Справа № 2-2377/2010  року

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 18 травня 2010 року                     м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області  в складі:

головуючого-судді:          Антоняк Т. М.

секретаря:              Барабаш М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Івано-Франківську цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, суд –

встановив:

Позивач звернувся з позовом, в подальшому уточнивши вимоги позовної заяви, про стягнення з відповідачів в солідарному порядку 27340 грн. матеріальної шкоди та 1700 грн. моральної шкоди.

 Свої вимоги позивач мотивує тим, що за заявою про забезпечення позову ОСОБА_2, який виступав представником позивачки ОСОБА_3 в   іншій цивільній справі, Івано-Франківським міським судом 21.05.2008 року було накладено арешт на крамницю та майстерню по АДРЕСА_1, що належить позивачу ОСОБА_1, внаслідок чого ТОВ “Метро Кеш енд Кері Україна” розірвало укладений з ним договір оренди № 115-с5-08 від 25 лютого 2008 року  чим завдано збитків на заявлену суму.

В судовому засіданні позивач та його представник вимоги позову та уточнень до позовної заяви підтримали. Суду пояснили, що внаслідок поданої ОСОБА_2 заяви про забезпечення позову та накладення арешту на його майно, ОСОБА_1 зазнав матеріальних збитків в сумі місячної орендної плати 27340 грн. Крім того, накладення арешту на об'єкти належного йому нерухомого майна перешкоджали у здійсненні ним господарської діяльності. А тому відповідно до п.1 ст.155 ЦПК України він має право на відшкодування збитків, завданих забезпеченням позову, а також на відшкодування моральної шкоди. Просив вимоги позову задоволити.

Відповідач ОСОБА_2 вимоги позову заперечив з підстав, наведених у запереченні проти позову (а.с. 94-97).

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, подала суду письмове пояснення, у якому просила позов розглянути за її відсутності (а.с.103).

Заслухавши пояснення позивача та його представника, відповідача, дослідивши докази, які надані у розпорядження суду на обґрунтування  вимог та заперечень, з’ясувавши таким чином фактичні обставини справи суд приходить до висновку про недостатню обґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх  задоволення у зв’язку з наступним.

З представлених суду доказів вбачається, що 25 лютого 2008 року між ОСОБА_1 як Орендодавцем та ТОВ “Метро Кеш енд Кері Україна” в особі адміністративного директора ОСОБА_5 було укладено Договір №115-с5-08 оренди нежитлового приміщення без права передачі права власності. Відповідно до п.1.1 Договору Орендодавець передає, а Орендар  приймає в строкове платне користування, без права передачі права власності, нерухоме майно, що являє собою окреме приміщення на другому поверсі площею — 136,7 кв.м. , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 яке належить Орендодавцю на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності серія САВ №65877 від 21.10.2007р. (а.с.75-79).

14.05.2008 року, в процесі розгляду цивільної справи № 2а-6/2008р. за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, Управління архітектури та містобудування Івано-Франківського міськвиконкому про визнання недійсними рішення, дозволу на виконання будівельних робіт, усунення  ушкоджень будинку та знесення нежитлового приміщення, визнання нечинним розпорядження про надання права власності, скасування свідоцтва про право власності на приміщення, що знаходяться на АДРЕСА_1 судом, ОСОБА_2, діючи на підставі довіреності від ОСОБА_3 від 24.01.2007 року про представлення її інтересів в суді (а.с.74), подав заяву про забезпечення позову в даній справі шляхом накладення арешту на об'єкти нерухомого майна, що належать ОСОБА_1, а саме: майстерню з ремонту телерадіоапаратури, офісні приміщення та торгові приміщення за адресою АДРЕСА_1 (а.с.4-5).

          21 травня 2008 року Івано-Франківським міським судом заяву про забезпечення позову було задоволено частково. Накладено арешт на майстерню з ремонту телерадіоапаратури та крамницю за адресою АДРЕСА_1 за виключенням офісних приміщень площею 136,7 кв.м., щодо яких накладено заборону на відчуження згідно договору іпотеки від 29.10.2007 року між ОСОБА_1 та Акціонерним комерційним інвестиційним банком “УкрСиббанк” до вирішення спору по суті (а.с.6-7).

01 липня 2008 року колегією суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області ухвалу Івано-Франківського міського суду від 21 травня 2008 року змінено, заборонено ОСОБА_1 вчиняти відчуження об'єктів нерухомого майна: майстерні з ремонту телерадіоапаратури та крамниці за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 8-9).

Згідно листа від 04.07.2008 року ТОВ “Метро-Кеш енд Кері Україна” повідомило ОСОБА_1 про розірвання договору № 115-с-5-08 від 25.02.2008 року достроково.

Суд не знаходить вимогу позивача про стягнення з відповідача 27340 грн. матеріальної шкоди внаслідок дострокового розірвання Договору №115-с5-08 від 25.02.2008 року обгрунтованою у зв'язку з наступним.

Частиною 1 ст.155 ЦПК України зазначає, що у разі скасування заходів забезпечення позову, набрання законної сили рішенням про відмову у задоволенні позову чи ухвалою про закриття провадження у справі або залишення заяви без розгляду особа, щодо якої вжито заходи забезпечення позову, має право на відшкодування збитків, завданих забезпеченням позову.

    З аналізу даної статті слідує, що права особи, щодо якої вжито заходи забезпечення позову захищені у випадку скасування таких заходів та відмови в позові наданням права на відшкодування збитків , спричинених таким забезпеченням.

    Разом з тим, в спірному випадку визначальним є з”ясування наявності факту спричинення таких збитків та причинно-наслідкового зв”язку між вжиттям заходів забезпечення позову та збитками, які  завдані забезпеченням позову.

      Як вбачається з ухвали Івано-Франківського міського суду від 21 травня 2008 року, суд частково задоволив заяву, наклавши арешт на приміщення, належні ОСОБА_1, а саме на приміщення майстерні з ремонту телерадіоапаратури та на крамницю за адресою АДРЕСА_1 за виключенням офісних приміщень площею 136,7 кв.м. , щодо яких уже було накладено заборону на відчуження згідно договору іпотеки від 29.10.2007 року між ОСОБА_1 та АКІБ “УкрСиббанк”, оскільки це приміщення вже перебувало під забороною.

      Тобто вжиті заходи забезпечення позову не стосувалися офісних приміщень, які були передані в оренду позивачем.

    Крім того, відповідно до п.9 ст.153 ЦПК України ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

    Згідно ст.2 Закону України “Про виконавче провадження” примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу.

    Відповідно до ст.55 Закону України “Про виконавче провадження” арешт на майно боржника може накладатись державним виконавцем шляхом:

•   винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, якою накладається арешт на майно боржника та оголошується заборона його відчуження;

•   винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи зберіганні в банках або інших фінансових установах;

•   винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;

•   проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

        Позивачем не надано суду доказів про вчинення Державною виконавчою службою однієї з вищеперелічених дій, як і не представлено будь-яких інших доказів щодо обмеження в праві користування своїм майном.

        Відповідно до вимог ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

    При цьому, за обставин викладених в позові, доведенню підлягають, обставини заподіяння шкоди, розмір завданої шкоди, вина відповідачів у її завданні, причинний зв'язок між спільними діями відповідачів та завданою шкодою.                                                                    

      Слід також зауважити, що відповідач ОСОБА_2 діяв на підставі довіреності від ОСОБА_3 від 24.01.2007 року (а.с.74).

    Частиною 3 ст.238 ЦК України встановлено, що представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

    Відповідно до викладеного слідує, що ОСОБА_2 в даних правовідносинах діяв не від власного імені, а в межах повноважень, наданих йому ОСОБА_3, на підставі довіреності.

       Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

 Вимога про відшкодування моральної шкоди не підлягає до задоволення, оскільки позивачем не  доведено наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

За наведених обставин, суд не знаходить підстав для задоволення вимог і щодо ОСОБА_3  з огляду на відсутність доказів, які вказують на наявність винних дій чи бездіяльності, які спричинили збитки позивачу по суті спірних правовідносин .

    Згідно ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами та іншими учасниками процесу доказів.

 Згідно ч.1 ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

 Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

    За таких обставин суд вважає, що вимоги  позову не обгрунтовані наданими доказами, а тому позовні вимоги  слід  залишити без задоволення.

Виходячи з наведеного та керуючись п.п.2,4,5 Постанови Пленуму ВСУ від 31 березня 1995року № 4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”, ст.ст.2,55 Закону України “Про виконавче провадження”, ст.ст. 22,238,1166,1167 ЦК України, ст.ст. 11,57,60,153,155,213-215 ЦПК України, суд-

вирішив:

 В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди -   відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. У разі подачі заяви про апеляційне оскарження але апеляційна скарга не була подана у двадцятиденний строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду до апеляційного суду Івано-Франківської області може бути подано протягом 10-ти днів з дня проголошення рішення, апеляційна скарга на рішення подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, через Івано-Франківський міський суд.

    Суддя:                                  Антоняк Т. М.