Номер провадження: 22-ц/813/4671/21

Номер справи місцевого суду: 520/18242/19

Головуючий у першій інстанції Калініченко Л.В.

Доповідач Цюра Т. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.07.2021 року                                                                 м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Цюри Т.В.,

Суддів: Комлевої О.С., Сегеди С.М.,

За участю секретаря судового засідання: Лопотан В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Київського районного суду м.Одеси від 25 листопада 2019 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Мунюти Сергія Васильовича, Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2019 року,  ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Мунюти Сергія Васильовича, Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Рішенням Київського районного суду м.Одеси від 25 листопада 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) до державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Мунюти Сергія Васильовича (місцезнаходження: 65059, м. Одеса, Адміральський проспект, 33а, офіс 502), Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Щорса, 36-Б), про скасування державної реєстрації права власності – задоволено частково.

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 45885442 від 11.03.2019 13:48:15, винесене державним реєстратором Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Мунютою Сергієм Васильовичем, яким було здійснено державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 , за Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк», запис про право власності №30628489 від 04.03.2019 року.

У задоволенні решти позовних вимог  ОСОБА_1 – відмовлено.

Не погоджуючись із вищевказаним рішеням суду, Акціонерне товариство «Дельта Банк»  подало до суду апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права просить суд скасувати рішення Київського районного суду м.Одеси від 25 листопада 2019 року в частині задоволених позовних вимог та постановити нове рішення в цій частин про відмову в задоволенні позовних вимог.

На адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу від сторін не надходив, однак відповідно до положень ч.3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судове засідання, призначене на 15.07.2021 року,  з`явився представник ОСОБА_1 – адвокат Масловський М.О.

Інші учасники процесу до суду апеляційної інстанції не з`явилися, хоча були повідомлені належним чином про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність не з`явившихся учасників справи, які своєчасно і належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

За змістом ч.ч. 1, 4  ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи те, що рішення суду першої інстанції оскаржуться лише в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 , тому в іншій його частині щодо відмови решти позовних вимог колегією суддів не перевіряється його законність та обґрунтованість, оскільки, згідно з вимогами ч.ч.1,2 ст. 367 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду зазначеним вимогам відповідає, з огляду на таке.

Так, судом першої інстанції встановлено, що 08 травня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №1506/0508/45-015, за умовами якого банк надав позичальнику грошові кошти у вигляді кредиту в сумі 100000 доларів США, на строк по 08 травня 2038 року включно, зі сплатою 11,90 відсотків річних на весь строк фактичного користування кредитом.

З договору вбачається, що кредитні кошти призначені для здійснення позичальником розрахунків по договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 .

Для забезпечення виконання вказаного кредитного договору, 08 травня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір №1506/0508/45-015-Z-1, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Криворотенко Л.І., зареєстрований в реєстрі за №3848, на підставі якого вжито заборону, зареєстровану в реєстрі за №3849.

За умовами іпотечного договору, іпотекодавець – ОСОБА_1 , в забезпечення належного виконання умов кредитного договору №1506/0508/45-015 від 08 травня 2008 року, передав іпотекодержателю – ВАТ «Сведбанк» належне йому на праві власності нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_3 , яка належала йому на підставі договору купівлі-продажу від 08 травня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Криворотенко Л.І., зареєстрованого в реєстрі за №3847.

Судом також встановлено, що 25 травня 2012 року між ВАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Д.Г., зареєстрований в реєстрі за №1306, на підставі якого АТ «Дельта Банк» набуло право вимоги за кредитним договором №1506/0508/45-015 від 08 травня 2008 року та усіма укладеними до нього забезпечувальними договорами.

На підставі зазначеного договору, до Державного реєстру Іпотек було внесено відповідний запис про іпотекодержателя квартири АДРЕСА_3 , - ПАТ «Дельта Банк», на підставі іпотечного договору №1506/0508/45-015-Z-1 від 08 травня 2008 року, що підтверджується відповідним записом в інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за №176219684 від 04.08.2019 року.

Надалі, 13 квітня 2018 року представник ПАТ «Дельта Банк» звернувся до державного реєстратора прав на нерухоме майно Юридичного департаменту Одеської міської ради із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо державної реєстрації права власності на квартиру, загальною площею 62,8 кв.м., житловою площею 37,3 кв.м., за адресою: АДРЕСА_4 .

