РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2021 року

м. Рівне

Справа № 569/2268/20

Провадження № 22-ц/4815/588/21

Рівненський апеляційний суд:

в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий : Боймиструк С.В.,

судді: Ковальчук Н.М., Гордійчук С.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Файненс Сервіс» на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 29 грудня 2020 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Файненс Сервіс» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В :

В Рівненський міський суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором звернувся представник товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Файненс Сервіс» у якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Файненс Сервіс» (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 39691431) заборгованість за кредитним договором в розмірі 15943,73 грн., понесені судові витрати по справі, а саме сплачений судовий збір в розмірі 2102,00 грн.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 29 грудня 2020 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, представник ТОВ «Нью Файненс Сервіс» подав апеляційну скаргу в якій доводить про незаконність та необґрунтованість вказаного рішення суду через порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що виконавчий напис нотаріуса про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Факторингова компанія «Рантье» заборгованості на підставі договору факторингу №29/04-1 від 29 квітня 2016 року, скасований рішенням Рівненського міського суду від 11 травня 2018 року, яке залишене без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 19 листопада 2019 року, дані рішення опубліковані в ЄДРСР і вони були доступні суду першої інстанції під час розгляду позовної заяви.

Просить рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 29 грудня 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Згідно з ч.13 ст. 7, ч.1 ст. 274, ч.1 ст. 368, ч.1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду у порядку письмового та спрощеного позовного провадження, як малозначна справа.

Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено,  що 23 жовтня 2014 року між публічним акціонерним товариством «Ідея банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №L01.188.32723 (надалі – кредитний договір).

Відповідно до п.1.1. кредитного договору банк надав позичальнику кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 17408,00 грн. включаючи витрати на страховий платіж (у разі наявності), а позичальник зобов`язується одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості) згідно з умовами цього договору.

Банк повністю виконав свої зобов`язання за кредитним договором, а саме видав позичальнику кредит у розмірі 17408,00 грн. та сплатив комісію в розмірі 829,91 грн.

Згідно витягу з додатку №2 до договору факторингу 29/04-1 від 29.04.2016 року, акту прийому-передачі прав вимог від 29 квітня 2016 року вбачається, що за даним актом клієнт ПАТ «Ідея банк» передав, а фактор: товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія Рантьє» прийняв права вимоги до боржників: ОСОБА_1 , іпн. НОМЕР_1 , номер договору НОМЕР_2 , дата видачі 23 жовтня 2014 року.

Виконавчим написом від 17 грудня 2016 року вчиненого ОСОБА_2 , приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, стягнуто з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Рантье» на підставі договору факторингу №29/04-1 від 29 квітня 2016 року відступлено право вимоги за кредитним договором №L01.188.32723 від 23 жовтня 2014 року, укладеним між публічним акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 , строк платежу за яким настав 23.07.2015 (двадцять третього липня дві тисячі п`ятнадцятого) року. Запропоновано задовольнити вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Рантье» за період з 23.08.2015 року по 18.10.2016 року включно у розмірі: 14814,38 грн. – заборгованість за тілом кредиту; 3504,43 грн. – заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками та комісіями; 1300,00 грн. – плата за вчинення виконавчого напису, що становить загальну суму 19618,81 грн.

Рішенням Рівненського міського суду від 11 травня 2018 року вищезазначений виконавчий напис визнано таким, що не підлягає виконанню.

В зв`язку з цим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення боргу.

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Основного Закону України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

У частині четвертій статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і докази не збирає.

Позивач в підтвердження своїх позовних вимог, надав суду кредитний договір, графік погашення, довідку-повідомлення та письмову згоду боржника, його особисто написану заяву, згоду на обробку персональних даних та ордер-розпорядження, у своїй сукупності усі ці документи доводить одержання відповідачем грошових коштів. Також надав довідку - розрахунок заборгованості за кредитним договором (а.с. 7-18).

Відповідач не надав суду доказів, які б спростували чи поставили під сумнів достовірність наданих стороною позивача документів.

Місцевий суд відмовляючи в позові в даній справі послався на недоведеність позову, ненадання позивачем доказів в справі, зокрема рішень Рівненського міського суду від 11 травня 2018 року та постанови Рівненського апеляційного суду від 19 листопада 2019 року. Така підстава є надуманою - дані рішення опубліковані в ЄДРСР, є у відкритому доступі і вони були доступні суду першої інстанції під час розгляду позову.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить  до висновку, що рішення суду першої інстанції, яке постановлено із порушенням норм матеріального та процесуального законодавства підлягає скасуванню, згідно п.п.1,3.4. ч.1 ст.376 ЦПК України із ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Згідно положення ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у разі задоволення позову - на відповідача.

Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Файненс Сервіс» задовольнити.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 29 грудня 2020 року скасувати.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Файненс Сервіс» (ЄДРПОУ 39691431) заборгованість за кредитним договором в розмірі 15943 (п`ятнадцять тисяч дев`ятсот сорок три) грн. 73 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Файненс Сервіс» (ЄДРПОУ 39691431) судовий збір в розмірі 5255 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Головуючий:                                                                                        С.В. Боймиструк

Судді:                                                                                                    С.О. Гордійчук

                                                                               Н.М. Ковальчук