факти підтвердились.

Крім іншого зазначається, що, маючи на руках графік зустрічей з дітьми, ОСОБА_1 тривалий період часу дітей не бачив, з ними не спілкувався ні у школі, ні вдома, не проводив час для спільного відпочинку та оздоровлення. Під час бесіди з дітьми останні повідомили, що не хочуть зустрічатись з батьком, мотивуючи тим, що він позбавив їх житла, зовсім забув про їх існування.

Орган опіки та піклування вважав, що склались всі правові підстави для позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно його малолітніх

В той же час, колегія суддів зазначає, що висновок органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав відносно дітей не є обов`язковим для суду (частини п`ять, шість статті 19 СК України), такий висновок є доказом у справі, який підлягає дослідженню та оцінці судом.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, закріплено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Ухвалюючи рішення в справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), Європейський суд з прав людини наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому, Європейський суд з прав людини зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Аналіз наведених норм права, зокрема й практики Європейського суду з прав людини, дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

При розгляді справ даної категорії суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини (враховуючи, при цьому, сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо) та балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини й обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Суд першої інстанції не врахував, що спір стосується чутливої сфери правовідносин, в яких батьки не дійшли спільного рішення щодо участі у вихованні дітей, зокрема батько своїми діями - звернення до суду для вирішення питання усунення йому перешкод у спілкуванні з дітьми - проявляє власне бажання та реальний намір брати участь у вихованні дітей, спілкуванні з ними, стверджуючи про створення матір`ю перешкод у цьому, пред`являє першим позов про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дітей, а мати заперечує проти задоволення такого позову, вказує, що батько свої батьківські обов`язки не виконує, про стан здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток дітей не піклується, участі у вихованні та утриманні не приймає, а мати не створює йому перешкод у цьому.

При цьому встановлено, що ОСОБА_1 сплачує аліменти та свою заборгованість зі сплати аліментів станом на 01.03.2017 погасив, а дана обставина визнається ОСОБА_3 , а також була зазначена у висновку органу опіки та піклування Хустської РДА від 03.07.2017 № 01-9/952 (а.с. 20, а.с. 130, а.с. 184 т.1).

Апеляційний суд враховує, що висновки органу опіки та піклування Хустської РДА від 03.11.2017 №01-9/1617, від 11.01.2021 № 01-03/37, від 13.07.2021 № 01-31/1139 не містять будь-якої оцінки проживання дітей у сім`ї батька з моменту їх народження, їх думки, чи буде відповідати позбавлення батьківських прав їх найкращим інтересам. У таких висновках не враховано тієї обставини, що старша дитина ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) спочатку повідомляла працівників органу, що хоче спілкуватися з батьком, бачитися з ним, а менший ОСОБА_5 категорично сказав, що не хоче бачити свого батька, так як ображається на нього через те, що батько розібрав їх дитячу кімнату. Під час подальшої розмови з дітьми працівників служби у справах дітей Хустської РДА та Липчанської сільської ради було з`ясовано, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не бажають спілкуватися з батьком, підтримувати з ним будь-які зв`язки. Свою думку обґрунтували тим, що ОСОБА_1 позбавив їх житла, дитячої кімнати, навіть дитячі іграшки відібрав від дітей. Проте сам факт образи дітей на батька щодо ремонту, беручи до уваги перебування матері та батька у відповідний період у спорах щодо розірвання шлюбу, стягнення аліментів, суперечок щодо наявності підстав проживання у житлі, вселення до житла - не достатній для визначення прихильності малолітніх дітей до батька.

При цьому факт невідвідування батьком батьківських зборів у шкільному закладі, за відсутності відомостей про його обізнаність про час та місце їх проведення, не свідчить про те, що батько ухиляється від виконання своїх обов`язків щодо виховання дітей.

Графік зустрічей батька з дітьми органом опіки та піклування було встановлено не в порядку ст. 158 СК України - за заявою батька, а під час розгляду судом спору щодо участі батька у вихованні дітей, та зустрічного позову ОСОБА_3 про позбавлення батька батьківських прав. Тому доводи щодо того, що батько не зустрічався з дітьми згідно цього графіку не заслуговують на увагу.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року N 789-XII, передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Ухвалюючи рішення про позбавлення відповідача за зустрічним позовом батьківських прав, суд першої інстанції не врахував, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, необхідність застосування якого за обставинами цієї справи не доведено; належних та допустимих доказів ухилення ОСОБА_1 від виконання своїх батьківських обов`язків, які могли б бути законною підставою для позбавлення його батьківських прав стосовно дітей, позивачем не надано.

