КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа 757/55747/18-ц Головуючий у І-й інстанції - Новак Р.В.

апеляційне провадження № 22-ц/824/9530/2021 Доповідач Заришняк Г.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2021 року Київський апеляційний суд в складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого - Заришняк Г.М.

Суддів -Махлай Л.Д.., Кулікової С.В.

при секретарі - Діденко А.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 11 червня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Форвард Київ-Сервіс 16» про визнання правочину недійсним,-

ВСТАНОВИВ :

В листопаді 2018 року позивачка звернулась в суд з позовом до «Форвард Київ-Сервіс 16» про визнання правочину недійсним.

В обґрунтування позову вказувала, що 17.05.2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ФОРВАРД КИЇВ- СЕРВІС 16» було укладено договір № 41 про надання послуг з управління будинками і спорудами та прибудинковими територіями, додаткових послуг та компенсації комунальних послуг, за умовами якого відповідач зобов`язався надавати позивачу житлово - комунальні послуги. Вважала, що вказаний договір є недійсним, оскільки не відповідає вимогам типового договору, передбаченого постановами Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 №484, №529, порушує її права як споживача, укладений був під тиском, а отже з порушенням вимог ст.ст. 203, 216, 230 ЦК України.

Посилаючись на викладене, просила задовольнити позов.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 11 червня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просила рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

В поданому відзиві представник відповідача просив апеляційну скаргу позивачки залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін, посилаючись на його законність.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивачки підтримала подану апеляційну скаргу з підстав та доводів, викладених в ній.

Представник відповідача заперечила проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи рішення суду обґрунтованим.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість постановленого рішення суду в цій частині, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Звертаючись в суд з даним позовом, позивачка зазначала, що оспорюваний правочин є недійсним з підстав його невідповідності статтям 18,19 Закону України «Про захист прав споживачів», ч.ч.1,3 ст. 203, ч.1 ст. 215, ч.3 ст. 6, ч.1 ст. 630 ЦК України.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з недоведеності та необґрунтованості позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи і це було встановлено судом, що на підставі Акту про прийняття-передачі об`єкта в управління (з управління) від 28 лютого 2018 року ТОВ «Форвард Київ-Сервіс 16» було передано у управління житловий будинок з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями та підземним паркінгом за адресою: АДРЕСА_1 » 1 пусковий комплекс (секції 1,2) , введений в експлуатацію в 2017 р .(а.с.165-168).

Згідно з п. 3.1.7 розділу з Положення про замовника-забудовника, яке затверджено постановою Держбуду СРСР від 01.12.1988 р., замовник, забудовник передає закінчені будівництвом об`єкти експлуатаційним організаціям.

Як видно з листа ТОВ«СПЕЦБУД ПЛЮС», вказане Товариство, як забудовник, передало закінчений будівництвом об`єкт - житловий комплекс за адресою: АДРЕСА_1 управителю житлового комплексу ТОВ «Форвард Київ-Сервіс 16» до часу створення в житлових будинках об`єднання співвласників багатоквартирних будинків (а.с.150).

Таким чином, ТОВ«СПЕЦБУД ПЛЮС» визначило «Форвард Київ Сервіс 16» управителем житлового комплексу «Новомостицький» до часу створення в житлових будинках об`єднання співвласників багатоквартирних будинків.

В матеріалах справи відсутні докази того, що в житловому будинку позивачки було створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку. За таких обставин доводи апеляційної скарги про те, що відповідач самовільно привласнив собі статус управляючої компанії, не заслуговують на увагу.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 згідно договору про участь у Фонді фінансування будівництва (а.с.10).

На підставі акту №112 від 17.05.2018 р. про прийняття -передачі об`єкту інвестування ТОВ «Будівельні мережі» на виконання договору про участь у Фонді фінансування будівництва було передано позивачці предмет інвестування - квартиру АДРЕСА_2 (а.с.20).