Однак, 19 квітня 2018 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Карпухіною Лілією Володимирівною було винесено рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень за № 40709808.

За наслідком винесеного державним реєстром рішення, представник ПАТ «Дельта Банк» 23 жовтня 2018 року звернувся до суду з позовом до державного реєстратора прав на нерухоме майно Юридичного департаменту Одеської міської ради, Юридичного департаменту Одеської міської ради, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_1 , про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання провести державну реєстрацію прав та їх обтяжень, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 19 квітня 2018 року за №40709808, яке було прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно Карпухіною Лілією Володимирівною; зобов`язати Юридичний департамент Одеської міської ради провести державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо права власності на квартиру, загальною площею 62,8 кв.м., житловою площею 37,3 кв.м., за адресою: АДРЕСА_4 за ПАТ «Дельта Банк», внести відповідний запис до Державного реєстру прав та надати Витяг із Державного реєстру; стягнути з відповідачів на користь ПАТ «Дельта Банк» судові витрати у розмірі 3524,00 грн. (справа №522/18652/18).

За наслідком розгляду вказаної справи, 04 червня 2019 року Київським районним судом міста Одеси було ухвалено рішення, яким у задоволенні вказаного позову Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» - відмовлено, яке ПАТ «Дельта Банк» не оскаржувалось, а відтак рішення Київського районного суду міста Одеси від 04 червня 2019 року набрало законної сили.

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судом також встановлено, що під час розгляду вказаної цивільної справи №522/18652/18, представник ПАТ «Дельта Банк» звернувся до державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Мунюти Сергія Васильовича з заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, за наслідком якої державним реєстратором Манютою С.В. 11 березня 2019 року було винесено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер №45885442.

На підставі вказаного рішення, державним реєстратором Манютою С.В. було здійснено перереєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 , за ПАТ «Дельта Банк», номер запису про право власності №30628489.

Підставою виникнення права власності за ПАТ «Дельта Банк» на вказане майно є: повідомлення, видане 08.10.2017 року «Укрпошта» за №6603100019416; лист-вимога АТ «Дельта Банк» від 03.10.2017 року за вих. №02.4.1/1514/17; іпотечний договір від 08.05.2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Криворотенко Л.І., зареєстрований в реєстрі за №3848.

Зазначені обставини підтверджуються інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за №176219684 від 04.08.2019 року.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 та скасовуючи рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, винесене державним реєстратором кп «Агенція реєстраційних послуг» Мунютою С.В., яким було здійснено державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 , за ПАТ «Дельта Банк», районний суд виходив з того, що реєстрація права власності на іпотечне майно – квартиру АДРЕСА_2 , за іпотекодержателем - ПАТ «Дельта Банк» здійснено державним реєстратором з порушенням порядку, передбаченого Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», тобто за відсутності документів, що підтверджують завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем, письмової вимоги іпотекодержателя, а також в період дії Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", дія якого розповсюджується на спірне іпотечне майно.

Апеляційний суд погоджується із таким висновком районного суду, оскільки він відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи, виходячи з наступного.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Державний реєстратор, реалізуючи свої функції, керується Конституцією України, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.2 Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Внесення відомостей до Державного реєстру прав, згідно з п.4 ч.1 ст. 3 Закону, здійснюється виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом.

Частиною 3 ст. 10 Закону передбачено, що державний реєстратор, серед іншого, встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Частиною 2 ст. 18 Закону передбачено, що перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 25.12.2015 року №1127.

Відповідно до п. 61 Порядку, для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:

1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі;

3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Таким чином, пунктом 61 Порядку визначено вичерпний перелік обов`язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, із огляду на закріплені у статтях 10 та 18 Закону №1952-IV порядок державної реєстрації та коло повноважень державного реєстратора у ході її проведення, останній приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.

Судовим розглядом справи встановлено, що під час проведення державної реєстрації права власності, у відповідності до п.61 вищезазначеного Порядку, ПАТ «Дельта Банк» було подано державному реєстратору:

-лист-вимогу ПАТ «Дельта Банк» від 03.10.2017 року за вих. №02.4.1/1514/17;

-повідомлення, видане 08.10.2017 року «Укрпошта» за №6603100019416, на підтвердження сповіщення ОСОБА_1 про зазначену вимогу та завершення 30-денного строку з моменту її отримання, що підтверджується вищезазначеною інформаційною довідкою за №176219684 від 04.08.2019 року.

