ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5844/21 Справа № 201/3170/20 Суддя у 1-й інстанції - Наумова О. С. Доповідач - Макаров М. О.

Категорія 27

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2021 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - судді Макарова М.О.

суддів - Демченко Е.Л., Куценко Т.Р.

розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 лютого 2021 року по справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2020 року акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.

Позовні вимоги Банку мотивовані тим, що ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву б/н від 21 березня 2013 року. Відповідачка при підписанні анкети - заяви підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Відповідно до виявленого бажання, відповідачці відкрито кредитний рахунок, що підтверджується випискою по рахунку, та встановлено початковий кредитний ліміт. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 13 000,00 грн., що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за договору виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачці можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідачка зобов`язалася повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов договору. У зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідачка станом на 17 березня 2020 року має заборгованість у розмірі 49 546,06 грн., яка складається з: 27 307,68 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 10 591,97 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно зі ст. 625 ЦК України; 8 810,88 грн. - нарахована пеня; 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 2 335,53 грн. - штраф (процентна складова).

Вказану суму кредитної заборгованості Банк просив стягнути на свою користь.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 лютого 2021 року відмовлено у задоволенні позовних вимог акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк".

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з недоведеності заявлених Банком позовних вимог.

В апеляційній скарзі акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" посилаючись на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило вказане рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення його позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що на даний час за результатами досудового розслідування у кримінальному провадженні жодну особу не було визнано винною у вчиненні злочину, а тому у разі встановлення вини інших осіб за результатами кримінального провадження відповідачка вправі стягнути суму відшкодування з винних осіб. Також, апелянт зазначає, що відповідачка приховала від суду, що вона передала особисту конфіденційну інформацію третім особам, якими в подальшому було знято кошти з її рахунку.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.

Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України).

Згідно з ч. 13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Отже, враховуючи викладене апеляційна скарга акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 лютого 2021 року підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику як малозначна.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції виходив з їх недоведеності та необґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Так, матеріалами справи та судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 підписала анкету-заяву б/н від 21 березня 2013 року про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, відповідно до якої відповідачка виявила бажання оформити на своє ім`я банківську карту.

Вказана анкета-заява не містить умов щодо розміру тіла кредиту, строку дії кредитного договору, розміру та порядку нарахування процентів за користування кредитом, неустойки, комісії.

Долучені до позовної заяви Умови та Правила надання банківських послуг, якими передбачено порядок надання та умови погашення кредиту, погашення заборгованості по кредиту, сплату нарахованих за період користування кредитом процентів, комісії за користування кредитом та інших витрат, визначено права та обов`язки сторін договору надання банківських послуг, - відповідачкою не підписані.

Анкета-заява містить текст про погодження споживача з Умовами та Правилами надання банківських послуг, але не конкретизовано, яка саме редакція Умов та Правил надання банківських послуг погоджена споживачем.

На підтвердження свого позову банком представлено розрахунок заборгованості за кредитним договором № б/н від 21 березня 2013 року, згідно із яким станом на 17 березня 2020 року відповідачка має заборгованість у розмірі 49 546,06 грн., з яких: 27 307,68 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 10 591,97 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно зі ст. 625 ЦК України; 8 810,88 грн. - нарахована пеня; 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 2 335,53 грн. - штраф (процентна складова).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним(стаття 1055 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами 1, 2 ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У анкеті-заяві позичальника від 21 березня 2013 року розмір процентів за користування кредитом, неустойка не зазначені.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути проценти та штрафи.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку, як невід`ємну частину кредитного договору.

Умовами та правилами надання банківських послуг в ПриватБанку, що розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, та наданий позивачем на підтвердження позовних вимог, визначено, в тому числі: права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, та, зокрема саме у зазначеному у цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» у період - з часу виникнення спірних правовідносин (21.03.2013р.) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (02.04.2020р.), тобто кредитор мав можливість додати до позовної заяви Умови та Правила у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами, наданий банком Витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.

Суд вірно вказав, що Умови та Правили надання банківських послуг в ПриватБанку, розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться у матеріалах справи, не визнаються відповідачкою та не містять її підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 21 березня 2013 року шляхом підписання заяви-анкети, а тому відсутні правові підстави для стягнення з відповідачки відсотків та неустойки (пені, штрафів), у зв`язку з безпідставністю позовних вимог в цій частині через відсутність передбаченого законом обов`язку відповідача по їх сплаті.