17.05.2018 р. між ОСОБА_1 та ТОВ «ФОРВАРД КИЇВ- СЕРВІС 16» було укладено Договір №41 про надання послуг з управління будинками і спорудами та прибудинковими територіями, додаткових послуг та компенсації комунальних послуг, відповідно до умов якого відповідач надає позивачці житлово - комунальні послуги, послуги з управління будинком і спорудами та прибудинковими територіями, остання в свою чергу отримує надані послуги.

Статтею 2 вказаного договору визначено, що предметом цього договору є визначення виконавця управителем будинку і надання виконавцем, а споживачем своєчасна оплата послуг з управління будинком, спорудами та прибудинковими територіями, послуг з постачання теплової енергії, опалення, постачання гарячої води та водовідведення, вартості спожитої електроенергії, вивезення побутових відходів - до укладення споживачем прямих договорів з виробниками цих послуг.

Пунктом 14.5. вказаного договору передбачено, що цей договір ( в частині надання послуг з утримання будинків та прибудинкових територій та комунальних послуг) укладено у відповідності до ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», на основі та згідно з типовими договорами, що затверджені постановами Кабінету Міністрів України №529 від 20 травня 2009 року та №630 від 21 липня 2005 року. Цей договір містить інші погоджені сторонами умови, які не передбачені зазначеними типовими договорами, проте їх внесення допускається названими типовими договорами.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними в п. 8 Постанови Верховного Суду України за № 9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 Цивільного кодексу України, саме на момент вчинення правочину.

За змістом частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору, виконавець, в свою чергу, зобов`язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Згідно з пунктом 3 частини другої статі 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець зобов`язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг із визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Типовий договір про надання послуг з управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року №484 (редакція станом на час укладення спірного договору).

При укладенні договорів на надання житлово-комунальних послуг сторони не можуть відступати від змісту типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, але мають право конкретизувати його. Зміст договору про надання житлово-комунальних послуг не може суттєво відрізнятись від змісту Типового договору.

Позивачкою не надано належних та достовірних доказів того, що оспорюваний договір було укладено з порушенням прав позивачки та під тиском, що він суперечить вимогам законодавства, оскільки вказаний договір підписаний сторонами по справі, що свідчить про досягнення між сторонами усіх істотних умов, що в ньому викладені, про що свідчать підписи обох сторін у ньому.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» істотними умовами договору на надання житлово-комунальних послуг є: 1) найменування сторін; 2) предмет договору; 3) вичерпний перелік житлово-комунальних послуг, тарифи та їх складові на кожну з цих послуг, загальна вартість послуг; 4) порядок оплати за спожиті житлово-комунальні послуги; 5) порядок перерахунків розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості; 6) права та обов`язки сторін; 7) порядок контролю та звіту сторін; 8) порядок вимірювання обсягів та визначення якості наданих послуг; 9) визначення точок розподілу, в яких відбувається передача послуг від виконавця/виробника споживачу; 10) порядок обслуговування мереж та розподіл повноважень щодо їх експлуатації та відновлення (ремонту); 11) умови доступу в квартиру, будинок, приміщення, на земельну ділянку для усунення аварій, неполадок, огляду мереж, зняття контрольних показників засобів обліку; 12) порядок здійснення ремонту; 13) відповідальність сторін та штрафні санкції за невиконання умов договору; 14) порядок вирішення спорів; 15) перелік форс-мажорних обставин; 16) строк дії договору; 17) умови зміни, пролонгації, припинення дії договору; 18) дата і місце укладення договору.

Крім істотних договір може містити інші умови за згодою сторін. Договір не може містити умов, що вводять додаткові види оплати послуг, не передбачені типовими договорами на надання житлово-комунальних послуг, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, умови спірного договору не можуть суперечити змісту типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, але сторони мають право конкретизувати його.

Договір в такій редакції підписано позивачкою 17 травня 2018 року без жодних зауважень, крім того протягом певного часу вона користувалась послугами, виконувала умови договору, що свідчить про те, що підписавши даний договір ОСОБА_1 погодилась зі всіма його умовами.

