Справа № 2п-579/09
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
7 грудня 2009 року Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
Головуючого – судді Ференца А.М.
При секретарі Пазяк С.М.
Представника Яроцької сільської ради Мателешко Н.Л.
Представника позивачки ОСОБА_2
Відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Яроцької сільської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третьої сторони без самостійних вимог: Ужгородської районної державної нотаріальної контори про визнання законним договору дарування Ѕ частини будинку, визнання заповіту від 14.08.1991 року, свідоцтва про право на спадщину від 10.11.2008 року, договору дарування житлового будинку від 12.11.2008 року недійснимими та визнання права власності на спадкове майно в розмірі 3/4 частини будинковолодіння,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_5 звернулася в суд з вищевказаним позовом , мотивуючи тим , що після смерті у 1991 році своєї матері ОСОБА_6 та смерті чоловіка ОСОБА_7 вона є спадкоємцем ѕ частини будинку АДРЕСА_1. Дану обставину позивачка стверджує на підставі того, що її мати ОСОБА_6 як подарунок до свадьби її доньки – позивачки ОСОБА_5 з ОСОБА_7 08.10.1950 року уклала договір та подарувала своєму зятю половину вищевказаного будинку, що посвідчила Яроцька сільська рада. Оскільки право власності матері позивачки та її чоловіка не були належним чином зареєстровані, то позивачка не змогла оформити за померлими успадковане майно, і при цьому взнала, що право власності на будинок за померлою матір’ю отримала ОСОБА_8 на підставі заповіту від 14.08.1991 року, та яка 12.11.2008 року подарувала вказаний будинок своїм донькам ОСОБА_3 та ОСОБА_4, що зареєстрвано державним нотаріусом ОСОБА_9 та що позивачка вважає незаконним, так як її сестра ОСОБА_8 мала право дарувати тільки ј частину спадкового будинку.
В судовому засіданні представник позивачки позовні вимоги підтримала і просила задовльнити позов в повному обсязі.
Представник Яроцької сільської ради в судовому засіданні заперечив проти позовних вимог, пояснивши, що рішенням Ужгородського міськрайонного суду встановлена належність на праві приватної власності спірного будинку померлій ОСОБА_6, яка заповіла його своїй доньці ОСОБА_8 , а та , в свою чергу, своїм донькам - ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , на підставі чого позивачка не має законного права на спірний будинок.
ОСОБА_3 в судовому засіданні запречила позовні вимоги ОСОБА_5, пояснивши, що їй та її сетрі ОСОБА_4 на підставі договору дарування їх матері належить спірний будинок , а договір дарування , на який псилається позивачка, не може бути законним, оскільки на час його укладення сільські ради не мали права виконувати функції нотаріуса.
Відповідачка ОСОБА_4 також заперечила проти позову, пояснивши, що її мати на законних підставах успадкувала спріний будинок від їх бабки, а вони, з сетрою, в свою чергу, на підставі договору дарування є власниками вказаного будинку.
Представник Ужгородської районної державної нотаріальної контори заперечив проти позовних вимог.
Заслухавши сторони, дослідивши матеріали даної справи, а також матеріали інвентарної справи № 63, суд приходить до наступного.
Рішенням Ужгороського міськрайонного суду від 17 вересня 2008 року , яке набуло законної сили 30.09.2008 року, за ОСОБА_6 визнано право власності на будинок АДРЕСА_1, що зареєстровано 10.11.2008 року в Ужгородському районному комунальному підприємстві технічної інвентаризації та реєстрації права власнсті на об’єкти нерухомого майна.
ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 за актовим записом № 10 відділу РАЦС Ужгородського району.
Спакоємцем майна ОСОБА_6 є ОСОБА_10 на підставі заповіту, посвідченого Яроцькою сільською радою 27.01.2006 року за реєстровим № 06, у зв’язку з чим 10.11.2008 року державним нотаріусом Гончаренко М.В. видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, після чого за ОСОБА_8 проведена державна реєстрація в Ужгородському районному комунальному підприємстві технічної інвентаризації та реєстрації права власнсті на об’єкти нерухомого майна на будинок АДРЕСА_1.
12.11.2008 року ОСОБА_8 уклала договір дарування і подарувала вказаний будинок своїм донькам – ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що посвідчено державним нотаріусом Ужгородської районної державної нотаріальної контори ОСОБА_9 та зареєстровано в Ужгородському районному комунальному підприємстві технічної інвентаризації та реєстрації права власнсті на об’єкти нерухомого майна.
У відповідності до статті 58 ЦПК України суд не бере до уваги докази , які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивачка в обгрунтування своїх вимог посилається на договір від 04.10.1950 року , яким ОСОБА_11 передала половину будинку своєму зятю ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що стверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_2.
Вказаний договір суд не може прийняти до уваги як належний та допустимий доказ з тих підстав, що на момент його укладення діяли положення Постанови Ради Міністрів Української РСР від 18.11.1948 року , в якій зазначалося, що договори про відчуження (продаж, обмін, дарування ) будівель, належних окремим громадянам, колгоспним і одноосібним дворам, колгоспам, кооперативним і громадським організаціям в сільських місцевостях, повинні бути , під страхом недійсності, обов’язково посвідчені в нотаріальній конторі.
Крім того, у вказаному договорі від 04.10.1950 року нема конкретного зазначення будинку та за якою адресою він знаходиться.
Оцінивши належні та допустимі докахи в їх сукупності , суд приходить до висновку, що оспорювані позивачкою договори відповідають вимогам глави 84 Цивільного кодексу України, а тому підстав для визнання їх недійсним та скасування суд не вбачає.
На підставі навденого , керуючись ст.ст.58,60, 209-215 ЦПК України , гл. 84 ЦК України, Постановою Ради Міністрів Української РСР від 18.11.1948 року суд,-
ВИРІШИВ:
В позові ОСОБА_5 до Яроцької сільської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третьої сторони без самостійних вимог: Ужгородської районної державної нотаріальної контори про визнання законним договору дарування Ѕ частини будинку, визнання заповіту від 14.08.1991 року, свідоцтва про право на спадщину від 10.11.2008 року, договору дарування житлового будинку від 12.11.2008 року недійсним та визнання права власності на спадкове майно в розмірі 3/4 частини будинковолодіння відмовити.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Закарпатської області протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження , яка подається протягом 10 днів з дня оголошення рішення.
Суддя Ференц А.М.