ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 524/3363/19 Номер провадження 22-ц/814/1592/21Головуючий у 1-й інстанції Андрієць Д. Д. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2021 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Пилипчук Л.І.,

судді Абрамов П.С., Бондаревська С.М.,

секретар Зеленська О.І.,

з участю представників: позивачки ОСОБА_1 – адвоката Марискіної О.О., відповідача ОСОБА_2 – адвоката Чупілко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в особі його представника – адвоката Чупілко Марини Валентинівни

на рішення Автозаводського районного суду м.Кременчука від 27 квітня 2021 року, постановлене суддею Андрієць Д.Д. (повний текст складено 07 травня 2021 року),

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , правонаступником якого є ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Курячий Вячеслав Михайлович, про встановлення факту проживання однією сім`єю та зміну черговості спадкування,

в с т а н о в и в:

       11.05.2019 ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 із указаним позовом, в якому просила встановити факт її спільного проживання однією сім`єю із ОСОБА_4 , із 2013 року по день смерті останнього; змінити черговість одержання права на спадкування після ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнавши за нею право спадкування разом із відповідачем, як спадкоємцем третьої черги.

       В обґрунтування позову зазначала, що із 2013 року проживала з ОСОБА_4 у належній останньому на праві приватної власності квартирі АДРЕСА_1 , де вели спільне господарство, мали сімейні відносини, спільні інтереси, взаємні права та обов`язки. Вона доглядала чоловіка, який потребував такої допомоги у зв`язку з хворобою, а після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 - здійснила його поховання. Проте постановою приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Курячого В.М. їй відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, оскільки вона не перебувала у зареєстрованому шлюбі зі спадкодавцем і не є спадкоємцем померлого, а його спадкоємцем є двоюрідний брат ОСОБА_3 . Враховуючи, що вона проживала однією сім`єю із ОСОБА_4 без реєстрації шлюбу не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, просить суд встановити цей факт, що має юридичне значення, та на підставі ч.2 ст.1259 ЦК України змінити черговість спадкування.

       У судовому засіданні від 21.09.2020 районний суд залучив до участі у справі ОСОБА_2 , як правонаступника відповідача ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ./а.с.112/

       Рішенням Автозаводського районного суду м.Кременчука від 27.04.2021 позов ОСОБА_1 задоволено.

       Встановлено факт спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , із 2013 року до дня його смерті.

       Змінено черговість спадкування після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , а саме, визнано ОСОБА_1 спадкоємцем третьої черги після смерті ОСОБА_4 .

       Стягнуто із ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 1 536,89 грн.

Рішення районного суду вмотивовано тим, що факт спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу позивача і спадкодавця доведений та наявні підстави для зміни черговості спадкування. Надані виписки із медичних карт останнього підтверджують те, що через похилий вік та стан здоров`я, зокрема, через отриману травму, той потребував сторонньої допомоги, яку надавала позивач. Свідки підтвердили факт тривалого проживання позивача із ОСОБА_4 однією сім`єю та піклування позивача про нього, зокрема приготування їжі, прання одягу, відвідування у лікарні і придбання ліків, спілкування та ін.

Із рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та його представник – адвокат Чупілко М.В. подала апеляційну скаргу. Посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просила рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Посилаючись на правові позиції Верховного Суду від 11.08.2020 (справа №423/1071/19), від 30.03.2021 (справа №127/12917/18) заперечує доведеність факту спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та спадкодавця ОСОБА_4 , оскільки не встановлена наявність подружніх взаємних прав та обов`язків, сталих відносин, притаманних подружжю, а сам по собі догляд за спадкодавцем під час його хвороби, надання фінансової допомоги, організація поховання не є безумовними підставами для встановлення факту проживання однією сім`єю.

Зазначає, що суду не надано доказів того, що позивач і спадкодавець ОСОБА_4 вели спільне господарство, мали спільний бюджет, придбавали майно у спільних інтересах. Вважає, що останній просто користувався допомогою, яку надавала позивачка.

Заперечує наявність підстав для зміни черговості одержання права на спадкування, якими згідно висновку Верховного Суду у справі №553/1464/19 від 19.04.2021 має бути сукупність юридичних фактів: 1) здійснення опіки над спадкодавцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, привітання зі святами тощо); 2) матеріальне забезпечення спадкодавця: 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження – прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1-3; 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом.

