Постанова

Іменем України

15 липня 2021 року

м. Київ

справа № 587/1465/17

провадження № 61-2715св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - заступник керівника Сумської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Стецьківської сільської ради Сумського району Сумської області,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Зарічного районного суду міста Суми від 03 вересня 2019 року в складі судді Грищенко О. В. та постанову Сумського апеляційного суду від 14 січня 2020 року в складі колегії суддів: Левченко Т. А., Хвостика С. Г., Орлова І. В.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2017 року заступник керівника Сумської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Стецьківської сільської ради Сумського району Сумської області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, зобов`язання вчинити дії.

Позовна заява мотивована тим, що на території Стецьківської сільської ради Сумського району Сумської області в с. Радьківка ОСОБА_1 встановлено цегляний паркан на землях загального користування комунальної власності. У власності відповідача на території с. Радьківка Стецьківської сільської ради Сумського району Сумської області перебувають земельні ділянки кадастрові номери 5924787100:08:001:0093 та 5924787100:09:001:0002, які знаходяться одна навпроти одної. Між вказаними ділянками проходить вулиця, яка розташована в с. Радьківка Стецьківської сільської ради Сумського району Сумської області (далі - вулиця в с. Радьківка) з ґрунтовою дорогою.

Згідно протоколу огляду місця події від 16 травня 2017 року, складеного із залученням спеціаліста, встановлено, що між згаданими земельними ділянками на ґрунтовій дорозі збудовано цегляний паркан з чотирма стовпами та арочним пройомом. Між вказаним парканом встановлені роздвижні ворота з металопрофілю. Таким чином, вказаним цегляним парканом та воротами з металопрофілю огороджено вулицю.

Відповідно до листа Державного підприємства «Сумський інститут землеустрою» (далі - ДП «Сумський інститут землеустрою») інженером-землевпорядником здійснено виїзд для огляду місця події, за результатами якого складено схеми розташування цегляного паркану на землях загального користування (вулиці), що є перешкодою у користуванні частиною вулиці площею 0,0296 га.

Вказана земельна ділянка, на якій встановлено цегляний паркан з воротами, відповідачу у приватну власність чи користування не передавалась. Огороджена відповідачем земельна ділянка належить до земель комунальної власності загального користування, відтак вбачаються порушення прав територіальної громади Стецьківської сільської ради Сумського району Сумської області щодо вільного використання вулиці населеного пункту с. Радьківка.

Незважаючи на тривалий час порушення, Стецьківська сільська рада Сумського району Сумської області будь-яких заходів на усунення порушень щодо самовільного зайняття земельної ділянки комунальної власності не вживала. За таких обставин є наявні підстави для представництва прокурором інтересів держави та звернення до суду з відповідним позовом.

На підставі викладеного, заступник керівника Сумської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Стецьківської сільської ради Сумського району Сумської області просив суд зобов`язати відповідача усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою загального користування площею 0,0296 га, що розташована в с. Радьківка Стецьківської сільської ради Сумського району Сумської області між земельними ділянками кадастрові номери 5924787100:08:001:0093 та 5924787100:09:001:0002, шляхом знесення (демонтажу) цегляного паркану з 4 стовпами та роздвижними воротами з металопрофілю.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

і мотиви їх прийняття

Ухвалою Сумського районного суду Сумської області від 10 травня 2018 року залишено без розгляду позовну заяву Сумської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Стецьківської сільської ради Сумського району Сумської області до ОСОБА_1 про усунення перешкод шляхом демонтажу цегляного паркану, на підставі пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України.

Постановою Апеляційного суду Сумської області від 10 липня 2018 року апеляційну скаргу Сумської місцевої прокуратури задоволено. Ухвалу Сумського районного суду Сумської області від 10 травня 2018 року скасовано і направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Рішенням Зарічного районного суду міста Суми від 03 вересня 2019 року позов заступника керівника Сумської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Стецьківської сільської ради Сумського району Сумської області задоволено.

Зобов`язано ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою загального користування площею 0,0296 га, що розташована в с. Радьківка Сумського району Сумської області між земельними ділянками з кадастровими номерами 5924787100:08:001:0093 та 5924787100:09:001:0002, шляхом знесення (демонтажу) цегляного паркану з чотирма стовпами та розсувними воротами з металопрофілю. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскільки цегляний паркан та ворота з металопрофілю, які встановлено відповідачем, перегороджують земельну ділянку загального користування, а саме вулицю в с. Радьківка, відтак вбачаються правові підстави для усунення перешкод у здійсненні права власності територіальною громадою Стецьківської сільської ради Сумського району Сумської області, права користування та розпорядження вищезгаданою земельною ділянкою комунальної власності шляхом демонтажу вказаних паркана та воріт.

Постановою Сумського апеляційного суду від 14 січня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Заочне рішення Зарічного районного суду міста Суми від 03 вересня 2019 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції щодо наявності факту порушення відповідачем прав жителів с. Радьківка, які входять до територіальної громади Стецьківської сільської ради Сумського району Сумської області щодо вільного користування самовільно зайнятою земельною ділянкою.

Крім того, будь-яких заходів з боку Стецьківської сільської ради Сумського району Сумської області щодо усунення вказаних порушень не здійснено. Після звернення до суду заступника прокурора Сумської місцевої прокуратури з відповідним позовом (06 червня 2017 року), будь-яких заходів, спрямованих на усунення порушень сільською радою не вживалося. Відтак, сам факт не звернення до суду сільської ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що указаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження щодо захисту інтересів мешканців села щодо вільного користування спірною земельною ділянкою, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади с. Радьківка Сумського району Сумської області та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Разом з тим, суд першої інстанції неодноразово відкладав розгляд справи для належного сповіщення відповідача та вжив всіх передбачених нормами ЦПК України заходів для його належного сповіщення. З матеріалів справи також вбачається, що відповідач був обізнаний про передачу даної справи на розгляд до Зарічного районного суду міста Суми, оскільки отримав судову повістку про виклик у підготовче судове засідання (т. 2 а. с. 24), після чого знову перестав отримувати судові повістки за місцем реєстрації свого проживання. Заяву про перегляд заочного рішення суду від 03 липня 2019 року відповідач подав в установлений строк. Проте, судову повістку про виклик в судове засідання для розгляду його заяви також не отримав. Вказані дії свідчать про зловживання відповідачем своїми процесуальними правами з метою затягування розгляду справи та створення підстав для скасування рішення суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції належним чином не дослідив питання належності визначення відповідачем у даній справі саме ОСОБА_1 .

Заявник вказує, що суміжні земельні ділянки також виділені у приватну власність, відповідно заяви про існування саме дороги, яка веде із села до лісу та якою вільно користувалися мешканці села є перебільшенням, що виключає взагалі наявність перешкоджання проходу чи проїзду до лісу.

Судами попередніх інстанцій не враховано висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 927/246/18 відповідно до якої, саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо. У такому разі прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону. Сама по собі обставина не звернення позивача з позовом протягом певного періоду, без з`ясування фактичного стану правовідносин між сторонами спору, не свідчить про неналежне виконання таким органом своїх функцій із захисту інтересів держави.

Позиція інших учасників справи

Перший заступник керівника Сумської місцевої прокуратури подала відзив на касаційну скаргу, в якій просила рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, оскільки вони є законними та обґрунтованими.

Вказувала, що ОСОБА_1 є належним відповідачем у даній справі, оскільки після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, відповідач добровільно зніс спірний паркан, про що повідомлено в місцевих ЗМІ.

Крім того, встановлення відповідачем цегляного паркану з воротами на ділянці дороги, що йому не належить, порушує права мешканців с. Радьківка, які входять до територіальної громади Стецьківської сільської ради Сумського району Сумської області, щодо вільного користування вказаною земельною ділянкою. Отже, у цьому випадку необхідність захисту інтересів держави прокурором полягає у необхідності відновлення законності та справедливої рівноваги між інтересами суспільства (місцевої громади) й відповідача, усунення перешкод щодо вільного користування мешканцями села земельною ділянкою загального користування. Будь-яких заходів з боку Стецьківської сільської ради Сумського району Сумської області щодо усунення вказаних порушень не здійснено.

Провадження у суді касаційної інстанції

Касаційна скарга подана до Верховного Суду ОСОБА_1 07 лютого

2020 року.