Заперечуючи проти позову, представник відповідача вказувала на те, що посилання позивачки на постанову Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року за №869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на комунальні послуги» є помилковий.

Так, вказаною постановою затверджено порядок щодо формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортуванні та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що в розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року за №2189 є комунальною послугою.

При цьому представник відповідача стверджувала, що Товариство надає послуги, зазначені в договорі, які є житловими послугами, а не комунальними послугами в розумінні ст.5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Так, пунктом 2.2 оспорюваного договору передбачена своєчасна оплата споживачем наданих послуг з централізованого постачання і водовідведення холодної води, послуг з постачання теплової енергії, опалення, постачання гарячої води та водовідведення, вартості спожитої електроенергії, вивезення побутових відходів до укладення споживачем прямих договорів з виробниками цих послуг, забезпечення утримання служби консьєржів в будинку або/ контрольно-пропускних постів до Будинку, патрульної служби в будинку і на території.

Тобто, вартість комунальних послуг визначається на підставі показників лічильників і фактичних витрат. Спожиті споживачем ОСОБА_1 комунальні послуги компенсуються Товариству, яке в подальшому сплачує кошти за спожиті комунальні послуги постачальникам та виробникам комунальних послуг.

Ціна послуги з управління багатоквартирним будинком встановлюється договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком з розрахунку на один квадратний метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення, якщо інше не визначено договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, та включає: витрати на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, і поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку відповідно до кошторису витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, крім витрат на обслуговування внутришньобудинкових систем, що використовують для надання відповідної комунальної послуги, у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем; винагороду управителю, яка визначається за згодою сторін.

Відповідно до п. 5 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

За правилом ч.ч.1,3,4 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», в редакції чинній на час укладення оспорюваного договору, договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку.

Договір про надання комунальних послуг укладається строком на один рік. Якщо за один місяць до закінчення зазначеного строку жодна із сторін не повідомить письмово другу сторону про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк.

З пропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або внесення змін до нього може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором.

Якщо споживач (інша особа, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), який отримав проект договору (змін до нього) від виконавця комунальної послуги, не повідомив протягом 30 днів про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього, а вчинив дії, які засвідчують його волю до отримання (продовження отримання) відповідної комунальної послуги від цього виконавця (у тому числі здійснив оплату наданих послуг), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій виконавцем комунальної послуги, якщо інше не передбачено цим Законом.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст. 81 ЦПК України).

За змістом ч.1,2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частинами 1, та 2 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

В матеріалах справи відсутні докази того, що позивачка зверталась до відповідача з протягом 30 днів з відмовою від укладання договору (внесення змін) з наданням своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього. Навпаки, вона отримувала від управителя надані їй послуги.

Оспорюваний договір не суперечить вимогам Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року та умовам типового договору. Позивачем не приведено суду доказів, які б свідчили про порушення при укладенні спірного договору прав позивача, як споживача, передбачених Законом України «Про захист прав споживачів».

Суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував дійсні обставини справи, наданим по справі доказам надав належну правову оцінку та й прийшов до правильного висновку про те, що в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження доводи позивачки про недійсність оспорюваного договору, а тому суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Рішення суду відповідає вимогам норм матеріального та процесуального права й не може бути скасованим з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Доводи апеляційної скарги про те, що тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій не були затверджені органом, уповноваженим на це, як це передбачено Законом України «Про житлово-комунальні послуги» в редакції, чинній на час укладення договору, не можуть бути підставою для скасування судового рішення.

За змістом статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції, чинній станом на час укладення договору) житлово-комунальні послуги поділяються за: функціональним призначенням; порядком затвердження цін/тарифів.

Згідно статті 13 указаного Закону залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:

1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);

2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);

3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);

4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Так, пунктами 7, 8 ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» визначено, що:

- управитель багатоквартирного будинку (далі - управитель) - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб`єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб;

- управління багатоквартирним будинком - вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов`язків співвласників, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції закону станом на момент укладення договору ) залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи:

1) перша група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують уповноважені центральні органи виконавчої влади, а у випадках, передбачених законом, - національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг;

2) друга група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують органи місцевого самоврядування для надання на відповідній території;

3) третя група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які визначаються виключно за договором (домовленістю сторін).

Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються центральними органами виконавчої влади, національними комісіями, що здійснюють державне регулювання у відповідних сферах, та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Згідно Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року № 869 (у редакції, чинній станом на час укладення спірного договору), послуги надаються з урахуванням встановленого рішенням органу місцевого самоврядування тарифу, його структури, періодичності та строків надання послуг. Копія такого рішення є невід`ємною частиною договору про надання послуг.

Відповідно до пункту 2 статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються центральними органами виконавчої влади, національними комісіями, що здійснюють державне регулювання у відповідних сферах, та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

10 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 №2189-VIIІ, яким регулюються відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг. Відповідно до нього норми, що регулюють надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій втрачають чинність через шість місяців з дня набрання чинності цим законом.

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 № 2189-VIIІ за органами місцевого самоврядування закріплено повноваження щодо встановлення цін/тарифів на комунальні послуги (постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами).

Статтею 10 цього Закону визначено, що ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими.

У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

Вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за домовленістю сторін, крім випадку обрання управителя органом місцевого самоврядування. Ціна послуги з управління багатоквартирним будинком у разі визначення управителя органом місцевого самоврядування на конкурсних засадах відповідно до Закону України «Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку» визначається на рівні ціни, запропонованої в конкурсній пропозиції переможцем конкурсу. Така ціна протягом строку дії договору управління може змінюватися виключно за погодженням сторін з підстав та в порядку, визначених таким договором. Ціна послуги з управління багатоквартирним будинком встановлюється договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком з розрахунку на один квадратний метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення, якщо інше не визначено договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком.

Положеннями пунктів 31, 32 Правил надання послуг з управління багатоквартирним будинком, затверджених постановою КМУ від 05 вересня 2018 року № 712, визначено, що ціна послуги з управління визначається за домовленістю сторін, а у разі визначення управителя на конкурсних засадах виконавчим органом місцевої ради, на території якої розташовані багатоквартирні будинки, або іншим органом - суб`єктом владних повноважень, якому делеговано функції із здійснення управління об`єктами житлово-комунального господарства, забезпечення їх утримання, ефективної експлуатації та необхідного рівня і якості послуг - на рівні ціни, запропонованої в конкурсній пропозиції переможцем конкурсу. Ціна послуги з управління встановлюється договором управління з розрахунку на один квадратний метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення, якщо інше не визначено договором управління, та включає:

- витрати на утримання багатоквартирного будинку, прибудинкової території, поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку відповідно до кошторису;

- винагороду управителю, яка визначається за згодою сторін.

Таким чином, виходячи із системного аналізу положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції, чинній станом на час укладення договору), Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», з урахуванням норм Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 № 2189-VIIІ та Правил надання послуг з управління багатоквартирним будинком, затверджених постановою КМУ від 05 вересня 2018 року № 712, колегія суддів дійшла висновку, що як станом на 17 травня 2018 року, так і станом на час вирішення справи, послуги з управління будинком - це окремий вид житлово-комунальних послуг, ціни/тарифи на який визначаються виключно за договором (домовленістю сторін) за умови, що управитель обирався не органом місцевого самоврядування.

Та обставина, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Форвард Київ-Сервіс 16» рішенням Адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 25.02.2919 р №60/11-р/к у справі №77/60/82/к.19 визнано таким, що займало монопольне (домінуюче) становище на ринках надання послуг утримання будинків і споруд та прибудинкових територій мешканцям будинків, не є підставою для визнання правочину недійсним, оскільки за правилом ч.1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на правильність постановлення судового рішення.

Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 11 червня 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного протягом 30 днів з дня виготовлення повної постанови.

Повний текст постанови виготовлений 19 липня 2021 року.

Головуючий

Судді: