Номер справи137/1725/20

1-кп/137/71/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.07.2021

Літинський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого - судді Гопкіна П.В.,

за участю секретаря Іванової І.О.,

прокурорів Адельшиної А.Б.,

Храновської І.І.,

Матвієнка М.Л.,

Чубика Я.О.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника обвинуваченого - адвоката Данилюка П.П.,

потерпілої ОСОБА_2 ,

перекладача Абдулаєва Н.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 в смт.Літин обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12020020210000189 від 16.10.2020 року за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Баку Азейбарджан, громадянина Азейбарджану, не одруженого, не працюючого, проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , раніше судимого 20 серпня 2020 року Вінницьким районним судом Вінницької області за ч.1 ст.185, ч.1 ст. 289 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком на 1 (один) рік, із покладенням обов`язків передбачених ст. 76 КК України,

у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України,

ВСТАНОВИВ:

На початку жовтня 2020 року ОСОБА_1 перебуваючи в м. Києві, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, в ході спілкування, повідомив ОСОБА_3 завідомо неправдиву інформацію щодо наявності в нього великої кількості яблук на продаж та про необхідність їх забрати власним транспортом з території Літинського району Вінницької області.

Після чого, ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , спільно з ОСОБА_5 на автомобілі марки «Ford» «Transit», д.н.з. НОМЕР_1 , в кузові зеленого кольору, 1992 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , який перебуває в користуванні ОСОБА_2 близько 16 год 00 хв 15.10.2020 прибули до смт. Літин.

Так, близько 17 год 00 хв 15.10.2020 ОСОБА_1 , перебуваючи на території Автостанції «Літин», яка розташована по вул. Б. Хмельницького, 7, смт. Літин Вінницької області, реалізовуючи свій злочинний умисел спрямований на таємне заволодіння транспортним засобом, діючи умисно, повторно, шляхом обману, в ході спілкування повідомив ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 про необхідність здійснення поїздки до с. Лукашівка Літинського району для здійснення погрузки товару, а саме яблук різних сортів. При цьому ОСОБА_1 повідомив, що він має сам особисто, без сторонніх осіб, з`їздити на загрузку.

Будучи введеними в оману ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 погодилися на дану пропозицію.

Після чого ОСОБА_2 , передала ОСОБА_1 ключі від автомобіля марки «Ford» д.н.з. НОМЕР_1 , в салоні, якого знаходилось свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, для завантаження товару.

В свою чергу, ОСОБА_1 , отримавши ключі від автомобіля, сів за кермо вказаного авто, за допомогою ключа запустив двигун та з місця вчинення злочину разом з автомобілем зник, поїхавши в с.Багринівці Літинського району Вінницької області де в подальшому залишив даний транспортний засіб марки «Ford» д.н.з. НОМЕР_1 , своєму знайомому ОСОБА_7 ..

Таким чином, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, тобто незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно.

