Справа № 487/899/21

Провадження № 2/483/466/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2021 року м. Очаків

Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді - Куцарова В.І.,

за участю секретаря судових засідань Шилінскас О.В.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Очакові в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - управління - служба у справах дітей Соборної районної у місті Дніпрі ради, про надання дозволу на виїзд дитини за кордон без згоди батька, -

В С Т А Н О В И В:

08 червня 2021 року ОСОБА_2 звернулася до Очаківського міськрайонного суду з позовом до ОСОБА_1 про надання дозволу на виїзд дитини за кордон без згоди батька.

Свої вимоги позивачка обґрунтовувала тим, що від шлюбу з відповідачем має доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 21.03.2016 року шлюб між сторонами розірваний рішенням Жовтневого районного суду міста. Дитина проживає разом з позивачкою. Вона має намір забезпечити повноцінний відпочинок та оздоровлення доньки в липні - серпні 2021 в м. Дубаї, в країні Об`єднані Арабські Емірати, для підвищення рівня світогляду дитини, покращення стану її здоров`я, оздоровлення, фізичного, духовного та морального розвитку, що є забезпеченням інтересів дитини в межах здійснення батьківських прав та обов`язків. Зокрема, в м. Дубаї в Об`єднаних Арабських Еміратах проживають батьки позивачки - батько ОСОБА_4 та мати ОСОБА_5 . Вона разом з донькою їздили на відпочинок в м. Дубаї в 2017 та 2019 роках, про що свідчать відмітки в закордонних паспортах. Відповідач надавав раніше нотаріально засвідчені заяви про надання згоди на поїздки ОСОБА_3 до Об`єднаних Арабських Еміратів в період з 01.10.2017 р. по 01.12.2017 р. та з 01.10.2017 р. по 01.09.2018 р. та поїздки ОСОБА_3 до Об`єднаних Арабських Еміратів в період з 01.12.2018 р. по 01.03.2019 р. та з 01.12.2018 р. по 31.12.2019 р. В 2021 році позивачка неодноразово зверталась в усній формі, а також з допомогою електронного листування до відповідача з проханням надати дозвіл на виїзд доньки за кордон проте надати нотаріально посвідчену заяву про надання згоди на поїздку доньки в Об`єднані Арабські Емірати в поточному році відповідач відмовляється. Саме така ситуація і стала підставою для звернення до суду із вказаним позовом. Посилаючись на наведене, просила надати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дозвіл на тимчасовий виїзд за межі України малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у Об`єднані Арабські Емірати на оздоровлення та відпочинок без дозволу (без згоди) та супроводу батька дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у супроводі матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на строк з 01 липня 2021 року по 31 серпня 2021 року; стягнути з відповідача на її користь судові витрати.

В подальшому позивачка надала заяву про уточнення позовних вимог, у якій просила надати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дозвіл на тимчасовий виїзд за межі України малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у Об`єднані Арабські Емірати на оздоровлення та відпочинок без дозволу (без згоди) та супроводу батька дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у супроводі матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на строк з дати набрання судового рішення законної сили по 31грудня 2021 року. Витрати по сплаті судового збору стягнути з відповідача на її користь.

01 липня 2021 року від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній заперечив проти позову та зазначив, що дійсно у них з позивачкою є неповнолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В 2016 році шлюб між ними було припинено, дитина залишилась проживати з позивачкою. Дійсно в 2017 та 2019 p.p. донька сторін їздила, за його згодою, на відпочинок до Об`єднаних Арабських Еміратів. Але на даний час, враховуючи спалах коронавірусу у всьому світі, вважає, що перетин кордону його донькою може зашкодити її здоров`ю, та не відповідає її інтересам. Більш того він неодноразово пропонував позивачці оздоровити дитину у м.Очакові, враховуючи місце розташування поряд моря. Сама по собі можливість поїздки за кордон не є безумовним свідченням того, що така поїздка відповідає найкращим інтересам дитини, оскільки істотне значення має країна поїздки, мета такої поїздки та період поїздки, не зазначення яких позивачкою, виключає можливість встановити відповідність такої поїздки інтересам дітей. Позивачем не надано доказів підтвердження повернення дитини на територію України (авіа білети), можливо у позивачки мета виїзду дитини за кордон не тимчасового характеру, а постійного, тобто без мети повернення на територію України. Просив відмовити у позові.

Позивачка та її представник в судове засідання не з`явилися, у своїй заяві про уточнення позовних вимог, позивачка просила справу розглядати без її участі та участі її представника.

Відповідач у судовому засіданні позов не визнав. Вказав, що проти надання дозволу на виїзд за кордон доньки ОСОБА_6 , оскільки у світі пандемія COVID-19, що може негативно вплинути на здоров`я дитини. Дитина ходить в школу, у цьому році закінчила перший клас. Також зазначив, що позивачка не дає йому спілкуватися та бачитися з дитиною, хоча він офіційно платить аліменти на її утримання та крім цього, допомагає окремо грошима. Має побоювання, що метою позивачки є виїзд дитини за кордон не тимчасового характеру а постійного. Просив у позові відмовити.

Представник третьої особи управління - служби у справах дітей Соборної районної у місті Дніпрі ради у судове засідання не з`явився, про час ті місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив.

Вислухавши пояснення відповідача, дослідивши письмові докази, суд дійшов наступного.

Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 05 липня 2013 року, який рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 21 березня 2016 року було розірвано (а.с. 21).

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є донькою позивачки і відповідача і на теперішній час проживає з матір`ю, що підтверджується дослідженими у судовому засіданні письмовими доказами, а саме копією свідоцтва про народження дитини серії НОМЕР_1 (а.с. 23) та довідкою про склад сім`ї або зареєстрованих у приміщенні/будинку осіб № 5760, виданою уповноваженою особою відділу обліку проживання фізичних осіб Дніпровської міської ради (а.с. 26).

Як вбачається з копій заяв від 08.08.2017 року та 01.12.2018 року, відповідач ОСОБА_1 надавав нотаріально засвідчену згоду на багаторазові поїздки доньки ОСОБА_3 з України до Об`єднаних Арабських еміратів у супроводі матері ОСОБА_2 у період з 01.10.2017 року по 01.09.2018 року та з 01.12.2018 року по 31.12.2019 року (а.с.33, 34).

03 червня 2021 року позивачкою було надіслано відповідачу SMS-повідомлення, у якому остання просила відповідача надати дозвіл на вивіз дитини, однак відповідач відмовив їй, мотивуючи тим, що позивачка не надає йому дитину для спілкування ( а.с. 35).

Відповідно до ч. 7 ст. 6 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 313 ЦК України визначено, що фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.

ОСОБА_3 на день звернення до суду з позовом виповнилось 7 років.

Відповідно до ч.7, 8 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 27 Європейської Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 p., ратифікованої Україною 27 лютого 1991 pоку, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини, батьки несуть основну відповідальність забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, східних для розвитку дитини.

Згідно зі ст. 150 та ч. 1 ст. 155 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, готувати її до самостійного життя, поважати дитину, і здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Частиною 2 ст. 155 Сімейного кодексу України передбачено, що батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 Сімейного кодексу України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Порядок виїзду за кордон дітей громадян України визначено Законом України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадяни України» від 21 січня 1994 року № 3857-ХІІ, постановою КМУ від 27 січня 1995 року № 57 «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України», Правилами оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затверджених постановою КМУ від 31 березня 1995 року № 231 (зі змінами).

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» оформлення проїзного документа дитини проводиться на підставі нотаріально засвідченого клопотання батьків або законних представників. За відсутності згоди одного з батьків, виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволений на підставі рішення суду.

Згідно з п. 18 Правил оформлення і видачі паспортів громадянам України для виїзду за кордон і проїзних документів дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затверджених постановою КМ України № 231 від 31 березня 1995 року, з наступними змінами і доповненнями, за відсутністю згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього за кордон може бути дозволений за рішенням суду.

Правилами перетинання державного кордону громадянами України, які затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 року № 57 із змінами і доповненнями, передбачено, що перетинання державного кордону для виїзду за межі України громадянами, які не досягли 16-річного віку, здійснюються лише за згодою обох батьків (усиновлювачів) та в їх супроводі або в супроводі осіб, уповноважених ними, які на момент виїзду з України досягли 18-річного віку. Виїзд за межі України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, згода другого з батьків не вимагається у разі пред`явлення рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.

Відповідно до Правил оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затверджених постановою КМУ від 31 березня 1995 року № 231 (зі змінами), виїзд неповнолітніх громадян України за межі території України здійснюється за одним із таких документів: паспорт громадянина України для виїзду за кордон, виданий дітям громадянам України згідно з цими правилами; проїзний документ дитини, виданий відповідно до Правил; паспорт громадянина України для виїзду за кордон одного з батьків, у який, відповідно до Правил, записано дитину, яка прямує у його супроводі через державний кордон. Пунктом 18 цих Правил передбачено, що оформлення паспорта/проїзного документа здійснюється на підставі заяви батьків (законних представників батьків чи дітей), а у разі, коли батьки не перебувають у шлюбі між собою, - того з них, з ким проживає дитина, справжність підпису яких засвідчено нотаріально. За наявності заперечень одного з батьків документ може бути оформлено на підставі рішення суду.

З огляду на викладене, діючим законодавством не встановлено обмеження щодо виїзду неповнолітньої дитини за кордон, а лише встановлено певний порядок її виїзду за кордон за згодою батьків або дозволу суду при відсутності згоди одного з батьків.

Будь-яких доказів того, що мати діє всупереч інтересам неповнолітньої дитини матеріали справи не містять.

Судом не приймаються твердження відповідача про те, що метою позивачки може бути переїзд не тимчасового характеру а постійного, тобто без мети повернення на територію України, оскільки позивачка просить надати дозвіл на тимчасовий виїзд за межі України з зазначенням терміну, а саме: з дня набрання рішенням законної сили та до 31 грудня 2021 року.

Пунктом 5 Правил перетинання державного кордону громадянами України визначено, що виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі осіб, які уповноважені обома батьками, здійснюється за нотаріально посвідченою згодою обох батьків із зазначенням держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі.

Виходячи з положень зазначених норм матеріального права дозвіл на виїзд малолітньої дитини за межі України в супроводі одного з батьків за відсутності згоди другого з батьків на підставі рішення суду може бути наданий на конкретний одноразовий виїзд з визначенням його початку й закінчення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року (справа № 235/139/16-ц).

Оскільки у позивачки є складнощі в отриманні згоди відповідача на виїзд їх дитини за кордон, а також беручи до уваги той факт, що судом при розгляді даної справи не встановлено обмежень чи заборон, які унеможливлюють виїзд неповнолітньої дитини за межі України для тимчасового перебування в зв`язку з оздоровленням, суд приходить до висновку про доцільність задоволення позовних вимог та надання дозволу на виїзд неповнолітньої ОСОБА_3 за кордон без згоди батька та до конкретної держави. В даному випадку виїзд дитини за кордон не пов`язаний із виїздом на постійне місце проживання або довгострокове перебування за межами України, а право батька на піклування, спілкування чи виховання дитини ніяким чином не порушується і не обмежується.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір та судові витрати пов`язані з розглядом справи покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 259, 263- 265, ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - управління - служба у справах дітей Соборної районної у місті Дніпрі ради, про надання дозволу на виїзд дитини за кордон без згоди батька, - задовольнити.

Надати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дозвіл на тимчасовий виїзд за межі України малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у Об`єднані Арабські Емірати на оздоровлення та відпочинок без дозволу (без згоди) та супроводу батька дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у супроводі матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на строк з дати набрання судового рішення законної сили по 31грудня 2021 року.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в рахунок відшкодування судових витрат - 908 (дев`ятсот вісім) гривень.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду через Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 21 липня 2021 року.

Головуючий