Крім того, відповідачка посилалася на те, що 12 листопада 2018 року невідомі особи заволоділи її карткою, збільшили кредитний ліміт, зняли кошти, що призвело до збільшення заборгованості не з її вини.

Так, судом встановлено, що у провадженні СВ Металургійного ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області перебувають матеріали досудового розслідування, відомості про яке внесені до ЄРДР за № 12018040340003532 від 13 листопада 2018 року на підставі заяви ОСОБА_1 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, згідно із фабулою 12 листопада 2018 року приблизно о 09 год. 00 хв. невідомі особи, шляхом вільного доступу, знаходячись в м. Нікополі Дніпропетровської області, де з карток «Приватбанк» та «А-Банк», які належать ОСОБА_1 таємно викрали гроші на загальну суму 23 300,00 грн..

Допитана у якості потерпілої ОСОБА_1 показала, що у відділенні «Водафон» у м. Нікополі Дніпропетровської області їй повідомили, що сім-картка (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) оператора мобільного зв`язку з номером абонента НОМЕР_2 , якою користувалась ОСОБА_1 , переадресована на іншу сім-картку.

Отже, невідомі особи скористалися сім-карткою оператора мобільного зв`язку з номера абонента НОМЕР_2 , яка є «фінансовим номером» клієнта банку ОСОБА_1 і таким чином отримати доступ до банківського рахунку останньої, заволодівши кредитними засобами банку.

З наданої позивачем виписки з банківського рахунку станом на 19 березня 2020 року видно, що 04 листопада 2018 року здійснено переказ грошових коштів у розмірі 1 672,34 грн. на картку ПриватБанку через додаток Приват 24. Одержувач: ОСОБА_2 . У графі залишок після операції 1671,89 грн. (сума, яка підлягала поверненню).

За період з 07 листопада 2018 року по 14 листопада 2018 року збільшено кредитний ліміт до 13 000 грн., а також оформлена розстрочка на суму 7 300 грн.

12 грудня 2018 року здійснено поповнення готівкою в терміналі самообслуговування: АДРЕСА_1 , відділення банку у розмірі 1680,00 грн. Платник: карта НОМЕР_3 .

12 листопада 2018 року - переказ на картку ПриватБанку через Приват 24. Одержувач: ОСОБА_3 грошових коштів у розмірі 4000,00 грн - сума у валюті картки (сума у валюті операції - 4020,00 грн.).

12 листопада 2018 року - переказ на картку ПриватБанку через Приват 24. Одержувач: ОСОБА_3 грошових коштів у розмірі 4000,00 грн - сума у валюті картки (сума у валюті операції - 4103,72 грн.).

12 листопада 2018 року - переказ на картку ПриватБанку через Приват 24. Одержувач: ОСОБА_3 грошових коштів у розмірі 4000,00 грн - сума у валюті картки (сума у валюті операції - 4160,00 грн.).

12 листопада 2018 року- переказ на картку ПриватБанку через Приват 24. Одержувач: ОСОБА_3 грошових коштів у розмірі 4000,00 грн - сума у валюті картки (сума у валюті операції - 4160,00 грн.).

12 листопада 2018 року - переказ на картку ПриватБанку через Приват 24. Одержувач: ОСОБА_3 грошових коштів у розмірі 2000,00 грн - сума у валюті картки (сума у валюті операції - 2080,00 грн.).

Отже, після того, як був у період з 07 листопада 2018 року по 14 листопада 2018 року збільшений кредитний ліміт до 13 000 грн., а також оформлена розстрочка на суму 7 300 грн., з картки були переведені грошові кошти 5-ма транзакціями на рахунок АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_3 на суму 18 523,72 грн. (з урахуванням комісій).

Листом від 05 жовтня 2020 року ПрАТ «ВФ Водафон» на вимогу суду надано роздруківку дзвінків мобільного телефонного номера ОСОБА_1 НОМЕР_4 за 12 листопада 2018 року.