Обвинувачений ОСОБА_1 у судовому засіданні вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні не визнав та розповів власне бачення подій. Так, його знайомий ОСОБА_3 позичив у вересні місяці 2020 року у нього кошти, але тривалий час ці кошти не повертав. у жовтні 2020 року ОСОБА_3 зателефонував до обвинуваченого та запропонував зустрітись, щоб повернути кошти. Того ж дня з м. Вінниці до смт. Літин ОСОБА_1 їхав спільно із ОСОБА_7 , котрий його залишив в смт. Літин на АЗС та поїхав далі у своїх справах. ОСОБА_1 зустрівся із ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на автовокзалі в смт. Літин біля 6-7 години вечора, а сам ОСОБА_3 повідомив, що коштів у нього не має, відтак запропонував ОСОБА_1 автомобіль «Ford» у якості застави. ОСОБА_3 потребував у ОСОБА_2 технічний паспорт на автомобіль та передав його ОСОБА_1 .. Надалі ОСОБА_1 направився до свого знайомого ОСОБА_7 в с. Багринівці та вирішив залишити в нього автомобіль, оскільки в останнього було для цього складське приміщення. Автомобіль залишив разом з ключами до самого автомобіля та технічним паспортом, котрі знаходилися у бардачку авто та повідомив ОСОБА_7 , що якщо до кінця місяця люди йому не повернуть борг, то вказаний автомобіль він власне продасть ОСОБА_7 . Потім ОСОБА_7 підвіз ОСОБА_1 з с. Багринівці до автовокзалу в смт. Літин, та той поїхав додому в м. Вінниця. Також обвинувачений повідомив про те, що ОСОБА_7 по дорозі йому надав близько 1500 грн., оскільки у ОСОБА_1 не було взагалі коштів на руках. На запитання прокурора повідомив, що після того, як отримав від ОСОБА_3 автомобіль, то останній до нього більше не телефонував. Через кілька днів працівники поліції інкримінували йому вчинення крадіжки автомобіля. Категорично заперечив проти тієї обставини, що домовлявся із ОСОБА_3 про товар. Вину у скоєному не визнає, просить його звільнити, оскільки є хворою людиною, а його сім`ї потрібна допомога. Просив повернути справу на досудове розслідування, оскільки вважає, що робота слідчими проведена не правильно. Не вважає себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 289 КК України.

Захисник обвинуваченого - адвокат Данилюк П.П. у судових дебатах висловив позицію, згідно якої вважає, що вина ОСОБА_1 на думку захисту не доведена. Розмову з обвинуваченим вів свідок ОСОБА_3 , а не порпіла ОСОБА_2 , з якою обвинувачений взагалі не спілкувався. Просив звернути увагу на заяву потерпілої, де та вказує, що вона позичила автомобіль, однак автомобіль їй не повернули. ОСОБА_7 обвинувачений автомобіль не продавав. Просив виправдати його підзахисного. Також до моменту набрання вироком законної сили просив змінити обвинуваченому запобіжний захід на домашньій арешт.

Прокурор Чубик Я.О. у судових дебатах підтримав обвинувачення у справі, оскільки незважаючи на невизнання вини обвинуваченим, його вина повністю доводиться зібраними та дослідженими в судовому засіданні доказами, зокрема показаннями свідків та письмовими доказами, а дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 289 КК України. Просив призначити покарання у виді 8 років позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України ОСОБА_1 просив повністю приєднати невідбуту частину покарання за вироком Вінницького районного суду Вінницької області від 20.08.2020 та призначити остаточне покарання за сукупністю вироків у виді 11 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Також просив стягнути з обвинуваченого витрати на проведення експертиз та вирішити долю речових доказів. До набрання вироком законної сили просив залишити без змін запобіжний захід у виді тримання під вартою.

У судове засідання 21.07.2021 потерпіла ОСОБА_2 не з`явилась. В матеріалах справи міститься заява, відповідно до якої остання просить розгляд справи проводити у її відсутність (а.с. 39 том 1). У судовому засіданні часом раніше дала показання про те, що її дядько - ОСОБА_3 знає обвинуваченого ОСОБА_1 . У жовтні 2020 року близько 16-17 години ОСОБА_2 разом із чоловіком та дядьком приїхали до смт. Літин до автовокзалу, оскільки її дядьку відомий чоловік, у якого є дешевий товар (яблука). До них приїхав ОСОБА_1 та розмовляв азербайджанською мовою. Згодом їй сказали віддати ключі від мікроавтобуса ОСОБА_1 , адже той мав загрузитись яблуками та повернутись. Але з ним ніхто в автомобіль не сів, залишились на автовокзалі. ОСОБА_1 поїхав за яблуками на мікроавтобусі. До ночі думали, що ОСОБА_1 повернеться, однак цього не сталось. Близько 24:00 год звернулись до поліції. Коли дядько телефонував до ОСОБА_1 , то телефон в останнього був вимкнений. Потерпілій ОСОБА_2 лише зі слів дядька відомо, що ОСОБА_1 повинен був загрузитись яблуками. Перший раз бачила обвинуваченого в Літині . Про завантаження яблуками домовлялась не вона. Не знає, чи були договірні відносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Дослідивши обвинувальний акт у кримінальному проваджені, заслухавши у судовому засіданні показання обвинуваченого, пояснення його захисника, допитавши обвинуваченого, потеріпілу, свідків та дослідивши надані стороною обвинувачення докази, суд приходить до наступних висновків.

