Єдиний унікальний номер: 378/139/21

Провадження № 2/378/99/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" липня 2021 р. Ставищенський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді: Гуртовенко Р. В.

за участю секретаря: Мельник Н.Д.,

позивача: ОСОБА_1 ,

відповідача: ОСОБА_2 ,

представника третьої особи -

органу опіки і піклування

Ставищенської селищної ради

Київської області: Даценка В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Ставище Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки і піклування Ставищенської селищної ради Київської області, про усунення перешкод у спілкуванні та виховані дитини та визначення способів участі батька у вихованні дитини, -

ВСТАНОВИВ:

До суду з вказаним позовом звернувся ОСОБА_1 , з посиланням на те, що від спільного шлюбу з відповідачем мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований та фактично проживає з матір`ю. Після розлучення відповідач чинить йому перешкоди у побаченнях та спілкуванні з сином, про що неодноразово звертався до працівників поліції. 09.09.2020 року розпорядженням Ставищенської районної державної адміністрації встановлено дні та години побачення з сином, друга та четверта субота-неділя місяця з 10.00 год. ранку суботи до 16.00 год. дня неділі з виїздом дитини за його місцем проживання. Вказане розпорядження порушує його права та обов`язки, передбачені ст. ст. 153, 157, 158 Сімейного кодексу України, а також суперечить інтересам дитини.

Позивач просить суд зобов`язати ОСОБА_2 не чинити перешкод йому у спілкуванні та побачень з дитиною - ОСОБА_3 , зобов`язати ОСОБА_2 , за два дні до дня зустрічі з сином, надати точну інформацію щодо фактичного місця навчання, проживання, перебування дитини, а у разі настання таких змін, повідомити про це особисто на наступний день з дня настання таких обставин, встановити для участі у вихованні та спілкуванні з сином, такі способи участі: побачення через тиждень з 14 год. до 18 год. неділя; побачення через тиждень з 18 год. п`ятниці до 18 год. неділя, з проживанням за місцем проживання ОСОБА_1 ; не обмежене спілкування засобами зв`язку; спільний відпочинок три тижні літніх канікул та два тижні зимніх канікул з правом поїздок по території України; по черзі спільне проведення із сином святкових днів (День народження сина, новорічні та різдвяні свята).

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, підтвердив обставини, на які посилається в позовній заяві, до суду подав відповідь на відзив на позовну заяву (а. с. 111-115), в якому зазначив, що наведені відповідачем факти у відзиві на позовну заяву він повністю заперечує, вони є безпідставними та необґрунтованими будь-якими доказами, позов просить задовольнити. Суду пояснив, що розпорядження Ставищенської районної державної адміністрації №165 від 09.09.2020 року, яким встановлено дні та години його побачення з сином, порушує його права та обов`язки та суперечить інтересам дитини, а також порушує міжнародне право. Відповідач, спираючись на вказане розпорядження систематично перешкоджає у його спілкуванні засобами зв`язку із сином, а саме не відповідає на дзвінки та скріншоти з екрану його мобільного телефону та у побаченнях із сином.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, до суду подала відзив на позовну заяву (а. с. 93-97), в якому позовні вимоги не визнала, просить в задоволенні позовних вимог відмовити та стягнути витрати на правничу допомогу в зв`язку наданням допомоги в підготовці відзиву на позовну заяву. Суду пояснила, що у них з позивачем спільної згоди щодо днів побачень останнього з дитиною не має, оскільки у вирішенні цього питання позивач враховує тільки свої інтереси. Із свого боку вона виконувала розпорядження органу опіки та піклування, а саме понаднормово дозволяла позивачу бачитись з сином та розмовляти по телефону. Дитина боїться свого батька та не хоче з ним спілкуватись, оскільки останній приходив до них у квартиру та вибивав двері, щоб побачитись із сином, розпускав руки по відношенню до неї та її старшого сина. За її відсутності вдома у квартирі, вона позивача у свою квартиру не пустить. У останнього навіть не має часу підготувати уроки з сином. Позивач не думає про інтереси дитини, а тільки про свої особисті інтереси.

Представник органу опіки і піклування Ставищенської селищної ради Київської області Даценко В.М. в судовому засіданні пояснив, що його позиція по справі співпадає з висновком органу опіки та піклування Ставищенської селищної ради, оскільки при його підготовці на комісію запрошувались сторони, було заслухано їх думки та побажання, а також враховано інтереси самої дитини. Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов ОСОБА_1 від 15.07.2021 року, його матеріально-побутові умови для проживання дитини є задовільними.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень та дослідивши письмові докази, вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

Судом встановлено слідуючі факти та відповідні їм правовідносини.

Сторони з 27 листопада 2012 року по 14 лютого 2020 року проживали в зареєстрованому шлюбі, від якого мають малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 8, 10).

З матеріалів справи вбачається, що спір між сторонами виник відносно усунення перешкод у спілкуванні батька з дитиною, визначення способу участі у вихованні дитини.