Апеляціний суд погоджується із висновком районного суду про те, що з поданого заявником рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 08.10.2017 року неможливо встановити, що іпотекодавцем ОСОБА_1 отримано саме лист-вимогу ПAT «Дельта Банк» від 03.10.2017 року за №02.4.1/1514/17, оскільки на поштовому повідомленні взагалі відсутня інформація про документ, який підлягав врученню, а також відсутній опис-вкладення поштового відправлення.

В той час, підтвердженням отримання ОСОБА_1 письмової вимоги ПAT «Дельта Банк» має бути повідомлення про вручення поштового відправлення, вручене та оформлене відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року № 270, та Порядку пересилання поштових відправлень, затвердженого наказом Українського державного підприємства поштового зв`язку «Укрпошта» від 12 травня 2006 року №211. (Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 11 квітня 2017 року у справі № 822/864/15).

Тобто, судом вірно встановлено, що вимоги Порядку щодо надання документа, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником письмової вимоги іпотекодержателя, не виконано.

Окрім того, судом також вірно встановлено, що представником ПАТ «Дельта Банк» до заяви про державну реєстрацію прав до державного реєстратора Карпухіної Л.В., якою було прийнято рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень з вичерпним переліком підстав, передбачених ст. 24 Закону та п. 18, п. 23 Порядку, а саме: «подані документи не відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень», а також подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження», що було предметом розгляду в рамках цивільної справи №522/18652/18, було подано той самий лист-вимогу від 03.10.2017 року за вих. №02.4.1/1514/17, однак інше поштове повідомлення за №6603100019416.

Таким чином, апеляційний суд погоджується із висновком районного суду про те, ПАТ «Дельта Банк» не було надано до державного реєстратора належних документів що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, яким в даному випадку є одна та сама особа, письмової вимоги іпотекодержателя, а відтак під час прийняття оспорюваного рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за №45885442, мале місце порушення п.61 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 25.12.2015 року №1127.

У доводах апеляційної скарги, апелянт посилається на те, що АТ «Дельта Банк» для здійснення реєєстрації права власності на предмет іпотеки, надав державному реєстратору всі документи, передбачені чинним законодавством, в тому числі і копію Листа – вимоги від 03.10.2017 року з доказами його отримання, а саме – зворотнє рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке містить підпис ОСОБА_2 .

Разом з тим, вказані доводи апелянта є безпідставними, оскільки звертаючись до суду із вказаним позовом, ОСОБА_1 довів, що він не отримував Листів – вимог від АТ «Дельта Банк» про застосування застереження про задоволення вимог іпотеко держателя.

Більш того, підтвердженням про не отримання ОСОБА_1 . Листа – вимоги ПАТ «Дельта Банк» від 03.10.2017 року було встановлено рішенням Київського районного суду м.Одеси від 04.06.2019 року по справі №522/18652/18 за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. до державного реєстратора прав на нерухоме майно Юридичного департаменту Одеської міської ради, Юридичного департаменту Одеської міської ради, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_1 , про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання провести державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Зокрема, вищевказаним рішенням суду від 04.06.2019 року встановлено, що: «Так, із поданого заявником рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 29.11.2017 року неможливо встановити, що іпотекодавцем ОСОБА_1 отримано саме лист-вимогу AT «Дельта Банк» від 03.10.2017 року за №02.4.1/1514/17.

Підтвердженням отримання ОСОБА_1 письмової вимоги AT «Дельта Банк» має бути повідомлення про вручення поштового відправлення, вручене та оформлене відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року № 270, га Порядку пересилання поштових відправлень, затвердженого наказом Українського державного підприємства поштового зв`язку «Укрпошта» від 12 травня 2006 року №211. (Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 11 квітня 2017 року у справі № 822/864/15)

Тобто, вимоги Порядку щодо надання документа, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником письмової вимоги іпотекодержателя, не виконано» (а.с. 74-80).