Визнаючи, що ОСОБА_1 надавала посильну допомогу ОСОБА_4 та піклувалася про нього на протязі декількох років, заперечує наявність доказів виконання нею опіки, матеріального забезпечення та надання іншої допомоги протягом тривалого часу. Звертає увагу, що ОСОБА_4 віддавав ОСОБА_1 частину своєї пенсії і за ці гроші вона купувала йому продукти, ліки та необхідні речі, сплачувала комунальні послуги. Крім того, ОСОБА_4 обслуговувався соціальним робітником відділення соціальної допомоги.

30.06.2021 до апеляційного суду надійшов відзив позивачки на апеляційну скаргу, в якому вона заперечила доводи апеляційної скарги, просила залишити її без задоволення, а рішення суду без змін. Зазначала, що, проживаючи разом із спадкодавцем однією сім`єю, вона турбувалася про нього, здійснювала необхідний догляд, готувала їжу, прала одяг, займалася складанням документів, сплачувала комунальні послуги. Оскільки ОСОБА_4 був особою старечого віку, він більше потребував сторонньої допомоги, ніж міг надати собі сам, яку надавала вона, піклуючись про нього вдома, турбуючись під час перебування його в лікарні Вони мали спільний бюджет, між ними мало місце спілкування, турбота і повага один до одного.

У суді апеляційної інстанції адвокат Чупілко М.В. підтримала доводи апеляційної скарги, поданої в інтересах відповідача, наполягаючи на її задоволенні. Представник позивача адвокат Марискіна О.О. проти апеляційної скарги заперечила з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у м.Кременчуці Полтавської області помер ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 ./а.с.6/

28.08.2018 приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу заведена спадкова справа №39/2018 на майно померлого ОСОБА_4 на підставі заяви ОСОБА_3 , двоюрідного брата спадкодавця, про що здійснена реєстрація у Спадковому реєстрі./а.с.58-76/

23.10.2018 ОСОБА_1 подала заяву про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області./а.с.13/

Постановою приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Курячого В.М. від 22.02.2019 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії – видачі ОСОБА_3 свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру, що належала ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з тим, що не підтверджується факт родинних відносин між спадкодавцем та спадкоємцем./а.с.98/

       Постановою приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Курячого В.М. від 18.04.2019 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії ОСОБА_1 – видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру, яка належала ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку з тим, що вона не є спадкоємцем./а.с.107/

        ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 ./а.с.129/ Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 26.06.2012 державним нотаріусом Лохвицької державної нотаріальної контори Полтавської області, спадкоємцем майна ОСОБА_3 є його син ОСОБА_2 ./а.с.137/

       Згідно довідки ОСББ №30 від 18.09.2018 №77, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 2013 року проживала за адресою АДРЕСА_2 із власником квартири ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , вели спільне господарство до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 . Дійсність цього факту підтверджують свідки, які проживають за адресою: АДРЕСА_3 : ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 /а.с.151/.

       Актом від 05.11.2018, складеного мешканцями вказаного будинку ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , підтверджено факт проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , яка лікувала його до останнього дня життя, провела похорони та поминальний обід./а.с.152/

       Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_12 , ОСОБА_8 , ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 підтвердили факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , існування між ними взаємних прав та обов`язків.

       Задовольняючи позов в частині встановлення факту проживання однією сім`єю ОСОБА_1 і померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , районний суд виходив із доведеності такого факту. Вирішуючи питання зміни черговості спадкування, районний суд, керуючись нормою ст.1259 ЦК України та правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05.02.2020 (справа №712/7830/16-ц), враховуючи доведеність факту тривалого проживання позивача із спадкодавцем та піклування позивача про нього, який через отриману травму потребував сторонньої допомоги, дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

       Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції, які ґрунтуються на повно з`ясованих фактичних обставинах справи, підтверджених належними доказами, та відповідають нормам матеріального і процесуального права.

       Доводи апеляційної скарги правильність висновків районного суду не спростовують, зводяться до незгоди з рішенням, переоцінки доказів та тлумачення норм права і правових висновків на власну користь.

       Визначаючи характер спірних правовідносин та норми права, якими вони врегульовані, апеляційний суд враховує наступне.

Відповідно до ст.1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Статтею 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Відповідно до ч.2 ст.1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Постановою Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 №7, в абзацах 1, 4 пункту 21 роз`яснено, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини. До числа спадкоємців четвертої черги не входить особа, яка хоч а і проживала спільно зі спадкодавцем, але перебувала у зареєстрованому шлюбі з іншою особою.

Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Пунктом 6 рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року №5-рп/99 передбачено, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт тощо.

Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків, інших доказів які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин, притаманних подружжю.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.08.2020 у справі №423/1071/19.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі №461/4689/15-ц, відповідно до якого обов`язковою умовою для визнання особи членом сім`ї, крім власне спільного проживання, є ведення зі спадкодавцем спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних та письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Суд першої інстанції, керуючись викладеними нормами матеріального права та правовими висновками, з дотриманням норм процесуального права щодо дослідження та оцінки доказів, дійшов обґрунтованого висновку, що позивачка із 2013 року проживала з ОСОБА_4 однією сім`єю до дня смерті останнього, вела з ним спільне господарство, мала спільні права та обов`язки, що притаманні подружжю.

Вказані обставини підтверджуються актом про проживання від 18.09.2018, довідкою ОСББ №30 від 18.09.2018 №77, показаннями свідків.

       Так, свідок ОСОБА_12 пояснила, що останні 7-8 років ОСОБА_14 потребував стороннього догляду, фактично був на утриманні у позивачки, яка його підтримувала, доглядала, сплачувала комунальні послуги, прибирала, готувала їсти. Вони вели спільне господарство, що полягало в тому, що вони разом ходили на базар скуплятися, готували їсти, ходили в лікарню. ОСОБА_14 приносив багато непотрібних речей зі смітника у свою квартиру, а позивачка їх прибирала. В останні роки ОСОБА_14 жив у позивачки, тому що свою квартиру на першому поверсі засмітив.

       Свідок ОСОБА_8 пояснила, що покійний ОСОБА_14 проживав у позивачки, оскільки в його квартирі неможливо було проживати через сміття. Позивачка піклувалася про нього, як про близьку людину, годувала, прала його речі, доглядала в лікарні. Останні роки він потребував стороннього догляду, який здійснювала ОСОБА_1 . Він був доглянутий, охайний, чистий.

       Свідок ОСОБА_13 пояснила, що у 2009 році позивачка запрошувала її, свідка, як медсестру, за призначенням лікаря поставити крапельницю ОСОБА_14 . Він постійно знаходився у квартирі позивачки, тому що його квартира була засмічена так, що сміття вивозили машиною. Позивач купувала ліки для ОСОБА_14 за призначенням лікаря. Самостійно себе доглядати він не міг, мав гіпертонічний криз, важко ходив та рідко виходив з квартири, а його квартира була непридатна для житла. Позивачка оплачувала комунальні послуги за дві квартири.

       Свідок ОСОБА_11 також підтвердила проживання ОСОБА_14 у квартирі позивачки, яка купувала ліки, продукти харчування та готувала, доглядала ОСОБА_14 , оскільки той був малорухомим, важко ходив по квартирі та потребував стороннього догляду. У квартирі позивачки в одній із кімнат знаходився одяг ОСОБА_14 .

        Свідок ОСОБА_10 пояснила, що ОСОБА_1 доглядала за ОСОБА_14 , який перебрався до неї і жив з нею постійно та з того часу став доглянутий. Він довіряв їй свою пенсію. Самостійно піклуватися про себе не міг, важко ходив.

       Показання вказаних свідків підтверджують висновок районного суду, з яким погоджується апеляційний суд, що позивачка і померлий ОСОБА_4 тривалий час проживали однією сім`єю, між ними склалися сталі відносини, притаманні подружжю.

Тому колегія суддів відхиляє як необґрунтовані доводи апеляційної скарги, якими відповідач заперечує доведеність факту спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та спадкодавця ОСОБА_4 . Цитуючи правовий Верховного Суду від 11.08.2020 (справа №423/1071/19), відповідач намагається витлумачити встановлені районним судом обставини спільного проживання позивача і спадкодавця більше п`яти років однією сім`єю як надання допомоги без наявності взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

Між тим, стверджуючи про відсутність між позивачкою та спадкодавцем подружніх взаємних прав та обов`язків, відповідач визнає той факт, що ОСОБА_1 допомагала ОСОБА_4 у вказаний період, готувала їжу, створювала побут, придбавала продукти харчування, одяг, ліки, вважаючи, що останній просто користувався допомогою, яку надавала позивачка.