Вбачається, що телефонний номер НОМЕР_4 до 15:30 12 листопада 2018 року обслуговувався знеособлено (анонімно) на умовах передплаченого зв`язку ПрАТ «ВФ Україна», тому визначити абонента в користуванні якого знаходився вказаний телефонний номер, не маємо можливості. 12 листопада 2018 року 08:00:27 по вказаному абонентському номеру проведена віддалена заміна сім-карти згідно вказаному порядку заміни СІМ-карти на сайті Водафону. Дзвінок на заміну сім-картки здійснено з телефонного номера НОМЕР_5 . 12 листопада 2018 року о 15:30 ОСОБА_1 проведена перереєстрація указаного телефонного номера на контрактну основу.

З роздруківки дзвінків мобільного телефонного вбачається, що 12 листопада 2018 року о 8:02 здійснено два дзвінки нульової тривалості.

12 листопада 2018 року о 08:00:20 до центру обслуговування клієнтів за допомогою оператора call-центру мобільного оператора ПрАТ «ВФ Україна» ініційовано закріплення телефонних номерів абонентів за USIM-картами. За телефонним номером НОМЕР_4 проведена віддалена заміна сім-карти. Дзвінок на заміну сім-карти здійснено з телефонного номера НОМЕР_5 . Дзвінок про заміну сім-карти відбувся за адресою: АДРЕСА_2 ).

При цьому, НОМЕР_6 - IMEI мобільного телефону ОСОБА_1 (остання адреса місцезнаходження - АДРЕСА_3 (ОСОУ «Нікопольська Автошкола).

НОМЕР_7 - IMEI мобільного телефону, на який була проведена віддалена заміна сім-карти (адреса: АДРЕСА_2 , щогла на даху будівлі).

Як видно із витягу з висновку службового розслідування Служби безпеки АТ «А-Банк» від 06 серпня 2020 року № Е.АВ.0.0.0.0/2-6510, за результатами службового розслідування (кд 22916296,2019 р.) встановлено, що 12 листопада 2018 року невідомі особи за допомогою перевипуску сім-картки оператора Vodafone (тел. НОМЕР_4 ОСОБА_1 ) заволоділи грошовими коштами з картки № НОМЕР_8 , яка належить ОСОБА_1 , ІПН: НОМЕР_9 , у розмірі 5028,00 грн + 201,12 грн. комісії. Кошти з картки № НОМЕР_8 12 листопада 2018 року були переведені однією транзакцією на картку ПриватБанку № НОМЕР_10 та зняті в банкоматах ПриватБанку у Кривому Розі.

За висновками службового розслідування АТ «А-Банк» визнав шахрайські дії з карткою № НОМЕР_8 та провів закриття заборгованості за рахунок банку на картку № НОМЕР_11 ОСОБА_1 ..

Відповідно до пунктів 7, 8 Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використання, затвердженого постановою правління НБУ від 05.11.2014р. № 705, емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором.

Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу.

Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.

Емітент у разі повідомлення користувачем про незавершену операцію з унесення коштів через платіжні пристрої банку-емітента на рахунки, відкриті в банку-емітенті, після подання користувачем емітенту відповідного документа, що підтверджує здійснення цієї операції, негайно зараховує зазначену в цьому документі суму коштів на відповідний рахунок.

19 грудня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» із заявою про повернення викрадених грошових коштів, у зв`язку з досудовим розслідуванням кримінального провадження.

Листом від 19 січня 2019 року № 20.1.0.0.0/7-181220/747 АТ КБ «ПриватБанк» відмовило відповідачці у задоволенні поданої заяви, відмовлено у припиненні зобов`язань за кредитним договором.

Окрім того, згідно копії обвинувального акту у кримінальному провадженні № 12018040000000755 від 15 серпня 2018 року та копії інших матеріалів, з яких установлено, що АТ «А-Банк» (який визнав під час службової перевірки дії, учинені стосовно ОСОБА_1 шахрайськими) приймає участь (як потерпіла установа) у розгляді кримінальної справи № 210/1853/20, яке перебуває на розгляді у Дзержинському районному суді міста Кривого Рогу Дніпропетровської області за обвинуваченням ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (кримінальне провадження №12018040000000755 від 15 серпня 2018 року.

Згідно матеріалів кримінальної справи обвинуваченими організована шахрайська схема з викрадення коштів з банківських карток потерпілих. Згідно з злочинним планом, шахраї складали список номерів абонентів оператора мобільного зв`язку ПрАТ «ВФ Україна» («Vodofone») шляхом зміни у випадковому порядку цифр наявних у них телефонних номерів громадян або шляхом отримання в ході скоєння кримінальних правопорушень доступу до резервних баз номерів телефонних книжок громадян, що знаходяться у особистих акаунтах поштового сервісу «Gmail», після чого за допомогою мережі Інтернет здійснювався пошук наявної у вільному доступі інформації щодо осіб, які їх використовують.

У подальшому члени організованої групи отримували інформацію, необхідну для перевипуску SIM-карт, якими користуються вказані абоненти, здійснивши останнім дзвінки нульової тривалості з двох заздалегідь підготовлених мобільних номерів або отримавши в ході особистого спілкування з ними під приводом необхідності проведення технічних робіт оператором мобільного зв`язку PUK-коди або кодові слова.

Після здійснення вказаних дій, співучасники злочину мали намір, без безпосереднього звернення до центру обслуговування клієнтів, за допомогою оператора call-центру мобільного оператора ПрАТ «ВФ Україна» ініціювати закріплення телефонних номерів абонентів за USIM-картами, спеціально придбаними для скоєння кримінальних правопорушень.

Потім, отримавши можливість використовувати у власних цілях вищевказані телефонні номери без відома їх фактичних володільців, учасники групи планували здійснити несанкціоноване втручання в роботу автоматизованих систем, змінивши паролі доступу до особистих акаунтів громадян у поштовому сервісі «Gmail» з метою отримання персональної інформації останніх, яка там зберігається, а саме: щодо паролів входу до особистих кабінетів у інтернет сервісах банківських установ та резервних баз номерів телефонних книжок громадян.

На останньому етапі співучасники злочину запланували, що, отримавши шляхом несанкціонованого втручання в роботу автоматизованих систем, доступ до управління рахунками потерпілих через їх особисті кабінети у інтернет сервісах банківських установ, вони здійснять переказ наявних грошових коштів на банківські карткові рахунки, підконтрольні співучасникам злочину, а у разі відсутності на рахунках грошових коштів, використовуючи опції інтернет сервісів, вони будуть збільшувати кредитний ліміт і, після надходження безготівкових грошових коштів на рахунки, також здійснять їх таємне викрадення шляхом перерахування на заздалегідь відкриті ними банківські рахунки.

Крім того, учасники організованої групи визначили, що для оформлення вказаних вище банківських рахунків, вони підшукають осіб, які знаходяться у тяжкому матеріальному становищі, ведуть аморальний спосіб життя, зловживають спиртними напоями, з тим, щоб, ураховуючи рівень розумових здібностей та соціальний стан вказаних осіб, було легше їх умовити за грошову винагороду оформити необхідні документи та передати членам групи банківські картки з кодами доступу до управління рахунками та ускладнити пошук їх місця мешкання правоохоронним органам.

Функцію керівника організованої групи взяла на себе ОСОБА_5 , яка керувала діями співучасників та об`єднувала дії членів групи під час здійснення злочинної діяльності. Інші учасники групи: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , діючи злагоджено, підпорядковуючись керівнику організованої групи, відповідно до розподілених останньою функцій, проводили спільну активну та цілеспрямовану діяльність, пов`язану з таємним викраденням грошових коштів, що належать банківським установам, розташованим на території України та окремим громадянам.

Шахраї телефонували до контакт-центру ПрАТ «ВФ Україна» та, вказавши оператору отримане з не встановленого в ході досудового розслідування джерела й наявне у нього кодове слово або вказавши оператору два мобільних номери, з яких було здійснено останні дзвінки на мобільний номер «Vodofone», таким чином ініціювали закріплення мобільного номеру «Vodofone» окремих громадян, яким користувалася клієнт АТ КБ «ПриватБанк», за USIM-картою, спеціально придбаною співучасниками злочину для скоєння кримінального правопорушення.

Продовжуючи скоювати кримінальне правопорушення, ОСОБА_5 разом з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , маючи у своєму розпорядженні USIM-карту з мобільним номером клієнта банку, ініціювали зміну в автоматичному режимі пароля доступу до особистого акаунту клієнта банку у поштовому сервісі «Gmail» в мережі Інтернет та отримали доступ до конфіденційної інформації останнього, яка там зберігалася, а саме: пароля входу до особистого кабінету клієнта банку у інтернет сервісі «Приват24» що належить АТ КБ «ПриватБанк».

Готуючи умови для скоєння злочину, ОСОБА_5 разом з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за допомогою мережі Інтернет здійснили пошук наявної у вільному доступі інформації щодо клієнта банку, встановивши анкетні дані та іншу особисту інформацію щодо останнього.