За обставин недоведеності свідомого нехтування ОСОБА_1 своїми батьківськими обов`язками, а також враховуючи те, що батько дітей заперечує проти позбавлення його батьківських прав, бажає брати участь у вихованні та спілкуванні з дітьми, звернувся до суду з позовом щодо участі у вихованні дітей, вважаючи необґрунтованими висновки органу опіки та піклування щодо можливості позбавлення його батьківських прав звертався до Служби у справах дітей Закарпатської ОДА та Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для позбавлення його батьківських прав.

Також місцевий суд, не з`ясувавши належним чином ставлення батька до дітей, не розглянувши можливості застосування попередження про зміну ставлення його до виховання дітей та покладення на орган опіки та піклування контролю за виконанням ним батьківських обов`язків, застосував саме такий крайній захід.

Пред`явлення позову про усунення перешкод у вихованні дітей та визначення способів участі у вихованні дітей свідчить про те, що ОСОБА_1 не втрачав інтерес до своїх дітей.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року N 789-XII передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці.

При вирішенні такої категорії спорів судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків.

Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах, зокрема: від 29 квітня 2020 року у справі N 522/10703/18 (провадження N 61-4014св20), від 13 квітня 2020 року у справі N 760/468/18 (провадження N 61-8883св19), від 11 березня 2020 року у справі N 638/16622/17 (провадження N 61-13752св19), від 23 грудня 2020 року у справі N 522/21914/14 (провадження N 61-8179св19), від 17 червня 2021 року у справі N 466/9380/17 (провадження N 61-2175св20).

Факти подання позову про усунення перешкод у вихованні дітей та визначення способів участі у вихованні дітей, заперечення проти позову про позбавлення його батьківських прав, звернення ОСОБА_1 до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо захисту прав як батька дітей, подання ОСОБА_1 апеляційної скарги на рішення суду про позбавлення його батьківських прав - свідчить про його інтерес до дітей.

Колегія також враховує тривалість розгляду даної справи та прагнення ОСОБА_1 не йти на конфлікт з матір`ю дітей до вирішення спору в суді.

Позбавлення батьківських прав повинно бути наслідком свідомої поведінки батьків (одного з них) щодо виховання дитини, у виняткових випадках при доведеності винної поведінки.

Не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов`язків унаслідок незалежних від неї причин, зокрема перешкод у їх реалізації.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

ОСОБА_3 не надала доказів, які б свідчили про ухилення ОСОБА_1 від виконання своїх обов`язків щодо виховання дітей, не довела винної поведінки батька у свідомому нехтування своїми обов`язками, не навела достатніх обставин, які б свідчили про необхідність застосування до батька дітей такого крайнього заходу впливу на нього як позбавлення батьківських прав.

За обставин недоведеності свідомого нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками, а також враховуючи те, що батько дітей заперечує проти позбавлення його батьківських прав, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для позбавлення його батьківських прав.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню, та у задоволенні позову ОСОБА_2 про позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав слід відмовити.

Суд першої інстанцій задовольнив зустрічний позов, і оскаржуване рішення суду першої інстанції не містить жодного аналізу доводів первісного позову.

Об`єктом правосуддя у справах про піклування про дитину є одвічні, гостро емоційні і постійно мінливі стосунки між батьками і їхньою дитиною, отже остаточність судового рішення у цій категорії справ є завжди тимчасовою і часто нетривалою. Правосуддя не в змозі встановлювати і запроваджувати сталі чутливі людські стосунки та приписувати почуття прихильності.

Сімейний кодекс України виходить з принципу рівності прав та обов`язків батьків. Відповідно до закону брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина.

У статті 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Згідно зі ст.151 СК батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.

Права батьків щодо виховання дитини розцінюються як засіб виконання ними своїх обов`язків щодо неї.

Згідно із ст.153 СК мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Згідно вимог ч. 3 ст. 157 СК України той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод (ч. 1 ст. 159 СК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 159 СК України Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Суд при встановленні способу спілкування має дотримуватися розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дітей.