Так, винуватість ОСОБА_1 у вчиненому підтверджується наступними доказами.

Заявою від 15.10.2020 ОСОБА_2 повідомляє щодо вчинення кримінального правопорушення, а саме заволодіння 15.10.2020 приблизно о 17 год. 00 хв. знайомим її чоловіка на ім`я ОСОБА_18 автомобілем марки «Ford» моделі «Transit» (а.с. 90 том 2).

Протоколом огляду місце події від 15.10.2020, проведеного в присутності потерпілої ОСОБА_2 , зафіксовано місце вчинення злочину, АС «Літин», що знаходиться по вул. Богдана Хмельницького, 7 в місті Літин. Остання показала територію АС «Літин», та місце, де в присутності ОСОБА_3 та ОСОБА_5 передала ОСОБА_1 , технічний паспорт на автомобіль марки «Ford» моделі «Transit» який перебував у неї в користуванні (а.с. 91 том 2).

Протоколом огляду місця події від 16.10.2020 року та диском відеозапису вказаної слідчої дії, в ході якого в період часу з 16.05 по 17.10 год., за місцем проживання свідка ОСОБА_7 в АДРЕСА_2 було виявлено та вилучено автомобіль марки «Ford» моделі «Transit», який перебував в користуванні потерпілої та про незаконне заволодіння якого остання заявляла в органи поліції та який добровільно надав ОСОБА_7 (а.с. 99-101 том 2).

Висновком експерта № 287 від 20.10.2020, вказується про те, що вартість автомобіля марки «Ford» моделі «Transit», реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить 80140 грн. (а.с. 117-123 том 2).

Аналітичною довідкою від 26.11.2020 про опрацювання інформації про зв`язок абонентських номерів, які належать ОСОБА_1 ( НОМЕР_3 , НОМЕР_4 ) підтверджується факт спілкування обвинуваченого в період вчинення кримінального правопорушення із потерпілою ОСОБА_2 та свідками ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_7 в період вчинення злочину. Окрім того, відповідно до довідки встановлено з`єднання його абонентського номеру та місця перебування його мобільного телефону 15.10.2020 року, а саме те, що останній дійсно в цей день близько 16 години знаходився на території Автостанції «Літин», яка розташована по вул. Б. Хмельницького, 7, смт. Літин Вінницької області та надалі в с. Багринівці Літинського району, де він передав даний автомобіль своєму знайомому ОСОБА_7 (а.с. 134-144). Більше того, відповідно до довідки останній в с. Лукашівка Літинського району, куди він мав їхати як повідомив потерпілій та свідкам по купівлю яблук, 15.10.2020 року він взагалі не був.

Відповідно до протоколу впізнання (а.с. 145-146 том 2) потерпіла ОСОБА_2 впізнала ОСОБА_1 , який здійснив заволодіння транспортним засобом «Ford» моделі «Transit», д.н.з. НОМЕР_1 .

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_3 повідомив, що познайомився із ОСОБА_1 на ринку в м. Києві за допомогою земляка із м. Баку. Зібрали ОСОБА_1 1200 грн. ніби для хворої мами. Через півтора місця до нього зателефонував ОСОБА_1 та запропонував закупити яблука. ОСОБА_3 звернувся до свого племінника, у котрого був автомобіль, щоб привезти ці яблука. ОСОБА_3 погодився на пропозиції обвинуваченого, оскільки була вигідна ціна. Згодом свідок приїхав з потерпілою в смт. Літин. Коли спілкувалися із ОСОБА_1 той запропонував, щоб він сам поїхав та завантажив яблука, мовляв, там є вантажники, котрі завантажать автомобіль яблуками, а свідок у цей час може спокійно поїсти. Зауважив, що документи на автомобіль знаходились в самому автомобілі. Ключі віддала ОСОБА_2 .. Коли свідок через 40 хвилин зателефонував до ОСОБА_1 , то той запевнив, що все добре та він через 29 хвилин приїде. Згодом телефон обвинуваченого був вимкнений. Свідок гадав, що телефон розряджений. Чекали обвинуваченого до 22:00-23:00 год. ОСОБА_3 гадав, що у нього з ОСОБА_1 були договірні відносини. Оскільки спілкувалися раніше телефоном раз на місяць. Дав обвинуваченому завдаток розміром 1800 грн. та очікував завантажитись 50-60 ящиками яблук.