Ухвалою Верховного Суду від 10 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи

Суди встановили, що у власності ОСОБА_1 на території с. Радьківка Сумського району Сумської області перебуває земельна ділянка з кадастровим номером 5924787100:08:001:0093, яка знаходиться навпроти земельної ділянки з кадастровим номером 5924787100:09:001:0002. Між вказаними земельними ділянками проходить вулиця в с. Радьківка з ґрунтовою дорогою, що підтверджується схемою огляду земельної ділянки, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до заяви від 16 травня 2017 року, старшим слідчим СВ Сумського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області, за участю прокурора Сумської місцевої прокуратури та інженера землевпорядника першої категорії, проводилася перевірка та складений висновок про відсутність події кримінального правопорушення за фактом самовільного зайняття земельної ділянки. В матеріалах перевірки міститься протокол огляду місця події від 16 травня 2017 року з фототаблицею. Згідно вказаного протоколу огляду місця події від 16 травня 2017 року, складеного із залученням спеціаліста, а саме інженера-землевпорядника першої категорії Дівочого Г. І. , встановлено, що між згаданими земельними ділянками на ґрунтовій дорозі збудовано цегляний паркан з чотирма стовпами та арочним отвором. Між вказаним парканом встановлені розсувні ворота металопрофілю. Факт будівництва вказаного паркану з розсувними воротами відповідач та його представник під час розгляду справи не заперечували.

Згідно інформації Державного підприємства «Сумський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» та викопіювання з плану, самовільно зайнята земельна ділянка площею 0,0296 га в с. Радьківка Сумського району Сумської області, відноситься до вулиць, що з`єднує окремі квартали села.

З листа Стецьківської сільської ради Сумського району Сумської області від 20 листопада 2017 року вбачається, що спірна земельна ділянка площею 0,0296 га в с. Радьківка входить до земель Стецьківської сільської ради Сумського району Сумської області, у власність або оренду нікому не передавалася.

Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Згідно з частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) (тут і далі в редакції, яка діяла до набрання чинності Законом № 460-IX) підставами касаційного оскарження

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди виходили з того, що оскільки цегляний паркан та ворота з металопрофілю, які встановлено відповідачем, перегороджують земельну ділянку загального користування, а саме вулицю в с. Радьківка Сумського району Сумської області, відтак вбачаються правові підстави для усунення перешкод у здійсненні права власності територіальною громадою Стецьківської сільської ради Сумського району Сумської області, права користування та розпорядження вищезгаданою земельною ділянкою комунальної власності шляхом демонтажу вказаних паркана та воріт.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів, враховуючи наступне.

Статтею 41 Конституції України гарантовано право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема з позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.

Відповідно до частини першої та четвертої статті 83 ЗК України передбачено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам, сіл, селищ, міст є комунальною власністю. До земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність належать: землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо).

Відповідно до частини першої статті 57 ЦПК України (в редакції, чинній на час звернення до суду з позовом) доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Подібна норма викладена у частині першій статті 76 ЦПК України (в редакції, чинній на час вирішення справи судами першої та апеляційної інстанцій).

Згідно зі статтею 58 ЦПК України (в редакції, чинній на час звернення до суду з позовом) належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Подібна норма викладена в статті 77 ЦПК України (в редакції, чинній на час вирішення справи судами першої та апеляційної інстанцій).

Відповідно до частин першої, третьої та четвертої статті 60 ЦПК України (в редакції, чинній на час звернення до суду з позовом) кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Подібна норма викладена в статті 81 ЦПК України (в редакції, чинній на час вирішення справи судами першої та апеляційної інстанцій).

Судами встановлено, що належними та допустимими доказами перебування паркану між згаданими земельними ділянками та факт перешкоджання проїзду є протокол огляду місця події від 16 травня 2017 року, схема огляду земельної ділянки, складена спеціалістом ДП «Сумський науково-дослідний інститут землеустрою», з якої безпосередньо вбачається, що між земельними ділянками - кадастрові номери 5924787100:08:001:0093 та 5924787100:09:001:0002 на землях загального користування (вулиця) Стецьківської сільської ради с. Радьківка Сумського району Сумської області самовільно зайнята земельна ділянка площею 0,0296 га та встановлені цегляні ворота (т. 1 а. с. 14-18), лист ДП «Сумський інститут землеустрою» від 31 травня 2017 року щодо самовільного зайняття земельної ділянки (т. 1 а. с. 20).

Отже, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив зі встановленого факту самовільного захоплення відповідачем частини земельної ділянки загального користування, яка слугує проїзною частиною дороги, чим створюються перешкоди у здійсненні мешканцям с. Радьківка Сумського району Сумської області права вільно користуватися вказаною дорогою (вулицею в с. Радьківка).

Позивачем правильно обрано спосіб захисту порушених прав місцевої громади, оскільки розміщення відповідачем на дорозі загального користування цегляного паркану з розсувними воротами фактично позбавляє мешканців с. Радьківка Сумського району Сумської області права повноцінно користуватися дорогою.

