Справа № 522/7172/21

Провадження № 2/522/6401/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2021 року                                                                                м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Павлик І.А.

за участю:

секретаря судового засідання – Середи А.В.,

позивача – ОСОБА_1 ,

відповідач в судове засідання не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1  до  ОСОБА_2  про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

20.04.2021 до Приморського районного суду м. Одеси надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу А.А. Лутченко, від 08.09.2020 зареєстрованого в реєстрі за № 1498. Згідно відомостей Б1-42451-ф/л про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні, наданих 02.03.2021 Департаментом надання адміністративних послуг Одеської міської ради, 29.10.2013 до квартири АДРЕСА_1 було зареєстровано сина колишнього власника квартири ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Однак, з 08.09.2020 відповідач в квартирі не проживав та по сьогоднішній день не проживає, що підтверджується актом від 14.04.2021, складеним мешканцями будинку АДРЕСА_2 , посвідченого начальником ВД № 6 ЖКС «Порто-Франківський». При цьому відповідач до цього часу зареєстрований в квартирі АДРЕСА_1 , що підтверджується відомостями Б1-42451-ф/л про зареєстрованих осіб у житловому приміщені, наданих 02.03.2021 Департаментом надання адміністративних послуг Одеської міської ради, а відтак даний факт перешкоджає вільно розпоряджатись позивачу квартирою, що зумовило його звернення до суду з даним позовом.

11.05.2021 ухвалою суду відкрито провадження у справі в порядку спрощеного провадження.

19.07.2021 в судове засідання з`явилась ОСОБА_1 , підтримала позовні вимоги та просила суд їх задовольнити. Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання сповіщався судом належним чином.

Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18 навів висновок про те, що якщо учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши зібрані у справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно з ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Судом встановлено, що 08.09.2020 між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_3 з розстроченням платежу, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу А.А. Лутченко, зареєстрований в реєстрі за № 1498. На підтвердження даних фактів позивач надав до суду засвідчену належним чином копію договору купівлі-продажу квартири з розстроченням платежу від 08.09.2020, договір про внесення змін 08.12.2020, заяву ОСОБА_3 , якою він підтвердив, що ОСОБА_1 не має не виконаних майнових зобов`язань перед ним та повністю розрахувалась за вказаним договором купівлі-продажу квартири, а також витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права за нею права власності на зазначену квартиру.

Факт реєстрації місця проживання відповідача у квартирі за адресою: АДРЕСА_3 підтверджується відомостями Б1-42451-ф/л про зареєстрованих осіб у житловому приміщені, наданих 02.03.2021 Департаментом надання адміністративних послуг Одеської міської ради та відповіддю Відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області на запит суду.

Разом з тим, відповідно до акту від 14.04.2021, складеним мешканцями будинку АДРЕСА_2 , посвідченого начальником ВД № 6 ЖКС «Порто-Франківський» відповідач за вище вказаною адресою не проживає та житловими приміщеннями квартири не користується, а також жодних його речей в квартирі немає.

Стаття 391 ЦК України регламентує, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Усунення перешкод власник може вимагати навіть тоді, коли ці перешкоди не пов`язані з позбавленням його володінням майном.

Відповідно до ст. 156 ЖК України члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. До членів сім`ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім`ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 405 ЦК України члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

Член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку про те, що право членів сім`ї власника будинку (квартири) на користування цим жилим приміщенням може виникати та існувати лише у осіб, які постійно проживають разом з власником будинку, ведуть з ним спільне господарство або при їх вселенні була інша угода про порядок користування цим приміщенням. У разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік він втрачає право на користування цим житлом.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 не є членом сім`ї ОСОБА_1 , ніколи з нею не проживав та спільного господарства не вів та не веде. Проте факт реєстрації в квартирі відповідача завдає позивачу перешкод у вільному розпорядженні квартирою та покладає на неї додаткові витрати зі сплати комунальних платежів.

За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права.

У статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Аналізуючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача про визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме квартирою за адресою: АДРЕСА_3 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи задоволення позову, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 908,00 грн.

Керуючись ст.ст. 81, 141, 223, 258, 259, 263-265, 280, 282, 284, 289, 352, 354, ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1  до  ОСОБА_2  про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ) таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНКОПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 ) 908,00 грн витрат по сплаті судового збору.

Заяву про перегляд заочного рішення судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Одеського апеляційного суду.

Повний текст рішення суду буде складений протягом п`яти днів.

Суддя                                                                                І.А. Павлик

Повний текст рішення складено 19.07.2021.