Свідок ОСОБА_5 повідомив суду, що не знає обвинуваченого та перший раз побачив його в смт. Літин коли той забирав автомобіль. Приїхали в смт. Літин за вказівкою його дядька ОСОБА_3 , щоб придбати яблука, в чому мав допомогти знайомий дядька - ОСОБА_1 .. По прибуттю в смт. Літин ОСОБА_3 домовився із ОСОБА_1 , а ОСОБА_2 віддала ОСОБА_1 ключі від автомобіля та той поїхав. Чому ОСОБА_1 поїхав сам - свідку не відомо. Свідок особисто не спілкувався із обвинуваченим та лише за вказівкою віддав автомобіль, оскільки ОСОБА_1 мав завантажити автомобіль яблуками, а згодом свідок з дядьком та ОСОБА_2 мали повернутись в м. Київ на автомобілі завантаженому яблуками.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 повідомив суду, що обвинувачений ОСОБА_1 являється його знайомим. В середині жовтня місяця 2020 року ОСОБА_1 направлявся у справах в смт. Літин та попросив його підвезти. В ході розмови повідомив про те, що певні особи заборгували йому грошові кошти. В смт. Літин він висадив ОСОБА_1 та поїхав далі у своїх справах. Увечері того ж дня до нього приїхав ОСОБА_1 на автомобілі «Ford» та залишив його в якості застави, оскільки, зі слів ОСОБА_1 , певні люди заборгували йому кошти, а якщо до кінця поточного місяця кошти не повернуться, то він цей автомобіль продасться свідку. Надалі свідок підвіз ОСОБА_1 до автовокзалу в смт. Літин та віддав йому біля 1500 грн., оскільки в обвинуваченого взагалі не було із собою грошей. Наступного дня до свідка завітали працівники поліції та повідомили йому, що даний автомобіль викрадений. Свідок добровільно віддав їм автомобіль. Вказав, що всередині автомобіля знаходилась рокла для вантажу та пусті ящики.

У судовому засіданні 21.07.2021 прокурор Чубик Я.О. відмовився від подальшого виклику та допиту у суді свідка обвинувачення - ОСОБА_20 ..

Основним безпосереднім об`єктом кримінального правопорушення є контрольоване використання транспортних засобів.

Об`єктивна сторона злочину полягає у незаконному заволодінні транспортним засобом. Систематичний аналіз норм Особливої частини КК дає змогу виділити такі ознаки діяння при вчиненні цього злочину: 1) воно полягає лише в активній поведінці - дії; 2) дія проявляється в отриманні можливості керувати таким транспортним засобом; 3) поведінка винного є незаконною, він не має ані дійсного, ані уявного права на транспортний засіб, заволодіння яким здійснює; 4) заволодіння транспортним засобом здійснюється без чітко вираженого і дійсного волевиявлення власника або законного користувача транспортного засобу. При цьому воля потерпілого або ігнорується (при таємному заволодінні), або подавляється (при застосуванні насильства або погрози його застосування), або ж фальсифікується (при заволодінні шляхом обману).