Доводи апеляційної скарги з посиланням на правовий висновок Верховного Суду від 30.03.2021 (справа №127/12917/18), відповідно до якого сам по собі догляд за спадкодавцем під час його хвороби, надання фінансової допомоги, організація поховання не є безумовними підставами для встановлення факту проживання однією сім`єю, - не спростовують доведеного факту, що позивачка і спадкодавець спільно проживали у вказаному житлі упродовж більше п`яти років, вели спільне господарство, витрачаючи спільні кошти на придбання продуктів харчування, їжі, одягу, оплати комунальних послуг, лікування чоловіка.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності доказів того, що позивач і спадкодавець ОСОБА_4 вели спільне господарство, мали спільний бюджет, придбавали майно у спільних інтересах, зводяться лише до власного заперечення таких обставин, тоді як вони підтверджені в судовому засіданні належними та допустимим доказами. Доказів своїх заперечень відповідач не надав, тоді як згідно вимог ст.ст.12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Апеляційний суд також відхиляє доводи апеляційної скарги, якими відповідач заперечує наявність підстав для зміни черговості одержання права на спадкування.

Згідно висновку Верховного Суду у справі №553/1464/19 від 19.04.2021 для зміни черговості спадкування має бути сукупність юридичних фактів: 1) здійснення опіки над спадкодавцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, привітання зі святами тощо); 2) матеріальне забезпечення спадкодавця: 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження – прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1-3; 5)безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом.

Судом першої інстанції на підставі належних та допустимих доказів встановлено, що ОСОБА_1 упродовж тривалого часу (більше п`яти років) опікувалася спадкодавцем, проживаючи з ним в одній квартирі, матеріально забезпечувала та надавала допомогу, оскільки спадкодавець перебував у безпорадному стані, обумовленому похилим віком, тяжкою хворобою та не міг самостійно забезпечити умови свого життя, потребував стороннього догляду, допомоги та піклування. Відповідно до медичних документів за 2017-2018 роки ОСОБА_4 неодноразово перебував на стаціонарному лікуванні у зв`язку із травмами та загостренням хронічних хвороб, а свідки підтвердили його потребу в сторонньому догляді, оскільки він не міг самостійно пересуватися.

При цьому суд першої інстанції належно оцінив інформацію виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області, викладену в листі від 06.03.2019 №235, щодо надання соціальних послуг ОСОБА_4 /а.с.40-41/ Апеляційний суд також враховує, що, по-перше, обслуговування соціальним робітником відділення соціальної допомоги вдома відбувалося у період з 17.08.2017 по 13.04.2018 та з 16.04.2018 по 27.07.2018, тоді як період спільного проживання однією сім`єю та догляд спадкодавця здійснювався позивачкою із 2013 року по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 . По-друге, із пояснень свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_11 вбачається, що ОСОБА_4 негативно відносився до соціальних працівників. По-третє, надання соціальної допомоги не замінює того догляду й опіки, які надавала спадкодавцю позивачка та не спростовує сталих сімейних відносин ОСОБА_1 та ОСОБА_4 без реєстрації шлюбу упродовж тривалого часу.

Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що є доведеним той факт, що у зв`язку з безпорадним станом ОСОБА_4 позивачка протягом тривалого часу опікувалася ним, матеріально забезпечувала та надавала іншу допомогу, що є підставою для зміни черговості спадкування.

Тому доводи апеляційної скарги, якими відповідач заперечує наявність доказів виконання позивачкою опіки відносно спадкодавця, матеріального забезпечення та надання іншої допомоги протягом тривалого часу - не заслуговують на увагу та відхиляються апеляційним судом. Посилання в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_4 віддавав ОСОБА_1 частину своєї пенсії і за ці гроші вона купувала йому продукти, ліки та необхідні речі, сплачувала комунальні послуги не спростовують факту спільного проживання однією сім`єю та підтверджують наявність спільного бюджету та ведення спільного господарства.

Із урахуванням викладеного апеляційний суд приходить до висновку, що районний суд правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають істотне значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для встановлення факту позивачки проживання однією сім`єю із спадкодавцем та для зміни черговості спадкування, тому апеляційну скаргу залишає без задоволення, а рішення районного суду - без змін.

       Керуючись ст.ст.367,368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі його представника – адвоката Чупілко Марини Валентинівни – залишити без задоволення.

Рішення Автозаводського районного суду м.Кременчука від 27 квітня 2021 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 21.07.2021.

Головуючий суддя                                                                Л.І. Пилипчук

Судді                                                                                П.С. Абрамов

                                                                               С.М. Бондаревська