Самостійно і добровільно сторони не можуть визначитися із спільною участю у вихованні та утриманні спільної дитини, а тому порушено питання про участь у вихованні та вільному спілкуванні з їх малолітньою дитиною батька, який мешкає окремо від дитини.

Враховуючи рівні права батька щодо дитини із її матір`ю, все ж, при визначенні конкретних способів участі батька у вихованні дитини та спілкуванні з нею, слід брати до уваги, найперше, інтереси дитини, оскільки їй не має бути завдано шкоди такими конкретними способами участі, які встановлюються для батька.

Тож в даному випадку має бути розумний баланс між забезпеченням належного батьківського виховання, реалізацією батьком своїх прав, і інтересами дитини.

Розпорядженням Ставищенської РДА Київської області від 9 вересня 2020 року за №165 „ Про встановлення днів та годин побачень ОСОБА_1 з малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 " (а. с. 35) та висновком органу опіки та піклування Ставищенської селищної ради, щодо розв`язання спору між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини та визначення способів участі батька у вихованні дитини (а. с. 171-172), встановлено дні та години побачень ОСОБА_1 з малолітнім сином ОСОБА_3 , а саме друга, четверта субота-неділя місяця з 10.00 години ранку суботи, до 16.00 години дня неділі, з виїздом дитини за місцем проживання батька, через тиждень (за попередньою домовленістю обох сторін), зобов`язано ОСОБА_1 своєчасно повертати сина до матері за місцем проживання, надано батькам право змінювати порядок побачень з дитиною за їх взаємною згодою, матері дитини - ОСОБА_2 не перешкоджати побаченням батька з сином, сприяти спілкуванню дитини з батьком засобами зв`язку.

Відповідно до довідки-характеристики позивача №70 від 22.02.2021 року (а. с. 14), довідок про доходи (а. с. 11, 12) позивач проживає в с. Іванівка Білоцерківського району Київської області, позитивно характеризується за місцем проживання, працює в ТОВ „Ясенсвіт" на посаді заступника начальника охорони сторожової в п. Нагірна.

Позивач своєчасно сплачує аліменти на утримання сина, що підтверджується копією судового наказу (а. с. 9), листом Ставищенського РВДВС ЦМУМЮ (м. Київ) від 22 лютого 2021 року № 1701 (а. с. 13).

Згідно із ст. ст. 4 ч. 1, 5 ч. 1 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 19 СК України встановлює, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

За таких обставин суд не в повній мірі погоджується із розпорядженням Ставищенської РДА Київської області від 9 вересня 2020 року за №165 „ Про встановлення днів та годин побачень ОСОБА_1 з малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 " (а. с. 35) та висновком органу опіки та піклування Ставищенської селищної ради, щодо розв`язання спору між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини та визначення способів участі батька у вихованні дитини (а. с. 171-172), оскільки дані розпорядження та висновок невмотивовані в повній мірі і суперечать інтересам дитини.

Позивач у судовому засіданні зазначив, що відповідачем не виконується вищевказані розпорядження та висновок, а тому він звернувся до суду із позовом і просить відповідача не чинити перешкод у спілкуванні та побаченнях з дитиною.

Під час судового розгляду у справі були частково підтверджені факти створення перешкод у спілкуванні позивача з дитиною, що підтверджується рапортами інспекторів Ставищенського ВП, поясненнями та заявами позивача про перешкоди відповідача у побаченні з дитиною (а. с. 30), зверненням позивача до Служби у справах дітей та сім`ї Ставищенської РДА Київської області від 29.07.2020 року (а. с. 31-34), а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Декларацією прав дитини, прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року (далі - Декларація), у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і, в усякому випадку, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Україною 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Частиною 1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно статті 9 Конвенції держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращім інтересам дитини.

У статті 7 Конвенції передбачено, що кожна дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування.

Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно врахувати дві умови: по-перше, у найкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HANTv. UKRAINЕ, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.

Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони в шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє щодо дитини.

Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

У положеннях частини 2, 3 статті 157 СК України зазначено, що той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Згідно статті 158 СК України за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов`язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність з виховання, навчання і розвитку дитини. Батьки або особи, які їх заміняють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до частини другої статті 159 СК України суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

Тлумачення статті 159 СК України свідчить, що позов про усунення перешкод у вихованні дитини і спілкуванні з нею - є позовом про заборону поведінки особи, яка чинить перешкоди іншій особі у здійсненні нею свого права.

У частині першій статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що позивач, який є батьком дитини, піклується про сина, активно і стабільно проявляє бажання щодо участі у вихованні та спілкуванні із дитиною, позитивно характеризується, є матеріально забезпеченою людиною.

Відносини між сторонами емоційно напружені, в переважній більшості закінчуються словесними перепалками та конфліктами, а тому особисті конфлікти між сторонами та спосіб участі батька у вихованні малолітнього сина не повинні порушувати інтереси саме дитини.

Жодних обставин або належних чи допустимих доказів, які б унеможливлювали право батька на спілкування із малолітнім сином, чи обставин, які б свідчили про спілкування батька з дитиною, яке перешкоджало б нормальному розвитку дитини, або обумовлювало його побачення з дитиною у присутності інших осіб, судом не встановлено, відповідачем не доведено, а матеріали справи таких доказів не містять.

Визначаючи конкретний порядок участі позивача у вихованні дитини, суд враховує те, що форми й методи її виховання не повинні суперечити Конституції України (стаття 52), Конвенції про права дитини від 2 листопада 1989 року ( статті 8,12, 16, 19, 28, 31, 32, 34, 36, 37), Декларації прав дитини, Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року, та беручи до уваги надані в судовому засіданні пояснення позивача та відповідача, представника органу опіки та піклування, суд дійшов висновку про можливість часткового задоволення позовних вимог.

Приймаючи рішення у справі, судом враховано, що позивач має усі умови для спілкування з дитиною, працює, про місцю проживання характеризується позитивно, тому відсутні підстави для позбавлення його права на спілкування з дитиною.

Батьківство - це велика відповідальність, а роль батька у вихованні дитини важлива не менше, ніж роль матері. Щасливе дитинство і гармонійний розвиток дитини можливі лише за активної участі обох батьків, причому спосіб виховання має певні відмінності, які теж потрібно враховувати.

За звичай, заради свого сина сторонам у справі (батькам) варто було б порозумітися та без емоцій домовитись про те, як батько буде спілкуватися з сином, оскільки дитина проживає з матір`ю та слід було усвідомити, що стосунки батька і сина відіграють життєво важливу роль у становленні особистості майбутнього чоловіка.

На жаль сторони після розлучення не змогли вирішити питання спілкування та виховання малолітнього сина мирним шляхом, що і призвело до судового спору.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, встановивши, що між сторонами склалися стосунки, які позбавляють можливості позивача регулярно спілкуватися із сином та брати участь у його вихованні, суд, враховуючи вік дитини, особливості розвитку дитини в такому віці, які обумовлені характером та тривалістю його відносин, чуттєво - емоційного зв`язку з родиною, в якій він проживає, вважає за можливе визначити спосіб участі позивача у вихованні сина, шляхом встановлення наступного графіку спілкування батька з дитиною: кожної першої та третьої п`ятниці, суботи та неділі з 18:00 години п`ятниці до 18:00 години неділі за місцем проживання батька ОСОБА_1 , а також кожного року під час зимових шкільних канікул терміном 7 (сім) календарних днів та літніх шкільних канікул терміном 30 (тридцять) календарних днів для організації відпочинку дитини, за домовленістю з матір`ю дитини; необмежене спілкування ОСОБА_1 з сином засобами телефонного, електронного та іншого зв`язку, окрім нічних годин з 21:00 год. до 07:00 год. та зобов`язати ОСОБА_2 за добу до зустрічі ОСОБА_1 з сином надавати точну інформацію щодо фактичного перебування дитини, що також відповідатиме принципу «найкращих інтересів дитини», який є пріоритетним при вирішенні цієї справи, а в задоволенні решти частини вимог слід відмовити.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, судові витрати, понесені позивачем ОСОБА_1 у зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог, слід стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача у розмірі 3178 грн..

Частиною 1 та п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року по справі № 826/1216/16 висловила правову позицію про те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вказана правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 червня 2020 року у справі №757/16448/17-ц (провадження №61-48191св18).

Під час підготовки відзиву на позовну заяву ОСОБА_2 сплачено витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 гривень (а. с. 93 - 101). Враховуючи, що у відзиві на позовну заяву відповідач просила відмовити в задоволенні позову, а позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, то з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 слід стягнути 2500 гривень витрат на професійну правничу допомогу.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 19, 141, 153, 157, 158, 159 СК України, ст. ст. 12, 15 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року, ст. ст. 2, 4, 5, 10, 12, 13, 81, 133, 137, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов`язати ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні їх сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом встановлення зустрічей з дитиною: кожної першої та третьої п`ятниці, суботи та неділі з 18.00 години п`ятниці до 18.00 години неділі за місцем проживання батька, а також кожного року під час зимових шкільних канікул терміном 7 (сім) календарних днів та літніх шкільних канікул терміном 30 (тридцять) календарних днів для організації відпочинку дитини, за домовленістю з матір`ю дитини; необмежене спілкування ОСОБА_1 з сином засобами телефонного, електронного та іншого зв`язку, окрім нічних годин з 21-00 години до 07-00 години.

Зобов`язати ОСОБА_2 за добу до зустрічі ОСОБА_1 з сином надавати точну інформацію щодо фактичного перебування дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В задоволенні решти частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 3178 (три тисячі сто сімдесят вісім) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на правничу допомогу в розмірі 2500 (дві тисячі п`ятсот) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Ставищенський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення суду виготовлено 20 липня 2021року.

Суддя Р. В. Гуртовенко