Слід зазначити, що як встановлено матеріалами справи, представником ПАТ «Дельта Банк» вказане рішення суду не оскаржувалось, а відтак рішення Київського районного суду міста Одеси від 04 червня 2019 року набрало законної сили, а банк , при цьому , звернувся до іншого реєстратора для реєстрації права власності.

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, рішенням Київського районного суду м.Одеси від 04.06.2019 року по справі №522/18652/18, яке набрало законної сили, встановлені обставини щодо неотримання позивачем Листа – вимоги ПАТ «Дельта Банк» від 03.10.2017 року за №02.4.1/1514/17, тому доводи апеляційної скарги повністю спростовуються вищенаведеним.

Безпідставними є і твердження апелянта про те, що дія Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" не розповсюджується на дані правовідносини.

Так, відповідно до іпотечного договору від 02.05.2008 року №1506/0508/45-015-Z-1, його укладено для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором №1506/0508/45/015 від 08.05.2008 року в іноземній валюті в сумі 100000 доларів США.

Згідно з п. 1 ч. 1 Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Відповідно до ч. 4 Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Верховний Суд України у постанові від 02 березня 2016 року у справі №6-1356цс15, дійшов висновку про те, що поняття «мораторій» у цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконання зобов`язання (п.2 ч.1 ст. 263 ЦК України).

Установлений Законом мораторій не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов`язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусове стягнення на майно (відчуження без згоди власника).

Звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку у спосіб реєстрації права власності (тобто спосіб, який і було обрано ПАТ «Дельта Банк») іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, має наслідком відчуження предмету іпотеки на користь іпотекодержателя без згоди власника такого нерухомого майна.

Отже, визначальним при вирішення спору щодо можливості звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку протягом строку дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» є настання правового наслідку, що в даному конкретному випадку передбачає фактичний перехід до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки, без згоди власника майна.

Таким чином, дія мораторію на примусове стягнення майна громадян, яке є забезпеченням за валютними кредитами, розповсюджується і на позасудовий порядок такого стягнення. (Аналогічну позицію викладено у постанові Верховного Суду колегії цивільної палати Касаційного цивільного суду від 31.10.2018 року у справі № 465/1310/17)

Враховуючи вищевикладене, твердження апелянта про те, що підписавши договір іпотеки, іпотекодавець дав добровільну згоду на реалізацію предмета іпотеки, є помилковою та необґрунтованою, оскільки позасудове стягнення, тобто стягнення за іпотекою або застереженням - один із видів примусового стягнення.

Відповідно до договору, предметом іпотеки є квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , що належить на праві приватної власності іпотекодавцю ОСОБА_1 , загальною площею 62,8 кв.м, житловою площею - 37,3 кв.м.

Відповідно до інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у власності ОСОБА_1 інше нерухоме житлове майно не знаходиться.

Отже, спірна квартира підпадає під дію Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", оскільки виступає предметом іпотеки за споживчим кредитом в іноземній валюті, використовується як місце постійного проживання позичальника та не перевищує 140 кв. м.

Виходячи з вищенаведеного, проведення державної реєстрації права власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 за ПАТ «Дельта Банк», було неможливим, отже й підстави для здійснення державної реєстрації права власності за товариством були відсутні.

З урахуванням вищевикладеного, апеляційний суд погоджується із висновком районного суду, що реєстрація права власності на іпотечне майно – квартиру АДРЕСА_2 , за іпотекодержателем - ПАТ «Дельта Банк» здійснено державним реєстратором з порушенням порядку, передбаченого Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», тобто за відсутності документів, що підтверджують завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем, письмової вимоги іпотекодержателя, а також в період дії Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", дія якого розповсюджується на спірне іпотечне майно.

Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи спростовуються матеріалами справи та встановленими судами обставинами, в цілому зводяться до переоцінки доказів та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Отже, апеляційний суд вважає, що судове рішення ґрунтується на повно та всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

На підставі ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, тому відповідно до ст. 141 ЦПК України новий розподіл понесених сторонами судових витрат не здійснюється.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384,389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Дельта Банк» - залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м.Одеси від 25 листопада 2019 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Мунюти Сергія Васильовича, Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 21.07.2021 року.

Головуючий                                                                 Т.В. Цюра

Судді:                                                                 О.С. Комлева

С.М. Сегеда