Недосягнення згоди між батьками щодо порядку та способу участі батька у вихованні дітей, факт пред`явлення позову ОСОБА_1 , заперечення ОСОБА_3 проти його задоволення свідчить про наявність спору між сторонами щодо прав батька на виховання дітей.

Пред`являючи позов ОСОБА_3 просив усунути йому перешкоди у спілкуванні з дітьми, визначити способи його участі у вихованні дітей:

- систематичні побачення з дітьми кожної суботи з 12 до 15 години наступного дня крім Різдвяних та Пасхальних свят;

- на Новорічні, Різдвяні та Пасхальні свята - другий день свят;

- у день народження дітей одну годину у будь-який час за вибором матері;

- безперешкодне відвідування дітей у школі без відривання від навчального процесу (на перерві).

Орган опіки та піклування, у своєму висновку від 03.07.2017 від 03.07.2017 №01-9/952, розглядаючи питання щодо усунення перешкод ОСОБА_1 у спілкуванні з його малолітніми дітьми, фактично погодився з таким графіком зустрічей батька з дітьми, визначивши менше часу для такого спілкування у визначені батьком дні, без того, щоб діти ночували у батька.

Визначаючи час для спілкування позивача з малолітніми дітьми, колегія суддів враховуючи вік дітей, їх прихильність до кожного з батьків, необхідність їх духовного та фізичного розвитку, межі позовних вимог батька, дійшла такого висновку.

ОСОБА_1 стверджує, що періодично зустрічається з дітьми на вулиці, проте, знаючи ставлення матері до батька, діти матері про такі зустрічі не повідомляють. Діти потребують спілкування з батьком, його уваги та турботи, що позитивно буде впливати на психічний, духовний та емоційний стан дітей.

Зважаючи на зазначене, виходячи з сукупності всіх обставин по справі, колегія суддів вважає за можливе встановити наступний порядок спілкування позивача з дітьми та участі у їх вихованні:

-першої та третьої суботи, другої та третьої неділі місяця з 12:00 години до 18:00 години, крім Новорічних, Різдвяних та Пасхальних справ

-другого дня Новорічних, Різдв`яних та Пасхальних свят з 14:00 години до 18:00 години;

-у день народження дітей одну годину у будь-який час за вибором матері;

-безперешкодно відвідувати дітей у школі без відривання від навчального процесу (на перерві).

Колегія суддів вважає, що даний порядок участі ОСОБА_1 у вихованні дітей та спілкуванні з ними не порушує учбовий процес, а також надає можливість дітям проводити вихідні дні і з матір?ю, не порушує режим їх відпочинку та сну. В той же час даний порядок забезпечує можливість батька повноцінно брати участь у вихованні та спілкуванні з дітьми.

Також колегія суддів, враховуючи вже шкільний вік дітей, вважає, що в інтересах дітей є надання дозволу на їх зустріч з батьком за відсутності матері, оскільки між батьками склалися неприязні відносини та їх сумісне перебування з дітьми буде негативно впливати на психічний, духовний та емоційний стан останніх.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема, якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування, з урахуванням віку, стану здоров`я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

За змістом указаної норми визначення способів участі одного з батьків у вихованні дитини та спілкуванні з нею є формою задоволення позову про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та у її вихованні.

Зважаючи на викладене, виходячи з принципу забезпечення найкращих інтересів дітей, колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду слід скасувати, відмовити у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 про позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав, та частково задовольнити первісний позов ОСОБА_1 -.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п.2 ч. 1 ст. 374, п.п.3, 4 ч. 1 ст 376, 381-184 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Хустського районного суду від 07 червня 2019 року - скасувати.

Первісний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визначити ОСОБА_1 наступний спосіб участі у вихованні та спілкуванні з дітьми: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 :

-першої та третьої суботи, другої та третьої неділі місяця з 12:00 години до 18:00 години, крім Новорічних, Різдвяних та Пасхальних справ

-другого дня Новорічних, Різдвяних та Пасхальних свят з 14:00 години до 18:00 години;

-у день народження дітей одну годину у будь-який час за вибором матері;

-безперешкодно відвідувати дітей у школі без відривання від навчального процесу (на перерві).

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 про позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційну скаргу на постанову апеляційного суду може бути подано безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 21 липня 2021 року.

Головуюча: Судді: