Ухвала

Іменем України

20 липня 2021 року

м. Київ

справа № 759/8859/18

провадження № 51 - 3522 ск 21

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Щепоткіної В. В.,

суддів Кишакевича Л. Ю., Матієк Т. В.,

розглянувши касаційну скаргу захисника Ляшенка І. І., який діє в інтересах засудженого ОСОБА_1 , на ухвалу Київського апеляційного суду від 29 червня 2021 року про повернення апеляційної скарги засудженого на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 13 липня 2018 року,

встановив:

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 13 липня 2018 року визнано та ухвалено виконати на території України вирок Нижнєвартовського міського суду Ханти-Мансійського автономного округу - Югри Російської Федерації від 22 травня 2017 року, яким громадянина України ОСОБА_1 засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст. 30, ч.5 ст. 228-1 Кримінального кодексу Російської Федерації до покарання у виді 9 років позбавлення волі та постановлено вважати ОСОБА_1 засудженим за ч.3 ст. 307 Кримінального кодексу України(далі - КК), з урахуванням положень ч.2 ст. 69 КК, до покарання у виді 9 років позбавлення волі без конфіскації майна.

На вказану ухвалу суду засуджений ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 29 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 повернуто на підставі положень п. 4 ч. 3 ст. 399 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), у зв`язку з пропуском останнім строку на апеляційне оскарження судового рішення.

У касаційній скарзі захисник Ляшенко І. І., який діє в інтересах засудженого ОСОБА_1 , порушує питання про скасування ухвали суду апеляційної інстанції.

В обґрунтування своїх вимог захисник посилається на те, що апеляційний суд, відмовляючи в поновленні строку на апеляційне оскарження ухвали місцевого суду, істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону, оскільки засуджений на час розгляду оскаржуваної ухвали місцевого суду перебував поза межами України, а тому не мав можливості вчасно оскаржити рішення суду першої інстанції.

Перевіривши доводи касаційної скарги та доданні до неї документи, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги

немає.

Згідно з ч. 2 ст. 467 та п. 2 ч. 2 ст. 395 КПК апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції може бути подана протягом 7 днів з дня її оголошення.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 395 КПК, якщо ухвалу суду або слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

З копії ухвали апеляційного суду вбачається, що ухвалу Святошинського районного суду міста Києва було постановлено 13 липня 2018 року за відсутності засудженого. Копію вказаного рішення, як встановлено в оскаржуваній ухвалі апеляційного суду, ОСОБА_1 отримав 5 травня 2020 року. А тому початок обчислення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції для ОСОБА_1 починається з 6 травня 2020 року. Однак з апеляційною скаргою засуджений звернувся лише 19 квітня 2021 року, тобто майже через рік після закінчення передбаченого ч. 3 ст. 395 КПК строку та заявив клопотання про поновлення йому пропущеного строку на апеляційне оскарження судового рішення, вважаючи строк пропущеним з поважних причин.

Положеннями п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК визначено, що апеляційна скарга повертається, якщо вона подана після закінчення строку апеляційного оскарження і особа, яка її подала не порушує питання про поновлення цього строку або суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.

Так, згідно з приписами ч. 1 ст. 117 КПК строк виконання процесуальних дій поновлюється якщо його пропущено з поважних причин.

Поважними причинами пропуску строку на оскарження є ті обставини, які об`єктивно є непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.

Враховуючи, що зазначені у клопотанні засудженого обставини об`єктивно не могли перешкодити стороні захисту оскаржити ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 13 липня 2018 року протягом року після закінчення строку на апеляційне оскарження судового рішення та не є такими, які можна визнати поважними, апеляційний суд правильно відмовив засудженому у поновленні пропущеного строку та повернув його апеляційну скаргу на підставі п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК.

З таким рішенням суду апеляційної інстанції погоджується і колегія суддів касаційного суду.

Обґрунтованих доводів на спростування висновків апеляційного суду щодо відсутності поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження, в касаційній скарзі не наведено.

Ухвала апеляційного суду належним чином вмотивована та відповідає вимогам

ст. 419 КПК.

Таким чином, оскільки з касаційної скарги захисника та копії судового рішення не вбачається підстав для задоволення касаційної скарги, то згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Суд

постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника Ляшенка Ігора Ігоровича на ухвалу Київського апеляційного суду від

29 червня 2021 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

В. В. Щепоткіна Л. Ю. Кишакевич Т. В. Матієк