Справа № 2-а-472
2010 рік
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 квітня 2010 року Енергодарський міський суд
Запорізької області
у складі головуючого судді: Бульби О.М.,
при секретарі: Малихіній І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора ДПС №2 ОДДЗ УДАІ ГУМВС України в Запорізькій області старшого сержанта міліції Артеменко Артема Володимировича, про скасування постанови АР №115079 від 16.03.2010 року в справі про адміністративне правопорушення, -
ВСТАНОВИВ:
24.03.2010 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив скасувати постанову АР115079 від 16.03.2010 року по справі про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що 16.03.2010 року він, керуючи автомобілем КІА СІД, д.н. НОМЕР_1, на 72 км. автошляху Енергодар-Василівка-Бердянськ зі швидкістю в межах 55-60 км./год. згідно приладу для вимірювання швидкості руху на його автомобілі, був зупинений працівником ДПС, який повідомив йому, що він перевищив встановлену швидкість, не обґрунтовуючи це будь-якими доказами.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з’явився, про причини своєї неявки не повідомив, заяву про перенесення слухання справи не надав, будучи належним чином інформований про час та місце розгляду адміністративного позову, що надає можливості суду, відповідно до ч.4 ст.128 КАС України, вирішити справу відповідно до наявних у ній доказів. Також, відповідач не надіслав до суду письмові заперечення проти позову.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані і підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 16.03.2010 року відповідачем відносно позивача складено протокол про адміністративне правопорушення серія АР №182695, згідно з яким позивач 16.03.2010 року о 21 годині 20 хвилин на 72 кілометрі автошляху Енергодар-Василівка-Бердянськ в м. Василівка, керуючи автомобілем КІА СІД, д.н. НОМЕР_1, рухаючись зі швидкістю 87 км./год. перевищив швидкість руху на 27 км./год.
На підставі вищевказаного протоколу відповідач 16.03.2010 року виніс постанову в справі про адміністративне правопорушення серія АР №115079, відповідно до якої позивач визнаний винним у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, і на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 255 грн.
В судовому засіданні позивач заперечував проти обставин, зазначених відповідачем в постанові в справі про адміністративне правопорушення від 16.03.2010 року, наполягав, що вказаного правопорушення не вчиняв. При цьому позивач повідомив, що 16.03.2010 року він, керуючи автомобілем КІА СІД, д.н. НОМЕР_1, на 72 км. автошляху Енергодар-Василівка-Бердянськ в м. Василівка рухався зі швидкістю в межах 55-60 км./год. згідно приладу для вимірювання швидкості руху на його автомобілі. Після того, як був зупинений працівником ДПС, протокол про адміністративне правопорушення він не підписував, оскільки працівники ДПС розпочавши його складати, відмовились від цього та віддали позивачу документи після того, як він повідомив, що протокол буде оскаржувати в суді. За той час коли позивач спілкувався з відповідачем, працівники ДПС будь-які транспортні засоби не зупиняли та та будь-кого в якості свідків не запрошували.
Відповідно до змісту протоколу про адміністративне правопорушення серія АР №182695 від 16.03.2010 року, позивач відмовився від надання пояснень по суті порушення.
Відповідно до ст.268 КУпАП на особу, яку звинувачують у скоєнні правопорушення не покладається обов’язок доказування, цей обов’язок покладається на органи та посадових осіб, які складають протокол та розглядають справу. Це право особи закріплено у ст. 62 Конституції України.
Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи за їх сукупністю, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведення вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Однак, відповідач в судове засідання не з’явився, не надав доказів правомірності своїх дій та не спростував вищезазначені доводи позивача.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 11, 69-71, 162, 163, 158-164, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову серії АР №115079 від 16.03.2010 року по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1, про накладення на нього адміністративного стягнення за ч.1 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 255 грн. скасувати.
Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом 10 днів із дня її оголошення. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги.
Суддя: О.М. Бульба