Поняття заволодіння транспортним засобом дано у п. 1 примітки до ст. 289: ним слід вважати умисне протиправне вилучення транспортного засобу з будь-якою метою у власника або законного користувача всупереч їх волі (з місця стоянки або під час руху) шляхом запуску двигуна, буксирування, завантаження на інший транспортний засіб, примусового відсторонення зазначених осіб від керування, примушування їх до початку або продовження руху тощо. Таке заволодіння може бути вчинене таємно чи відкрито, шляхом обману чи зловживання довірою, із застосуванням насильства чи погроз.

Закінченим злочин вважається з моменту, коли транспортний засіб почав рухатися унаслідок запуску двигуна чи буксирування або ж перевезення на іншому транспортному засобі, а якщо заволодіння відбувається під час руху такого засобу, - з моменту встановлення контролю над ним.

Суб`єктом злочину є особа, яка не має права на користування транспортним засобом, щодо якого здійснюється незаконне заволодіння.

Суб`єктивна сторона злочину характеризується умислом. Обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони злочину є мета. Проте вона в законі не конкретизована, чим підкреслюється, що змістом кримінально-правової заборони заволодіння транспортним засобом може бути як заволодіння ним з наміром ніколи не повертати його власникові (законному володільцю).

Вищевказане також узгоджується з роз`ясненнями, які містяться у Постанові Пленуму ВСУ №14 від 23.12.2005 року "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті".

Показання обвинуваченого про те, що він отримав автомобіль від ОСОБА_3 , задля дотримання виконання боргового зобов`язання, суд розцінює, як спосіб захисту. Показання обвинуваченого ОСОБА_1 повністю спростовуються доказами, що містяться у матеріалах кримінального провадження, показами свідків та суперечать об`єктивно встановленими в судовому засіданні обставинам.

Стороною захисту не заперечується факт, що обвинувачений ОСОБА_1 перебував у салоні викраденого автомобіля під час його викрадення, сідав за кермо, заводив двигун.

Очевидним являється те, що ОСОБА_1 усвідомлював при цьому, що перебуває у салоні та керує викраденим автомобілем. Зокрема заволодів автомобілем шляхом обману (ніби поїхав за товаром). Запевнив свідків та потерпілу після телефонних дзвінків, що прибуде через пів години (по факту не прибув, вимкнув телефон, не виходив на зв`язок), поїхав у інший населений пункт (ніж той, який був заздалегідь обговорений).

Беручи до уваги усвідомлення незаконності перебування, а в подальшому і керування викраденим транспортним засобом в діях ОСОБА_1 безумовно наявний склад злочину, передбаченого ст. 289 КК України.

При ухваленні вироку судом враховано, що ОСОБА_1 має судимість за вчинення кримінального правопорушення спрямованого на заволодіння чужим майном (а.с. 111-113 том 2) що свідчить про те, що останній на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив, продовжує вчиняти кримінальні правопорушення та його поведінка свідчить про вперте небажання дотримуватися норм закону, моралі та загально встановлених правил суспільної поведінки.

За таких обставин суд вважає, що винуватість ОСОБА_1 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні повністю підтверджується належними та допустимим доказами, дослідженими в судовому засіданні, а його дії правильно кваліфіковано за ч. 2 ст. 289 КК України тобто незаконне заволодіння транспортним засобом, вчиненому повторно.

Відповідно до ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.

Судом враховано, що ОСОБА_1 раніше судимий (а.с. 110 том 2), на обліку в лікаря - психіатра та лікаря - нарколога не перебуває (а.с. 114,115 том 2).

Обставини, що відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , судом не встановлені.

Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , судом не встановлені.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд керується вимогами ст.ст. 65 - 67 КК України та приймає до уваги роз`яснення постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» та виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Крім того, суд враховує, що відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу та полягає в передбаченому законом обмеженні права та свобод засудженого та у відповідності до ч. 2 ст. 50 КК України має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, запобіганню вчинення нових кримінальних правопорушень.

Не ігнорується при прийнятті рішення письмова позиція потерпілої ОСОБА_2 , котра зазначає, що будь-яких претензій матеріального та морального характеру до ОСОБА_1 вона не має, просить суворо не карати (а.с. 39 том 1).

З урахуванням наведеного, конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого обвинуваченим ОСОБА_1 кримінального правопорушення, особи винного, беручи до уваги зазначені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що необхідним та достатнім для виправлення і попередження вчинення обвинуваченим ОСОБА_1 нових кримінальних правопорушень буде покарання у виді позбавлення волі на строк в межах санкції частини статті, за якою кваліфіковано діяння обвинуваченого із застосуванням ст. 71 КК України.

Початок строку відбуття покарання ОСОБА_1 слід обраховувати з моменту затримання - 03 грудня 2020 року.

З метою забезпечення виконання вироку запобіжний захід відносно ОСОБА_1 у виді тримання під вартою до вступу вироку у законну силу слід залишити без змін.

Цивільний позов не заявлено.

Питання про речові докази та судові витрати суд вирішує відповідно до ст. 100 та ст. 124 КПК України.

Керуючись ст.ст. 50,63, 65-67, 289 КК України, ст.ст. 100, 124, 337, 368, 373-374 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років 6 (шести) місяців позбавлення волі без конфіскації належного йому майна.

На підставі ст. 71 КК України ОСОБА_1 повністю приєднати невідбуту частину покарання за вироком Вінницького районного суду Вінницької області від 20 серпня 2020 року та призначити остаточне покарання за сукупністю вироків у виді 8 (восьми) років 6 (шести) місяців позбавлення волі без конфіскації належного йому майна.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_1 обчислювати з 03 грудня 2020 року.

Запобіжний захід ОСОБА_1 у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили залишити без змін.

На підставі ч.5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_1 в строк відбуття покарання час перебування в установі попереднього ув`язнення як запобіжний захід - тримання під вартою на стадії досудового розслідування та під час судового розгляду даного кримінального провадження починаючи з 03 грудня 2020 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку, що один день попереднього ув`язнення відповідає одному дню позбавлення волі.

Речові докази:

-автомобіль марки «Ford» моделі «Transit» реєстраційний номер НОМЕР_1 , в кузові зеленого кольору, 1992 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , номер двигуна НОМЕР_5 , власником якого відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 являється ОСОБА_20 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_7 на автомобіль марки «Ford» моделі «Transit» реєстраційний номер НОМЕР_1 ; в кузові зеленого кольору, 1992 року випуску, номер шасі (кузова, рами); ключ запалення від автомобіля марки «Ford» моделі «Transit» реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 - повернути власнику після набрання вироком законної сили.

-змив з поверхні керма, змив з внутрішньої ручки лівих передніх (водійських) дверцят, вилучені на дві ватні палички аплікатори «Волес» та упаковані до паперових конвертів; чохол із спинки водійського сидіння, який упаковано до спецпакету НПУ ГСУ № 7261779; рукоятка з коробки передач, яка упакована до спец пакету НПУ ГСУ № 7261780; слід руки з поверхні правого бічного дзеркала заднього виду, два сліди рук із зовнішньої поверхні лівих водійських дверцят та один слід руки на зовнішній поверхні задніх дверцят, відкопійовані на 41 відрізки прозорої липкої стрічки - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Скасувати арешт накладений слідчим суддею Літинського районного суду Вінницької області від 20 жовтня 2020 року на:

-автомобіль марки «Ford» моделі «Transit» реєстраційний номер НОМЕР_1 , в кузові зеленого кольору, 1992 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , номер двигуна НОМЕР_5 , власником якого відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 являється ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

-свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_7 на автомобіль марки «Ford» моделі «Transit» реєстраційний номер НОМЕР_1 , в кузові зеленого кольору, 1992 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , номер двигуна НОМЕР_5 , власником якого відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 являється ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

-ключ запалення від автомобіля марки «Ford» моделі «Transit» реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 .

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , 653 (шістсот п`ятдесят три) грн., 80 коп. на користь держави Україна у відшкодування витрат за проведення в кримінальному провадженні експертизи № 287 від 20 жовтня 2020 року.

Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через Літинський районний суд Вінницької області протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя: П. В. Гопкін