Судами встановлено, що факт будівництва вказаного паркану з розсувними воротами на частині земельної ділянки загального користування відповідач та його представник під час розгляду справи не заперечували. Разом з тим, позивач в касаційній скарзі не спростував факт будівництва саме ним цегляного паркану з чотирма стовпами та розсувними воротами з металопрофілю.

Крім того, ОСОБА_1 не заявляв клопотання про призначення експертизи ні в суді першої інстанції, ні в апеляційному суді. Клопотань про залучення до участі у справі співвідповідачів, позивач також не подавав.

Аргументи в касаційній скарзі про те, що суміжні земельні ділянки також виділені у приватну власність, відповідно заяви про існування саме дороги, яка веде із села до лісу та якою вільно користувалися мешканці села є перебільшенням, що виключає взагалі наявність перешкоджання проходу чи проїзду до лісу, не доведені позивачем, а навпаки спростовуються схемою огляду земельної ділянки (т. 1 а. с. 17), з якої вбачається, що між земельними ділянками проходить вулиця з с. Радьківка до лісу.

Доводи касаційної скарги про те, що судами попередніх інстанцій не враховано висновку викладеного у постанові Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 927/246/18 щодо повноважень прокурора для звернення до суду в інтересах держави, колегією суддів не приймаються з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 3 статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Положеннями частин четвертої, п`ятої статті 56 ЦПК України визначено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Звертаючись до суду із вказаним позовом, прокурор вказував, що встановлення відповідачем цегляного паркану з воротами на ділянці дороги, що йому не належить, порушує права жителів с. Радьківка, які входять до територіальної громади Стецьківської сільської ради Сумського району Сумської області, щодо вільного користування вказаною земельною ділянкою.

Отже, у цьому випадку необхідність захисту інтересів держави прокурором полягає у необхідності відновлення законності та справедливої рівноваги між інтересами суспільства (у цьому випадку - місцевої громади) й відповідача, усунення перешкод щодо вільного користування мешканцями села земельною ділянкою загального користування.

Будь-яких заходів з боку Стецьківської сільської ради Сумського району Сумської області щодо усунення вказаних порушень не здійснено. Крім того, і після звернення до суду заступника прокурора Сумської місцевої прокуратури з відповідним позовом (06 червня 2017 року) будь-яких заходів, спрямованих на усунення порушень сільською радою не вживалося. Як пояснила представник Стецьківської сільської ради Сумського району Сумської області в судовому засіданні апеляційного суду відразу після влаштування відповідачем паркану з воротами на земельній ділянці, яка є дорогою із села до лісу, мешканці с. Радьківка звернулися до сільської ради з приводу порушення їх прав. Проте, чому Стецьківська сільська рада Сумського району Сумської області не вживала заходів для захисту прав громадян, які входять до територіальної громади, їй не відомо, оскільки відповідне рішення повинне прийматися сільським головою.

Враховуючи викладене, прокурор звернувся до суду із позовом в інтересах держави самостійно і набув статус позивача відповідно до статті 56 ЦПК України.

Вказане узгоджується із висновком, який викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (провадження 14-317цс19).

Європейський суд з прав людини вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Інші наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження

в судах з наданням відповідної правової оцінки всім обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції та не є достатніми для скасування рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду.

При цьому, суд касаційної інстанції є судом права, а не факту, тому з огляду на вимоги процесуального закону, не здійснює оцінку доказів, у зв`язку

з тим, що це знаходиться поза межами його повноважень.

Доводи касаційної скарги по суті зводяться до переоцінки зібраних у справі доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України перебуває поза межами компетенції суду касаційної інстанції.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалили судові рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень без змін.

За змістом частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Враховуючи те, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, відповідно до положень частини третьої статті 436 ЦПК України Верховний Суд поновлює виконання заочного рішення Зарічного районного суду міста Суми від 03 вересня 2019 року та постанови Сумського апеляційного суду від 14 січня 2020 року.

Щодо судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Заочне рішення Зарічного районного суду міста Суми від 03 вересня 2019 року та постанову Сумського апеляційного суду від 14 січня 2020 року залишити без змін.

Поновити виконання заочного рішення Зарічного районного суду міста Суми від 03 вересня 2019 року та постанови Сумського апеляційного суду від 14 січня 2020 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. М. Фаловська

С. Ю. Мартєв

В. А. Стрільчук