У подальшому ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , діючи умисно, використовуючи мобільний номер «VODOFONE» клієнта банку, який було вказано клієнтом банку при укладанні з АТ КБ «ПриватБанк» договору комплексного банківського обслуговування, маючи у своєму розпорядженні інформацію щодо анкетних даних останнього та номеру рахунку, відкритого ним у вказаній вище банківській установі, пароль доступу до особистого кабінету інтернет сервісу «Приват24», що є автоматизованою системою, за допомогою комп`ютерної техніки змінили пароль входу до облікового запису вказаного вище особистого кабінету клієнта банку, та отримали доступ до управління картковим рахунком, відкритим на ім`я клієнта банку.

Таким чином, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , здійснили несанкціоноване втручання в роботу автоматизованих систем, що призвело до витоку персональної інформації клієнта банку.

Продовжуючи скоювати кримінальне правопорушення, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , використовуючи опції інтернет сервісу « Приват24 », доступні в особистому кабінеті клієнта банку, без відома останнього та працівників АТ КБ «ПриватБанк», здійснили переказ грошових коштів, що належать клієнту банку, із вказаного рахунку на картковий рахунок, відкритий на ім`я особи, яку вони підшукали для цієї ролі, тим самим таємно викрали їх.

Надалі, ОСОБА_5 разом ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , маючи у своєму розпорядженні пароль доступу до карткового рахунку, на який було перераховано грошові кошти, отримали їх готівкою в банкоматах АДРЕСА_2 та розпорядились ними за власним розсудом..

Встановивши вказані обставини справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідачка, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача та правоохоронні органи про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, у межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами.

Крім того, суд першої інстанції вірно вказав на відсутність будь-яких належних та допустимих доказів того, що саме відповідачкою було вчинено дії (чи бездіяльність), які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, і що це є лише їх припущення.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за укладеною між сторонами анкетою заявою б/н від 21 березня 2013 року, суд дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні заявлених вимог з огляду на те, що ОСОБА_1 з 21 березня 2013 року по 12 листопада 2018 року користувалася кредитними коштами, сплачувала заборгованість за кредитом та відсотки за його користування та інші платежі, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. При цьому правомірність нарахування відсотків за вказаною анкетою - заявою судом встановлена не була, тоді як відповідач виплачувала банку грошові кошти на погашення не лише тіла кредиту. Окрім того, як вказано вище, відсутні підстави для стягнення з відповідачки заборгованості за простроченим тілом кредиту, процентів та неустойки (пені, штрафів), у зв`язку з безпідставністю позовних вимог через відсутність обов`язку відповідачки по їх сплаті в анкеті-заяві від 21 березня 2013 року, оскільки Умови та Правили надання банківських послуг в ПриватБанку, не можуть вважатися складовою частиною кредитного договору.

Дослідивши зібрані у справі докази окремо й в їх сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно відмовив у задоволенні позовних вимог Банку з підстав їх недоведеності.

Доводи апелянта в скарзі про те, що на даний час за результатами досудового розслідування у кримінальному провадженні жодну особу не було визнано винною у вчиненні злочину, а тому у разі встановлення вини інших осіб за результатами кримінального провадження відповідачка вправі стягнути суму відшкодування з винних осіб, - колегія суддів вважає необґрунтованими, безпідставними, та такими, що не впливають на законність оскаржуваного рішення, з огляду на те, що вони зводяться до незгоди з висновками суду стосовно встановлених обставин справи та спрямовані на переоцінку доказів у справі.

Твердження апелянта про те, що відповідачка приховала від суду, що вона передала особисту конфіденційну інформацію третім особам, якими в подальшому було знято кошти з її рахунку, колегія суддів також вважає безпідставними, так як вони є лише його припущеннями, які жодним доказом не підтвердженні, тоді як рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи даний спір, суд першої інстанції повно, всебічно та об`єктивно з`ясувавши обставини справи, оцінивши надані сторонами докази, дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Банку.

Оскаржуване рішення як таке, що відповідає нормам матеріального та процесуального права повинне бути залишене без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

В зв`язку із залишенням апеляційної скарги без задоволення, відповідно до ст. 141 ЦПК України, сплачений апелянтом судовий збір за подання апеляційної скарги поверненню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" - залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 лютого 2021 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді Е.Л. Демченко

Т.Р. Куценко